| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 8. Мотив і мета злочину |
||
|
Відповідно з даними психології всі дії людини обумовлені певними мотивами і спрямовані на визна-лені цілі. Це повною мірою стосується і кримінально-правової поведінки. Не випадково кримінально-процесуальне законодавець-ство включає мотиви злочину в число обставин, зі складових предмет доказування (п. 2 ч. 1 ст. 73 КПК РФ). Пле-нум Верховного Суду РФ в постановах «Про судовий запро-злодієві» і «Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)» підкреслював необхідність встановлення мотивів і цілей злочину поряд з іншими обставинами вчинення злочину. Мотив і мета - це психічні феномени, які разом з виною утворюють суб'єктивну сторону злочину. Мотивами злочину називаються обумовлені визначеними потребами та інтересами внутрішні спонукання, які викликають у особи рішучість вчинити злочин і якими воно керувалося при його скоєнні. Мета злочину - це уявна модель майбутнього ре-зультату, до досягнення якого прагне особа при соверше-ванні злочину. Іноді мета безпідставно ототожнюється з наслідками злочину. Так, на думку В.Г. Бєляєва, мета злочину полягає у суспільно небезпечних змінах в об'єкті даного злочину, яких прагне досягти ві-новних. При такому розумінні мети її неможливо відрізнити від наслідків, складових ознака об'єктивної сторони преступленія1. Щоб уникнути подібної плутанини слід мати на увазі, що під метою як ознакою суб'єктивної сторони пре-ступления розуміється лежачий поза рамками об'єктивної сторони кінцевий результат, якого прагне досягти винний по-засобом вчинення злочину. Так, при вбивстві його мета полягає не в позбавленні життя іншої людини, а, наприклад, у приховуванні іншого злочину, у використанні органів або тканин потерпілого і т.д. Мета - це стимул до скоєння злочину, і його досягнення чи недосягнення на квалифи-кацію злочину не впливає (на відміну від наслідків). Мотив і мета злочину тісно пов'язані між собою. Ви-ходячи з певних потреб, людина відчуває спочатку неусвідомлене потяг, потім - свідоме прагнення до удов-летворенія потреби. На цій основі формується мета по-ведення. Таким чином, мета злочину виникає на основі пре-ступного мотиву, а разом мотив і мета утворюють ту базу, на кото-рій народжується вина як певна інтелектуальна і вольова діяльність суб'єкта, що безпосередньо пов'язана з вчиненням злочину і що протікає в момент його вчинення. Гром-венно небезпечні наслідки злочину охоплюються мотивами і цілями тільки в умисних злочинах. У разі причини-ня суспільно небезпечного наслідки з необережності моті-ви і цілі поведінки людини не охоплюють наслідків. Поет-му стосовно до злочинів, досконалим по неосторож-ності, не можна говорити про злочинні мотиви і цілі. Р.І. Міхєєв стверджує, що мотиви і цілі притаманні не тільки умисним, а й необережним злочинів, оскільки «за-кон не передбачає будь-якої різниці між мотивами і цілями необережних і умисних злочинів» 2. Ця по-зиція викликає заперечення. Її некоректність обумовлена тим, що автор безпідставно приписує законодавцю нібито рівне ставлення до мотивів і цілям злочинів, скоєних з раз-ними формами провини. Насправді ж ні в одній статті КК жодного разу не згадуються мотиви і цілі при описі не тільки 1 Див: Кримінальне право. Загальна частина / За ред. В.Н. Петрашева. С. 214. 2 Російське кримінальне право. Курс лекцій. Т. 1. С. 436. Необережних злочинів, а й злочинів, вчинення ко- торих можливо як умисно, так і з необережності. Мотиви і цілі злочину завжди конкретні і, як прави-ло, формулюються в диспозиціях норм Особливої частини КК: мета заволодіння майном, мета полегшити або приховати інший злочин, мета підриву економічної безпеки та обо-роноспособності Російської Федерації та ін; мотиви користі-ні, садистські, хуліганські, помсти і т.п. Але в деяких випад-ях законодавець дає узагальнену характеристику мотивів як особистої зацікавленості. За такого формулювання суд дол-дружин точно встановити зміст мотиву і обгрунтувати утвер-ганізацій, що він має характер особистої зацікавленості. Для правильної кримінально-правової оцінки велике значення має класифікація мотивів і цілей. Деякими вченими мотиви і цілі класифікуються за їх характером (наприклад, ревнощі тощо). Однак ця класифікація, важлива для встановлен-ня фактичного змісту злочину, не тягне якихось особливих правових наслідків. Точно так само не робить замет-ного впливу на кримінальну відповідальність і класифікація, заснована на ознаці стійкості (ситуативні і личност-ні). Тому найбільш практично корисною представляється класифікація, заснована на моральній і правову оцінку мо-тивів і цілей. З цієї точки зору всі мотиви і цілі злочини ний можна поділити на дві групи: 1) низинні, 2) позбавлений-ні низинного змісту. До ницим слід віднести ті мотиви і цілі, з якими КК пов'язує посилення кримінальної відповідальності або в рамках Загальної частини, оцінюючи їх як обставини, що обтяжують наказа-ня, або в рамках Особливої частини, розглядаючи їх в конкурують-них складах злочинів як кваліфікуючі ознаки або як ознаки, за допомогою яких конструюються спеціальні склади злочинів з посиленням покарання в порівнянні з бо-леї загальними складами подібних злочинів. Наприклад: посягань-будівництві на життя державного чи громадського діяча (ст. 277 КК) як окремий випадок вбивства (п. «б» ч. 2 ст. 105 КК); захоплення заручника (ст. 206 КК) як окремий випадок незаконного позбавлення волі (ст. 127 КК); диверсія (ст. 281 КК) як окремий випадок умисного знищення майна (ст. 167 КК). Низинними є такі мотиви, як корисливі (п. «з» ч. 2 ст. 105, п. «з» ч. 2 ст. 126, п. «з» ч. 2 ст . 206 КК), хуліганські (п. «і» ч. 2 ст. 105, п. «д» ч. 2 ст. 111, п. «д» ч. 2 ст. 112, п. «а» ч. 2 ст. 115, п. «а» ч. 2 ст. 116, ст. 245 КК), політичної, идеологиче-ської, расової, національної чи релігійної ненависті або вра-Жди відносно якої-небудь соціальної групи (п. « е »ч. 1 ст. 63, п.« л »ч. 2 ст. 105, п.« е »ч. 2 ст. 111, п.« е »ч. 2 ст. 112, п.« б » ч. 2 ст. 115, п. «б» ч. 2 ст. 116, п. «з» ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 119, ч. 4 ст. 150, п. «б» ч. 1 ст. 213, ч. 2 ст. 214, п. «б» ч. 2 ст. 244 КК), кровної міс-ти (п. «е?» ч. 2 ст. 105 КК), пов'язані з здійсненням потрапив-шим службової діяльності або виконанням громадського обов'язку (п. «ж» ч. 1 ст. 63, п. «б» ч. 2 ст. 105, п. «а» ч. 2 ст. 111, п. « б »ч. 2 ст. 112, п.« б »ч. 2 ст. 117 КК), помста за правомірні дії інших осіб (п.« е? »ч. 1 ст. 63, ст. 277, ст. 295 , ст. 317 КК). До ницим цілям відносяться: мета полегшити або приховати дру-гое злочин (п. «е?» Ч. 1 ст. 63, п. «к» ч. 2 ст. 105 КК), мета використання органів або тканин потерпілого (п. «м» ч. 2 ст. 105, п. «ж» ч. 2 ст. 111, п. «ж» ч. 2 ст. 1271 КК); мета залучення неповнолітнього у вчинення злочину чи інших анти-суспільних дій (п. «д» ч. 1 ст. 63 КК); мета припинення державної чи політичної діяльності потерпілого (ст. 277 КК); мета повалення або насильницької зміни кон-ституционного ладу РФ (ст. 279 КК); мета підриву економічної безпеки та обороноздатності РФ (ст. 281 КК). Поняття «ниці спонукання» використовується в Кримінальному кодексі всього два рази: в ст. 153 і 155 караність підміни дитини і розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) зв'язується з вчиненням цих діянь з корисливих або інших низ-сних спонукань. Вживання даного терміну в обох випадках є досить невдалим, оскільки безпідставно звужує рамки застосування зазначених норм. Видається, що потребам практики набагато більше відповідало б оп-ределение мотивів названих злочинів як корислива чи інша особиста зацікавленість. Мотиви і цілі, з якими закон не пов'язує посилення уго-ловний відповідальності ні шляхом створення спеціальних норм з бо-леї суворими санкціями, ні шляхом додання їм значення квали-фіцірующіх ознак, ні шляхом визнання їх обставинами , обтяжують покарання, відносяться до не мають низинного змісту (ревнощі, помста, кар'єризм, особиста неприязнь і т.п.). Крім названих, деякі вчені виділяють групу мотивів і цілей суспільно корисного характеру. Видається, що ні мотив, ні мета, які з'явилися психологічною основою Престо-полон, не можна розглядати як суспільно корисні. У від-ділових випадках вони можуть виконувати функцію обставин, що пом'якшують покарання, але ніколи не можуть виправдати злочини ня (мотив співчуття до потерпілого, мета заходу переступив-лення або затримання особи, яка вчинила злочин). Як і інші факультативні ознаки складу злочину, мотив і мета грають троякую роль. По-перше, вони перетворюються в обов'язкові, якщо законодав-тель вводить їх до складу конкретного злочину в якості необхідна умова кримінальної відповідальності. Так, мотив корисливості-ної або іншої особистої зацікавленості є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК), а мета заволодіння чужим імущест-вом - обов'язковою ознакою піратства (ст. 227 КК). По-друге, мотив і мета можуть змінювати кваліфікацію, тобто служити ознаками, за допомогою яких утворюється склад того ж злочину з обтяжуючими обставинами. У цьому випадку вони не згадуються законодавцем в основному складі злочини ня, але з їх наявністю змінюється кваліфікація і настає по-щення відповідальність. Наприклад, викрадення людини з ко-ристних спонукань підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину, і закон розглядає його як кваліфікований вид (п. «з» ч. 2 ст. 126 КК). Ухилення військовослужбовця від військової служби шляхом симуляції хвороби чи іншими способами перед-ставлять кваліфікований вид цього злочину, якщо воно відбувається з метою повного звільнення від виконання обов'яз-занностей військової служби (ч. 2 ст. 339 КК). По-третє, мотив і мета можуть служити обставинами, ко-торие без зміни кваліфікації пом'якшують або обтяжують карного відповідальність, якщо вони не вказані законодавцем при описі основного складу злочину і не передбачені в якості кваліфікуючих ознак. Так, мотиви политиче-ської, ідеологічної, расової, національної або релігійної ненависті або ворожнечі відносно якої-небудь соціальної групи (п. «е» ч. 1 ст. 63 КК) або помсти за правомірні дію-вия інших осіб (п. «е?» ч. 1 ст. 63 КК) розглядаються як отяго-чающие обставини і підсилюють покарання за будь-яке Престо-полон. Навпаки, мотив співчуття (п. «д» ч. 1 ст. 61 КК) або мета затримання особи, яка вчинила злочин, хоча і з на-рушення умов правомірності необхідної оборони (п. «ж» ч. 1 ст. 61 КК) , визнаються обставинами, що пом'якшують від-відповідальних за будь-який злочин. Мотиви і цілі злочину можуть в окремих випадках слу-жити винятковими пом'якшуючими обставинами і в цій якості обгрунтувати призначення більш м'якого покарання, ніж пре-чено за даний злочин санкцією застосовуваної норми Особливої частини КК (ст. 64), або лягти в основу рішення про освоєння-бождение від кримінальної відповідальності або від покарання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 8. Мотив і мета злочину " |
||
|
||