| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Лекція 7.12. Становлення уніатських відносин між ВКЛ і Польщею |
||
|
1. Передумови укладення Кревської і Городельської уній. 2. Поширення католицизму як результат уніатських угод між ВКЛ і Польщею. 3. Берестейська церковна унія. Державний союз, унія, міждержавний договір, каталицької експансія, Кревська унія 1385 року, що Ягайло, Вітовт, Ядвіга, Острівське угоду 1392, Городельська унія 1413, привилеи 1442-1444 р.р., Бресткой церковна унія, реформація, протестантство, кальвінізм, єресь, уніатство. Перебуваючи в центрі Європи і маючи кордону з багатьма феодальними державами, Велике князівство Литовське здійснювало активну зовнішньополітичну діяльність на основі принципів, прийнятих в той період у міжнародних відносинах. Залежно від багатьох внутрішніх і зовнішніх обставин ВКЛ або вело оборонні війни, або здійснювало загарбницькі військові походи, або укладало торговельні та політичні угоди, часто вдаючись до укладення династичних шлюбів та організації спільних військових походів. Так, в 1363 р. війська Великого княжетсва Литовського здобули перемогу над татарами в битві на річці Синя Вода. У 1385 р. був укладений династичний шлюб великого князя Ягайла з польською королевою Ядвігою; в 1410 р. війська ВКЛ брали участь разом з російською та польською військами в Грюнвальдській битві, де були розбиті війська Тевтонського ордена, і т.д. В силу перечітсленних і багатьох інших обставин найбільш інтенсивно у Великого князівства Литовського розвивалися відносини з Польщею, унії з якої отримали законодавче оформлення і зрештою чого в другій половині XV в. призвели до утворення нового слов'янської держави - Речі Посполитої, яка за формою державного устрою була конфедерацією. І якщо перші унії 1385 і 1413 рр.. носили персональний характер, то унія 1569 р. - загальнодержавний. Однак іменного Кревська і Гродельскіе унії явлілісь передумовою укладення останньої Люблінської унії. Реалізація польсько-велікокняжского союзу конкретно почалася в 1385 році, коли Ягайло отримав пропозицію з приводу шлюбу з польською спадкоємицею - Ядвігою. У відповідь на цю пропозицію Ягайло обіцяв виконати ряд зобов'язань: на нараді польських послів у Креве він зобов'язався прийняти католицьку віру зі своїми братами, родичами, народом литовським, знатним і простим, давати гроші своєї держави на потреби Польщі та допомогти Польщі отримати відібрані у неї південні території, заплатити відступну Вільгельму Австрійському в сумі 200.000 флоринтів і на вічний час приєднати Литовське держава до Польщі. Польща у відповідь обіцяла Великому князівству допомогти в боротьбі з хрестоносцями. Період 1385-1387, коли Ягайло став королем Польським і великим князем литовським, прийняв католицтво, можна вважати часом зміни політико-правового становища ВКЛ. З боку великого князівства ця унія мала допомогти не тільки в боротьбі з хрестоносцями а й зміцнити становище великокнязівської влади. На основі цих умов 15 серпня 1385 було підписано історичну угоду з Польщею, відоме під назвою Кревська унія. З боку Литви унію підписали Ягайло, всі його брати, у тому чисел і Вітовт. У 1386 в місті Крево (нинішня Сморгоньщіна Гродненської області) були оголошені наступні умови цього договору-з'єднання Польщі та ВКЛ: король і великий князь в з'єднаних державах має бути один - спочатку це був Ягайло, а потім його спадкоємець, простий нащадок його і Ядвіги. Зовнішні справи, що стосуються двох держав, в тому числі оборони території здійснюються спільного ВКЛ і Польщею. Внутрішнє управління в державах залишалося роздільним: у Польщі і в ВКЛ - своє військо, свої гроші, свій уряд. Ягайло мав прийняти католицтво і поширити його на всю Литву. Так відбулася перша унія ВКЛ з Польщею. У 1386 році на Люблінському сеймі Ягайло був обраний польським королем. У тому ж році він прийняв католицтво і в Кракові отримав ім'я Владислав. Умови унії були на руку польської знаті, проте не задовольняли інтересів ні княжих, ні литовсько-білоруських феодалів, ні в тому числі сусідніх західно-росіян. Під першим тому, що унія була прямою инкорпорацией ВКЛ з складу Польщі, удільні князі ставали васалами Польщі і втрачали свою самостійність, а російська князі явно побоювалися подальшого поширення католицтва на нові території. Іноді ця унія розглядалася як дінастічності-персональна і не змінює юридичної бази двох держав. Однак по тексту цієї угоди юридично литовські землі на вічний час приєднувалися до Польської корони, і навіть припинялося незалежне існування великого князівства, адже після унії все литовські князі мали прийняти присягу на вірність короні Польської, а литовські католики отримували теж право власності, що й польські . Так була з юридичного боку. Однак фактично обставини склалися інакше. На ділі все було не так. Унія була здійснена на папері, а не в житті. ВКЛ і Польща ще довго будуть жити своїм особистим життям. Інша справа, що ця унія відкривала дорогу для польського політичного, культурного і соціального впливу. Те, що життя ВКЛ після 1386 в основному не змінилася видно ще й тому, що акти унії між двома державами продовжували писатися ще довгі роки, а повторення актів говорить про те, що вони не мали сили в житті. Якби акт уні 1386 був реальним, не довелося б питання про неї піднімати на подальших з'їздах більш ніж 10 разів. З джерел відомо, що подібне питання піднімалося на загальнодержавних зборах в 1401, 1413, 1447, 1451, 1453, 1501, 1503, 1564, 1566 і 1567 роках. Відомий дослідник історії держави і права Білорусі І.А. Юхо вважає, що відомий в історичній літературі текст Кревської унії не справжній, а пізніше сфальсифікований. Він представляється йому актом беззастережної капітуляції, оскільки всі обіцянки Ягайло видаються йому вкрай безпідставними. З 1386 Ягайло використовує нові політичні можливості і починає католицьку експансію на литовські землі. Акатолічіваніе зачепило вже інтереси не тільки верхів, а й широких мас православного населення ВКЛ, яке виступало проти унії Ягайло з його прокатолицьких політики. 20 лютого 1387 Ягайло видає грамоту, відповідно до якої литовським феодалам підносили великі привілеї за умови прийняття ними католицтва. На православних ці привілеї не поширювалися. Згідно привілею 1387году, православна знать, яка в більшості своїй походила з білорусько-українських земель, ставилася в нерівне матеріально-економічне становище порівняно з феодалами католицького віросповідання. У грамоті феодальна знати католицького віросповідання отримала необмежені права володіння і розпорядження своїми володіннями, а також звільнялася від всякого роду платежів і повинностей, виконання ряду державних повинностей. У 1413 році був виданий Городельський прівілей за яким православні князі та бояри дискримінувалися в політичній сфері. Другий грамотою від 22 лютого 1387 була обговорена можливість укладення шлюбом між католиками і православними тільки в разі переходу останніх у католицтво. Володіння католицької церкви звільнялися цією грамотою від усіх податків і повинностей. Все це сприяло зміцненню становища литовських феодалів-католиків у політичному житті держави. Прокатолицьких політика Ягайло зіграла роль у формуванні опозиції всередині ВКЛ, особливо на білоруських та українських землях. Названі постанови викликали різке невдоволення в середовищі великокнязівського магнатства. В опозицію Ягайло стали як православні, що природно, так і частково католицькі феодали, незадоволені явно пропольской політикою монарха. Владислав-Ягайло заснував у Вільно єпископство і наділили його землями. У багатьох містах і селах з'являються католицькі костели. Початковий дар великого князя католицькому оточенню становив близько 60 сіл. З часом опозицію очолив князь Вітовт, який наприкінці 80-х початку 90: х рр.. проголосив гасло відтворення самостійного Литовсько-Руського королівства, яке протистояло б, з одного боку Москві, з іншого - Польщі. Чергові переговори Ягайло і Вітовта закінчилися підписанням у 1413 Городельськой унії в замку Городлі над Бугом, де були зібрані кілька польських феодалів і 47феодалов-католиків з боку ВКЛ. В результаті їх засідання було видано 3 привілею. Третій привілей, виданий від імені Ягайло і Вітовта і з'явився Городельський привилеем. Він представляв собою документ відкритої католицької ^ и ^ еосйй і мав своєю метою не союз двох гооударств, а поширення католицизму, ідеологічне придушення і підпорядкування народу католицькому духовенству. Перших два акти ставилися до того, що польські феодали згодні були поділитися з феодалами-католиками князівств гордістю носити герби і, відповідно, того, що князівські феодали приймали ці герби, тим самим, вступаючи з ними в гербовое побратимство. На відміну від Островського угоди Городельська унія юридично оформила політичну самостійність ВКЛ, але все одно під владою польського короля. У артикулі 2 говориться: пани й шляхтичі після смерті Вітовта ніколи не 'будуть мати або обирати великим князем і государем, як тільки король польський і його послідовники, порадившись з приймачами і панами Польщі і земель Литви, вважатимуть за необхідність обрати і поставити. Говорячи про результати цих спілок, необхідно відзначити, що унії сприяли зближенню народів ВкЛ, а в його складі і народів Литви, Білорусі, України та Польщі, в тому числі зміцненню та розвитку торговельних і культурних зв'язків. Особливо важливе значення мало об'єднання військових і матеріальних засобів обох держав у боротьбі з німецькими аккупантамі. Завдяки уніям були зупинені процеси онімечення польського народу і колонізація Польщі, а перемога у Грюнвальді затримала наступ німців на Східну Європу. Однак у теж час унії сприяли розширенню католицизму на території князівства, а в його складі та Білорусі, України, Литви, тим самим, знищуючи народну культуру цього багатоетнічного держави. Крім того, в об'єднаній державі постійно велася боротьба між ворогуючими конфесіями, що в результаті призвело до ослаблення не тільки Великого князівства Литовського, а й самій Польщі. Наприкінці 16 століття на території ВКЛ (у складі Речі Посполитої) почалася велика церковна реформа в основі якої лежала Берестейська церковна унія - 1596 року - угода, підписана на церковному соборі в Бересті про об'єднання на території Речі Посполитої православної та католицької церкви. Ця угода передбачала визнання верховної влади Ватикану і католицьких навчань при збереженні православної обрядовості та богослуженія_на церковнослов'янською та рідною мовами. Угода призвело до створення ще одного напрямку в християнстві - уніатства, яке враховувало національні особливості білорусів у мові, святах, обрядах, і т. д. У 18 столітті уніатство стало наймасовішим релігійним течією на білоруських землях. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Лекція 7.12. Становлення уніатських відносин між ВКЛ і Польщею " |
||
|
||