| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Класифікація обмежених речових прав |
||
|
по-перше, права користування чужими речами (наприклад, відомі з часів римського права сервітути, емфітевзис, суперфіцій, тобто право забудови чужої земельної ділянки); по-друге, права на отримання відомої цінності з чужої речі (наприклад, заставне право або право на отримання ренти за рахунок вартості нерухомої речі) ; по-третє, права на придбання відомої речі (наприклад, переважне право купівлі нерухомої речі або частки у праві на неї) (1). --- (1) Див: Покровський І.А. Указ. соч. С. 207 - 208. Примітно, що аналогічна по суті класифікація обмежених речових прав проводиться і в сучасному німецькому праві, де виділяють: 1) Nutzungsrechte - права користування чужою річчю (сервітути, узуфрукт, право забудови); 2) Verwertungsrechte - "права реалізації" чужої речі (заставу і "речові обтяження" рентного типу); 3) Erwerbsrechte - права придбання чужої речі (переважне право купівлі і деякі сервітути) - див: Baur F. A. a. O. S. 19 - 21; Wolf M. A. a. O. S. 4. Дана обставина не випадково і свідчить про спільність вихідних положень теорії обмежених речових прав. На жаль, вітчизняна цивилистика по зазначеним раніше причин понад півстоліття тому була змушена відійти від цих класичних підходів і в даний час (у діючій кодифікації цивільного права) поки лише намагається відродити їх. При цьому, з одного боку, з'явилися штучно створені для потреб одержавленої економіки обмежені речові права "оперативного управління" і "господарського відання", що не мають аналогів у розвинутих правопорядках і не відповідні традиційним Цивілістичному поглядам. З іншого боку, ряд відомих раніше обмежених речових прав виявився просто забутим в цій якості (наприклад, переважне право купівлі нерухомості або обтяження її рентою) або незатребуваним через нерозвиненість обороту нерухомості, особливо - земельних ділянок та прав на них (наприклад, право забудови і узуфрукт), а застава стала розглядатися законом лише як спосіб забезпечення належного виконання зобов'язань, що дало підстави брати під сумнів його речову природу. У зв'язку з цим набір обмежених речових прав та їх система в сучасному російському цивільному праві не збігаються з традиційною систематизацією. Із зазначених вище трьох груп таких прав вітчизняного правопорядку поки безперечно відома лише перша. Тому і систематизація даних прав проводиться всередині цієї групи за іншими, ніж класичні, принципам. Її основним критерієм стали не зміст, а об'єкти аналізованих прав. З цієї точки зору можна виділити чотири групи обмежених речових прав: 1) права щодо використання чужих земельних ділянок та інших природних ресурсів (земельні, водні, лісові та містобудівні сервітути, а також права довічного успадкованого володіння і постійного безстрокового користування); 2) права щодо використання чужих житлових приміщень (право користування житловим приміщенням члена сім'ї його власника, право користування житлом за договором довічного змісту з утриманням або в силу заповідального відмови); 3) "забезпечувальні" права - запорука (включаючи заставу нерухомості - іпотеку) та утримання (речова природа яких оскаржується в сучасній вітчизняній літературі); 4) права на "господарювання з майном власника" ("господарське відання" та "оперативне управління"), об'єктом яких є майнові комплекси унітарних підприємств та установ (причому нерухомістю абз. 2 п. 1 ст. 132 ГК визнає лише підприємство). При цьому ДК в п. 1 ст. 216 в якості обмежених речових прав прямо називає лише деякі з цих груп. Насправді ними, однак, не вичерпуються передбачені як Цивільним кодексом, так і іншими законами інші речові права. Інша справа, що ці закони, особливо Земельний та інші природоресурсні кодекси, будучи за своєю юридичною природою актами публічного, а не приватного (цивільного) права, проте втручаються в регулювання не входять до їх предмет відносин, нерідко спотворюючи традиційні цивілістичні конструкції. Дане положення слід віднести до витрат формування нового російського законодавства. Разом з тим перелік обмежених речових прав залишається прямо передбачених законом і в цьому сенсі продовжує бути вичерпним. Ніяких інших речових прав, крім прямо встановлених, законодавство не допускає, і створити їх або змінити їх зміст в результаті угоди (договору) учасників майнового обороту неможливо. Тим самим можна сказати, що і в вітчизняному правопорядку діє найважливіший для юридичної характеристики обмежених речових прав принцип "numerus clausus" (вичерпний перелік) їх видів і змісту. Інша річ, що в міру розвитку законодавства цей перелік може змінюватися і доповнюватися. Так, переважне право купівлі нерухомої речі або частки у праві власності на неї при доданні йому законом властивостей права слідування цілком може бути кваліфіковано як обмежене речове право (1). У цій же якості може бути розглянуто і право одержувача ренти, обтяжуючої нерухомість (2), а також право покупця підприємства (майнового комплексу) розпоряджатися придбаним майном ще до його повної оплати або до державної реєстрації цієї угоди "в тій мірі, в якій це необхідно для цілей, для яких підприємство було придбане "(п. 3 ст. 564 ЦК) (3). --- (1) Таким воно було раніше (див., наприклад: Покровський І.А. Указ. соч. С. 208) і є зараз у ряді європейських правопорядков (СР § 1094 - 1097 Німецького цивільного положення; § 1073 австрійського Загального цивільного уложення ; ст. 256 Закону про речовому праві Естонії 1993 р.). (2) Що давно відомо розвиненим правопорядку у вигляді "земельних" або "речових обтяжень" (§ 1105 - 1112 і 1191 - 1203 Німецького цивільного положення; ст. 782 - 792 Швейцарського цивільного кодексу; § 530 австрійського Загального цивільного уложення і § 12 Федерального закону Австрії від 2 лютого 1955 "Про поземельних книгах"), а тепер закріплено (у якості особливого речового права "реальних обтяжень") в сучасних законах ряду прибалтійських і балканських держав (див., наприклад, ст. 229 Закону про речовому праві Естонії 1993; ст. 246 Закону про власності та інших речових правах Хорватії 1996; ст. 236 Закону про власності та інших речових правах Македонії 2001 р.). Детальніше про договір ренти див. § 3 гл. 44 т. III цього підручника. (3) Див: Суханов Е.А. Поняття і види обмежених речових прав / / Вісник Московського університету. Право. 2002. N 4. С. 33 - 34. У літературі є й інші пропозиції з розширення даного переліку, зокрема, шляхом встановлення "права обмеженого володіння земельною ділянкою" (Концепція розвитку цивільного законодавства про нерухоме майно / Под ред. В.В. Витрянского, О.М. Козир, А.А . Маковської. М., 2004. С. 33 - 39). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Класифікація обмежених речових прав " |
||
|
||