| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальна характеристика злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування |
||
|
Злочини проти державної влади, інтересів дер-жавної служби та служби в органах місцевого само-врядування, традиційно іменовані посадовими злочинами, являють собою кримінально-правове прояв коррупціі1. Будучи багатогранним, соціально складним і багато в чому об'єктивно зумовленим явищем, корупція з точки зору пра-вового регулювання вимагає комплексного підходу, в рамках якого заходи кримінального права повинні займати провідну, але не єдину роль. Небезпека корупційних проявів-вельми ємко, хоча і дещо емоційно описана в преамбу-ле європейської Конвенції про кримінальну відповідальність за кор-рупцію2, де зазначається, що корупція загрожує верховенству закону, демократії і прав людини, підриває основи надлом-жащего державного управління, порушує принципи ра-венства та соціальної справедливості, веде до спотворення усло-вий конкуренції, ускладнює економічний розвиток і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам общества3. Наша країна за рівнем корупції посідає одне з перших місць у світі: за деякими оцінками, в цьому відношенні 1 У строгому сенсі, не всі поміщені в гол. 30 КК злочину є при-ляють посадовими, так як дача хабара (ст. 291 КК) вчиняється будь-якою особою; злочин, передбачений ст. 288 КК, - публічним служачи-щим, який не є службовою особою, а передбачене ст. 292 КК, - будь-яким публічним службовцем. 2 Підписана Росією 27 січня 1999 Ратифіковано відповідно до Федерального закону від 25 липня 2006 р. № 125-ФЗ / / СЗ РФ. 2006. № 31 (ч. I). Ст. 3424. 3 РЮ. 2003. № 1. С. 44. Росія стоїть в одному ряду з такими державами, як Колум- бія, Нігерія і Болівія1. Норми гл. 30 КК присвячені встановленню злочинності і караності діянь, які являють собою порушення нормальної діяльності публічної влади та її органів. Ці порушення відбуваються «зсередини», тобто самими суб'єктами вла-ки повноважень, тому вони мають підвищену громадською небезпекою. Злочини проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого само-управління (посадові злочини) - це передбачений-ні гл. 30 КК суспільно небезпечні діяння, що здійснюються ВОПР-ки інтересам публічної служби з використанням займаного винним службового становища або пов'язані з невиконанням-ем ним своїх службових обов'язків і заподіюють або ство-дають безпосередню загрозу заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян і організацій, суспільства і держави. Видовим об'єктом цих злочинів є сукупність суспільних відносин, що забезпечують правильну, тобто відповідну закону діяльність владного публічного апарату - органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і муніципальних установ, державних корпорацій, а також органів управління у Збройних Силах, інших військах та інших військових форму-вання РФ. У назві гл. 30 КК йдеться про спрямованість цих пре-ступленій проти державної влади, інтересів держав-ної служби та служби в органах місцевого само-врядування. Відповідно до Федерального закону від 27 травня 2003 № 58-ФЗ «Про систему державної служби Російської Фе-ської Федерації» 2 державна служба - це професійна службова діяльність громадян РФ щодо забезпечення исполне-ня повноважень Російської Федерації, федеральних органів 1 Див: Боротьба з корупцією - усвідомлена необхідність чи політи- чний гасло? / / РЮ. 1999. № 5. С. 63. 2 СЗ РФ. 2003. № 22. Ст. 2063. Державної влади, суб'єктів РФ, державних органів суб'єктів РФ, а також осіб, що заміщають державні поса-ності РФ і державні посади суб'єктів РФ. Виділяється-ються наступні види державної служби: державна цивільна служба, військова служба і правоохоронна служба. Муніципальна служба - це професійна діяль-ність громадян, яка здійснюється на постійній осно-ве на посадах муніципальної служби, які заміщаються шляхом укладення трудового договору (контракту) 1. Служба в органах місцевого самоврядування - більш широке поняття, ніж муніципальна служба, оскільки вона включає діяльність виборних посадових осіб місцевого самоврядування та членів виборних органів місцевого самоврядування (осіб, що заміщають муніципальні посади). І державна служба, і служба в органах місцевого самоврядування є самостійними, але близькими за своєю юридичною природою видами публічної служби2. Посягання на інтереси публічної служби означаючи-ет порушення законності в діяльності її інститутів, тобто державних органів, органів місцевого самоврядування, органів управління у військах і військових формуваннях, а так-же окремих муніципальних або державних службовців. Вказівка на спрямованість посадових злочинів проти державної влади слід розуміти такий спосіб: деякі посадові особи не є державними або муніципальними службовцями, отже, здійснюючи відповідні злочин, не зазіхають на інтереси служби, але зазіхають на законну діяльність владного публічного апарат-рата в цілому. Безпосередніми об'єктами розглянутих переступив-лений є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення окремих складових правильного 1 Див: Федеральний закон від 2 березня 2007 р. № 25 - ФЗ «Про муниципаль- ної службі в Російській Федерації» / / СЗ РФ. 2007. № 10. Ст. 1152. 2 Див, наприклад, ст. 5 Федерального закону «Про муніципальної службі в Російській Федерації», яка передбачає взаємозв'язок цих ви-дів служби, єдину систему обмежень і обов'язків, що накладаються на відповідних службовців. Функціонування владного публічного аппарата1. У переступив-лениях, передбачених ст. 285, 2851, 2852 і 292 КК, це суспільні відносини з приводу обов'язки посадових осіб та інших публічних службовців здійснювати свою профе-нальна діяльність лише в інтересах служби; в преступле-пах, передбачених ст. 286, 288, 293 КК, - з приводу обя-занности посадових осіб та інших публічних службовців осуще ствлять свою професійну діяльність компетентно і строго на основі закону; в злочинах, передбачених ст. 289-291 КК, - суспільні відносини, що забезпечують реалізацію принципу бюджетного фінансування службової діяльності публічних службовців і посадових осіб; нарешті, у злочині, передбаченому ст. 287 КК, порушуються суспільні відносини, що забезпечують реалізацію конституційного ного принципу поділу влади. Злочини, передбачені ст. 2851, 2852, 290-292 КК, в якості обов'язкової ознаки мають предмет - бюджетні кошти, кошти державних позабюджетних фондів, хабар, офіційний документ. Предмет злочину - інформація (документи, матеріали) - може бути обов'язковою ознакою окремих різновидів відмови в наданні інформації Федеральним Зборам РФ чи Рахунковій палаті РФ (ст. 287 КК). З об'єктивної сторони одні з розглянутих переступив-лений характеризуються діями, інші - як діями, так і бездіяльністю. Тільки у формі дій можуть здійснюватися нецільове витрачання бюджетних коштів (ст. 2851 КК), неце-ліве витрачання коштів державних позабюджетних фондів (ст. 2852 КК), перевищення посадових повноважень (ст. 286 КК), привласнення повноважень посадової особи (ст. 288 КК), незаконне участь у підприємницькій діяльності 1 Питання про безпосередній об'єкті посадових злочинів ви-викликають в теорії кримінального права дискусії. Детально про це див: Здра-вомислов Б.В. Посадові злочини. Поняття та кваліфікація. М., 1975. С. 11-13; Лисов М.Д. Відповідальність посадових осіб за радянсько-му кримінальним правом. Казань, 1972. С. 71-81; Сахаров А.Б. Відповідальність за посадові злочини за радянським кримінальним правом. М., 1956. С. 35-38; Светлов А.Я. Відповідальність за посадові злочини. Київ, 1978. С. 34, 35; Утєвський Б.С. Загальне вчення про посадові переступив-лениях. М., 1948. С. 300, та ін (ст. 289 КК), одержання хабара (ст. 290 КК), дача хабара (ст. 291 КК) і службове підроблення (ст. 292 КК). Такі злочини, як зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК), відмова в наданні інформації Федеральним Зборам РФ чи Рахунковій палаті РФ (ст. 287 КК) і халатність (ст. 293 КК), можуть бути вчинені і бездіяльністю. Характеризуючи дію або бездіяльність як ознака об'єктивної сторони посадового злочину, необхідно відзначити тить, що воно: 1) пов'язане зі службовою чи іншої має публічне значення ня діяльністю особи і в цьому сенсі відбувається альтерна-тивно: а) з використанням службових повноважень або б) бла-цію займаному службовому становищу або в) як неис-конання (неналежне виконання) обов'язків по службі; 2) вчиняється всупереч інтересам служби. Суть першої ознаки в тому, що сама можливість здійснений-ня зазначеного в законі діяння обумовлена компетенцією ві-новного або значущістю й авторитетом займаної ним повинно-сти. Іншими словами, здійснюючи злочин, винний викорис-зует фактично наявні у нього - в силу займаного службового становища - можливості. Таким чином, дію як ознака об'єктивної сторони посадового злочину може формально входити до компетенції винного або вите-кати з неї, бути з нею пов'язаним. Якщо ж мова йде про бездейст-вії, то обов'язок діяти певним чином (чи не ви-конання винним) безпосередньо передбачена в тому чи іншому акті, що містить функціональні обов'язки винного (закон, наказ, положення). У цьому зв'язку Пленум Верховного Суду СРСР у п. 8 постанови від 30 березня 1990 р. № 4 «Про су-Дебні практику у справах про зловживання владою або слу-бові становищем, перевищенні влади або службових повно-важень, недбалості та посадовому підробленні» вказав, що по цих справах необхідно встановлювати коло і характер службових прав і обов'язків посадової особи, а також нормативні акти, їх регламентірующіе1. 1 Див: Збірник постанов пленумів Верховних Судів СРСР і РРФСР (Російської Федерації) по кримінальних справах. М., 1999. С. 309. Друга ознака свідчить про те, що винний викорис-зует своє службове становище не в інтересах публічної служ-би, а врозріз з ними («на зло»). Його діяння суперечить як конкретним цілям і завданням займаної посади або осуще ствляемой їм публічної діяльності, так і цілям і завданням всього публічного апарату в цілому. Іншими словами, спеці-ні можливості, надані винному для забезпечення суспільних інтересів, використовуються ним в цілях, які цим інтересам суперечать, в результаті чого заподіюється або створюється реальна загроза заподіяння шкоди. Основні склади злочинів, передбачених ст. 2851, 2852, 287, 289-292 КК, сконструйовані за типом формальних, тому вони є закінченими в момент скоєння вказаних в законі діянь, незалежно від фактичного насту-ння наслідків. Склади інших посадових переступив-лений - матеріальні, тобто вони передбачають в якості обов'язкової ознаки суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотного порушення прав і охоронюваних законом інтересів особистості, суспільства або держави. Основний склад халатно-сти (ст. 293 КК) вимагає заподіяння великого збитку. Відповідно, обов'язковою ознакою цих злочинів є причинний зв'язок між порушенням (невиконанням) особою сво-їх обов'язків і шкідливими наслідками. З суб'єктивної сторони всі посадові злочини, крім недбалості, характеризуються умисною формою вини. Злочини, передбачені ст. 285, 292 КК, в якості обов'язкової ознаки альтернативно передбачають мотив скоєння злочину - корислива чи інша особиста заин-тересованность. Корисливий мотив також характерний і для пре-ступленій, передбачених ст. 289, 290 КК, однак прямо в диспозиціях цих статей не названий. Залежно від специфіки суб'єкта всі злочини про-тив державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування поділяються на такі види: 1) злочини, що здійснюються будь-якими особами, що відповідають ознакам загального суб'єкта , - ст. 291 КК; 2) злочини, що здійснюються державними службовцями або службовцями органів місцевого самоврядування (публічними службовцями), які не є посадовими особами, - ст. 288 КК; 3) злочини, що вчиняються посадовими особами, - ст. 285-287, 289, 290, 293 КК; 4) злочини, що здійснюються-мі як посадовими особами, так і публічними службовцями, які не є посадовими особами, - ст. 292 КК. Державним службовцям є громадянин РФ, використан-няющій обов'язки державної служби за грошову віз-нагородження, виплачується за рахунок коштів федерального бюд-жету або коштів відповідного бюджету суб'єкта РФ. Муні-ціпальним службовцям є громадянин РФ, виконуючий в порядку, визначеному муніципальними правовими актами в со-відповідності з федеральними законами і законами суб'єкта РФ, обов'язки за посадою муніципальної служби за грошову винагороду, що виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету. Вітчизняне право не містить єдиного поняття повинно-стного особи. Тому особи, визнані посадовими від-повідно, наприклад, з господарським законодавством, можуть не відповідати вимогам, що пред'являються до цієї категорії осіб кримінальним законом. Кримінально-правове поняття посадової особи дається у примітці 1 до ст. 285 КК, з якого випливає, що посадовими особами визнаються три категорії громадян: а) особи, які здійснюють функції представника влади, б) особи, які виконують організаційно-розпорядчі функції в державних органах, органах місцевого само-врядування, державних і муніципальних установах, державного-ських корпораціях, а також у Збройних Силах, інших виття-сках і військових формуваннях РФ, в) особи, які виконують адміністративно-господарські функції в тих же органах, установах і формуваннях. А. Представники влади. Легальне визначення цієї кате-горії посадових осіб дається в примітці до ст. 318 КК, в силу якого представником влади визнається посадова особа правоохоронного чи контролюючого органу, а також інша посадова особа, наділена в установленому законом порядку розпорядчими повноваженнями щодо осіб, не знаходячи-трудящих від нього в службовій залежності. Головною ознакою представника влади є наявність у нього розпорядчих повноважень стосовно не підпорядкованих йому по службі осіб. Розпорядчі повноваження - це можливість пред'являти обов'язкові для виконання вимоги, накладати заходи юриди-чеський відповідальності або видавати нормативні акти, содер-жащие обов'язкові правила поведінки і (або) заходи відпові-ності за їх порушення. Адресатом цих повноважень є будь-які особи, які не підпорядковані представникові влади по службі (представник влади може взагалі не мати підлеглих). Примірний перелік представників влади наведено у п. 2 по-становлення Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 № 6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційних чеських підкупі» 1 (наприклад, депутати Державної Думи, депутати законодавчих органів державної влади суб'єктів РФ, члени Уряду РФ і органів виконавець-ної влади суб'єктів РФ, судді федеральних судів і мирові судді , наділені відповідними повноваженнями працівники прокуратури). Б. Особи, які виконують організаційно-розпорядчі функції. Організаційно-розпорядчі функції, на відміну від функцій представника влади, за загальним правилом реализу-ються у сфері підпорядкованості одних осіб іншим, тобто виконуються начальником в процесі його взаємовідносин з підлеглими по службі. Вони включають, наприклад, підбір і розстановку кад-рів, організацію праці та служби підлеглих, підтримання дисципліни, застосування заходів заохочення і накладення дисцип-кулінарних стягнень (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6). Прикладом посадової особи, що виконує організаційно-розпорядчі функції, може служити завідувач кафедри державного вузу, головний лікар муніципальної больніци2. В. Особи, які виконують адміністративно-господарські функції. Адміністративно-господарські функції означають 1 БВС РФ. 2000. № 4. 2 В останні роки судова практика визнає наявність организацион-но-розпорядчих функцій у викладачів державних вузів, оскільки прийняті ними в процесі контролю знань студентів рішен-ня породжують для останніх певні правові наслідки, хоча ні про яких стосунках підпорядкованості в даному випадку говорити не прихо- диться (БВС РФ. 2000. № 2. С. 12; 2002. № 8). повноваження з управління державним або муниципаль-ним майном, за визначенням його фактичних і правових перспектив. До таких можуть бути віднесені прийняття рішень про нарахування заробітної плати, премій, здійснення контро-ля за рухом матеріальних цінностей, визначення порядку їх зберігання. Ці функції виконують начальники фінансових управлінь адміністрації того чи іншого суб'єкта РФ або му-муніципальні освіти та їх заступники, завідувачі господар-ської частиною в установах і т.п. Так, були визнані посадовими особами і засуджені за ст. 290 КК завідувач бюро зайнятості населення міста та спеціаліст цього ж установи, що отримали хабар за виділення позичок з фонду занятості1. Організаційно-розпорядчі та адміністративно-госпо-дарські функції здійснюються в багатьох сферах. Однак посадовим визнається особа, яка виконує їх не скрізь, а лише в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, в державного-ських корпораціях2, а також у Збройних Силах, інших військах і військових формуваннях РФ. Якщо ж зазначені функції здійснюються в інших організаціях (комерційних чи некомерційних, які не є при цьому державним чи муніципальним закладом), відповідальність за повинно-стное злочин виключається. За певних умов особа може відповідати за скоєння злочинів проти інте-ресів служби в комерційних та інших організаціях (гл. 23 КК). Ігнорування цих відмінностей призводить до помилок в судовій практіке3. Не можуть визнаватися також посадовими особами повірені, що представляють відповідно до договору інте-реси держави в органах управління акціонерних товариств (господарських товариств), частина акцій (частки, вклади) кото-яких закріплена (знаходиться) у федеральній собственності4. 1 БВС РФ. 1997. № 4. 2 ГК «Росатом», ГК «Ростехнології», Російська корпорація нанотех-гій, ГК з будівництва олімпійських об'єктів і розвитку міста Со-чі і т.п. 3 БВС РФ. 1998. № 11. С. 10. 4 БВС РФ. 2000. № 4. С. 6. У законі йдеться, що функції всіх трьох зазначених вище видів можуть здійснюватися постійно, тимчасово або за спеці-альному повноваженням. Постійне здійснення функцій перед-вважає заняття певної посади (з виборів, за призначенням), тимчасове - також заміщення певної поса-ності, але тільки за призначенням і на певний, зазвичай нетривалий термін. Пленум Верховного Суду РФ у п. 1 постанови від 10 лютого 2000 р. № 6 роз'яснив: виконання перерахованих функцій за спеціальним повноваженням означає, що особа виконує певні функції, покладені на нього законом (стажисти органів міліції, прокуратури та ін.), норма- тивним актом, наказом чи розпорядженням вищестоящого посадової особи або правомочним на те органом або посадовою особою. Такі функції можуть здійснюватися протягом певного часу або одноразово або поєднуватися з ос-новних роботою (присяжні засідателі та ін.) Повноваження нази-ється спеціальним, тому що передбачає чітке і конкурують-ве визначення дій, які повинні бути вчинені для досягнення заздалегідь поставлених цілей (наприклад, прийняти уча-стіе у діяльності державної комісії з расследова-нию причин аварії). Можливі ситуації, коли одна особа одночасно виконують-няет і суто професійні, і посадові функції (орга-їх організаційно-розпорядчі та (або) адміністративно-госпо-ються). Наприклад, головний лікар державної поліклініки і здійснює прийом, лікування громадян (як і будь медицин-ський працівник), і керує професійною діяльністю підлеглих йому співробітників (лікарів, медичних сестер і т.п.). Відповідальність за службове він може нести тільки в другому випадку, коли скоєне обумовлено наявністю у винного організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. У чотирьох складах злочинів (ст. 285-287, 290 КК) име-ється кваліфікуюча ознака, що відноситься до особливого поса-ностному положенню винного, - вчинення злочину особою, що займає державну посаду РФ або дер-дарчу посаду суб'єкта РФ. У всіх цих злочинах, за винятком передбаченого ст. 287 КК, відповідальність підвищується і для голів органів місцевого самоврядування. Всі ука-занние особи є посадовими, оскільки здійснюють функції представників влади. Їх поняття дано в примітках 2 і 3 до ст. 285 КК. Так, примітка 2 до таких відносить осіб, займали-мающих посади, що встановлюються Конституцією РФ, Феде-ральних конституційними законами і федеральними законами для безпосереднього виконання повноважень державних органов1. Це, наприклад, Президент РФ, Голова Правитель-ства РФ, федеральні судді, Надзвичайний і повноважний посол РФ, федеральний міністр. Особи, що займають державні посади суб'єктів РФ, як правило, прямо вказуються в спе-ціальних законах суб'єктів РФ (наприклад, Закон Читинської об-ласті від 11 липня 1996 р. «Про державних посадах і дер-жавної службі Читинської області»; Закон Московської про - ласті від 14 березня 1997 р. «Про державних посадах Московської області»). На федеральному рівні такого спеціально-го закону не прийнято, і практика змушена орієнтуватися на Указ Президента РФ від 11 січня 1995 р. № 32 «Про державно-них посадах Російської Федерації» 2. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Загальна характеристика злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування" |
||
|
||