загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

29.3. Форми і методи управління агропромисловим комплексом

Збільшення масштабів і підвищення складності сільськогосподарського виробництва, якісні зрушення в економіці, докорінні зміни в організації сільського господарства обумовлюють необхідність системного, комплексного аналізу діяльності державного апарату в цій сфері управління економікою. Тому важливо не тільки дослідити поняття регулювання областю, а й розкрити форми і методи регулятивної діяльності.
1 Офіційний вісник України. - 2003. - № 9. - Ст. 371.

Форми безпосередньо виражають дії державних органів з регулювання сільськогосподарськими підприємствами, структуру їх діяльності та основи її реалізації.
За своїм змістом і спрямованості форми регулювання різноманітні. Доцільно дотримуватися такої класифікації форм діяльності держави: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна деятельность1.
Всі форми діяльності органів державного регулювання в галузі сільського господарства взаємозалежні, тільки їх комплексне використання дозволяє оптимально вирішувати завдання, які виникають перед сільськогосподарським товаровиробником, раціонально використовувати наявні юридичні способи.
Правотворческая діяльність - це діяльність уповноважених органів держави, законодавчої і виконавчої влади з видання відповідних правових актів щодо сільськогосподарської діяльності.
Правові акти органів держави регулюють питання, пов'язані з удосконаленням організації та діяльності галузевого апарата, планування виробництва, впровадженням у сільськогосподарське виробництво досягнень науки, економічних стимулів господарювання; найбільш ефективним використанням матеріально-технічних і фінансових засобів; зміцненням законності. За допомогою правових актів визначається порядок здійснення господарської діяльності суб'єктів сільськогосподарського виробництва; основи їх правового положення; режим земель сільськогосподарського призначення.
Правотворчість суб'єктів державного регулювання здійснюється шляхом розробки, обговорення і прийняття встановлених законодавством нормативних актів.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України). Ст. 92 Конституції України говорить, що виключно законами визначаються основи використання природних ресурсів, основи соціального захисту, регулювання праці, правова основа і гарантії підприємництва і т. п. Суб'єктами правотворчості також є органи виконавчої влади.
Правові норми постійно змінюються і приводяться у відповідність з тими завданнями, які мають місце в цій галузі, виходячи з наявних матеріальних і фінансових можливостей держави й сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, правотворча діяльність держави та її органів визначається важливістю ролі права в регулюванні суспільних відносин в аграрному секторі економіки України.
1 Аграрне право України. - К.: Юрінком, 1996. - С. 394.

Правозастосовна діяльність. Її суть зводиться до того, щоб реалізовувати в конкретних життєвих обставинах аграрну політику держави, правові норми за допомогою різних способів. Вона є оперативно-творчої, вимагає ініціативи, активності, цілеспрямованості при вирішенні завдань, врахування всіх обставин, які мають місце в конкретній галузі, в кожному господарстві.
Правозастосовна діяльність знаходить своє юридичне вираження у виданні правових актів індивідуального характеру, що містять державно-владні розпорядження про суб'єктивні права і юридичних обов'язки різних органів, посадових осіб, суб'єктів сільськогосподарського виробництва. Конкретність таких розпоряджень полягає в тому, що вони персоніфіковані, тобто їх адресатом є певна особа; з їх допомогою вирішуються індивідуальні питання, що виникають у сфері державного регулювання; вони є юридичними фактами, що викликають виникнення конкретних отношений1. Індивідуальні акти найбільш поширені в практиці діяльності з державного регулювання сільського господарства, проте, основною вимогою, пропонованим для їх видання, є їх відповідність нормативним актам.
Правоохоронна діяльність, будучи важливою формою державного регулювання, виражається у перевірці відповідності всієї фактичної діяльності нормам права, в захисті загальнодержавних інтересів, прав сільськогосподарських виробників, працівників галузі. Необхідність правоохоронної діяльності пояснюється мають місце фактами порушення правових норм.
Порушення проявляються як в активній, так і в пасивній формах. Порушення норм в активній формі полягає в тому, що окремі особи прямо порушують вимоги правових норм (розкрадання майна, порушення законодавства про землю та природокористуванні, ігнорування агротехнічних і зоотехнічних вимог, здача нестандартної продукції і т. п.). У пасивній формі порушення правових форм виражаються в бездіяльності, відсутності розумної розпорядливості, безгосподарності.
Правоохоронна діяльність полягає у: здійсненні органами держави контрольно-наглядових повноважень, перевірці фактичного здійснення виконавчо-розпорядчих функцій; прийнятті рішень про відновлення порушених прав підприємств і організацій; вживанні заходів з попередження неправомірних дій у майбутньому. При цьому органи государ-
1 Альохін А. П. Адміністративне право РФ. - М., 1996. - С. 231.

Ства використовують кримінально-правові та адміністративно-правові способи захисту.
Шляхом правоохоронної діяльності органи державного регулювання здійснюють державний контроль за використанням земель, правильною експлуатацією машинно-тракторного парку, застосуванням інших матеріально-технічних засобів, організовують заходи з охорони природи, раціонального використання зрошувальних, обводнювальних та інших меліоративних споруд, охорони поверхневих і підземних вод, полезахисних лісонасаджень, посівів, дотримання правил утримання тварин. Здійснюючи контроль, вищестоящі органи держави скасовують або припиняють незаконні акти інших суб'єктів державного управління.
Законодавство забезпечує охорону суспільних відносин у сільському господарстві також шляхом залучення винних осіб до кримінальної, адміністративної, цивільної, дисциплінарної відповідальності.
Організаційна діяльність. Мета організаційних дій полягає у забезпеченні чіткої, максимально ефективної діяльності сільського господарства і тісно пов'язаних з ним галузей АПК. Природно, що для функціонування сільського господарства велике значення мають зміст і сутність організаційних дій усіх систем органів законодавчої та виконавчої влади.
До організаційних форм державного регулювання сільського господарства можна віднести: роз'яснення змісту нормативних актів; проведення службових нарад; складання інструктивних документів, узагальнень і т. п. Центральним органом, що здійснює регулятивні функції щодо сільського господарства, є Міністерство аграрної політики України.
Таким чином, правотворча, правозастосовна, правоохоронна й організаційна діяльність виступають як основні форми державного регулювання сільського господарства, під якими розуміється зовнішній прояв діяльності відповідних органів держави і посадових осіб, спрямована на регулювання відносин у цій сфері економіки і досягнення максимальної ефективності сільськогосподарського виробництва.
Проблемі методів державного регулювання сільського господарства іншими галузями в науковій літературі приділено достатньо велику увагу.
У науковому плані метод завжди являє собою сукупність однорідних способів, прийомів, які застосовуються систематично під час реалізації функцій державного регулювання. Саме сукупність однорідних або взаємозалежних прийомів - характерна особливість методу.

Застосування того чи іншого методу визначається характером регульованих відносин, специфікою об'єктів регулювання, компетенцією суб'єкта регулюючої діяльності, важливістю регульованого питання, співвідношенням між суб'єктом і об'єктом. Але за будь-яких обставин застосування того чи іншого методу має бути продиктоване не суб'єктивним бажанням суб'єкта регулювання, а обумовлюватися науковими принципами діяльності з регулювання сільського господарства, передбачатися або дозволятися правовими нормами.
Методи не залишаються незмінними. Поєднання методів державного регулювання сільського господарства, виділення серед них провідних, визначальних залежить від рівня продуктивних сил і стану виробничих відносин. Найбільш оптимальний розвиток суспільних процесів досягається при використанні всієї сукупності методів.
Методи знаходяться в певній взаємозв'язку, і кожен з них своєрідно впливає на поведінку учасників суспільного виробництва, діяльність органів державного регулювання сільського господарства, сільськогосподарських виробників.
Всі методи державного регулювання сільським господарством традиційно поділяються на загальні та спеціальні1. До загальних слід віднести економічні та адміністративні. Вони реалізуються на всіх рівнях державного регулювання, можуть застосовуватися до кожного об'єкта управління, спрямовані безпосередньо на виробництво сільськогосподарської продукції.
Спеціальні методи виступають складовою частиною загальних методів. Вони конкретизують загальні методи, в сукупності з іншими методами сприяють здійсненню загального регулювання сільського господарства.
Важливе значення мають такі методи державного регулювання сільського господарства: переконання, дозволу, метод прямих приписів, адміністративний, економічний, рекомендаційний.
Регулювання усіма галузями і сферами здійснюється, насамперед, методом переконання. Цей метод впливу на суспільні відносини являє собою комплекс виховних, роз'яснювальних та заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості і дисципліни, сумлінного виконання та дотримання соціальних і технічних норм.
Метод переконання виступає як постійна роз'яснювальна, виховна робота, сприяли придбанню і
1 Рослов П. М. Державне керівництво сільськогосподарськими підприємствами. - Харків, 1985. - С.58.

Поглибленню працівниками власного досвіду, поширенню досягнень науки і техніки, підвищенню правової культури, моральному і матеріальному заохоченню працівників.
На практиці державні органи в регулюванні сільського господарства все частіше застосовують метод дозволу. Основа цього методу - вдосконалення самостійності в діяльності господарств, значне зростання кваліфікованих кадрів, підвищення активності сільськогосподарських виробників в управлінні виробництвом. При використанні методу дозволу державні органи надають право самим сільськогосподарським підприємствам вирішувати те чи інше питання.
До прямих приписами належать акти, в яких вказується конкретну поведінку, не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб'єкт у господарсько-виробничої діяльності. Вони застосовуються при активній участі управлінського персоналу підприємств, фахівців, працівників сільського господарства.
Метод прямих приписів застосовується державними органами щодо сільськогосподарських підприємств, коли їх діяльність повинна відповідати загальнодержавним інтересам. Однак цей метод не повинен вести до втручання в організаторську діяльність внутрішньогосподарських органів.
При державному регулюванні сільського господарства застосовується також метод рекомендацій. Державні органи пропонують той чи інший варіант рішення, а господарства самі визначають його прийнятність. Рекомендації, на відміну від обов'язкових розпоряджень, виконуються на принципово нових умовах, в силу їх авторитетності та наукової обгрунтованості.
Особливість рекомендаційної норми полягає в тому, що вона не носить обов'язкового характеру. Рекомендації, навіть якщо вони укладені у форму юридичного акту, містять положення, виконання яких юридичними санкціями не забезпечується. Тому їх не можна вважати правовими законами, т. к. вони позбавлені властивості обов'язковості виконання. Рекомендаційні норми вказують напрямки вирішення того чи іншого питання, і якщо норма буде прийнята, то вона набуває рис внутрішньогосподарської норми і стає регулюючою для даного господарства.
Адміністративний і економічний методи є основними в діяльності державних органів з регулювання сільського господарства. Вони взаємозумовлені й доповнюють один одного. Протиставляти їх не можна. Найбільш оптимальне здійснення діяльності з регулювання сільського господарства досягається при нерозривній єдності економічних і адміністративних методів.

Адміністративні методи державного регулювання - це способи і прийоми впливу на керуючу і керовану системи, їх окремі елементи з використанням відносин підпорядкування. Особливості адміністративних методів полягають у тому, що з їх допомогою здійснюється прямий вплив на керований об'єкт; визначаються завдання керованого об'єкта, порядок і строки їх виконання, встановлюються ресурси і умови роботи.
  Якщо економічні методи спонукають діяти в певному напрямі, то адміністративні змушують. Накази, завдання, постанови, розпорядження, вказівки характеризуються обов'язковістю їх виконання. Їх невиконання розглядається як пряме порушення дисципліни і супроводжується накладенням відповідного стягнення.
  Адміністративні методи не тільки мають самостійне значення, але і є опосередкованою ланкою для здійснення інших методів, наприклад, економічних. Перевага адміністративних методів полягає в оперативності, гнучкості здійснення рішень, у забезпеченні можливості в найкоротші терміни внести зміни у виробничу ситуацію.
  Економічними методами слід вважати таку сукупність способів впливу, яка грунтується на використанні системи економічних стимулів (оплата праці, преміювання, ціна, собівартість, госпрозрахунок, прибуток, рентабельність, кредит і т. д.), що передбачають матеріальну зацікавленість і матеріальну відповідальність управлінських працівників, колективів в процесі вирішення поставлених завдань. Характерна особливість економічних методів у регулюванні сільського господарства полягає в різноманітних стимулюючих засобах, матеріальної зацікавленості, що дозволяє об'єктам управління діяти в необхідному напрямку, розвивати саморегулювання без втручання керуючих органів.
  До числа економічних методів відносять: ціноутворення, госпрозрахунок, пільгове кредитування, фінансування, економічні санкції, податки, компенсації. Госпрозрахунок як метод господарювання володіє принципами: відносної господарської самостійності у майновій та планово-організаційної сферах; вартісного порівняння витрат з доходами, самоокупності та прибутковості; матеріальної зацікавленості колективів і кожного окремого працівника в результатах своєї господарської діяльності; матеріальної відповідальності за ці результати.
  Як метод державного регулювання сільського господарства виступає і ціноутворення. Міністерство фінансів України розробляє і доводить до сільськогосподарських това-

  ропроізводітелеі орієнтовані закупівельні ціни і порядок закупівель та розрахунків за зерно та іншу продукцію на кожен рік. Ведеться поетапний перехід до паритетних закупівельних цінами на сільськогосподарську продукцію, що реалізується в державні ресурси за державним контрактом і державним замовленням. Норми прибутку мають забезпечувати сільськогосподарським виробникам оптимальні умови для розширеного відновлення та узгоджуватися із платоспроможним попитом населення.
  Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві» від 15 травня 1992 р. проводиться державне інвестування розвитку соціальної сфери села та АПК. Будівництво в сільській місцевості об'єктів освіти, охорони здоров'я, водопроводів, ліній газопостачання та електропостачання і т. п. здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів.
  Як економічного методу виступає пільгове кредитування. Для підтримки, наприклад, фермерських господарств і створення стабільних умов у разі одержання кредиту банку використовуються кошти Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств.
  Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) 1 визначено механізм сплати фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Зазначений податок розраховується виходячи з одиниці земельної площі.
  Економічні методи в сучасних умовах є найбільш дієвими способами впливу на об'єкти державного регулювання, т. к. їх застосування дозволяє створювати економічні умови, які підштовхують сільськогосподарських товаровиробників діяти в напрямку, необхідному суспільству, вирішувати ті чи інші питання відповідно до загальнодержавних і особистими інтересами. Вони дозволяють зберегти вільний вибір поведінки.
  Отже, під методами державного регулювання сільського господарства слід розуміти способи, прийоми, які використовуються в процесі регулятивної діяльності органами законодавчої та виконавчої влади для вирішення завдань у сфері сільськогосподарського виробництва з метою досягнення певних результатів.
  1 Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6. - Ст. 39. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "29.3. Форми і методи управління агропромисловим комплексом"
  1.  § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
      Правове становище селянського (фермерського) господарства визначається нормами Цивільного кодексу РФ і спеціальним законодавчим актом - Законом РФ «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 листопада 1990 р. (в ред. Від 1993 р.). В економічній структурі аграрного сектора селянські (фермерські) господарства займають скромне місце: на їхню частку припадає не більше 1% виробництва товарної
  2.  54. Методи і форми державного регулювання сільського господарства та управління агропромисловим комплексом
      Під методами державного регулірованіяпонімается сукупність певних способів впливу на всіх учасників аграрних правовідносин з боку органів державної влади в процесі реалізації цими органами покладених на учасників аграрних правовідносин завдань і функцій. У сформованій ситуації дуже важлива необхідність системного, комплексного аналізу діяльності
  3.  § 4. Значення земельної реформи
      (Цілі земельної та аграрної реформ; екологічне завдання земельної реформи; дискусії навколо землі) Головною російською проблемою останніх двох століть є питання про землю: його намагалися вирішувати А. Н. Радищев, декабристи, народовольці, прихильники "землі і волі" і "чорного переділу ", соціалісти-революціонери, аграрники-марксисти, прихильники колгоспного ладу. Важливе значення має
  4.  ПЕРЕДМОВА
      Адміністративне право є однією з провідних галузей правової системи України, оскільки воно опосередковує функціонування публічної влади і виступає необхідною умовою і способом реалізації Конституції України в найважливішій сфері - сфері виконання законів та інших правових актів. Воно тісно пов'язане з виконавчою гілкою влади та державним управлінням, оскільки безпосередньо
  5.  22.3. Організаційно-структурне забезпечення державного контролю у сфері виконавчої влади
      Суб'єкти контролю у сфері державного управління відрізняються як за своїм правовим положенням, так і за структурою та формами діяльності. Контроль у сфері державного управління в тій чи іншою мірою здійснюють усі органи виконавчої влади. Але зміст контрольної діяльності, обсяг, форми та методи й власне призначення мають у різних суб'єктів значні відмінності.
  6.  29.1. Правові основи управління агропромисловим комплексом
      Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність галузей економіки, пов'язаних з виробництвом продовольства і предметів широкого вжитку із сільськогосподарської сировини та постачанням їх населенню. Він умовно ділиться на три сфери: групу галузей, які здійснюють виробництво засобів виробництва для сільського господарства, його матеріально-технічне забезпечення та виробниче
  7.  § 9. Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі та фінансів
      Торгівля - галузь господарської діяльності, призначенням якої є забезпечення процесу переміщення товарів зі сфери виробництва в сферу споживання. Під фінансовими (фр. finance від СР-лат. Fmancia - дохід) відносинами слід розуміти суспільні відносини у сферах акумуляції та перерозподілу грошових коштів. За допомогою фінансової діяльності забезпечуються
  8.  § 2. Місцева адміністрація
      Термін "місцева адміністрація" рівнозначний терміну "виконавчо-розпорядчий орган муніципального освіти". Виконавчо-розпорядчий орган є постійно діючим органом місцевого самоврядування. Законодавство не містить норм про можливість і порядок припинення повноважень місцевої адміністрації. Інститут припинення повноважень передбачений лише для посадових осіб
  9.  § 4. Правовий режим цінних паперів
      Цінні папери, будучи об'єктами цивільних прав, є одночасно з цим і найбільш характерними об'єктами комерційного обороту, розглянутого в якості спеціального елемента цивільного обороту (ст. 128, п. 2 ст. 130 ЦК). Комерційний характер цінних паперів обумовлений тим, що вони являють собою один з найбільш зручних механізмів переносу мінової вартості, можуть, при відомих
  10.  § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
      Принципи укладання договорів у сфері підприємництва. Визнання за угодою торгового характеру підкоряє її не тільки загальним нормам цивільного права, але і в першу чергу спеціальним нормам комерційного права. До висновку і виконання торговельних угод застосовуються спеціальні норми комерційного права, не діють стосовно звичайних цивільних угод. Особливості регулювання
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка