| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Поняття вини |
||
|
Ще в XIX в. було відзначено, що «вчення про винність і його більша або менша глибина є як би барометр кримінального права. Воно - кращий показник його культурного рівня »1. Принцип відповідальності за діяння, вчинені тільки за наявності вини, вперше закріплений лише в Кримінальному кодексі РФ, згідно зі ст. 5 якого кримінальної відповідальності підлягає лише особа, яка винна вчинила суспільно небезпечне діяння. Дана норма категорично забороняє об'єктивне зобов'язання. Вина - це психічне ставлення особи до здійснюваного їм суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, і його наслідків. Людина несе повну відповідальність за свої вчинки тільки за умови, що він скоїв їх володіючи свободою волі, тобто спо-можності вибирати лінію соціально значущої поведінки. Ука-занная здатність включає відбивної-пізнавальний і пре-освітньо-вольової елементи, втілені в кримінально-правової категорії осудності. Вона є передумовою ві-ни, бо винним може визнаватися тільки осудна особа, тобто здатне усвідомлювати фактичний зміст і соціальне зна-чення своїх дій та керувати ними. 1 Фельдштейн Г.С. Природа наміру. М., 1898. С. 2. Елементами вини як психічного ставлення виступають ство-нание і воля, які у своїй сукупності утворюють її утримуючи-ня. Таким чином, вина характеризується двома складовою еле-ментами: інтелектуальним і вольовим. Деякі вчені неос-новательно намагаються звузити психологічний зміст провини за рахунок виключення з нього одного з двох елементів. Так, Н.Г. Іва-нов не визнає бажання самостійним елементом навмисне-ної провини і пропонує визначити умисел тільки через усвідомлення суспільно небезпечного і протиправного характеру вчиненого деянія1. Однак «кримінально-правове поняття провини не зводиться до характеристики розумових процесів - воно включає і волі-виття компонент, це умисний або необережний вчинок, заборонений кримінальним законом» 2. Різні передбачені законом поєднання інтелектуального і вольового елементів утворюють дві форми вини - уми-сів і необережність (ст. 25 і 26 КК), по відношенню до яких вина є родовим поняттям. Визнати особу винною - значить встановити, що вона вчинила злочин або умиш-повільно, або з необережності. Вина - це поняття не тільки психологічне, а й юриди-чеський. Оскільки злочином визнається лише суспільно небезпечне діяння, особа, яка його вчинила, винне перед гро-вом, перед державою. Вина - категорія соціальна, бо в ній проявляється ставлення особи, коїть злочин, до найважливіших соціальних цінностей. Ця сторона провини розкрив-ється в її соціальній сутності. Соціальну сутність вини становить проявилося в конкретному злочині викривлене ставлення до основних цін-ності суспільства, ставлення, яке при намірі зазвичай є-ється негативним (так звана антисоціальна установ-ка), а при необережності - зневажливим (асоціальне 1 Див: Іванов Н. Умисел в кримінальному праві / / Відомості Верховної Ради. 1995. № 12. С. 16-18 (см . також: Плотніков О.І. Спірні питання законодав-котельної характеристики умислу / / Кримінальне право: стратегія розвитку в XXI столітті. Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конферен-ції. М., 2005. С. 125-128). 2 Див: Сітковська О.Д. Психологічний коментар до Кримінального ко- ДЕКС Російської Федерації. М., 1999. С. 40. установка) або недостатньо дбайливим (недостатньо Вира- женная соціальна установка). Важливим показником провини є її ступінь, яка, як і сутність вини, носить не законодавчий, а науковий характер, хоча в судовій практиці застосовується досить широко. Ступінь вини - це кількісна характеристика її соці-альної сутності, тобто показник глибини спотворення соціальних орієнтацій суб'єкта, його уявлень про основні соціальні цінності. Вона визначається не тільки формою вини, а й направ-лінощів умислу, цілями і мотивами поведінки винного, його особистісними особливостями і т.д. «Лише сукупність форми і змісту вини з урахуванням всіх особливостей психічного від-носіння особи до об'єктивних обставин злочину та його суб'єктивних, психологічних причин визначає ступінь від'ємного відносини особи до інтересів суспільства, проявленого в скоєному особою діянні, тобто ступінь його вини »1. Отже, вина є психічне ставлення особи у формі умислу або необережності до здійснюваного їм суспільно небезпечного діянню, в якому виявляється антисоціальна, асоціальна або недостатньо виражена соціальна установка цієї особи щодо найважливіших цінностей суспільства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Поняття вини " |
||
|
||