Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Поняття вини


Ще в XIX в. було відзначено, що «вчення про винність і його більша або менша глибина є як би барометр кримінального права. Воно - кращий показник його культурного рівня »1.
Принцип відповідальності за діяння, вчинені тільки за наявності вини, вперше закріплений лише в Кримінальному кодексі РФ, згідно зі ст. 5 якого кримінальної відповідальності підлягає лише особа, яка винна вчинила суспільно небезпечне діяння. Дана норма категорично забороняє об'єктивне зобов'язання.
Вина - це психічне ставлення особи до здійснюваного їм суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, і його наслідків.
Людина несе повну відповідальність за свої вчинки тільки за умови, що він скоїв їх володіючи свободою волі, тобто спо-можності вибирати лінію соціально значущої поведінки. Ука-занная здатність включає відбивної-пізнавальний і пре-освітньо-вольової елементи, втілені в кримінально-правової категорії осудності. Вона є передумовою ві-ни, бо винним може визнаватися тільки осудна особа, тобто здатне усвідомлювати фактичний зміст і соціальне зна-чення своїх дій та керувати ними.
1 Фельдштейн Г.С. Природа наміру. М., 1898. С. 2.

Елементами вини як психічного ставлення виступають ство-нание і воля, які у своїй сукупності утворюють її утримуючи-ня. Таким чином, вина характеризується двома складовою еле-ментами: інтелектуальним і вольовим. Деякі вчені неос-новательно намагаються звузити психологічний зміст провини за рахунок виключення з нього одного з двох елементів. Так, Н.Г. Іва-нов не визнає бажання самостійним елементом навмисне-ної провини і пропонує визначити умисел тільки через усвідомлення суспільно небезпечного і протиправного характеру вчиненого деянія1. Однак «кримінально-правове поняття провини не зводиться до характеристики розумових процесів - воно включає і волі-виття компонент, це умисний або необережний вчинок, заборонений кримінальним законом» 2.
Різні передбачені законом поєднання інтелектуального і вольового елементів утворюють дві форми вини - уми-сів і необережність (ст. 25 і 26 КК), по відношенню до яких вина є родовим поняттям. Визнати особу винною - значить встановити, що вона вчинила злочин або умиш-повільно, або з необережності.
Вина - це поняття не тільки психологічне, а й юриди-чеський. Оскільки злочином визнається лише суспільно небезпечне діяння, особа, яка його вчинила, винне перед гро-вом, перед державою. Вина - категорія соціальна, бо в ній проявляється ставлення особи, коїть злочин, до найважливіших соціальних цінностей. Ця сторона провини розкрив-ється в її соціальній сутності.
Соціальну сутність вини становить проявилося в конкретному злочині викривлене ставлення до основних цін-ності суспільства, ставлення, яке при намірі зазвичай є-ється негативним (так звана антисоціальна установ-ка), а при необережності - зневажливим (асоціальне
1 Див: Іванов Н. Умисел в кримінальному праві / / Відомості Верховної Ради.
1995. № 12. С. 16-18 (см . також: Плотніков О.І. Спірні питання законодав-котельної характеристики умислу / / Кримінальне право: стратегія розвитку в XXI столітті. Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конферен-ції. М., 2005. С. 125-128).
2 Див: Сітковська О.Д. Психологічний коментар до Кримінального ко-
ДЕКС Російської Федерації. М., 1999. С. 40.

установка) або недостатньо дбайливим (недостатньо Вира-
женная соціальна установка).
Важливим показником провини є її ступінь, яка, як і сутність вини, носить не законодавчий, а науковий характер, хоча в судовій практиці застосовується досить широко.
Ступінь вини - це кількісна характеристика її соці-альної сутності, тобто показник глибини спотворення соціальних орієнтацій суб'єкта, його уявлень про основні соціальні цінності. Вона визначається не тільки формою вини, а й направ-лінощів умислу, цілями і мотивами поведінки винного, його особистісними особливостями і т.д. «Лише сукупність форми і змісту вини з урахуванням всіх особливостей психічного від-носіння особи до об'єктивних обставин злочину та його суб'єктивних, психологічних причин визначає ступінь від'ємного відносини особи до інтересів суспільства, проявленого в скоєному особою діянні, тобто ступінь його вини »1.
Отже, вина є психічне ставлення особи у формі умислу або необережності до здійснюваного їм суспільно небезпечного
діянню, в якому виявляється антисоціальна, асоціальна або недостатньо виражена соціальна установка цієї особи щодо найважливіших цінностей суспільства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Поняття вини "
  1. § 4. Правопорушення як підстава цивільно-правової відповідальності
    поняття наступним чином. "Підстава" - це те, що породжує будь-яке явище, фундамент, на який останнім спирається і який визначає його природу. "Умова" - ті ознаки, які характеризують підставу і без наявності яких явище не може виникнути "* (1349). Згідно з таким визначенням, підставою цивільно-правової відповідальності слід визнати правопорушення;
  2. § 3 . Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
    поняття, розмежування яких найбільш загальним чином можна провести так: умови - це ті вимоги закону, яким має відповідати підставу. Як вже зазначалося, зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди не є однорідними і можуть класифікуватися за різними критеріями. В даному випадку важливим є класифікація залежно від того, в результаті яких - протиправних або
  3. § 5. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними особами
    поняття вини батьків (опікунів) трактується більш широко, ніж поняття провини організацій та осіб, які зобов'язані здійснювати нагляд за малолітніми в силу закону або договору. Під виною батьків та опікунів слід розуміти як нездійснення належного нагляду за малолітніми, так і безвідповідальне ставлення до їх виховання або неправомірне використання своїх прав стосовно дітей, результатом
  4. 83. УМОВИ деліктної відповідальності. ПОНЯТТЯ ВИНИ, ЇЇ ФОРМИ. DOLUS, LATA CUIPA, CULPA LEVIS, CUIPA LEVISSIMA
    провини в тій чи іншій формі. Вина - недотримання того поведінки, яке потрібно правом: «Немає провини, якщо дотримано все, що було потрібно». приватноправове винність необов'язково повинна була містити моральний елемент, тобто щоб була присутня шкідлива спрямованість волі. Головне - об'єктивний результат дії, причому збиток міг бути заподіяна не тільки активною дією суб'єкта, але і його
  5. 8. Відповідальність перевізника за незбереження вантажу
    поняття вини . Спеціальна норма п. 1 ст. 796 ЦК лише передбачила додаткову підставу звільнення перевізника від відповідальності у вигляді неможливості забезпечення збереження вантажу внаслідок обставин, які він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Так, згідно зі ст. 95 УЖТ перевізник несе майнову відповідальність за незбереження вантажу, якщо не
  6. 6. Вина заподіювача шкоди
    поняття "генеральний делікт". Іноді закон передбачає виключення з даного принципу, але вони не можуть бути підставою для того, щоб відкидати сам принцип. Поняття вини є одним з найбільш спірних в науці цивільного права. Довгий час в радянській літературі панувало уявлення про вино як психічному відношенні особи до своєї поведінки у формі умислу або необережності.
  7. 2. Форми договірної відповідальності
    поняття, яким оперує економічна наука і реальна господарська практика. На це звертав увагу, зокрема, В.І. Кофман, відзначаючи, що збитки як економічна категорія не обов'язково виникають внаслідок правопорушення, в той час як у якості категорії юридичної збитки являють собою викликаються неправомірним поведінкою негативні наслідки в майновій сфері
  8. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    поняття злочину для всіх галузей радянського права, який нарікав на те, що "на це якість складу до останнього часу не звертали належної уваги ні загальна теорія радянського права, ні конкретні правові дисципліни. Такий закид, - продовжує Г.К. Матвєєв, - не може бути, однак, звернений на адресу науки кримінального права, представники якої першими розробили поняття складу і
  9. Стаття 24. Форми вини Коментар до статті 24
    поняття злочину (див. коментар до ст. 14 КК РФ). Кримінальної відповідальності без вини бути не може, так як поставлення в провину особі діяння, вчиненого невиновно (об'єктивне зобов'язання), не допускається (ч. 2 ст. 5 КК РФ). Відповідно до принципу суб'єктивного зобов'язання особа підлягає кримінальній відповідальності лише за суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно
  10. § 3. Принцип провини
    поняття, як "принцип вини" і "вина", що не зовсім вірно * (410). Нам видається, що ці поняття не можна порівнювати один з одним, так як вони знаходяться в різних площинах. Так, принцип вини являє собою основне положення кримінального закону, яке полягає в тому, що "особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і
© 2014-2022  yport.inf.ua