Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Джерела кримінального права. Поняття, ознаки та структура кримінального закону


Як справедливо зазначав Н.С. Таганцев, «і логічно, і фак-тично виникнення злочинного діяння передбачає буття каральної норми» 1. Буття ж каральної норми передбачає висвітлення питання про джерела кримінального права.
Двояке розуміння джерела права, усталене у вітчизняній теорії права, як джерела в матеріальному і в формальний-ном (спеціальному) розумінні, дозволяє чітко виділити і рассмот реть ту зовнішню форму вираження, в якій об'єктивуються і стають загальнообов'язковими в даному місці і в даний мо-мент часу кримінально-правові норми2. З цієї точки зору єдиним джерелом російського кримінального права є кримінальний закон, який виступає у вигляді єдиного кодифікованого-го нормативного правового акта, що має силу федерального закону, - Кримінального кодексу Російської Федерації, прийнятого Державною Думою 24 травня 1996 і введеного в дію з 1 січня 1997
Відповідно до п. «о» ст. 71 Конституції РФ в виключи-тельном віданні федеральних органів державної влади знаходяться кримінальне право і взаємопов'язані з ним питання амністії та помилування. З цього положення випливає, що суб'єктів незалежно екти Російської Федерації і органи місцевого самоврядування не вправі приймати нормативні правові акти, устанавли-вающие кримінальну відповідальність, а також регулюючі пи-тання амністії та помилування, а в разі прийняття ними таких актів останні носять неконституційний характер. Приміром, в 2001 р. Верховний Суд РФ визнав суперечить федераль-ному законодавству закон про помилування, прийнятий в одному з суб'єктів Російської Федерації, вказавши на його несоответст-віє ст. 1, ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 15 і п. «о» ст. 71 Конституції РФ 3.
1 Таганцев Н.С. Російське кримінальне право. У 2 т. Т. 1. Тула, 2001. С. 119.
2 Див: Таганцев Н.С. Указ. соч. С. 119-130; Коркунов Н.М. Лекції з об-щей теорії права. СПб., 2003. С. 343-349; Шаргородський М.Д. Кримінальний закон / / Вибрані роботи з кримінального права. СПб., 2003. С. 118-121.
3 БВС РФ. 2001. № 12. С. 15, 16.

Кримінальний кодекс є єдиним кодифікованим ак-том. З цього випливає, що жоден федеральний закон, встановлює злочинність діяння, його караність та інші кримінально-правові наслідки, не може бути прийнятий без формального включення містяться в ньому положень у структуру чинного Кримінального кодексу (ч. 1 ст . 1, ч. 1 ст. 3 КК). Єдиним вилученням з цього правила є ч. 3 ст. 331
КК, яка встановлює, що кримінальна відповідальність за злочини проти військової служби, вчинені у воєнний час або в бойовій обстановці, визначається законодавством воєнного часу, тобто допускає прийняття окремого від Уго-ловного кодексу федерального закону (останній на даний момент не прийнятий).
Структурно Кримінальний кодекс ділиться на Загальну і Особен-ную частини, які складаються з розділів і глав, послідовно нумерованих римськими і арабськими цифрами починаючи з «I» і «1» відповідно. Нижчою структурною одиницею Кодексу є-ються статті, послідовно нумеруються арабськими цифрами починаючи з «1». У разі додавання в КК статті (глави, поділу-ла) вона поміщається після статті (глави, розділу), присвяченій суміжному предмету регулювання, і позначається номером цієї статті (глави, розділу) з додаванням верхнього індексу 1, 2 і т.д. (Наприклад, ст. 2151, 2152 КК). При виключення з КК статті (глави, розділу) нумерація інших статей (глав, раз-делов) не змінюється, якщо інше спеціально не обумовлено законо-дателем.
Як вже було зазначено, КК є єдиним джере-лом російського кримінального права. Слід мати на увазі, що це є, кажучи умовно, «вузьке», «суворе» розуміння джерел кримінального права. Відповідно до такого розуміння, Кримінальний ко-декс є єдиним джерелом кримінального права в тому сенсі, що тільки в ньому можуть міститися формальні заборони вчиняти будь діяння і передбачатися покарання за порушення цих заборон (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 8, ч. 1 ст. 14
КК). Більш широке розуміння джерел кримінального права дозволяє відносити до них та інші нормативні (і в ряді випадків

навіть ненормативні) правові акти, що утворюють російську правову сістему1.
Так, у зазначеному сенсі безперечним джерелом кримінального
права є Конституція РФ, не тільки встановлює загальні принципи кримінального права, а й містить цілий ряд нормативних приписів, що входять в конкретні кримінально-правові норми (наприклад, положення ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 61).
Джерелами кримінального права також є загальноприйнятими-Знань принципи і норми міжнародного права і міжна-рідні договори Росії (ч. 4 ст. 15 Конституції РФ), утримуючи-щие, щонайменше, ті вихідні постулати , яких має дотримуватися кримінальне право будь-якій цивілізованій держави (наприклад, принцип non bis in idem), або положення, знаходячи-щие розвиток в російському КК (наприклад, про дію кримінально-го закону в просторі).
Норми міжнародних договорів вкрай рідко можуть застосовуватися в кримінальному праві Росії безпосередньо. Так, міжна-родно-правові норми, що вимагають від держав встановити карного відповідальність за те чи інше діяння, припускають їм-плементацію в національне кримінальне законодавство, а проте, будучи імплементовані, вони вже стають національними кримінально-правовими нормами. У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду РФ у постанові від 10 жовтня 2003 р. № 5 «Про застосований-нии судами загальної юрисдикції загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів Росій-ської Федерації» роз'яснив: «Міжнародні договори, норми
1 Таке розрізнення між джерелами кримінального права проводилося М.Д. Шаргородським, що виділяв «джерела норм, що не створюють нових со-ставов (в цьому відношенні немає ніякої відмінності між джерелом кримінального права і джерелом будь-якої іншої галузі права), і джерела кримінального права, що передбачають нові склади злочинів (норми кримінального права у вузькому сенсі цього слова), які мають специфічні риси »(див.: Шаргородський М.Д. Указ. соч. С. 125). У літературі останніх років це розходження досить часто забувається, що веде до зайвих дискусій (див., напр.: Наумов А.В. Російське кримінальне право. Загальна частина: Курс лек-цій. М., 1999. С. 53-55; Коняхин В.П. Теоретичні основи побудови Про-щей частини російського кримінального права. СПб., 2002. С. 76-128; Пудовочкін Ю.Є., Пірвагідов С.С. Поняття, принципи і джерела кримінального права: порівняльно-правовий аналіз законодавства Росії та країн Содружест-ва Незалежних Держав. СПб., 2003. С. 153-179, 210-217).

Яких передбачають ознаки складів кримінально нака-зуемих діянь, не можуть застосовуватися судами безпосередньо, оскільки такими договорами прямо встановлюється зобов'язаний-ність держав забезпечити виконання передбачених договором зобов'язань шляхом встановлення караності оп-ределенних злочинів внутрішнім (національним) законом (наприклад, Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 го-да, Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників
1979 року народження, Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітр-них судів 1970 року) »(п. 6) 1. Безпосередньо застосовними в російському кримінальному праві можуть бути, наприклад, норми міжнародного права про дію кримінального закону в про-просторі і норми, пов'язані із злочинами проти миру і безпеки людства.
До числа джерел кримінального права відносяться і інші федеральні закони з областей цивільного, адміністративного, податкового та інших галузей права, що розкривають утримуючи-щіеся в Кримінальному кодексі поняття. Нормативні розпорядження, які стосуються кримінально-правовим нормам, містяться також у підзаконних нормативних правових актах: указах Президента РФ 2, постановах Уряду РФ 3 і актах федеральних органів виконавчої власті4. Особливим, за термінологією Кон-ституционного Суду РФ, «унікальним нормативним правовим актом» і джерелом кримінального права є постанова Державної Думи Федеральних Зборів РФ про оголошення
1 БВС РФ. 2003. № 12.
2 Див, наприклад: Указ Президента РФ від 28 грудня 2001 р. № 1500
«Про комісіях з питань помилування на територіях суб'єктів Росій-
ської Федерації »/ / СЗ РФ. 2001. № 53 (ч. II). Ст. 5149.
3 Див, наприклад: постанова Уряду РФ від 22 березня 2001
№ 221 «Про затвердження переліку інструментів та обладнання, знаходячи-трудящих під спеціальним контролем і використовуваних для виробництва та виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин ... »/ / СЗ РФ.
2001. № 13. Ст. 1272.
4 Див, наприклад: наказ МВС Росії від 19.06.2006 № 447 «Про утвер-дженні інструкції про організацію роботи з ліцензування та здійснюва-лению органами внутрішніх справ контролю за приватної детективної й охорон-ної діяльністю на території Російської Федерації »/ / РГ, 14.07.2007; БНА РФ. 2007. № 29.

Амністії, яке виконує «функцію законодавчого регулиро-
вання» у кримінально-правової сфері1.
Широке розуміння джерел кримінального права дозволяє відносити до них судову практику Конституційного Суду РФ і, особливо, судів загальної юрисдикції, спроможну служити, за висловом А.В. Наумова, «вторинним і похідним по відношенню до кримінального закону» джерелом кримінального права2.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Джерела кримінального права. Поняття, ознаки та структура кримінального закону "
  1. § 2. Джерела комерційного права
    джерел комерційного права. Джерелом права в спеціально юридичному сенсі є зовнішня форма вираження права, тобто сукупність нормативних актів, в яких містяться норми права. У законодавстві правові норми знаходять своє офіційне вираження. Законодавство, як зовнішню форму вираження права, не можна змішувати з самим правом. Право безпосередньо пов'язане зі своїм
  2. § 1. Загальні положення
    джерелом податкових надходжень у державну скарбницю. Сукупність правових способів захисту прав та інтересів підприємців є невід'ємною складовою частиною правового режиму підприємництва, який встановлюється чинною Конституцією (Основним Законом) Російської Федерації, Цивільним кодексом та іншими законодавчими актами Російської Федерації. [2] У той же час
  3. § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
    джерела) права. Одним із специфічних ознак норм права в системі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин є їх формальна визначеність, тобто зовнішня вираженість (закріпленість) в тих чи інших формах (джерелах) права. До числа таких у загальній теорії права прийнято відносити: а) нормативний правовий акт; б) нормативний договір; в) правовий звичай; г) судовий
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    джерелі - В.П. Мозолин). * (25) СЗ РФ. 1996. N 1. Ст. 1. * (26) Див: Давидова Г.Н. Юридична процедура в цивільному праві. Загальна характеристика: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Казань, 2004. С. 7. * (27) Див: Відомості СРСР. 1961. N 50. Ст. 525. * (28) Див: Відомості РФ. 1964. N 24. Ст. 406. * (29) Див: Відомості СРСР. 1991. N 26. Ст. 733. * (30) Детальніше див: Красавчикова Л.О.
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    джерелом підвищеної небезпеки. М., 1952. * (45) Див: Красавчиков О.А. Відповідальність, міри захисту та санкції в радянському цивільному праві / / Проблеми цивільно-правової відповідальності та захисту цивільних прав. Вип. 27. Свердловськ, 1973; Шевченко А.С. Відшкодування шкоди, заподіяної правомірними діями. Владивосток, 1989. * (46) Див: Антимонов Б.С. Значення вини потерпілого при
  6. § 4. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми вираження
    джерела правового нігілізму. Правовий нігілізм - різновид соціального нігілізму як родового поняття. Сутність його - загалом негативно-негативному, неповажне ставлення до права, законам, нормативному порядку, а з точки зору коренів, причин - в юридичному невігластві, відсталості, відсталості, правової невихованості основної маси населення. Подібні антиправові установки і стереотипи
  7. § 4. Акти застосування норм права: поняття, особливості, види
    джерелом і формою права; їх призначення - не створювати, а застосовувати норми права; 4) виступають в якості юридичних фактів, що породжують конкретні правовідносини між тим, хто застосовує норму, і тим, до кого застосовують; тим самим ці акти здійснюють локальне (казуальне) правове регулювання, конкретизуючи загальні розпорядження; 5) вичерпуються одноразовим застосуванням і на інші ситуації і
  8. § 1. Поняття правовідносин як особливого виду суспільних відносин
    джерела. Право регулює далеко не всі, а лише найбільш принципові відносини, що мають істотне значення для інтересів держави, суспільства, нормальної життєдіяльності людей. Це перш за все відносини власності, влади і управління, соціально-економічного устрою, прав і обов'язків громадян, забезпечення порядку, трудові, майнові, сімейно-шлюбні відносини і т.п.
  9. § 2. Поняття і основні принципи законності
      джерела влади, має вищу юридичну силу, приймається в особливому порядку і лише законодавчими (представницькими) органами. Жоден монарх, цар, король, президент не має права, як уже говорилося, видавати закони. Особливе місце серед законів займає Конституція як Основний Закон держави. Суворе дотримання цього основоположного акту становить конституційну законність. До
  10. Глава 20 Покладання 1649 р. як звід феодального права
      джерело міг давати кілька не тільки альтернативних, але і взаємовиключних рішень з одного і того ж питання. Так, встановлений законом термін набувальної давності, який доводить право власності на нерухомість, опинявся тільки додатковою умовою, а законність володіння встановлювалася з інших джерел. Нечіткість визначення тієї чи іншої категорії часто
© 2014-2022  yport.inf.ua