Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування


Злочини проти державної влади, інтересів дер-жавної служби та служби в органах місцевого само-врядування, традиційно іменовані посадовими злочинами, являють собою кримінально-правове прояв коррупціі1. Будучи багатогранним, соціально складним і багато в чому об'єктивно зумовленим явищем, корупція з точки зору пра-вового регулювання вимагає комплексного підходу, в рамках якого заходи кримінального права повинні займати провідну, але не єдину роль. Небезпека корупційних проявів-вельми ємко, хоча і дещо емоційно описана в преамбу-ле європейської Конвенції про кримінальну відповідальність за кор-рупцію2, де зазначається, що корупція загрожує верховенству закону, демократії і прав людини, підриває основи надлом-жащего державного управління, порушує принципи ра-венства та соціальної справедливості, веде до спотворення усло-вий конкуренції, ускладнює економічний розвиток і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам общества3. Наша країна за рівнем корупції посідає одне з перших місць у світі: за деякими оцінками, в цьому відношенні
1 У строгому сенсі, не всі поміщені в гол. 30 КК злочину є при-ляють посадовими, так як дача хабара (ст. 291 КК) вчиняється будь-якою особою; злочин, передбачений ст. 288 КК, - публічним служачи-щим, який не є службовою особою, а передбачене ст. 292
КК, - будь-яким публічним службовцем.
2 Підписана Росією 27 січня 1999 Ратифіковано відповідно до Федерального закону від 25 липня 2006 р. № 125-ФЗ / / СЗ РФ. 2006. № 31 (ч. I). Ст. 3424.
3 РЮ. 2003. № 1. С. 44.

Росія стоїть в одному ряду з такими державами, як Колум-
бія, Нігерія і Болівія1.
Норми гл. 30 КК присвячені встановленню злочинності і караності діянь, які являють собою порушення нормальної діяльності публічної влади та її органів. Ці порушення відбуваються «зсередини», тобто самими суб'єктами вла-ки повноважень, тому вони мають підвищену громадською небезпекою.
Злочини проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого само-управління (посадові злочини) - це передбачений-ні гл. 30 КК суспільно небезпечні діяння, що здійснюються ВОПР-ки інтересам публічної служби з використанням займаного винним службового становища або пов'язані з невиконанням-ем ним своїх службових обов'язків і заподіюють або ство-дають безпосередню загрозу заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян і організацій, суспільства і держави.
Видовим об'єктом цих злочинів є сукупність суспільних відносин, що забезпечують правильну, тобто відповідну закону діяльність владного публічного апарату - органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і муніципальних установ, державних корпорацій, а також органів управління у Збройних Силах, інших військах та інших військових форму-вання РФ.
У назві гл. 30 КК йдеться про спрямованість цих пре-ступленій проти державної влади, інтересів держав-ної служби та служби в органах місцевого само-врядування. Відповідно до Федерального закону від 27 травня 2003
№ 58-ФЗ «Про систему державної служби Російської Фе-ської Федерації» 2 державна служба - це професійна службова діяльність громадян РФ щодо забезпечення исполне-ня повноважень Російської Федерації, федеральних органів
1 Див: Боротьба з корупцією - усвідомлена необхідність чи політи-
чний гасло? / / РЮ. 1999. № 5. С. 63.
2 СЗ РФ. 2003. № 22. Ст. 2063.

Державної влади, суб'єктів РФ, державних органів суб'єктів РФ, а також осіб, що заміщають державні поса-ності РФ і державні посади суб'єктів РФ. Виділяється-ються наступні види державної служби: державна цивільна служба, військова служба і правоохоронна служба. Муніципальна служба - це професійна діяль-ність громадян, яка здійснюється на постійній осно-ве на посадах муніципальної служби, які заміщаються шляхом укладення трудового договору (контракту) 1. Служба в органах місцевого самоврядування - більш широке поняття, ніж муніципальна служба, оскільки вона включає діяльність виборних посадових осіб місцевого самоврядування та членів виборних органів місцевого самоврядування (осіб, що заміщають муніципальні посади). І державна служба, і служба в органах місцевого самоврядування є самостійними, але близькими за своєю юридичною природою видами публічної служби2. Посягання на інтереси публічної служби означаючи-ет порушення законності в діяльності її інститутів, тобто державних органів, органів місцевого самоврядування, органів управління у військах і військових формуваннях, а так-же окремих муніципальних або державних службовців. Вказівка ??на спрямованість посадових злочинів проти державної влади слід розуміти такий спосіб: деякі посадові особи не є державними або муніципальними службовцями, отже, здійснюючи відповідні злочин, не зазіхають на інтереси служби, але зазіхають на законну діяльність владного публічного апарат-рата в цілому.
Безпосередніми об'єктами розглянутих переступив-лений є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення окремих складових правильного
1 Див: Федеральний закон від 2 березня 2007 р. № 25 - ФЗ «Про муниципаль-
ної службі в Російській Федерації» / / СЗ РФ. 2007. № 10. Ст. 1152.
2 Див, наприклад, ст. 5 Федерального закону «Про муніципальної службі в Російській Федерації», яка передбачає взаємозв'язок цих ви-дів служби, єдину систему обмежень і обов'язків, що накладаються на відповідних службовців.

Функціонування владного публічного аппарата1. У переступив-лениях, передбачених ст. 285, 2851, 2852 і 292 КК, це суспільні відносини з приводу обов'язки посадових осіб та інших публічних службовців здійснювати свою профе-нальна діяльність лише в інтересах служби; в преступле-пах, передбачених ст. 286, 288, 293 КК, - з приводу обя-занности посадових осіб та інших публічних службовців осуще ствлять свою професійну діяльність компетентно і строго на основі закону; в злочинах, передбачених ст. 289-291 КК, - суспільні відносини, що забезпечують реалізацію принципу бюджетного фінансування службової діяльності публічних службовців і посадових осіб; нарешті, у злочині, передбаченому ст. 287 КК, порушуються суспільні відносини, що забезпечують реалізацію конституційного ного принципу поділу влади.
Злочини, передбачені ст. 2851, 2852, 290-292 КК, в якості обов'язкової ознаки мають предмет - бюджетні кошти, кошти державних позабюджетних фондів, хабар,
офіційний документ. Предмет злочину - інформація (документи, матеріали) - може бути обов'язковою ознакою окремих різновидів відмови в наданні інформації Федеральним Зборам РФ чи Рахунковій палаті РФ (ст. 287 КК).
З об'єктивної сторони одні з розглянутих переступив-лений характеризуються діями, інші - як діями, так і бездіяльністю. Тільки у формі дій можуть здійснюватися нецільове витрачання бюджетних коштів (ст. 2851 КК), неце-ліве витрачання коштів державних позабюджетних фондів (ст. 2852 КК), перевищення посадових повноважень (ст. 286 КК), привласнення повноважень посадової особи (ст. 288
КК), незаконне участь у підприємницькій діяльності
1 Питання про безпосередній об'єкті посадових злочинів ви-викликають в теорії кримінального права дискусії. Детально про це див: Здра-вомислов Б.В. Посадові злочини. Поняття та кваліфікація. М.,
1975. С. 11-13; Лисов М.Д. Відповідальність посадових осіб за радянсько-му кримінальним правом. Казань, 1972. С. 71-81; Сахаров А.Б. Відповідальність за посадові злочини за радянським кримінальним правом. М., 1956. С. 35-38; Светлов А.Я. Відповідальність за посадові злочини. Київ, 1978. С. 34, 35; Утєвський Б.С. Загальне вчення про посадові переступив-лениях. М., 1948. С. 300, та ін

(ст. 289 КК), одержання хабара (ст. 290 КК), дача хабара (ст. 291
КК) і службове підроблення (ст. 292 КК). Такі злочини, як зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК), відмова в наданні інформації Федеральним Зборам РФ чи Рахунковій палаті РФ (ст. 287 КК) і халатність (ст. 293
КК), можуть бути вчинені і бездіяльністю.
Характеризуючи дію або бездіяльність як ознака об'єктивної сторони посадового злочину, необхідно відзначити тить, що воно:
1) пов'язане зі службовою чи іншої має публічне значення ня діяльністю особи і в цьому сенсі відбувається альтерна-тивно: а) з використанням службових повноважень або б) бла-цію займаному службовому становищу або в) як неис-конання (неналежне виконання) обов'язків по службі;
2) вчиняється всупереч інтересам служби.
Суть першої ознаки в тому, що сама можливість здійснений-ня зазначеного в законі діяння обумовлена ??компетенцією ві-новного або значущістю й авторитетом займаної ним повинно-сти. Іншими словами, здійснюючи злочин, винний викорис-зует фактично наявні у нього - в силу займаного службового становища - можливості. Таким чином, дію як ознака об'єктивної сторони посадового злочину може формально входити до компетенції винного або вите-кати з неї, бути з нею пов'язаним. Якщо ж мова йде про бездейст-вії, то обов'язок діяти певним чином (чи не ви-конання винним) безпосередньо передбачена в тому чи іншому акті, що містить функціональні обов'язки винного (закон, наказ, положення). У цьому зв'язку Пленум Верховного Суду СРСР у п. 8 постанови від 30 березня 1990 р. № 4 «Про су-Дебні практику у справах про зловживання владою або слу-бові становищем, перевищенні влади або службових повно-важень, недбалості та посадовому підробленні» вказав, що по цих справах необхідно встановлювати коло і характер службових прав і обов'язків посадової особи, а також нормативні акти, їх регламентірующіе1.
1 Див: Збірник постанов пленумів Верховних Судів СРСР
і РРФСР (Російської Федерації) по кримінальних справах. М., 1999. С. 309.

Друга ознака свідчить про те, що винний викорис-зует своє службове становище не в інтересах публічної служ-би, а врозріз з ними («на зло»). Його діяння суперечить як конкретним цілям і завданням займаної посади або осуще ствляемой їм публічної діяльності, так і цілям і завданням всього публічного апарату в цілому. Іншими словами, спеці-ні можливості, надані винному для забезпечення суспільних інтересів, використовуються ним в цілях, які цим інтересам суперечать, в результаті чого заподіюється або створюється реальна загроза заподіяння шкоди.
Основні склади злочинів, передбачених ст. 2851,
2852, 287, 289-292 КК, сконструйовані за типом формальних, тому вони є закінченими в момент скоєння вказаних в законі діянь, незалежно від фактичного насту-ння наслідків. Склади інших посадових переступив-лений - матеріальні, тобто вони передбачають в якості обов'язкової ознаки суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотного порушення прав і охоронюваних законом інтересів особистості, суспільства або держави. Основний склад халатно-сти (ст. 293 КК) вимагає заподіяння великого збитку. Відповідно, обов'язковою ознакою цих злочинів є причинний зв'язок між порушенням (невиконанням) особою сво-їх обов'язків і шкідливими наслідками.
З суб'єктивної сторони всі посадові злочини, крім недбалості, характеризуються умисною формою вини. Злочини, передбачені ст. 285, 292 КК, в якості обов'язкової ознаки альтернативно передбачають мотив скоєння злочину - корислива чи інша особиста заин-тересованность. Корисливий мотив також характерний і для пре-ступленій, передбачених ст. 289, 290 КК, однак прямо в диспозиціях цих статей не названий.
Залежно від специфіки суб'єкта всі злочини про-тив державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування поділяються на такі види: 1) злочини, що здійснюються будь-якими особами, що відповідають ознакам загального суб'єкта , - ст. 291 КК;
2) злочини, що здійснюються державними службовцями або службовцями органів місцевого самоврядування (публічними

службовцями), які не є посадовими особами, - ст. 288 КК; 3) злочини, що вчиняються посадовими особами, - ст. 285-287, 289, 290, 293 КК; 4) злочини, що здійснюються-мі як посадовими особами, так і публічними службовцями, які не є посадовими особами, - ст. 292 КК.
Державним службовцям є громадянин РФ, використан-няющій обов'язки державної служби за грошову віз-нагородження, виплачується за рахунок коштів федерального бюд-жету або коштів відповідного бюджету суб'єкта РФ. Муні-ціпальним службовцям є громадянин РФ, виконуючий в порядку, визначеному муніципальними правовими актами в со-відповідності з федеральними законами і законами суб'єкта РФ, обов'язки за посадою муніципальної служби за грошову винагороду, що виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету.
  Вітчизняне право не містить єдиного поняття повинно-стного особи. Тому особи, визнані посадовими від-повідно, наприклад, з господарським законодавством, можуть не відповідати вимогам, що пред'являються до цієї категорії осіб кримінальним законом. Кримінально-правове поняття посадової особи дається у примітці 1 до ст. 285 КК, з якого випливає, що посадовими особами визнаються три категорії громадян: а) особи, які здійснюють функції представника влади, б) особи, які виконують організаційно-розпорядчі функції в державних органах, органах місцевого само-врядування, державних і муніципальних установах, державного-ських корпораціях, а також у Збройних Силах, інших виття-сках і військових формуваннях РФ, в) особи, які виконують адміністративно-господарські функції в тих же органах, установах і формуваннях.
  А. Представники влади. Легальне визначення цієї кате-горії посадових осіб дається в примітці до ст. 318 КК, в силу якого представником влади визнається посадова особа правоохоронного чи контролюючого органу, а також інша посадова особа, наділена в установленому законом порядку розпорядчими повноваженнями щодо осіб, не знаходячи-трудящих від нього в службовій залежності. Головною ознакою представника влади є наявність у нього розпорядчих повноважень стосовно не підпорядкованих йому по службі осіб.

  Розпорядчі повноваження - це можливість пред'являти обов'язкові для виконання вимоги, накладати заходи юриди-чеський відповідальності або видавати нормативні акти, содер-жащие обов'язкові правила поведінки і (або) заходи відпові-ності за їх порушення. Адресатом цих повноважень є будь-які особи, які не підпорядковані представникові влади по службі (представник влади може взагалі не мати підлеглих). Примірний перелік представників влади наведено у п. 2 по-становлення Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000
  № 6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційних чеських підкупі» 1 (наприклад, депутати Державної Думи, депутати законодавчих органів державної влади суб'єктів РФ, члени Уряду РФ і органів виконавець-ної влади суб'єктів РФ, судді федеральних судів і мирові судді , наділені відповідними повноваженнями працівники прокуратури).
  Б. Особи, які виконують організаційно-розпорядчі функції. Організаційно-розпорядчі функції, на відміну від функцій представника влади, за загальним правилом реализу-ються у сфері підпорядкованості одних осіб іншим, тобто виконуються начальником в процесі його взаємовідносин з підлеглими по службі. Вони включають, наприклад, підбір і розстановку кад-рів, організацію праці та служби підлеглих, підтримання дисципліни, застосування заходів заохочення і накладення дисцип-кулінарних стягнень (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6). Прикладом посадової особи, що виконує організаційно-розпорядчі функції, може служити завідувач кафедри державного вузу, головний лікар муніципальної больніци2.
  В. Особи, які виконують адміністративно-господарські
  функції. Адміністративно-господарські функції означають
  1 БВС РФ. 2000. № 4.
  2 В останні роки судова практика визнає наявність организацион-но-розпорядчих функцій у викладачів державних вузів, оскільки прийняті ними в процесі контролю знань студентів рішен-ня породжують для останніх певні правові наслідки, хоча ні про яких стосунках підпорядкованості в даному випадку говорити не прихо- диться (БВС РФ. 2000. № 2. С. 12; 2002. № 8).

  повноваження з управління державним або муниципаль-ним майном, за визначенням його фактичних і правових перспектив. До таких можуть бути віднесені прийняття рішень про нарахування заробітної плати, премій, здійснення контро-ля за рухом матеріальних цінностей, визначення порядку їх зберігання. Ці функції виконують начальники фінансових управлінь адміністрації того чи іншого суб'єкта РФ або му-муніципальні освіти та їх заступники, завідувачі господар-ської частиною в установах і т.п. Так, були визнані посадовими особами і засуджені за ст. 290 КК завідувач бюро зайнятості населення міста та спеціаліст цього ж установи, що отримали хабар за виділення позичок з фонду занятості1.
  Організаційно-розпорядчі та адміністративно-госпо-дарські функції здійснюються в багатьох сферах. Однак посадовим визнається особа, яка виконує їх не скрізь, а лише в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, в державного-ських корпораціях2, а також у Збройних Силах, інших військах і військових формуваннях РФ. Якщо ж зазначені функції здійснюються в інших організаціях (комерційних чи некомерційних, які не є при цьому державним чи муніципальним закладом), відповідальність за повинно-стное злочин виключається. За певних умов особа може відповідати за скоєння злочинів проти інте-ресів служби в комерційних та інших організаціях (гл. 23 КК). Ігнорування цих відмінностей призводить до помилок в судовій практіке3. Не можуть визнаватися також посадовими особами повірені, що представляють відповідно до договору інте-реси держави в органах управління акціонерних товариств (господарських товариств), частина акцій (частки, вклади) кото-яких закріплена (знаходиться) у федеральній собственності4.
  1 БВС РФ. 1997. № 4.
  2 ГК «Росатом», ГК «Ростехнології», Російська корпорація нанотех-гій, ГК з будівництва олімпійських об'єктів і розвитку міста Со-чі і т.п.
  3 БВС РФ. 1998. № 11. С. 10.
  4 БВС РФ. 2000. № 4. С. 6.

  У законі йдеться, що функції всіх трьох зазначених вище видів можуть здійснюватися постійно, тимчасово або за спеці-альному повноваженням. Постійне здійснення функцій перед-вважає заняття певної посади (з виборів, за призначенням), тимчасове - також заміщення певної поса-ності, але тільки за призначенням і на певний, зазвичай нетривалий термін. Пленум Верховного Суду РФ у п. 1 постанови від 10 лютого 2000 р. № 6 роз'яснив: виконання перерахованих функцій за спеціальним повноваженням означає, що особа виконує певні функції, покладені на нього законом (стажисти органів міліції, прокуратури та ін), норма- тивним актом, наказом чи розпорядженням вищестоящого посадової особи або правомочним на те органом або посадовою особою. Такі функції можуть здійснюватися протягом певного часу або одноразово або поєднуватися з ос-новних роботою (присяжні засідателі та ін.) Повноваження нази-ється спеціальним, тому що передбачає чітке і конкурують-ве визначення дій, які повинні бути вчинені для досягнення заздалегідь поставлених цілей (наприклад, прийняти уча-стіе у діяльності державної комісії з расследова-нию причин аварії).
  Можливі ситуації, коли одна особа одночасно виконують-няет і суто професійні, і посадові функції (орга-їх організаційно-розпорядчі та (або) адміністративно-госпо-ються). Наприклад, головний лікар державної поліклініки і здійснює прийом, лікування громадян (як і будь медицин-ський працівник), і керує професійною діяльністю підлеглих йому співробітників (лікарів, медичних сестер і т.п.). Відповідальність за службове він може нести тільки в другому випадку, коли скоєне обумовлено наявністю у винного організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
  У чотирьох складах злочинів (ст. 285-287, 290 КК) име-ється кваліфікуюча ознака, що відноситься до особливого поса-ностному положенню винного, - вчинення злочину особою, що займає державну посаду РФ або дер-дарчу посаду суб'єкта РФ. У всіх цих злочинах, за винятком передбаченого ст. 287 КК, відповідальність

  підвищується і для голів органів місцевого самоврядування. Всі ука-занние особи є посадовими, оскільки здійснюють функції представників влади. Їх поняття дано в примітках 2 і 3 до ст. 285 КК. Так, примітка 2 до таких відносить осіб, займали-мающих посади, що встановлюються Конституцією РФ, Феде-ральних конституційними законами і федеральними законами для безпосереднього виконання повноважень державних органов1. Це, наприклад, Президент РФ, Голова Правитель-ства РФ, федеральні судді, Надзвичайний і повноважний посол РФ, федеральний міністр. Особи, що займають державні посади суб'єктів РФ, як правило, прямо вказуються в спе-ціальних законах суб'єктів РФ (наприклад, Закон Читинської об-ласті від 11 липня 1996 р. «Про державних посадах і дер-жавної службі Читинської області»; Закон Московської про - ласті від 14 березня 1997 р. «Про державних посадах Московської області»). На федеральному рівні такого спеціально-го закону не прийнято, і практика змушена орієнтуватися на Указ Президента РФ від 11 січня 1995 р. № 32 «Про державно-них посадах Російської Федерації» 2.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Загальна характеристика злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування"
  1.  § 1. Поняття і загальна характеристика злочинів проти військової служби
      злочини проти військової служби ус-тановлена ??гл. 33 розд. XI Особливої ??частини КК. У статті 331 КК сформульовано поняття злочину проти військової служби: передбачені гол. 33 КК злочини проти встановленого порядку проходження військової служби, вчинені военнослу-жащімі, що проходять військову службу за призовом або за контрактом у Збройних Силах РФ, інших військах і військових
  2.  § 1. Поняття і система Особливої ??частини кримінального права
      характеристиці суспільно небезпечного діяння як ознаки об'єктивної сторони складу злочину. До них відносяться: поняття великого та особливо великого розміру, збитку, доходу або заборгованості у великому або особливо великому розмірі в статтях про економічні переступив-лениях - примітка до ст. 169, 174, 178, 185, 193, 194, 198, 199 КК; великого та особливо великого розміру незаконного використання ня
  3.  § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
      характеристика способів захисту прав та інтересів підприємця. Підприємці забезпечені правовим захистом не в меншому обсязі, ніж інші суб'єкти правових відносин - громадяни-непідприємці, некомерційні організації, державні та муніципальні освіти. Як карально-пресекательние заходи покарання, передбачені адміністративним і кримінальним законодавством, так і
  4.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      загальна. Т. 1. СПб., 1911. С. 425. Давнім походженням поділу прав речових і зобов'язальних, на думку К.І. Скловського, пояснюється як насилу раціонально уловлюється, так і інтуїтивно котрого уявляємо, безперечний, характер цього розподілу (Скловський К.І. Власність в цивільному праві: Навчальний практ. Посібник. 3-е изд. М., 2002. С. 116 -117). * (651) Див: Покровський І.А. Історія римського
  5.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      загальна. Душанбе, 1972. С. 79). * (420) Детальніше про множинність осіб у зобов'язанні див.: Новицький І.Б., Лунц Л.А. Загальне вчення про зобов'язання. М., 1950. С. 202-219 (автор глави - І.Б. Новицький). * (421) Детальніше про поняття і сутності толінгу див.: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Кн. 3. М., 2002. С. 32-34; Цивільний кодекс РФ. Ч. 1: наук.-практ. коммент. / Під ред. тобто
  6.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      загальна власність відносно подільної речі можлива тільки у випадках, передбачених законом або договором (абз. 2 п. 4 ст. 244 ЦК), прикладом такої подільної речі якраз і виступає наслідуваний ділянку. * (562) Див: Федеральний закон від 13 грудня 1996 р. N 150-ФЗ "Про зброю" (з ізм.) / / СЗ РФ. 1996. N 51. Ст. 5681. * (563) Див також: постанова Уряду РФ від 5 грудня 2005 р. N 718
  7.  2. Охорона і захист особистих немайнових прав
      характеристиці особистих немайнових прав як суб'єктивних цивільних прав необхідно відзначити, що ці права є правами строго особистого характеру. Це означає, що дані права згідно ст. 150 ГК належать громадянину від народження чи в силу закону, є невідчужуваними і не передається іншим особам іншим способом, крім випадків, передбачених законом, коли у встановленому ним
  8.  § 3. Співвідношення права і моралі: єдність, відмінність, взаємодія, протиріччя
      загальна сума позову на ті часи (70-ті рр..) була незначною. Ясно, що така поведінка цього громадянина в даній конкретній ситуації не могло отримати схвалення з боку громадської думки і моралі, хоча воно і є з точки зору закону правомірним. Позиції права і моральності в оцінці конфлікту, що виник розійшлися. Формально суд може задовольнити позов, але мораль буде не на
  9.  § 1. Загальна характеристика політики
      характеристик, властивостей і проявів. Багатий її суб'єктний склад. Вона мінлива, динамічна, всеосяжність і всюдисуща. Політичний простір сьогодні настільки розширилося, що стало фактично адекватним загальнолюдського простору. Політика органічно вплетена у всю суспільне життя. Ніхто не може сховатися від політичного впливу, уникнути впливу політичних пристрастей, хвилі
  10.  Стаття 158. Крадіжка Коментар до статті 158
      загальна власність, наприклад сумісна власність подружжя, навіть якщо шлюб розірвано, але розділ майна при цьому ще не відбувся. Слід враховувати, що розкрадання майна, що перебуває у спільній власності, як спільної, так і частковою, неможливо з боку будь-якого з учасників спільної власності. При цьому не має значення, хто саме купив річ, хто оплатив покупку і на чиє ім'я