| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Кваліфікація злочину |
||
|
Кваліфікація злочину означає встановлення в вдосконалення-шенном суспільно небезпечному діянні ознак відповідної-ного складу злочину, передбаченого кримінальним зако-ном. Кваліфікація являє собою пізнавальний логічного ський процес або результат, що включає встановлення та аналіз фактичних обставин скоєного, з'ясування сенсу призна-ков відповідного складу злочину, визначення відповідних між фактичними обставинами реального діяль-ня і ознаками складу злочину. Процес кваліфікації починається з встановлення конкурують-них фактичних обставин вчиненого діяння. Спочатку визначають обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивно сторону злочину, а після цього - дані, відносячи-щиеся до суб'єкта злочину і суб'єктивну сторону. Після виявлення всіх значущих фактичних обставин справи осуще ствляется пошук потрібної кримінально-правової норми, що містить склад злочину. Констатація відповідності між фактичними ськими обставинами вчиненого суспільно небезпечного діяль-ня і ознаками складу злочину, передбаченого карного законом, означає, що кваліфікація злочину осуще ствления. Наприклад, на виду у покупців магазину і самої потрапив-шей молодий чоловік вихопив з рук жертви дамську сумочку і втік. До значимих фактичним обставинам посягання-ства в прикладі можна віднести чужу сумочку як предмет пре-ступления, відносини власності як об'єкт злочину, відкритий характер поведінки, майновий збиток, заподіяний-ний власниці сумочки, безплатність захоплення сумочки, умиш-ленний характер вилучення та ін Зазначеним фактичним об-стоятельство посягання відповідають ознаки складу грабежу, закріпленого в ч. 1 ст. 161 КК. Збіг фактичних даних, що сталося в магазині з ознаками складу грабежу означає здійснення кваліфікації злочину. Кваліфікація злочину - це юридична встановлен-ня відповідності фактичних обставин (ознак) про-громадської небезпечного діяння ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою. Кваліфікація злочину означає не тільки логічний процес; вона являє собою і правову оцінку суспільно небезпечного діяння, підсумок оціночно-пізнавальної розумової діяльності правоприменителя. Як правова оцінка скоєного кваліфікація злочину повинна містити точну вказівку на статті, частини, пункти статей як Загальної, так і Особливої частин КК. Умисне знищення чужого майна, що спричинило значної шкоди, кваліфікується за ч. 1 ст. 167 КК. Коли встановлено, що особа намагалася знищити будинок сусіда шляхом підпалу, кваліфікувати таке діяння необхідно із зазначенням норми про незакінченої злочинної діяльності, передбачений-ної ч. 3 ст. 30 і ч. 2 ст. 167 КК. Якщо особа сама безпосередньо не брало участі в спробі спалити будинок, але навмисно пре-доставило виконавцю бензин для підпалу, то його участь у злочині кваліфікується як пособництво замаху на знищення чужого майна шляхом підпалу, передбачені-ренное ч. 5 ст. 33, ч. 3 ст. 30 і ч. 2 ст. 167 КК. Проблема кваліфікації злочинів є предметом пильної уваги вчених і залишається актуальною. Постійне оновлення кримінального та інших галузей законодавства, а так-же зміна умов життя суспільства вимагають нових підходів і рішень при кваліфікації суспільно небезпечних діянь. Поки істина не встановлена, необхідна ретельна і все-стороння перевірка будь-якого висунутого припущення, версії про юридичної сутності скоєного. Чим більше збирається фактів і відомостей про скоєне, тим точніше буде висновок і пра-Вільний кваліфікація. Процес кваліфікації злочину здійснюється дознава-телем, слідчим, прокурором, суддею на всіх стадіях уголов-ного процесу, відповідно: при порушенні кримінальної справи, складанні обвинувального висновку (акта), віддання до суду і т.д . Шляхом кваліфікації злочину застосовується кримінальний закон. Зазначена кваліфікація проводиться по конкретному де-лу, тому вона називається офіційної, або легальною. Офі-альность означає кримінально-правову кваліфікацію злочини ня, здійснювану по конкретній кримінальній справі особами, уповноваженими державою: суддями, прокурорами, слідові-телямі, працівниками органів дізнання та ін Неофіційній (наукової) є кваліфікація злочини ня, здійснювана вченими, студентами, якими особами в ча-стном порядку. Для правильної кваліфікації необхідно дотримуватися усло-вия або передумови кваліфікації злочину. До них слід віднести: встановлення фактичних обставин скоєного діяль- ня та їх ретельний аналіз; виявлення всіх кримінально-правових норм , що можуть мати від- носіння до скоєного; порівняння фактичних обставин вчиненого діяння з ознаками складів злочинів, виділених для сопостав-лення; відмежування близьких, суміжних складів, вибір конкуруючих- рующих складів; здійснення кримінально-правової оцінки суспільно небез-ного діяння шляхом вказівки всіх пунктів, частин, статей як Про-щей, так і Особливої частин КК. У кваліфікації складу злочину виконує роль «моді-ли», з якою порівнюються всі істотні фактичні об-стоятельства вчиненого діяння. У цьому плані складу переступив-лення є єдиною юридичною основою кваліфікації злочину (ст. 8 КК). Від кваліфікації залежить вирішення всіх інших кримінально-правових питань, тому склад переступив-лення виступає правовим обгрунтуванням подальших юридиче-ських наслідків для особи, яка вчинила злочин. У статтях 8, 29, 31 КК та ін, примітках до ст. 126, 205, 206 КК та інших міститься вказівка на склад злочину. Хоча термін «склад злочину» у кримінальному законі і названий, але його зміст не розкривається. Поняття складу злочину розроблено наукою кримінального права. Склад злочину - це сукупність об'єктивних і суб'єктів незалежно єктивні ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Ознаки: суспільна небезпека, протиправність, ві-новность і караність визначають злочин (ст. 14 КК). Разом з тим ці ознаки, в цілому характеризуючи діяння як пре-ступнях, не дозволяють встановити, що таке крадіжка, в чому полягає викрадення людини або захоплення заручника, шпигунство і т.п. Особливість кожного злочину дозволяє встановити со-ставши злочину як певну сукупність ознак. Кожна з чотирьох груп ознак складу, що характеризують ту чи іншу сторону злочину, впливає на його кваліфікацію. При кваліфікації по об'єкту злочину враховуються родовий, видовий, безпосередній основний об'єкт; можуть впливати на кваліфікацію злочину безпосередній додат-Передачі об'єкт, безпосередній факультативний об'єкт, а також предмет злочину і потерпілий. Істотно визначають кваліфікацію злочину призна-ки об'єктивної сторони: суспільно небезпечне діяння або без-дія особи, шкідливі наслідки, причинний зв'язок між про-громадської небезпечною дією (бездіяльністю) і шкідливими послід-ствиями, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Так, при наданні в процесі хуліган-ства опору співробітникові міліції із застосуванням до нього насильства, не небезпечної для життя чи здоров'я, шляхом нанесення по його рукам ударів книгою вчинене слід кваліфікувати за правилами ідеальної сукупності злочинів про хуліганство (ч. 1 ст. 213 КК) і застосуванні насильства відносно представника влади (ч. 1 ст. 318 КК). У об'єктивну сторону хуліганства вхо-дит опір, який не включає застосування насильства як небезпечного, так і не небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, тому насильство і отримує самостійну кваліфікацію за відповідною частиною ст. 318 УК1. Кваліфікація злочину залежить і від правильного при-трансформаційних змін ознак суб'єктивної сторони складу злочину: вини у формі умислу і необережності, мотиву, мети здійснений-ня злочину. Обгрунтовано кваліфікувати суспільно небезпечне діяння можна тільки з урахуванням ознак складу про суб'єкта злочини ня: фізичної особи, осудність чи обмежено осудними-мости (психічного розладу, не виключає осудності-сти), досягнення встановленого в кримінальному законі віку, з якого настає кримінальна відповідальність особи; ознаки спеціального суб'єкта. У кримінальному праві під ознакою складу злочину за-приймаються властивість (риса), що є типовим, суттєво-вим, необхідним і достатнім і яке дозволяє совмест-но з іншими ознаками визначити суть, характер і ступінь суспільної небезпеки злочину. Типовість ознаки полягає в тому, що він притаманний усім злочинам даного виду. Умисне неправомірне позбавлення життя людини буде вбивством, якщо смерть причинно-ється іншій особі. У всіх вбивствах безпосереднім об'єктах-те злочину є життя іншої людини. При причи-нении смерті самому собі склад вбивства відсутня, має місце самогубство, яке за кримінальним законом РФ не є-ється злочином. 1 Див: Російське кримінальне право. Загальна частина / За ред. Л.В. Іно-Гамов-Хегай, В.С. Коміссарова, А.І. Рарога. М., 2007 (автор глави - Л.В. Іногамова-Хегай). С. 287; див. також п. 8, 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 15 листопада 2007 «Про судову практику у уголов-ним справах про хуліганство та інших злочинах, скоєних з хуліган-ських мотивів» / / БВС РФ. 2008. № 1. Ознака складу повинен бути істотним, значимим, тобто бути здатним відобразити особливість злочинного діяння. Так, істотною ознакою шахрайства є обманний спосіб вчинення злочину. Саме обман надає осо-сті цій формі розкрадання, що дозволяє відмежувати її від інших форм злочинної вилучення майна, наприклад від крадіжки. Академік В.Н. Кудрявцев про необхідність і досить-сти ознак писав: «Склад злочину являє собою систему таких ознак, які необхідні і достатні для визнання, що особа вчинила відповідний злочин. Вони необхідні в тому сенсі, що без наявності всіх ознак складу в їх сукупності особа не може бути звинувачена в пре-надходженні ... Вони достатні тому, що немає необхідності встановлювати які-небудь додаткові дані, щоб мати підставу пред'явити відповідній особі обвинувачення у со-вершении злочину »1. Необхідною ознакою для складу крадіжки є безвоз- Безоплатно характер вилучення чужого майна. Так, особа таємно від власника забирає вподобану йому шкатулку. Знаючи від господаря речі, що її реальна і ринкова вартість 5000 руб., Особу на місці шкатулки залишає таку суму. У даному при-міру відсутній необхідний ознака крадіжки у вигляді безвоз-мездності вилучення майна, тому виключається кваліфікує-ція вчиненого як крадіжки. Достатніми ознаками об'єктивної сторони викрадення людини є неправомірне позбавлення його фізичної сво-боди (захоплення), поєднане з переміщенням в незнайому для викраденого обстановку. Цих ознак достатньо для уста-лення об'єктивної сторони основного складу викрадення людини. Здійснений чи було захоплення шляхом обману або без нього, з насі-лием або без насильства для встановлення об'єктивної сторони і кваліфікації злочину значення не має. Ознаки складу злочину передбачаються в статтях Загальної та Особливої частин КК. Ознаки складу, загальні, неіз-менниє для всіх злочинів визначені в статтях Загальної час-ти КК: неосудність або обмежена осудність (ст. 21, 22), умисна і необережна вина (ст. 25, 26) та ін 1 Кудрявцев В.Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. М., 2002. С. 60. У диспозиціях статей Особливої частини КК, як правило, вказуються специфічні ознаки складу, що дозволяють визна-лити сутність, характер і ступінь суспільної небезпеки оп-ределенного злочину. Це звичайно ознаки об'єкта, об'єктивної сторони, спеціального суб'єкта злочину. Найбільш детально визначаються у статтях Особливої частини КК ознаки об'єктивної сторони злочину. У статті 1741 КК вона перед-ставлена у вигляді вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами або іншим майном або використання ня зазначених коштів або іншого майна для здійснення підприємницької або іншої економічної діяльності. У статтях Особливої частини КК указуються і ознаки суб'єктів незалежно єктивні сторони злочину у формі умислу, необережно-сти, а також мотив і мета. Так, якщо суспільна небезпека діяль-ня визначається залежно від наявності або відсутності конкретних цілей і мотивів вчинення злочину, то в складі, відповідно, є ці цілі і мотиви. Наприклад, квалі-фіціровать діяння як підміну дитини (ст. 153 КК) можливо, коли особа діє з корисливих або інших низинних спо-дений. Підміна дитини, вчинена з жалю, співчуття і т.п., позбавлена зазначених низинних мотивів, виключає квали-сифікацію вчиненого як злочинну підміну. З кваліфікацією злочину пов'язані питання притягнення особи до кримінальної відповідальності, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання у вигляді застосований-ня заходів кримінально-процесуального примусу, звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільняються-дення від покарання або від його відбування, у вигляді інших заходів кримінально-правового характеру, погашення та зняття судимості та ін При кваліфікації злочину важливо правильно застосовувати ознаки складу злочину, і особливо його оціночні при-знаки. Оціночними в теорії кримінального права та судової прак-тику називають ознаки складу, вміст яких в уголов-ном законі конкретно не визначено, а їх встановлення залежить від фактичних обставин справи. Визначення оціночного ознаки в деякій мірі пов'язано з розсудом правопр-менітеля. Оцінним ознакою складу може бути шкідливий наслідок, коли його величина в законі не конкретизована. Так, у складі умисного знищення або пошкодження чу-жого майна (ч. 2 ст. 167 КК) є оцінний ознака - тяжкі наслідки. Одним з його видів може бути імущест-венний збиток, при визначенні якого необхідно враховувати матеріальне становище потерпілого, значимість майна для потерпілого, його номінальну вартість і т.п. Кваліфікація злочину залежить від видів складів пре-ступленій. Значення мають класифікації складів злочини ний за ступенем суспільної небезпеки, по конструкції об'єктивної сторони злочину, за способом опису, за ступенем узагальнення, а також за збігом і відмінності ознак. При кваліфікації за ступенем суспільної небезпеки обліковуються склади основні, кваліфіковані (з обтяжуючими і з пом'якшуючими обставинами). Впливають на кваліфікацію злочину і особливості конст-рукції об'єктивної сторони злочину у вигляді складів мате-ріальних, формальних і усічених. Залежно від обсягу виконання об'єктивної сторони злочину застосовується або одна стаття Особливої частини КК, або ця стаття в поєднанні зі статтею про незакінченому злочині (ст. 30 КК). Дії учасників банди, які об'єдналися в стійку збройних-женную групу з метою здійснення нападів, є всі основа-ня кваліфікувати за ч. 2 ст. 209 КК як закінчений переступив-ня з усіченим складом, навіть якщо учасники не вчинили ще жодного бандитського нападу. При кваліфікації необхідно враховувати, чи є склад простим або складним (з двома або більше об'єктами; двома обов'яз-ково діями; декількома альтернативними дію-виями; основними і додатковими наслідками; двома формами вини; двома злочинами та ін.) Так, викрадення літака, вчинений з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, з необережності спричинив смерть потерпілого, відноситься до злочину зі складним складом. Ознакою цього викрадення є умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, з необережності призвело до смерті потерпілого, тому такий викрадення літака повністю охоплюється статтею про викрадення і кваліфікується за ч. 3 ст. 211 КК. Кваліфікуючи злочину, необхідно враховувати наявність у кримінальному законі загальних і спеціальних складів злочини ний, застосування норм яких вирішується відповідно до прави-лами конкуренції кримінально-правових норм. При кваліфікації одними з найбільш складних є питання: конкуренції норм; розмежування суміжних складів преступленій1. Конкуруючі і суміжні норми про злочин - поблизу-Електричні явища, але не збігаються. У конкуруючої нормі про пре-надходженні (спеціальної нормі або нормі-цілому) є всі ознаки другої норми (загальної норми або норми-частини) і до-полнітельний ознака, відсутній у другій. Академік В.М. Кудрявцев відносив до суміжних складам пре-ступленій такі, де один склад має ознака, відсутній в іншому, але інший склад при цьому містить ознака, отсутст-вующий в первом2. Суміжні норми характеризуються тим, що вони по одному або кількома ознаками відрізняються - при збігу інших. Що відрізняються ознаки є різними за змістом, що не-співпадаючими, і при цьому відрізняються ознаки не перебувають між собою у співвідношенні частини і цілого або загальної та спеці-альної норм. В іншому випадку будуть конкуруючі норми, а не суміжні. Суміжними є кримінально-правові норми, які мають збіжні ознаки і один або дещо не збігатися дають ознак, що не знаходяться у відношенні конкуренції. Наприклад, норми про шпигунство як державній зраді (ст. 275 КК) і шпигунстві як самостійному злочині (ст. 276 КК), будучи суміжними, відрізняються за суб'єктами Престо-полон. Громадянин РФ є суб'ектом3 державної з-міни і не може бути суб'єктом шпигунства; іноземний гражда-нин та особа без громадянства є суб'єктами шпигунства і не можуть бути суб'єктами зради. 1 Далі - суміжні норми, суміжні злочину. 2 Див: Кудрявцев В.Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. С. 215, 216. 3 Тут під суб'єктом мається на увазі тільки виконавець злочину. Для кваліфікації має значення специфіка суміжних норм: є вони нейтральними або взаємовиключними. Наприклад, суміжні норми про крадіжку і грабіж відносяться до взаімоісклю-чающие, оскільки характеризуються несумісними способу-ми: застосування одного з цих способів автоматично виклю-чає можливість одночасного використання іншого. Несумісність ознак суміжних норм про злочини означає, що в суспільно небезпечному діянні є ознаки тільки однієї суміжній норми про злочин, по якій і квалі-фіціруется скоєне, і немає сукупності злочинів. До смеж-ним нормам про злочини з несумісними ознаками можна віднести шахрайство (ст. 159 КК) і лжепредпрініма-будівництві (ст. 173 КК). При шахрайстві особа, наприклад, ство-дає фірму без наміру займатися статутними завданнями з це-ллю отримання кредиту та безоплатного звернення його у свою власність, а у разі лжепредпрінімательства особа створює фірму без наміру займатися статутними завданнями з метою отримання кредиту, але обов'язкового його повернення . До взаємовиключним (несумісним) суміжних норм відносяться норми про: шахрайстві (ст. 159 КК) і незаконному отриманні кредиту (ст. 176 КК); вбивстві (ст. 105 КК) і причи-нении смерті з необережності (ст. 109 КК) і ін квалифиц-ровать скоєне можна тільки по одній із суміжних норм. Навпаки, можлива кваліфікація за сукупністю переступив-лений нейтральних (сумісних) суміжних норм про злочини-ях. Наприклад, крадіжка майна, до складу якого увійшли лекарст-ються препарати, що містять наркотичні засоби, квалифи-ціруется за правилами ідеальної сукупності крадіжки і розкрадання наркотичних засобів, передбачених ст. 158 і 229 КК. Суміжні норми як в судовій і слідчій практиці, так і в теорії кримінального права нерідко змішують з конкуренцією норм1. На відміну від суміжних норм при конкуренції кримінально-правових норм одночасно ознаками двох або більше конку-рирующих складів охоплюється одне суспільно небезпечне 1 Таке змішання допустили автори одного з підручників. Див: Уголов-ве право Росії. Підручник для вузів. У 2 т. Т. 1. Загальна частина / За ред. А.Н. Ігнатова, Ю.А. Красикова. М., 2003. С. 90, 332. деяние. З конкуруючих застосовується один пріоритетний склад, повніше охоплює вчинене діяння. Якщо з суміжних норм про злочини лише одна норма відповідає обставинам вчиненого діяння, то конкуруючі нор-ми, навпаки, все охоплюють таке діяння, але з різним ступенем повноти. При вбивстві депутата законодавчих зборів суб'єкта РФ саме як представника влади вчинене діяль-ня передбачається ознаками двох конкуруючих норм. Одна з них є загальною нормою про вбивство особи у зв'язку із здійсненням ним службової діяльності (п. «б» ч. 2 ст. 105 КК), а інша - спеціальною нормою про посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 277 КК). Спе-соціальне норма детальніше характеризує вбивство депутата, по-цьому і кваліфікувати вчинене необхідно за ст. 277 КК. Конкуренція кримінально-правових норм означає одновремен-ве регулювання одного і того ж відносини двома або більше нормами, застосування з яких підлягає одна норма. У чинному КК відсутнє поняття конкуренції норм і її видів. У частині 3 ст. 17 КК тільки сказано, що, якщо переступив-ня передбачено загальною і спеціальною нормами, сукупність-ність злочинів відсутня і кримінальна відповідальність настає за спеціальною нормою. Питання конкуренції кримінально-правових норм розробляються наукою кримінального права. У юридичній літературі по-різному розглядаються поняття конкуренції та колізії норм, називаються різні види конкурен-ції кримінально-правових норм1. Може бути конкуренція між нормами національного права та права закордонної держави, між нормами вітчизняного права і міжнародного права. Залежно від галузей російського права можна виділити міжгалузеву конкуренцію (між нормами кримінального та кримінально-процесуального права, кримінального та адміністративного 1 Див, наприклад: Малков В.П. Сукупність злочинів. Казань, 1974; Незнамова З.А. Колізії в кримінальному праві. Єкатеринбург, 1995; Яцелен-ко Б.В. Суперечності кримінально-правового регулювання. М., 1996; Горе-лик А.С. Конкуренція кримінально-правових норм. Красноярськ, 1998; Іногамо-ва-Хегай Л.В. Конкуренція норм кримінального права. М., 1999; Тихомиров Ю.А. Колізійне право. М., 2000 та ін права та ін.) За характером і властивостями виділяють утримувач-ную, темпоральну (тимчасову), просторову і ієрархи-чний конкуренції норм. Залежно від того, в який період регулювання кримінального правовідносини виникає конкурен-ція, називають конкуренцію кримінально-правових норм: при квали-фікації злочину; при призначенні покарання; при звільняються-деніі від кримінальної відповідальності; при звільненні від нака-зания. На кваліфікацію злочинів впливають правила конкуренції кримінально-правових норм: найчастіше - змістовної конку- ренции. Її видами є: 1) конкуренція загальної та спеціальної норм; 2) конкуренція частини і цілого; 3) неодноразова конкуренція загальної та спеціальної норм, а також норми-частини і норми-цілого; 4) конкуренція загальної (спеціальної, норми-частини або нор- ми-цілого) та виключної норм. При кваліфікації злочинів важливо відмежовувати сукупність злочинів (реальну і ідеальну) від конкуренції норм, а також правильно застосовувати правила конкуренції кримінально-правових норм. Стосовно до останніх є два основних правила. 1. Кваліфікувати скоєне при конкуренції загальної та спеціальної норм слід за спеціальною нормою (ч. 3 ст. 17 КК). Заподіяння смерті з необережності двом потерпілим передбачено загальною нормою, закріпленої ч. 3 ст. 109 КК. На-рушення особою, яка керує автомобілем, трамваєм або дру-гим механічним транспортним засобом, правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, що призвело з необережності заподіяння смерті двом і більше потерпілим, закріплено спеціальною нормою, передбаченою ч. 3 ст. 264 КК. Застосовуючи вказане правило, кваліфікувати діяння необ- хідно за ч. 3 ст. 264 КК. 2. Кваліфікація суспільно небезпечного діяння при конкуренції норми-частини і норми-цілого здійснюється за нормою-цілого. Так, норма про викрадення людини, скоєному з при-трансформаційних змін насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або погрозою застосування такого насильства (ціле), включає норму про насильство (Частина). До такого насильства тут відноситься і умисне причи-ня тяжкої шкоди здоров'ю потерпевшего1. Тому причи-ня в процесі викрадення людини умисного тяжкого шкоди його здоров'ю кваліфікується за однією нормою про викрадено-ванні людини, з'єднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, п. «в» ч. 2 ст. 126 КК (ціле). Кваліфікація злочину має важливе соціально-нравст-венное, кримінально-правове, а також кримінологічне та соціо-логічне значення. Правильна кваліфікація злочинів виховує у чле-нів суспільства повагу до діяльності суду і правоохоронець-них органів, закону, сприяє формуванню належного рівня правосвідомості, правової культури осуду злочини ний і необхідності боротьби з ними. Кваліфікація злочину, будучи виглядом і етапом право-применительной діяльності, дозволяє відмежовувати Престо-ння від незлочинні правопорушень; забезпечує назначе-ня справедливого покарання і застосування інших заходів кримінально-правового характеру; впливає на звільнення від кримінальної відпові-дальності, на застосування умовного засудження, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, звільнення від покарання у зв'язку із зміною обстановки, амністією; є-ється підставою для правильного застосування кримінально-процес-суальних та кримінально-виконавчих норм і т.д. Правильна кваліфікація впливає на вирішення крімінологіче-ських і соціологічних питань. Так юридична оцінка пре-ступленій відбивається в кримінально-правовій статистиці про переступив-ності, показує стан і динаміку злочинів, дозволяє розробляти конкретні заходи з попередження злочини ний і злочинності. 1 У науці кримінального права висловлено інша думка про зміст на-сілія у цьому складі: умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю особи не охоплюється кваліфікованим складом викрадення людини. Необхідна кваліфікація за ч. 3 ст. 126 КК, кваліфікуючою ознакою «Інші тяжкі наслідки» (див.: Семернева Н.К. / / Кримінальне право. Осо-бенная частина / За ред. І.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.П. Новосьолова. М., 2001. С. 106). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Кваліфікація злочину" |
||
|
||