Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Майно

. Суспільство (як і товариства і кооперативи) - власник майна, переданого йому у вигляді внесків його засновниками (учасниками), а також виробленого і придбаного в ході його діяльності (абз. 1 п. 1 ст. 66 ЦК), при цьому учасники мають зобов'язальні права щодо суспільства (абз. 2 п. 2 ст. 48 ЦК). Учасники повинні вносити вклади двох видів - до статутного капіталу товариства, а якщо це передбачено статутом - також у майно товариства (ст. 15 і 27 Закону про ТОВ), при цьому останні не впливають на статутний капітал (див. п. 4 ст. 27 Закону про ТОВ).
Статутний капітал - найважливіша частина майна товариства. Згідно п. 1 ст. 90 ГК він складається з вартості вкладів (а за термінологією абз. 1 п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ - з номінальної вартості часток) учасників і визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. На відміну від господарських товариств і виробничих кооперативів Закон вимагає, щоб розмір статутного капіталу був не менше 100 МРОТ (п. 1 ст. 90 ГК; п. 1 ст. 14 Закону про ТОВ) і передбачає специфічну формулу його накопичення: він має бути оплачений учасниками не менш ніж наполовину на момент реєстрації товариства. Залишилося частина підлягає оплаті протягом першого року діяльності товариства, при цьому кожен засновник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом терміну, який визначений установчим договором в межах одного року з моменту державної реєстрації товариства (п. 3 ст. 90 ГК, ст. 16 Закону про ТОВ). Розмір статутного капіталу і номінальна вартість утворюють його часток учасників визначаються в рублях, при цьому розмір частки у статутному капіталі визначається у вигляді відсотків або дробу (і повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості частки і статутного капіталу). Максимальний розмір частки, а також можливість зміни співвідношення часток можуть бути обмежені статутом, при цьому таке обмеження не повинно стосуватися тільки окремих учасників. Від номінальної вартості частки (що є проекцією на статутний капітал) слід відрізняти справжню вартість частки, яка є проекцією на чисті активи товариства і відповідає частині їх вартості виходячи з розміру частки (ст. 14 Закону про ТОВ).
Внеском до статутного капіталу може бути будь-яке майно - гроші, цінні папери, інші речі або майнові права чи інші права, що мають грошову оцінку, за винятками, передбаченими статутом (навпаки, вклади в майно товариства вносяться, як правило, грошима - п. 3 ст. 27 Закону про ТОВ). Грошова оцінка негрошових внесків затверджується на загальних зборах одноголосним рішенням всіх учасників. Оцінка негрошового внеску, номінальна вартість (або збільшення номінальної вартості) якої перевищує 200 МРОТ, повинна проводитися незалежним оцінювачем, відповідальним за завищення дійсної вартості вкладу (пп. 1, 2 ст. 15 Закону про ТОВ). Номінальна вартість (збільшення номінальної вартості) частки, оплачуваної негрошових внеском, не може перевищувати оціночну вартість вкладу (абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону про ТОВ); про неможливість перевищення номінальної вартості частки над вартістю вкладу говориться і в інших випадках (абз . 1 п. 1 та абз. 3 п. 2 ст. 19 Закону про ТОВ). Учасники можуть передавати вклади не тільки у власність товариства, а й у користування, для таких випадків встановлено специфічні механізми збереження статутного капіталу для цілей виконання ним гарантійної функції (пп. 3, 4 ст. 15 Закону про ТОВ). Втім, про особливу роль статутного капіталу говорить ряд інших специфічних правил, що мають "капіталосберегающій" спрямованість.
1. Учасники, що зробили вклади не повністю, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства в межах вартості неоплаченої частини вкладу кожного учасника (абз. 2 п. 1 ст. 87 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 2 Закону про ТОВ). Учасники не можуть звільнятися від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу, в тому числі шляхом заліку їх вимог до товариства (п. 2 ст. 90 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону про ТОВ).
2. При неповній оплаті статутного капіталу протягом року з моменту державної реєстрації товариство повинно зменшити статутний капітал (до фактично оплаченого розміру) або прийняти рішення про ліквідацію (п. 2 ст. 20 Закону про ТОВ). Після закінчення другого та кожного наступного року вартість чистих активів товариства не повинна бути меншою від статутного капіталу, інакше суспільство зобов'язане зменшити статутний капітал (до розміру, що не перевищує вартість чистих активів), а якщо при цьому вартість чистих активів стає менше 100 МРОТ, воно підлягає ліквідації (п. 4 ст. 90 ЦК, п. 3 ст. 20 Закону про ТОВ). Суспільство зобов'язане зменшити свій статутний капітал і в інших випадках (п. 5 ст. 93 ЦК, п. 3 ст. 26 Закону про ТОВ).
3. Зменшення статутного капіталу допускається після повідомлення всіх кредиторів товариства, які вправі вимагати дострокового припинення або виконання зобов'язань товариства та відшкодування збитків (п. 5 ст. 90 ЦК, п. 4 ст. 20 Закону про ТОВ). Його збільшення може бути тільки після його повної оплати, до цього моменту суспільство не має права приймати рішення про розподіл між учасниками прибутку (п. 6 ст. 90 ЦК, п. 1 ст. 17, п. 1 ст. 29 Закону про ТОВ).
4. До повної оплати частки учасник може здійснювати операцію з часткою тільки в межах сплаченої її частини (п. 4 ст. 93 ГК; п. 3 ст. 21 Закону про ТОВ).
Оскільки суспільство являє собою насамперед форму об'єднання і (або) відокремлення капіталу, частки учасників у статутному капіталі товариства відрізняються підвищеною оборотоспособностью.
1. Учасник має право без будь-яких обмежень продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному (кільком) іншим учасникам, а якщо це не забороняє статут - третій особі з дотриманням переважного права купівлі даної частки (її частини), що належить іншим учасникам (пп. 1, 2 ст. 93 ГК, пп. 1, 2, 4-6 ст. 21 Закону про ТОВ). Для порівняння: в господарських товариствах передача частки (її частини) повним товаришем іншому учаснику або третій особі можлива завжди і лише за згодою інших повних товаришів, при цьому закон не передбачає переважного права придбання цієї частки (її частини) (ст. 79 ЦК). У свою чергу, передача паю (його частини) у виробничому кооперативі іншому членові кооперативу допускається, якщо інше не передбачено законом або статутом, а передача паю третій особі можлива тільки за згодою кооперативу і з дотриманням переважного права купівлі паю (його частини), що належить іншим членам (п. 3 ст. 111 ЦК).
Таким чином, можливість учасника здійснити операцію з часткою (її частиною) у статутному капіталі товариства порівнянна з аналогічним правом вкладників у коммандіти (що має легальне підтвердження - подп. 4 п. 2 ст. 85 ЦК) . У деяких зазначених законом випадках набувачем частки (її частини) може бути саме суспільство з наслідками, передбаченими п. 5 ст. 93 ЦК та ст. 23 і 24 Закону (зокрема, такі частки не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників товариства, а також при розподілі прибутку і ліквідаційної квоти). Закон про ТОВ (ст. 22) дозволяє та інші угоди із частками (їх частинами), наприклад заставу.
2. Частки в статутному капіталі переходять до правонаступників учасників товариства, якщо установчі документи не пов'язують можливість такого переходу із згодою решти учасників (п. 6 ст. 93 ЦК, п. 7 ст. 21 Закону про ТОВ).
3. Частка (її частину) у статутному капіталі - об'єкт для звернення стягнення за особистими боргами учасника при нестачі у нього іншого майна для їх покриття (ст. 25 Закону). У цьому випадку саме суспільство або його учасники можуть виплатити кредиторам дійсну вартість частки (її частини) учасника-боржника, інакше частка (її частина) підлягає продажу з публічних торгів (тобто будь-якій особі). При цьому набувач стає учасником товариства незалежно від згоди товариства чи його учасників (п. 9 ст. 21, п. 3 ст. 25 Закону про ТОВ). Для порівняння: в господарських товариствах продаж частки з публічних торгів виключена, а у виробничих кооперативах - віддана на відкуп статуту.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Майно "
  1. § 3. Джерела муніципального права.
    Майна в Російській Федерації "," Про основи регулювання тарифів організацій комунального комплексу ";" Про зв'язок "," Про поштовий зв'язок ";" Про освіту "," Основах законодавства України про культуру ", "Основах законодавства України про охорону здоров'я громадян"; "Про ветеранів", "Про соціальний захист інвалідів у Російської Федерації", "Про біженців", "Про основи
  2. § 2. Зарубіжні муніципальні системи.
    Майном комуни і має право здійснення цивільно-правових угод; представляє інтереси комуни у судових органах; призначає службовців і приймає рішення про адміністративні заохочення та покарання головує в адміністративних комісіях та ін Мер уповноважений забезпечувати правопорядок і безпека, приймати у зв'язку з цим необхідні рішення, включаючи санкції на арешт, а також
  3. § 3. Самоврядування в дореволюційної Росії.
    Майновий ценз, оскільки розділити міське населення по станам було практично неможливо. Правом обирати і бути обраними в міські думи були наділені власники нерухомості, купці, власники торгових і промислових закладів, особи, платили міські збори. Земське самоврядування і міське самоврядування, звичайно ж, мали вельми значні відмінності, проте було й багато
  4. § 4. Організація місцевої влади в радянський період. Місцеве самоврядування в пострадянський період
    майном і об'єктами муніципальної власності, розробка місцевого бюджету, забезпечення його виконання, а також виконання інших виконавчо-розпорядчих функцій. Причому дані функції глава місцевого самоврядування здійснював безпосередньо або через утворені ними органи; 6) органи місцевого самоврядування наділялися правом самостійно визначати структуру місцевого самоврядування.
  5. § 1. Організація місцевого самоврядування в містах федерального значення.
    Майно, що перебуває у власності міста Москви і передане в управління органам місцевого самоврядування, а також інша власність, яка служить задоволенню потреб жителів муніципального освіти. Місцеве самоврядування в Санкт-Петербурзі здійснюється на всій його території в межах територій міст, селищ, муніципальних округів Санкт-Петербурга.
  6. § 2. Організація місцевого самоврядування в закритих адміністративно-територіальних утвореннях.
    Майна фізичних і юридичних осіб може прийматися органами місцевого самоврядування ЗАТО за погодженням з органами державної влади суб'єктів Російської Федерації і федеральними органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають підприємства і (або) об'єкти, за родом діяльності яких створено закрите адміністративно-територіальне утворення. Формування бюджету ЗАТЕ
  7. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    майном. У частині 1 цієї статті встановлено, що органи місцевого самоврядування самостійно володіють, користуються, розпоряджаються і управляють муніципальним майном відповідно до Конституції Російської Федерації, федеральними законами та прийнятими відповідно до них нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування. При цьому муніципальна власність визнається і
  8. § 8. Територіальне громадське самоврядування.
    Майна, а також порядок користування і розпорядження зазначеним майном і фінансовими засобами; порядок припинення здійснення територіального громадського самоврядування. При цьому ніякі додаткові вимоги до статуту територіального громадського самоврядування органами місцевого самоврядування встановлюватися не можуть. Порядок організації та здійснення територіального
  9. Глава 7. ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ.
    Майном, що перебуває в муніципальній власності поселення; 4) організація в межах поселення електро-, тепло-, газо-і водопостачання населення, водовідведення, постачання населення паливом; 5) утримання і будівництво автомобільних доріг загального користування , мостів та інших транспортних інженерних споруд у межах населених пунктів поселення, за винятком автомобільних доріг
  10. § 2. Система муніципальних правових актів
    майном, що перебуває в муніципальній власності; положення про муніципальному замовленні; положення про порядок прийняття рішень про створення, реорганізації та ліквідації муніципальних підприємств і установ, а також про встановлення тарифів на послуги муніципальних підприємств та установ; положення про порядок призначення на посаду та укладання трудового договору з керівниками муніципальних