ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог , Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 3. Форми вини


Свідомість і воля - це елементи психічної діяльності лю-дини, сукупність яких утворює зміст провини. Інтелектуальних і вольові процеси перебувають у тісній взаємодії продуктів-вії і не можуть протиставлятися один одному: всякий інтелектуальний процес включає і вольові елементи, а вольовий, в свою чергу, - інтелектуальні. Юридичні поняття наміру і необережності не мають готових психологічних аналогів, тому для застосування норм кримінального права «необхідно і достатньо прикладне значення понять умислу і необережно-сти, яке історично склалося в законодавстві і судовій практиці» 2. Наука кримінального права виходить з того, що між
1 Див: Дагель П.С., Міхєєв Р.І. Встановлення суб'єктивної сторони злочину. Владивосток, 1972. С. 17.
2 Див: Сітковська О.Д. Указ. соч. С. 38.

Свідомістю і волею є певна відмінність. Предметне зміст кожного з цих елементів у конкретному злочині визначається конструкцією складу даного злочину.
Інтелектуальний елемент провини носить відбивної-позна-вательность характер і включає усвідомлення властивостей об'єкта пося-гательства і характеру вчиненого діяння, а також додаткових об'єктивних ознак (місце, час, обстановка і т.п. ), якщо вони введені законодавцем до складу даного Престо-полон. У злочинах з матеріальним складом інтелектуальний елемент містить, крім того, і передбачення (або мож-ливість передбачення) суспільно небезпечних наслідків.
Зміст вольового елемента провини також визначається конструкцією складу конкретного злочину. Предметом волі-вого відносини суб'єкта є окреслений законодавцем коло тих фактичних обставин, які визначають юридичними характеристику злочинного діяння. Сутність вольову-го процесу при вчиненні умисних злочинів заклю-чає в усвідомленої спрямованості дій на досягнення поставленої мети, а при необережних злочинах - В не-обачності, безпечності особи, легковажну поведінку якого спричинило шкідливі наслідки.
За різної інтенсивності та визначеності интеллектуаль-них і вольових процесів, що протікають у психіці суб'єкта пре-ступления, вина підрозділяється на форми, а в межах однієї і тієї ж форми - на види. Форма вини визначається співвідношенням-ем психічних елементів (свідомість і воля), що утворюють містить жаніе провини, причому законом передбачені всі можливі соче-танія, що характеризують вину в її кримінально-правовому значенні.
Форма вини - це встановлене кримінальним законом визна-ділене поєднання елементів свідомості і волі суб'єкта, харак-теризует його ставлення до здійснюваного діянню. Кримінальне законодавство знає дві форми вини - умисел і неосторож-ність. Теоретично неспроможні і прямо суперечать зако-ну спроби деяких вчених (В.Г. Беляев1, Р.І. Міхеев2,
1 Див: Кримінальне право. Загальна частина / За ред. В.Н. Петрашева. М.,
1999. С. 212, 213.
2 Див: Російське кримінальне право. Курс лекцій. Т. 1. С. 423 - 429.

Ю.А. Красіков1 та ін) обгрунтувати наявність третьої форми вини («подвійний», «змішаної», «складною»), нібито існуючу поряд з умислом і необережністю. Вина реально проявляється тільки в певних законодавцем формах і видах, і поза умислу або необережності провини бути не може.
Форми вини поряд з мотивами злочину підлягають доказування по кожній кримінальній справі (п. 2 ч. 1 ст. 73 КПК РФ). Форма провини в конкретному виді злочину може бути визна-делена в статті Особливої ??частини КК або матися на увазі або встановлюватися шляхом тлумачення.
У багатьох нормах КК прямо вказується на умисний ха-рактер злочину. В інших випадках умисна форма вини з очевидністю випливає з мети діяння (наприклад, терористичні акт, розбій, диверсія), або з характеру описаних у законі дій (наприклад, згвалтування, наклеп, одержання хабара), або із зазначення на явну незаконність дій або на їх злісний характер. Але якщо злочин припускаючи-ет тільки необережну форму провини, це у всіх випадках обо-значилися у відповідній нормі Особливої ??частини КК. Лише в окремих ситуаціях діяння є злочинним при його со-вершении як з умислом, так і з необережності; в подібних ситуаціях форма вини встановлюється за допомогою тлумачення відповідних норм.
Юридичне значення форми вини різноманітно.
По-перше, якщо закон встановлює кримінальну відповідальність-ність тільки за умисне вчинення суспільно небезпечного діяння (ст. 115 КК), форма вини є суб'єктивною грані-цей, що відокремлює злочинну поведінку від неприступної.
По-друге, форма вини визначає кваліфікацію переступив-лення, якщо законодавець диференціює кримінальну відпові-венность за вчинення суспільно небезпечних діянь, подібних за об'єктивними ознаками, але розрізняються за формою провини. Так, форма провини служить підставою кваліфікації діяння як вбивства (ст. 105 КК) або як заподіяння смерті з неосторож-ності (ст. 109 КК), як умисного або як необережного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 і 118 КК), як
1 Див: Ігнатов О.М., Красиков Ю.А. Указ. соч. С. 223, 224.

Умисного або як необережного знищення або пошко-
дення майна (ст. 167 і 168 КК).
По-третє, форма вини визначає ступінь суспільної небезпеки злочину, караного при будь-якій формі провини (наприклад, зараження венеричним захворюванням або ВІЛ-ін-інфекції, розголошення державної таємниці).
По-четверте, вид умислу або вид необережності, не впливаючи на кваліфікацію, може служити важливим критерієм індивідуалізації покарання. Злочин, скоєний з прямим умислом, за загальним правилом більш небезпечно, ніж вчинене з непрямим умислом, а злочин, скоєний з легко-мислію, зазвичай небезпечніше вчиненого за недбалості.
По-п'яте, форма провини в поєднанні зі ступенем суспільної небезпеки діяння служить критерієм законодавчої класифікації ції злочинів: відповідно до ст. 15 КК до категорій тяж-ких та особливо тяжких відносяться тільки умисні злочини.
По-шосте, форма вини визначає умови відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Згідно ст. 58 КК особи, засуджені до цього покарання за злочини, вчинені з необережності, відбувають покарання в колоніях-поселеннях, а особи, засуджені за умисні злочини, - у колоніях-ях-поселеннях (при засудженні за злочини невеликої або середньої тяжкості), у виправних колоніях загального, суворого або особливого режиму або у в'язниці.
Деякі правові наслідки вчинення злочинів (наприклад, встановлення рецидиву злочинів) пов'язані винятково з умисною формою вини, інші розрізняються залежно від форми вини (наприклад, інститути умовно-дострокового звільнення або заміни позбавлення волі більш м'яким видом покарання пов'язані з категоріями злочинів, а вони залежать від форми вини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Форми вини "
  1. § 4. Правопорушення як підстава цивільно-правової відповідальності
    форми вини з його боку. Форма провини приймається до уваги тільки у випадках, прямо зазначених у законі або в договорі. Так, при визначенні відповідальності сторін за договором зберігання до уваги приймаються умисел або груба необережність поклажодавця (ст. 901 ЦК). Власник джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності при намірі потерпілого (п. 1 ст. 1079 ЦК). Укладена
  2. § 3. Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
    форми вини. У деліктних зобов'язаннях ні форма вини, ні її ступінь не впливають на розмір відповідальності, за винятком випадків, спеціально зазначених у законі і стосуються, як правило, обліку вини потерпілого. Проте Цивільний кодекс розрізняє дві форми вини: умисел і необережність (п. 1 ст. 401 ЦК). Необережність, в свою чергу, поділяється на просту і грубу. Вина у формі
  3. 16.7. Види адміністративних правопорушень
    форми вини: вчинені навмисно і з необережності. Залежно від стану фізичної особи, яка вчинила правопорушення: у стані сп'яніння, з психічними
  4. 52. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
    форми вини, якщо не доведе, що загибель речі сталася б і у позивача. Плоди від речі він відшкодовує не тільки фактично отримані, а й ті, які міг би отримати власник при прояві належної дбайливості. Віндикаційний позов передбачає доведення позивачем свого права власності. При недоведеності відповідач міг звинуватити позивача в навмисному безчесті з усіма передбаченими правом
  5. 60. ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ НЕВИКОНАННЯ
    форми або процедури виконання зобов'язання. Якщо зобов'язання виникало внаслідок манципации або процедури nexum, то і виконання повинно було відбуватися в тих же формах. Погашення зобов'язань могло бути визнане і з виконанням у вигляді неформального платежу (solutio), але повинні були надаватися юридичні гарантії виконання. Для зобов'язань, укладених у письмовій формі, виконання
  6. 83. УМОВИ деліктної відповідальності. ПОНЯТТЯ ВИНИ, ЇЇ ФОРМИ. DOLUS, LATA CUIPA, CULPA LEVIS, CUIPA LEVISSIMA
    провини в тій чи іншій формі. Вина - недотримання того поведінки, яке потрібно правом: «Немає провини, якщо дотримано все, що було потрібно». Частноправовая винність необов'язково повинна була містити моральний елемент, тобто щоб була присутня шкідлива спрямованість волі. Головне - об'єктивний результат дії, причому збиток міг бути заподіяна не тільки активною дією суб'єкта, але і його
  7. ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
    форми зловживання правом. Відмова у захисті права і наслідки його застосування. Здійснення цивільних прав і виконання цивільно-правових обов'язків через представника. Поняття і значення представництва. Повноваження. Види представництва. Особливості комерційного представництва. Поняття і види довіреності. Форма довіреності. Передоручення. Припинення довіреності.
  8. 5. Вина як умова цивільно-правової відповідальності
    форми вини правопорушника. Більш того, з цих же причин в цілому ряді випадків вина взагалі не стає необхідною умовою майнової відповідальності, яка може застосовуватися і при відсутності провини учасника цивільних правовідносин, в тому числі за провину інших (третіх) осіб. -------------------------------- Лише в деяких прямо передбачених законом випадках застосування або
  9. 6. Вина заподіювача шкоди
    форми вини: умисел, необережність, груба недбалість та ін. Однак норми про деліктної відповідальності на відміну від кримінальної відповідальності за загальним правилом не надають значення тяжкості або ступеня вини при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню. -------------------------------- КонсультантПлюс: примітка. Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні
  10. Ф
    провини XVIII, 67, § 3 (6) - с. 635 - 636 - Ф. страхування XIV, 59, § 2 (2) - с. 310 - 311 Форфейтинг XIV, 60, § 3 (1) - с. 422 Франчайзинг, см. Комерційна концесія Франшиза - Ф. у страхуванні XIV, 59, § 2 (4) - с. 320; XIV, 59, § 5 (3) - с. 353 - 355 - Ф. як франчайзинг (комерційна концесія) XII, 53, § 1 (1) - с. 65 Фрахтування XIII, 55, § 1 (3) - с. 128; XIII, 55, § 6 (1 ) - с.
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка