| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Методи і форми державного регулювання сільського господарства та управління агропромисловим комплексом |
||
|
Під методами державного регулювання розуміється сукупність певних способів впливу на всіх учасників аграрних правовідносин з боку органів державної влади в процесі реалізації цими органами покладених на учасників аграрних правовідносин завдань і функцій. У сформованій ситуації дуже важлива необхідність системного, комплексного аналізу діяльності державних органів саме в цій сфері управління економікою. Тому форми і методи мають дуже важливе значення для дослідження регулятивної діяльності. Виділяють кілька методів державного регулювання сільського господарства. Основними є економічні та адміністративні. Використання адміністративних методів впливу пов'язано із здійсненням контролю за дотриманням сільськими товаровиробниками законодавства, необхідністю забезпечення раціонального використання землі, інших природних ресурсів, якості с / г сировини та продовольства і т. п. Адміністративні методи представлені методом прямих приписів і заборон з боку держави по відношенню до учасників аграрних правовідносин. Водночас актуальним залишається проблема здійснення державного регулювання переважно економічними методами, за допомогою використання механізмів фінансування, оподаткування, кредитування, ціноутворення і страхування, що дозволяє впливати на економічний інтерес учасників аграрних відносин. Адміністративний і економічний методи - основні методи в діяльності державних органів з регулювання сільського господарства. Вони взаємодоповнюють один одного, тому протиставити їх ніяк не можна. Найбільш оптимальне здійснення діяльності у сфері регулювання сільського господарства може бути досягнуто тільки при єдності даних методів. Важливе значення мають і інші методи державного регулювання сільського господарства: переконання, дозволу, метод прямих приписів, рекомендаційний. Найбільш поширеним є метод переконань. Цей метод впливу на суспільні відносини являє собою комплекс виховних, роз'яснювальних та заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості і дисципліни. Даний метод виступає як постійна роз'яснювальна, виховна робота, сприяли придбанню та поглибленню працівниками власного досвіду, поширенню досягнень науки і техніки, підвищенню правової культури, моральному і матеріальному заохоченню працівників. На практиці все частіше застосовується метод дозволу. Основа цього методу полягає вдосконаленні самостійності в діяльності господарств, значне зростання кваліфікованих кадрів, підвищенні активності сільськогосподарських виробників в управлінні виробництвом. При використанні даного методу державні органи надають право самим сільськогосподарським підприємствам вирішувати те чи інше питання. До них належать акти, в яких вказується конкретну поведінку, не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб'єкт у господарсько-виробничої діяльності. Вони застосовуються при активній участі управлінського персоналу підприємств, фахівців, працівників сільського господарства і має імперативний характер. При державному регулюванні сільського господарства застосовується також рекомендаційний метод. Державні органи пропонують той чи інший варіант рішення, а господарства самі визначають чим їм керуватися. Особливість рекомендаційної норми полягає в тому, що вона не несе в собі обов'язкового характеру. Рекомендації, зазвичай, містять положення, виконання яких юридичними санкціями не забезпечується. Тому їх не можна вважати правовими законами, так як вони позбавлені властивості обов'язковості виконання. Рекомендаційні норми вказують напрямки вирішення того чи іншого питання, і якщо норма буде прийнята, то вона набуває рис внутрішньогосподарської норми і стає регулюючою для даного господарства. Форми безпосередньо виражають дії державних органів з регулювання сільськогосподарськими підприємствами, структуру їх діяльності та основи її реалізації. До основних форм діяльності держави відносять правотворчу, правозастосовчу, правоохоронну, організаційну діяльність. Всі форми діяльності органів державного регулювання в галузі сільського господарства взаємозалежні, тільки їх комплексне використання дозволяє оптимально вирішувати завдання, які виникають перед сільськогосподарським товаровиробником, раціонально використовувати наявні юридичні способи. Правотворческая діяльність - це діяльність уповноважених органів держави, законодавчої і виконавчої влади з видання відповідних правових актів щодо сільськогосподарської діяльності. Правозастосовна діяльність. Її суть зводиться до того, щоб реалізовувати в конкретних життєвих обставинах аграрну політику держави, правові норми за допомогою різних способів. Вона є оперативно-творчої, вимагає ініціативи, активності, цілеспрямованості при вирішенні завдань, врахування всіх обставин, які мають місце в конкретній галузі, в кожному господарстві. Організаційна діяльність. Мета організаційних дій полягає у забезпеченні чіткої, максимально ефективної діяльності сільського господарства і тісно пов'язаних з ним галузей агропромислового комплексу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Методи і форми державного регулювання сільського господарства та управління агропромисловим комплексом " |
||
|
||