Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Міжнародне приватне право → 
« Попередня Наступна »
С.Ю. Кашкін, А.О. Четвериков, П.А. Калініченко та ін. Право Європейського Союзу, 2011 - перейти до змісту підручника

10. Як відбувалося формування Європейського Союзу та його правової системи?

Формування Європейського Союзу - поетапний процес, який триває донині.
1. Початок йому був покладений 9 травня 1950, коли уряд Франції офіційно запропонувало ФРН та іншим зацікавленим країнам континенту приступити до формування основ Європейської федерації, діючи при цьому максимально обережно і поступово.
Даний план увійшов в історію як "план Шумана" * (13), а його першим результатом стало створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), якому держави-члени передали компетенцію з управління спільним ринком в сфері вугільної та сталеливарної промисловості (у той час - найважливіших галузей господарства розвинених країн).
Договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (Договір про ЄОВС) був підписаний в Парижі 18 квітня 1951 і набув чинності 23 липня 1952
2 . Наступним кроком стало утворення Європейського економічного співтовариства - ЄЕС (нині: Європейське співтовариство - ЄС) і Європейського співтовариства з атомної енергії - Євратом. Завдяки цим Співтовариствам, насамперед ЄЕС, процес інтеграції (загальний ринок) був поширений на всю економічну сферу.
Установчі договори ЄЕС і Євратому були підписані 25 березня 1957 в Римі і вступили в силу 1 січня 1958
3. Оскільки три Європейських співтовариства включали одні й ті ж країни (див. питання N 2) і ставили перед собою однакові цілі, було вирішено об'єднати керівні органи ЄЕС, ЄОВС і Євратому в єдину систему:
- на підставі Конвенції про деякі загальні інститутах (підписана і набула чинності разом з договорами про ЄЕС і Евратоме) стали функціонувати Асамблея Європейських співтовариств (нині Європейський парламент) і Суд Європейських співтовариств;
- згідно з Договором про злиття від 8 квітня 1965 приступила до роботи Комісія Європейських співтовариств (Європейська комісія) і Рада Європейських співтовариств (нині - Рада Європейського Союзу) * (14).
Зазначений договір набув чинності 1 липня 1967 р., і з цього моменту відбулося фактичне злиття трьох Європейських співтовариств в одну політичну організацію, керовану єдиним інституційним механізмом: Асамблея (Європейський парламент), Рада, Комісія та Суд. Пізніше до числа інститутів додалася Рахункова палата.
4. На рубежі 1960-70-х рр.. країни Європейських співтовариств дійшли висновку про необхідність поширити процес інтеграції на інші сфери суспільного життя - зовнішньополітичну і правоохоронну:
- з метою вироблення "європейської зовнішньої політики" в 1970 р. спільним рішенням міністрів закордонних справ держав- членів * (15) було створено Європейське політичне співробітництво (ЄПС). Європейське політичне співробітництво об'єднувало ті ж країни, що й Європейські співтовариства, але на ділі було відокремленою структурою з власними механізмами прийняття рішень. Воно послужило прообразом спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу (див. нижче);
- в 1975 р. була створена група Trevi у складі міністрів внутрішніх справ країн Співтовариств (від франц. Terrorisme, radicalisme, extremisme et violence international * (16)), що поклала початок співпраці держав-членів в галузі охорони правопорядку та боротьби із злочинністю.
Дещо пізніше, в 1977 р., Президент Франції В. Жискар д'Естен висунув план створення європейського кримінально-правового простору, однак в той період він не отримав реалізації (як і проект Європейського кримінального суду, запропонований Францією в 1982 р.) * (17).
5. У зв'язку зі зміною економічних і суспільно-політичних реалій Європи в 1986 р. була проведена великомасштабна реформа правових підвалин Співтовариств, що реалізувалася у прийнятті Єдиного європейського акта (ЕЕА).
Єдиний європейський акт (за формою - договір) був підписаний 17 і 28 лютого 1986 р. в Люксембурзі і Гаазі * (18) і набув чинності 1 липня 1987
ЕЕА не створював нових організацій. Будучи "ревізійним" договором, він вносив численні поправки до установчих документів Співтовариств, насамперед у Договір про ЄЕС. Зокрема, Єдиним європейським актом була розширена предметна компетенція Співтовариств, проведена реформа інституційного механізму, встановлена остаточна дата створення єдиного "внутрішнього ринку" (1 січня 1993 р.).
В окремому розділі ЕЕА юридично закріпив правовий режим Європейського політичного співробітництва (співпраці держав-членів у сфері зовнішньої політики). Він же намітив подальші кроки з метою об'єднання існували інтеграційних структур в єдину політичну організацію - Європейський Союз.
6. Договір про Європейський Союз був підписаний 7 лютого 1992 в м. Маастрихт (Нідерланди) і набрав чинності 1 листопада 1993
Він консолідував три сформовані раніше сфери інтеграції (економічну, зовнішньополітичну і правоохоронну) в єдине політико-правова освіта, "яке має своїм завданням організувати на основі згуртованості та солідарності відносини між державами-членами і між їхніми народами" (ст. 1 Договору про Європейський Союз).
Створивши Європейського Союзу громадяни держав-членів придбали додаткове "європейське" громадянство (громадянство Союзу), а інститути Європейських співтовариств відтепер виступають як інститути Союзу в цілому.
Принципове значення також мали норми Маастрихтського договору про перехід держав-членів до економічного і валютного союзу, включаючи єдину валюту.
7. Укладання Договору про Європейський Союз не стало останнім кроком у розвитку інтеграційного процесу в Європі. Наприкінці XX - початку XXI в. відбулися ще дві реформи правових засад Союзу, покликаних підготувати його до функціонування в розширеному складі (приєднання країн Східної Європи і Середземномор'я) - Амстердамський і Ніццький договори (назви офіційні):
- Амстердамський договір був підписаний 2 жовтня 1997 року та набув чинності 1 травня 1999;
- Ніццький договір підписаний 26 лютого 2001 і діє з 1 лютого 2003
Так само як і Єдиний європейський акт 1986 р., Амстердамський і Ніццький договори не створюють нових організацій, а вносять зміни і доповнення в існуючі установчі документи Союзу (Договір про Європейський Союз та договори про заснування Європейських спільнот, які залишилися в силі).
З 1 лютого 2003 установчі документи Союзу діяли в редакції Ніццького договору!
Важливим досягненням Європейського Союзу у розглянутий період стало прийняття ним власного "білля про права" - Хартії Європейського Союзу про основні права, підписаної та урочисто проголошеної 7 грудня 2000 (див. розділ IX).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 10. Як відбувалося формування Європейського Союзу та його правової системи? "
  1. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    Поняття і структура банківської системи. З точки зору виконуваних економічних функцій банківська система є частиною фінансової системи. Через банки проходять практично всі грошові ресурси за винятком тих сум, які залишаються на руках у населення або в порушення правил про порядок розрахунків обертаються в роздрібному товарообігу без відображення в бухгалтерському обліку та без проводки по касі.
  2. § 1. Основні правові системи сучасності
    Поняття правової системи. В якості основоположного об'єкта порівняльного правознавства виступає категорія "правова система". У зв'язку з цим стрижневим є питання про те, що слід розуміти під правовою системою. Потім потрібно з'ясувати, які основні правові системи існують сьогодні. У сучасній юридичній літературі представлені різні визначення правової системи. Це
  3. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  4. 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
    Дослідження методології уніфікації права міжнародних комерційних контрактів неможливе без виявлення особливостей історичного розвитку руху до уніфікації. Історичне дослідження будь-якого явища дозволяє виявити логіку і динаміку його розвитку; осмислення минулого не тільки збагачує сьогодення, а й дає можливість прогнозувати еволюцію майбутнього. Рух часу накладає
  5. 1.2. Основні фактори, що обумовлюють уніфікацію права міжнародних контрактів
    Кінець ХХ - початок XXI ст. характеризуються двома взаємопов'язаними процесами: по-перше, виникнувши в кінці ХІХ ст., ідея всесвітньої уніфікації права міжнародної торгівлі отримала не тільки визнання фахівців, але багато в чому завдяки їх зусиллям, що спирається на потреби практики, була офіційно визнана державами, що проявилося у створенні в 1966 Комісії ООН з права міжнародної
  6. 1.3. Методи уніфікації права міжнародних контрактів
    У всі періоди розвитку уніфікації права міжнародних контрактів загальновизнаним є прагнення до досягнення однаковості і зменшенню впливу національних кордонів шляхом забезпечення для міжнародних комерційних угод спеціального режиму і тим самим до уникнення застосування до таких оборудок національних законів, що регламентують внутрішні угоди. Однак щодо методів досягнення
  7. 2.1. Загальні підходи до уніфікації колізійних норм
    У сучасній теорії держави і права юридична колізія виходить далеко за рамки її розуміння як колізії між законами різних держав. Пояснюється це прагненням в умовах глобалізації всіх основних форм взаємодії суспільств, держав та індивідів до більш глибокому проникненню в особливості міжнародної взаємодії держав, їх правових систем, що призвело до
  8. 2.3. Регіональна уніфікація колізійних норм
    Вихід російських підприємств на зовнішній ринок і реалізація ними міжнародних комерційних контрактів, що укладаються з іноземними фірмами, створення ними в європейських країнах підприємств з іноземними інвестиціями, введення в країнах Європейського союзу правил, спрямованих на захист прав споживача і внутрішнього ринку та обов'язкових для іноземних експортерів товарів і послуг, обумовлюють
  9. 3.2. Частноправовая уніфікація матеріальних норм
    Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Хоча рух до універсальної уніфікації приватного права виникло в XIX в. (Що зазначалося в гл. 1), проте його інституційне оформлення сталося у ХХ ст. Після створення Ліги Націй, першого міжнародного форуму з оновлення та стабілізації міждержавних відносин після першої світової війни, в 1926 р. Італія, колишня місцем народження
  10. 3.3. Частноправовая уніфікація і lex mercatoria
    Ідея lex mercatoria виникла на початку 60-х років минулого століття. Теоретичним обгрунтуванням її виникнення послужив ряд теорій: соціологічна теорія Жоржа Селла, що вважав, що окремі групи всередині суспільства створюють власні юридичні правила, тому міжнародна спільнота комерсантів також прагне створити юридичні правила для організації діяльності своєї спільності та
© 2014-2022  yport.inf.ua