Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Підстави і межі відповідальності співучасників


Співучасть у злочині як особлива форма злочинної діяль-ності є більш суспільно небезпечною в порівнянні з злочинними діями однієї особи. Проте кримінальний закон не встановлює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності для співучасті. Підставою кримінальної відпові-дальності, в тому числі і співучасників, є вчинення про-громадської небезпечного діяння, яке містить ознаки складу пре-ступления (ст. 8 КК). Однак відповідальність співучасників име-ет особливості, встановлені в нормах Загальної та Особливої ??частин КК.
1 БВС РФ. 2003. № 6. С. 9-11.

Вихідною позицією для з'ясування суті цих особливостей яв-ляется норма, яка міститься в ч. 7 ст. 35 КК: злочин, з-вершенно групою осіб, групою осіб за попередньою згор-вору, організованою групою або злочинним співтовариством (злочинною організацією), повинна тягти більш суворе наказа-ня на підставі та в межах, передбачених законом. Але дане положення не виключає принципу індивідуалізації покарання. Будь співучасник повинен відповідати тільки за свої діяння і в межах своєї провини. Тому відповідальність Соучі-ників визначається характером і ступенем фактичного навчаючи-стия кожного з них (ч. 1 ст. 34 КК). Кваліфікація їх дій залежить від форми співучасті і від тієї ролі, яку вони виконували при скоєнні злочину.
Закон встановлює чотири форми співучасті і стосовно до них визначає підстави і межі відповідальності співучасників.
Перша форма співучасті - співучасть з виконанням відмінності-них ролей передбачає кримінальну відповідальність кожного співучасника в залежності від тієї ролі, яку він виконував. Якщо співучасник здійснював (повністю або частково) об'єктивно сторону злочину, тобто був виконавцем, то його дей-наслідком кваліфікуються за нормою Особливої ??частини КК, передба-чає відповідальність за даний злочин. Посилання на ч. 2 ст. 33 КК не потрібно. Таким же чином відповідають по-безпосередніх виконавці та співвиконавці злочину (ч. 2 ст. 34 КК).
Коли співучасники не виконують об'єктивну сторону пре-ступления безпосередньо, а тільки допомагають йому або іншим способом створюють умови для його вчинення, виступаючи в ролі організатора, підбурювача чи пособника (ч. 3 ст. 34 КК) , то їх дії кваліфікуються за статтею Особливої ??частини КК і со-відповідності частини ст. 33 КК. Об'єктивна сторона їх пре-ступнях діяльності складається з ознак, зазначених у нор-мах Загальної та Особливої ??частин КК.
Незважаючи на те, що співучасники відповідають за самостоятель-ні дії, кваліфікація їх дій все-таки залежить від дій виконавця. Якщо виконавець не довів до кінця за-дума спільно з іншими співучасниками з причин,

не залежних від нього, він притягується до відповідальності за по-кушеніе або приготування (якщо запланований злочин було тяжким або особливо тяжким) . Інші співучасники теж відповідатимуть відповідно за готування або замах на злочин (ч. 5 ст. 34 КК). Наприклад, була запланована квартирна крадіжка, але виконавцю злочину не вдалося до-вести її до кінця - він був затриманий господарем квартири в мо-мент вилучення цінностей. Дії виконавця кваліфікують-ся за ч. 3 ст. 30 і ч. 3 ст. 158 КК (замах на крадіжку чужого майна з проникненням у житло потерпілого). Органи-затор цього злочину, який не брав безпосередньої участі в замаху на крадіжку, повинен відповідати за ч. 3 ст. 33, ч. 3 ст. 30 і ч. 3 ст. 158 КК. У тому випадку, якщо організатор одно-тимчасово керував вчиненням злочину під час його виконання і був затриманий разом з виконавцем на місці пре-ступления, то він є співвиконавцем. Обидва злочинця бу-дуть притягнуті до кримінальної відповідальності за замах на крадіжку групою осіб за попередньою змовою, з незаконним проникненням у житло (за ч. 3 ст. 30 та п. «а» ч. 2 і ч. 3 ст. 158). Той факт, що один з співвиконавців був одновремен-но організатором злочину, буде врахований судом при назначе-ванні покарання, з посиланням на п. «г» ч. 1 ст. 63 КК.
Особливо слід сказати про підбурювачів. Якщо йому не вдалося схилити іншу особу до вчинення злочину, наприклад вбивства, то його дії повинні кваліфікуватися як запро-товление до вбивства у формі підшукання співучасників переступив-лення (ч. 1 ст. 30 та ч. 1 ст. 105 КК).
При скоєнні злочину спеціальним суб'єктом, при-знаки якого вказані в нормі Особливої ??частини КК, всі ос-тальне учасники, що не володіють ознаками такого суб'єкта, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності тільки в якості організатора, підбурювача або пособника навіть у тому випадку, якщо хто-небудь з них був фактичним співвиконавцем злочину (ч. 4 ст. 34 КК).
Друга форма співучасті - соисполнительство передбачає найпростіший спосіб вирішення проблеми кримінальної відпові-ності співучасників. Дії співвиконавців кваліфікуються тільки за статтею Особливої ??частини КК, без посилання на ст. 33 або

ст. 35 КК (ч. 2 ст. 34 КК). Правова оцінка соісполнітельства різних видів (група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою) різна. Соисполнительство як групове вчинення злочину без попередньої змови передбачено в якості обтяжуючих обставин в нормах Особливої ??частини КК (наприклад, п. «ж» ч. 2 ст. 105 КК; п. «а» ч. 3 ст. 111 КК). У тому випадку, коли в нормах Особливої ??частини КК ознаки групового злочину відсутні, дей-наслідком виконавців потрібно кваліфікувати за ч. 1 відповідної статті Особливої ??частини КК, а при призначенні покарання суд, пославшись на п. «в» ч. 1 ст . 63 КК, врахує дане грунтовний-ство як обтяжливої.
Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою також виділяється в якості кваліфікуючих призна-ков в нормах Особливої ??частини КК. Перелік таких норм більш широкий у порівнянні з першим видом соісполнітельства. Він включає більшу частину злочинів проти власності, деякі злочини проти особистості, у сфері економічної діяльності, злочини проти громадської безпеки та громадського порядку.
Кримінальна відповідальність співучасників при третій і чет-верте формах співучасті: учасників організованої групи чи злочинного співтовариства (злочинної організації) також встановлена ??в нормах Особливої ??частини КК.
Організована група як кваліфікується обставина вказана в значній кількості норм, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини проти власне-сти, у сфері економічної діяльності, проти громадської безпеки та громадського порядку. У двох випадках, перед-бачених ст. 209 та ст. 239 КК, організована група утворює ознаки самостійного злочину. Статті 209 і 239 КК встановлюють відповідальність за сам факт організації банди або релігійного чи громадського об'єднання, діяльність якого пов'язана із заподіянням шкоди особистості, з посягательст-вами на права і свободи громадян. Дії винних мають кваліфікованими відповідно за цими статтями. У випадках, коли вчинення злочину організованою групою не передбачено в нормах Особливої ??частини КК, кримінальна відповідальність для

учасників групи настає за правилами, передбаченими для першої форми співучасті. Сам факт створення такої групи можна розглядати як приготування до вчинення злочину, для якого вона створена (ч. 6 ст. 35 КК).
Відповідальність за організацію та участь у злочинній со-співтоваристві (злочинної організації) встановлена ??як за самостійно-тільні злочину в ст. 208, 210 і 239 КК.
Частина 5 ст. 35 КК визначає межі кримінальної відпові-ності організаторів і керівників організованих груп або злочинних організацій, а також рядових учасників цих пре-ступнях об'єднань. Організатори та керівники підлягають кримінальній відповідальності за сам факт створення зазначених пре-ступнях об'єднань. У статтях 208, 209, 210, 239 КК цей вид злочинної діяльності визнається самостійним переступив-ленням незалежно від того, чи були здійснені злочини, які були метою даного злочинного об'єднання. Дей-наслідком організаторів і керівників кваліфікуються за цими статтями без посилання на ст. 35 КК. Крім того, вони підлягають від-льної за всі злочини, вчинені іншими учас-никами злочинної групи чи злочинної спільноти, якщо вони охоплювалися їх умислом. У цих випадках дії органі-заторів і керівників будуть кваліфікуватися за сукупність-ності злочинів.
Рядові учасники несуть кримінальну відповідальність за уча-стіе в організованій групі або злочинному співтоваристві не-залежно від їх конкретної ролі, за винятком тих осіб, кото-які брали участь безпосередньо у скоєнні злочинів. Дії таких учасників кваліфікуються за сукупністю злочинів: за статтею, що передбачає відповідальність за участь в організованій групі або злочинній сообщест-ве, і за статтями Особливої ??частини КК, що передбачають від-відповідальних за ті злочини, у вчиненні яких вони були визнані винними.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Підстави і межі відповідальності співучасників "
  1. 1. Поняття і значення інституту співучасті
    підставі кримінальної відповідальності осіб, які самі безпосередньо злочину не вчиняли, але в різних формах сприяли його виконання. У кримінальному законодавстві це досягалося шляхом визначення видів співучасників і диференціації їх відповідальності. Встановлення, що визначали відповідальність співучасників у зв'язку з вчиненням конкретних злочинів, раніше інших були
  2. 5. Підстави і межі відповідальності співучасників
    підстав кримінальної відповідальності. На співучасників поширюються загальні принципи відповідальності з кримінального права, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого КК (ст. 8 КК). Дане положення має принципове значення як при встановленні кримінальної відповідальності за одноосібні
  3. § 3. Відповідальність за неналежне здійснення аудиторської діяльності
    засновані на аудиторському висновку. Відповідно до ст. 393 ГК РФ аудитор (аудиторська фірма) повинен відшкодувати ці збитки економічному суб'єкту Слід особливо відзначити ту обставину, що так як аудитор (аудиторська фірма) є підприємцем, то в силу ст. 401 ГК РФ він несе цивільно-правову відповідальність без вини. Адміністративна відповідальність виникає відповідно
  4. Глава 20 Укладення 1649 як звід феодального права
    підставі документа, але потребувала підтвердження фактом (у тому числі показаннями свідків, присягою) . У юридичній інтерпретації перехід до абстрактних нормам проявився у своєрідному їх тлумаченні. На перший план висувалося не подання про їх встановлення, а ідея o вічне існування цих норм. Завданням законодавця було їх адекватне прочитання. Такий підхід піднімав
  5. Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
    підстав (перелюбство, позбавлення всіх прав, безвісна відсутність, імпотенція), здійснювалося цим будинком (церковним судом) . До 1904 р. зберігається покарання за перелюбство? осуд на безшлюбність. Дружина зобов'язана була у всьому підкорятися чоловікові, також як і діти (у явному протиріччі з цим принципом знаходилося правило про роздільність майна подружжя і батьків і дітей). При складанні
  6. 1. Поняття договору доручення
    підстав виникнення таких правовідносин з волею учасників цивільного обороту пов'язані принаймні шість. Воля особи має вирішальне значення також для реалізації належних йому цивільних прав. --- За цими межами знаходяться акти державних органів і органів місцевого самоврядування, судові рішення і події. Необхідні для настання
  7. Глава XX. ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ
    підставі цивільно-правової відповідальності сторін. --- Див: Ойгензіхт В.А. Проблема ризику в цивільному праві (частина друга). Душанбе, 1972. С. 47. Деякі автори вкладали в це ж поняття і більш широке зміст. Прикладом могли служити висловлювання А.А. Собчака, який вважав, що ризик - "це завжди небезпека виникнення несприятливих
  8. Стаття 14. Поняття злочину Коментар до статті 14
    підстави віднесення його до категорії злочинних відсутні. Це обумовлено тим, що, як зазначалося вище, визначення поняття злочину є формально-матеріальним, а тому ознака суспільної небезпеки є обов'язковим і невід'ємним ознакою злочину. Суспільна небезпека - матеріальний ознака злочину, що розкриває його соціальну сутність. Суспільну небезпеку
  9. Стаття 30. Приготування до злочину і замах на злочин Коментар до статті 30
    основу для кримінальної відповідальності, є недоведення злочину до кінця з незалежних від особи обставин, тобто це мають бути зовнішні, залежать від волі даної особи обставини. Інакше можливий добровільна відмова від вчинення злочину і виключення кримінальної відповідальності за вчинення підготовчих дій. Як зазначалося вище, приготування
  10. Стаття 31. Добровільна відмова від злочину Коментар до статті 31
      основанно, що такий поведінковий акт може мати місце тільки на тому етапі, коли злочин ще не завершено і злочинні дії виконані не в повному обсязі. Ці умови є на стадії приготування і частково на стадії замаху. Цілком зрозуміло, що добровільна відмова від злочину можливий на стадії приготування без всяких обмежень. Це обумовлено тим, що приготування