| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.4. Державний (політичний) режим |
||
|
Політичний режим являє собою сукупність методів і прийомів здійснення державної влади, що характеризує політичну обстановку в країні, тобто ступінь політичної свободи в суспільстві і правове становище особистості. Політичний режим в чому зумовлює не тільки особливості організації та діяльності державної влади, але також її співвідношення з усіма існуючими недержавними суспільно-політичними організаціями, ступінь участі населення в управлінні справами суспільства і держави. Іншими словами, державний (політичний) режим багато в чому зумовлює особливості функціонування політичної системи суспільства в цілому. Державний режим характеризується правовими або неправовими способами (методами) здійснення влади. Залежно від методів здійснення державної влади політичний режим може бути демократичним або антидемократичним. Демократія (від грец. Demos - «народ» і kratos - "влада") - народовладдя - означає широкий обсяг політичних і громадянських прав людини, активну участь громадян у формуванні та діяльності органів державної влади, визнання волі народу єдиним джерелом державної влади. Ознаки демократичного політичного режиму: - широке коло прав і свобод особистості, їх конституційні гарантії; - наявність у владних органів мандата народу; - наявність ринкової, саморегулюючої економіки; - різноманіття форм власності; - свобода економічної та підприємницької діяльності; - верховенство права, незалежність правосуддя (суду); - принцип поділу влади; - ідеологічне різноманіття, політичний плюралізм, у тому числі багатопартійність; - принцип "Дозволено все, що не заборонено законом". Демократичний політичний режим є передумовою формування громадянського суспільства та правової державності. Державне управління засноване на правових принципах здійснення влади. Економічною основою демократичного режиму є багатоукладна економіка з різними формами власності (у тому числі і приватної) і ринкові відносини. Свобода економічної та підприємницької діяльності є найважливішою умовою для розвитку економіки країни. Розвинена економіка сприяє соціальній захищеності особистості та розвитку її творчого потенціалу. У Російській Федерації відповідно до Конституції народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вищим безпосереднім вираженням влади народу є референдум і вільні вибори. Отже, народовладдя має дві форми: представницьку і безпосередню демократію. Представницька демократія означає здійснення повновладдя народу через представницькі, тобто виборні органи державної влади (на федеральному рівні і в суб'єктах федерації) і місцевого самоврядування. Такими в Російській Федерації є: на федеральному рівні - Державна Дума Федеральних Зборів Російської Федерації, Президент Російської Федерації; в суб'єктах федерації - парламенти суб'єктів Федерації і глави суб'єктів Федерації; на місцевому рівні - органи місцевого самоврядування. Безпосередня демократія - це пряма участь народу у вирішенні питань державної влади шляхом всенародного голосування (референдуму) або місцевих референдумів. Перевагою безпосередньої демократії є те, що воля народу виявляється прямо і без всяких спотворень. Недолік її полягає в складності організації і дорожнечі проведення всенародного голосування. Демократичний правовий режим є основою для спілкування цивілізованих народів, гарантом забезпечення миру і безпеки на землі. Вирішення багатьох глобальних проблем сучасності можливо тільки спільними зусиллями на основі правових засобів і механізмів. Антидемократичний режим (тоталітарний і авторитарний) характеризується усуненням політичних прав і свобод, відстороненням народу від державної влади, її узурпацією окремою особою або групою осіб, придушенням будь-якого інакомислення, скасуванням представницьких органів влади або їх перетворенням на слухняні знаряддя вираження волі фактичних керівників. При тоталітарному режимі (від латинського totalis - "весь, повний") держава здійснює тотальний, тобто повний, загальний контроль над усіма сферами життя суспільства. Цей режим визначається тотальним обсягом державного регулювання. В економіці переважає державна власність, жорстке державне регулювання економічних відносин командними, приказними методами. У політичній сфері - існує одна правляча політична партія, відбувається зрощування партійного і державного апарату, надмірна централізація державного апарату і його бюрократизація. Державне управління характеризується крайнім централізмом і практично здійснюється правлячої політичної елітою, політичним лідером або вождем народу. Замість законів діють партійні інструкції та розпорядження. При тоталітарному політичному режимі діє принцип: заборонено все, крім того, що наказано. У тоталітарній державі вся діяльність громадян, приватних осіб повністю контролюється державною владою, не визнаються сфера приватних інтересів і свобода особистості. Держава заявляє, що є тільки державний інтерес. "Тоталітаризм, - зазначає І.А. Ільїн, - полягає у виключенні всієї і всякої самодіяльності громадян: їх особистої свободи, їх корпоративної організації, їх місцевого та професійного самоврядування, їх розсуду в справах особистих і сімейних, їх господарської ініціативи і їх культурної самодіяльності "<2>. --- <2> Ільїн І.А. Зібрання творів: У 10 т. Т. 2. Кн. 1. М., 1993. С. 114. Сутність тоталітаризму складається у усеохоплюючому управлінні всіма сферами суспільного життя. Створюється організація управління, яка проникає в усі сфери людського життя. Тоталітарний режим - це лад, в якому немає суб'єктів права, немає законів, немає правової держави. Тому тоталітарний режим не є ні правовим, ні державним. Антидемократичні також вважають авторитарний режим. При авторитарному режимі існує жорстка централізація державної влади. При цьому державна влада не формується і не контролюється народом. Державне управління здійснюється політичною елітою на чолі з її лідером. Хоча й існують представницькі органи, але вони не відіграють істотної ролі в суспільному житті. В основному вони дублюють рішення, що приймаються правлячою партією. При авторитарному режимі посилена роль правоохоронних та судових органів. Вони можуть діяти і неправовими методами здійснення своїх повноважень. Однак при авторитарному режимі певною мірою допускається свобода економічної діяльності і різноманіття форм власності, хоча пріоритет віддається державній формі власності. У політичному житті суспільства можуть брати участь кілька партій, проте всі вони мають дотримуватися лінії, виробленої правлячою партією. Опозиція не допускається. У взаємовідносинах держави і особи пріоритет віддається державним інтересам. Хоча права і свободи громадян закріплюються в конституційних актах, але користуватися ними можна тільки в обмежених випадках. Не існує реальних гарантій забезпечення прав і свобод особистості. Задля забезпечення державних інтересів найчастіше порушуються права і свободи громадян. В даний час авторитарний режим існує в таких країнах, як Північна Корея, Куба, В'єтнам, та ін Є надія, що з часом в цих країнах теж встановляться демократичні форми правління, і на землі буде мир і злагода. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3.4. Державний (політичний) режим " |
||
|
||