| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальні положення про підряд |
||
|
До договору підряду примикають договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт (далі - НДДКР - гол. 38 ЦК) і возмездного надання послуг (гл. 39 ЦК). Опосредуя соціально-корисну діяльність, яку можна порівняти з виконанням підрядних робіт, і запозичуючи деякі правила про підряд (див. ст. 778, 783 ЦК), вони по праву вважаються подрядоподобнимі * (403). Що ж являє собою договір підряду і в чому його сутність? За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати за завданням другої сторони (замовника) певну роботу і здати її результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи і сплатити його (п. 1 ст. 702 ЦК). Звідси, а також з обігу до інших правил § 1 гл. 37 ГК можна зробити такі загальні висновки. 1. Договір підряду є двостороннім (взаємним, сіналлагматіческій). Основні обов'язки сторін полягають у виконанні підрядником роботи за індивідуальним завданням замовника і здачі її результату замовникові і відповідно приймання і оплати замовником даного результату, при цьому обов'язки підрядника виконати роботу і здати її результат кореспондує право замовника вимагати передачу даного результату, а обов'язки замовника оплатити результат робіт - право підрядника вимагати його оплату. 2. Договір підряду є оплатним. Ця ознака пов'язується з наявністю в ньому двох зустрічних надань, одне з яких - результат виконаної роботи (предмет договору), інше - оплата даного результату. Оскільки мова йде саме про оплату результату роботи (див. п. 1 ст. 702 ЦК) і про ціну робіт (див. ст. 709 ЦК), підрядний результат повинен оплачуватися грошима і нічим іншим. При передачі виконаного за індивідуальним замовленням результату роботи на інших умовах наявності змішаний договір, що сполучає в собі елементи підряду та інших договорів залежно від виду надання. 3. Договір підряду є консенсуальним: для його укладення необхідно і достатньо узгодження всіх істотних його умов. Даний договір визнається укладеним у момент отримання особою, яка направила оферту, її акцепту (див. абз. 1 п. 1 ст. 432, п. 1 ст. 433 ЦК). Згідно абз. 2 п. 1 ст. 432 ГК істотними для даного договору є умови: a) про його предмет, початковому і кінцевому термінах виконання роботи, а також термін і порядок огляду і приймання результату (див. ст. 703, п. 1 ст. 708, п. 1 ст. 720 ГК) * (404); б) названі в якості істотних або необхідних для договорів підряду певного виду (див. ст. 735, п. 2 ст. 743 ЦК та ін.); в) що стали істотними за заявою однієї із сторін (наприклад, у тому, що підрядник повинен виконати роботу особисто - див п. 1 ст. 706 ГК, про розподіл економії підрядника - див п. 2 ст. 710 ГК, про передоплату - див п. 1 ст. 711 ЦК). Консенсуальная модель договору підряду випливає з його визначення: підрядник зобов'язується виконати (роботу) і здати (її результат), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити даний результат (див. п. 1 ст. 702 ГК, див. також п. 1 ст. 730 , п. 1 ст. 740, ст. 758, п. 2 ст. 763 ЦК). 4. Договір підряду є каузальними покоїться на конкретному підставі, визначальному його природу і (поряд з іншими умовами) його дійсність. Підстава (спрямованість) даного договору є похідним від об'єктивних економічних законів і пов'язано зі сферою виконання робіт, де підрядник задовольняє свою потребу допомогою одержання грошей за виконану роботу і досягнутий результат, а замовник - за допомогою отримання даного результату. Звідси підстава (спрямованість) договору підряду полягає в придбанні підрядником права на гроші (оплату підрядного результату) і в придбанні замовником права на знову виготовлену річ або на іншій підрядний результат. 5. Договір підряду за загальним правилом не обумовлений особистістю підрядника. Оскільки обов'язок підрядника виконати роботу особисто може бути передбачена законом або договором (СР п. 1 ст. 706 зі ст. 770, 780 ЦК), за відсутності прямого застереження про особисте виконанні договору підрядник має право виступити в якості генерального підрядника та залучити до виконання договору підряду інших осіб - субпідрядників, уклавши з ними договори субпідряду (див. ст. 706 ЦК). Обсяг особистого участі генерального підрядника у загальному обсязі виконуваних робіт за відсутністю застереження про інше непринциповий, отже, його підрядна функція може обмежуватися виключно питаннями загального керівництва діяльністю субпідрядників і зводитися до посередництва між замовником та субпідрядниками. Залучення підрядником субпідрядників в порушення заборони, встановленого законом, або істотної умови договору про необхідність особистого його виконання тягне за собою відповідальність підрядника перед замовником за збитки, заподіяні діями субпідрядників. Оскільки, однак, дане правило нічим не відрізняється від того, яке встановлює відповідальність генерального підрядника за дії субпідрядників в умовах належного їх залучення до виконання роботи (СР п. 2 з абз. 1 п. 3 ст. 706 ЦК), воно навряд чи має якийсь особливий сенс і значення. Генеральний підрядник відповідає перед замовником за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань субпідрядником (див. п. 1 ст. 313, ст. 403 ЦК), а перед субпідрядником - за невиконання (неналежне виконання) замовником підрядних зобов'язань з правом подальшого пред'явлення до субпідряднику (замовнику) регресної вимоги. За загальним правилом (якщо інше не передбачено законом або договором) через відсутність договірної зв'язку замовник не має права пред'являти прямі вимоги до субпідряднику, пов'язані з порушенням ним договору субпідряду, а субпідрядник не мають права пред'являти прямі вимоги до замовника, пов'язані з порушенням ним договору підряду (см . п. 3 ст. 706 ЦК). Особливості задоволення прямої вимоги (зокрема, хто має бути адресатом отримання такого задоволення - сам позивач або генеральний підрядник, а також інші питання) повинен визначати дозволяючий такі прямі вимоги закон або договір, в іншому випадку - вирішувати суд. Генеральний підрядник санкціонує висновок замовником договорів на виконання окремих робіт з усіма іншими підрядниками, які за прямими договорами відповідають перед замовником безпосередньо (див. п. 4 ст. 706 ЦК). З фігурою генерального підрядника на протилежній стороні підрядного правовідносини порівнянна фігура єдиного (професійного) замовника, що виконує відповідну функцію на підставі договорів, які він укладає з фізичними та юридичними особами, що інвестують проект (будівництво будівель, споруд, виконання інших складних і дорогих робіт) * (405). 6. Договір підряду - що триває договір, який в усякому випадку припускає: a) погодження індивідуального замовлення, б) процес виконання роботи за індивідуальним замовленням та в) здачу індивідуально-визначеного (конкретного) результату, тому моменти укладення та виконання даного договору ніколи не збігаються. З цієї ж причини початковий і кінцевий терміни виконання роботи - об'єктивно-істотні умови даного договору, який, до речі, може передбачати також проміжні терміни виконання окремих етапів роботи (див. п. 1 ст. 708 ЦК). Оскільки підрядник виконує роботу для конкретного замовника, він не може виконувати роботу для замовника взагалі (абстрактного замовника), накопичувати вироблені результати і відчужувати їх згодом будь-якій зацікавленій особі. Предмет договору підряду. Предмет договору підряду - діяльність підрядника по: a) виготовлення або б) переробці речі (тобто створення нового об'єкта речового права в результаті знищення іншого об'єкта - матеріалу, сировини, іншого майна); в) обробці речі (тобто зміни властивостей наявного об'єкта речового права); г) виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (див. п. 1 ст. 703 ЦК). Звідси підрядним результатом можуть бути: a) новостворена річ (побудований будинок, зшитий костюм), б) нове або оновлене (відновлене) споживчу якість існуючої речі (відремонтований будинок, відпрасований костюм); в) іншої об'єктивований результат (розроблена технічна документація, перенесене з одного місця на інше майно, зроблена зачіска і т.д.). Діяльність підрядника може бути як творчій, так і спрямованої на знищення тих чи інших об'єктів (роботи з демонтажу будівлі, розчищення території, знищення відходів * (406) і т.п.). Підрядним результату притаманні такі ознаки. Всякий підрядний результат: згідно п. 1 ст. 702 та п. 1 ст. 703 ЦК повинен бути здатним до здачі, тобто передаватися за актом прийому-передачі, включаючи у відповідних випадках і фізичну його передачу (вручення), а якщо таким є виготовлена річ, підрядник передає права на цю річ замовнику (див. п. 2 ст. 703 ЦК) * (407); будучи здатним до здачі, повинен бути уречевленим або, принаймні, матеріалізованим (у новій речі або в оновленому її якості) і віддільним (від виконаної роботи), тобто здатним до автономного існування (від особистості підрядника). Відповідно конструкцією підряду не охоплюються результати, які мають матеріального ефекту і не здатні до автономного існування. Саме з цієї причини надана консультація (інформація), заспівана пісня, зіграний спектакль негайно "поглинаються" клієнтом, слухачем, глядачем, складаючи предмет самостійного договору на надання відповідних (консультаційних, інформаційних, культурно-видовищних) послуг (див. гл. 39 ЦК) ; в принципі може бути об'єктом гарантії підрядника (див. ст. 722 ЦК). Мова при цьому йде не про реальність існування такої гарантії, а про потенційну можливість її існування, про те, що підрядник, будучи фахівцем у відповідній сфері (будівництві будинків, пошитті одягу, ремонті апаратури тощо), може щоразу гарантувати якість результату, а значить, і задоволення потреб замовника. Говорячи інакше, йдеться про передбачуваність підрядного результату, який за умови належного виконання сторонами підрядного договору обов'язково має настати * (408). Цього не можна сказати про виконавців послуг (педагогах, лікарях, артистах і т.п.), виконавський професіоналізм і віртуозність яких не можуть бути достатньою гарантією сприйняття учнем преподносимого матеріалу і наступного його вступу до вузу, засвоєння організмом пацієнта призначеного лікування і подальшого його позбавлення від недуги (так само як і успіху вистави, концерту тощо); характеризується тісним зв'язком з майновою сферою. Підрядний результат або сам є майном (побудований будинок, зшитий костюм), або яким-небудь його якістю, властивістю, ознакою (відремонтований будинок, відпрасований костюм, перенесена меблі, вимитий підлогу), при цьому його виникнення знову-таки зазвичай пов'язане з використанням різного майна (матеріалів, * (409) обладнання і інш.). І тільки окремі підрядні результати можуть мати зв'язок з особистістю замовника (зроблена зачіска, макіяж, манікюр і т.д.), які саме з цієї причини близько підходять до суміжній з підрядом сфері надання послуг * (410). Ціна договору підряду. Оскільки договір підряду - завжди відшкодувальний договір, то виконана підрядником робота і досягнутий результат вимагають оплати замовником. Між предметом даного договору і ціною існує послідовна зв'язок: зазвичай оплата здійснюється після закінчення всіх робіт і здачі результату, а тому по відношенню до результату ("причини") є "наслідком" (див. ст. 711 ЦК). Ціна роботи узгоджується сторонами договору при його укладенні, при цьому сторони можуть визначити саму ціну або тільки спосіб її визначення. Разом з тим, оскільки ціна (на відміну від предмета) не є об'єктивно-істотною умовою договору підряду, неузгодженість ціни або хоча б способу її визначення при укладенні даного договору не перешкоджає його укладення. У такому випадку ціну визначають порівнянні обставини і звичайні розцінки за аналогічну роботу (див. п. 3 ст. 424, п. 1 ст. 709 ЦК). Ціна включає в себе компенсацію витрат підрядника та належна йому винагорода за виконану працю і досягнутий результат (див. п. 2 ст. 709 ЦК). Ціна при значущості обсягу та складності виконуваної роботи, а також різноманітності її складових може визначатися шляхом складання спеціального документа - кошторису. У деяких випадках складання кошторису обов'язково (див. ст. 743 ЦК). Кошторис може складатися обома сторонами договору або тільки підрядником, компетентним у питаннях виконання роботи, при цьому в першому випадку кошторис (включаючи всі утворюють її пункти) стає частиною договору підряду з моменту її узгодження сторонами, а в другому - з моменту її підтвердження замовником. Зазвичай кошторис є твердою і тільки при наявності спеціального застереження в договорі - приблизної (див. п. 3, 4 ст. 709 ЦК). Різниця між двома видами кошторису полягає насамперед в різних можливостях сторін щодо їх зміни, а також в неоднакове на них вплив з боку деяких обставин (СР п. 5 та абз. 2 п. 6 ст. 709 ЦК). 1. Приблизна ціна (кошторис) виходячи з самою своєю суттю дає сторонам договору можливість вільного її зміни. А оскільки вільне зміна приблизного кошторису можливо тільки в певних (і узгоджених сторонами) межах, закон особливо регулює питання про таке перевищення, яке виходить за допустимі межі. Таке істотне перевищення пов'язане з двома умовами: a) необхідністю проведення додаткових робіт і б) своєчасністю попередження підрядником замовника. Буквальне тлумачення правила абз. 1 п. 5 ст. 709 ЦК (в частині згадуваних тут "додаткових робіт" - тобто нових, раніше не узгоджених робіт) означає, що в тих випадках, коли істотне подорожчання приблизної ціни (кошторису) викликане іншими обставинами (наприклад, подорожчанням узгоджених робіт або вартості матеріалів , змінами в системі оподаткування та інш.), підрядник зобов'язаний виконати роботи за ціною, визначеною у договорі (а якщо бути більш точним - не вправі вийти за межі, передбачені приблизною кошторисом). До речі, саме це наслідок прямо передбачено законом і в тому випадку, якщо підрядник своєчасно не попередив замовника про істотне перевищення ціни (кошторису). Замовник, своєчасно попереджений про істотне перевищення ціни (кошторису) через необхідність проведення додаткових робіт, може погодитися або не погодитися з таким перевищенням, в останньому випадку (при незгоді) він має право відмовитися від договору, повідомивши про це підрядника, і при цьому зобов'язаний оплатити йому ціну за частину виконаних робіт (див. п. 5 ст. 709 ЦК). 2. При твердою ціною (кошторису) сторони не вправі вимагати її зміни (підрядник - збільшення, а замовник - зменшення), навіть якщо при укладанні договору виключалася неможливість передбачити весь обсяг підлягають виконанню робіт або необхідних витрат. І тільки при істотному зростанні вартості матеріалів і устаткування, наданих підрядчиком, а також надають йому третіми особами послуг, які не можна було передбачити при укладенні договору, підрядник має право вимагати збільшення встановленої ціни, а при відмові замовника виконати цю вимогу - розірвання договору в судовому порядку на підставі ст. 451 ЦК (див. п. 6 ст. 709 ЦК) * (411). 3. На тлі правил п. 5 та абз. 2 п. 6 ст. 709 ГК, особливо присвячених перегляду відповідно приблизною і твердого кошторису (причому в тому і іншому випадку - в бік її подорожчання), відомі і універсальні підстави перегляду ціни, не пов'язані з видом кошторису (тобто не знаходяться в залежності від того, є вона твердою або приблизною). Саме такою підставою є економія підрядника, при якій фактичні витрати підрядника при виконанні роботи виявилися менше юридичних (тобто тих, які враховувалися при визначенні ціни). За загальним правилом економія підрядника не впливає на узгоджену ціну, а тому підрядник зберігає право на оплату робіт за ціною, передбаченої договором. Однак замовник може доводити, що економія підрядника вплинула на якість виконаних робіт і, довівши це, домогтися перегляду ціни у бік її зменшення (див. п. 1 ст. 710 ЦК). Перегляд ціни у бік її зменшення незалежно від виду кошторису можливий також у разі, якщо за підрядником залишається невикористаний матеріал замовника (див. п. 1 ст. 713 ЦК), а також при неналежну якість виконаної роботи, коли замовник вимагає відповідного зменшення встановленої за роботу ціни (див. п. 1 ст. 723 ЦК). Обов'язки підрядника та наслідки їх порушення. 1. За загальним правилом підрядник зобов'язаний виконати роботу своїм коштом - тобто своїми матеріалами, силами і засобами. Надані підрядником матеріали та обладнання повинні бути якісними і вільними від прав третіх осіб, за що підрядник несе відповідальність (див. ст. 704, п. 5 ст. 723 ЦК). Підрядник може залучати до виконання договору третіх осіб (субпідрядників), тільки якщо це прямо не забороняють закон або договір, при цьому він відповідає перед замовником за дії субпідрядників як у тому випадку, якщо їх участь неправомірно (див. п. 2 ст. 706 ГК), так і в інших випадках (див. п. 3 ст. 706 ЦК). Якщо при виконанні роботи використовується матеріал замовника, підрядник зобов'язаний використовувати його економно та ощадливо і відзвітувати по закінченні роботи про витрату (див. п. 1 ст. 713 ЦК). Підрядник несе відповідальність за незбереження матеріалу і устаткування замовника, переданої їм для переробки (обробки) речі або іншого його майна, що опинилося у володінні підрядчика у зв'язку з виконанням договору (див. ст. 714 ЦК). 2. Інформаційна обов'язок підрядника зводиться до того, щоб негайно попередити замовника про: a) непридатності або недоброякісності матеріалу, обладнання, технічної документації або переданої для обробки (переробки) речі; б) можливих несприятливих для замовника наслідки виконання його вказівок про спосіб виконання роботи; в) інших не залежних від підрядчика обставин, які загрожують міцності або придатності результатів виконуваної роботи або створюють неможливість її завершення в строк. При виявленні перерахованого підрядник зобов'язаний також призупинити виконання роботи аж до отримання від замовника в узгоджений договором або в розумний строк подальших вказівок. Якщо підрядник не попередив замовника про перерахованих обставин або продовжив виконання роботи (не чекаючи закінчення терміну отримання від замовника подальших вказівок або всупереч своєчасному його вказівкою про припинення робіт), він у подальшому позбавляється права посилатися на ці обставини. При неприйнятті поінформованим замовником заходів щодо усунення перерахованих обставин (у тому числі по заміні непридатного або недоброякісного матеріалу, обладнання, технічної документації, переданої для обробки або переробки речі, по зміні вказівок про спосіб виконання роботи та ін.) Підрядник має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування завданих його припиненням збитків (див. ст. 716 ЦК). Таким чином, за рамками ст. 716 ГК залишається питання про оцінку дій підрядника, продолжившего виконання роботи після закінчення встановленого договором або розумного строку для відповіді на його попередження, якщо від замовника такої відповіді не послідувало. Однак, враховуючи, що саме підрядник: a) за загальним правилом несе ризик за випадкову загибель (пошкодження) результату виконаної роботи до його прийняття замовником (див. абз. 3 п. 1 ст. 705 ЦК); б) несе ризик недосягнення підрядного результату (і відповідно неотримання оплати - див. ст. 711 ЦК); в) відповідає за недоліки роботи, як буде показано далі, незалежно від вини (див. ст. 723 ЦК), вказівка в п. 2 і 3 ст. 716 ГК на договірний або розумний терміни і про своєчасність вказівок замовника навряд чи може і повинно мати принципове значення, навпаки, принципове значення в такому випадку має право підрядника, передбачене в п. 3 ст. 716 ГК. 3. Підрядник зобов'язаний виконати роботу в строк. Враховуючи істотність для договору підряду початкового і кінцевого терміну виконання роботи, а також можливість узгодження сторонами проміжних термінів, підрядник за загальним правилом несе перед замовником відповідальність за їх порушення (див. п. 1 ст. 708 ЦК). Водночас підрядник несе ризик самостійної організації своєї праці: якщо він своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що її закінчення до строку стає явно неможливим, уповноважених повсякчас перевіряти хід роботи замовник має право відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування збитків (див. п. 1, 2 ст. 715 ЦК). 4. Підрядник зобов'язаний виконати роботу якісно. Враховуючи триває характер договору підряду, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, уповноважених повсякчас перевіряти не тільки хід, але і якість роботи замовник має право призначити підрядникові розумний термін для усунення недоліків, а при невиконанні останнім у цей термін даної вимоги - відмовитися від договору або доручити виправлення робіт іншій особі за рахунок підрядника, а також вимагати відшкодування збитків (див. п. 1, 3 ст. 715 ЦК). Взагалі кажучи, якість - об'єктивна характеристика, що дозволяє зробити висновок про придатність, обмеженою придатності чи непридатності результату роботи для цілей його використання за призначенням. Якість підрядного результату покоїться на технічних, технологічних, естетичних, екологічних та інших критеріях (і їх сукупності) і може бути встановлене шляхом експертизи. Витрати на експертизу несе підрядник, а якщо експертизою не встановлено порушень підрядником договору або причинний зв'язок між діями підрядника та недоліками результату, такі витрати несе сторона, що зажадала експертизу, або обидві сторони (якщо експертизу призначено за їх згодою) (див. п. 5 ст . 720 ЦК). Чим складнішою є робота, тим більше багатоаспектним і комплексним є питання якості її результату і тим наявність одних досягнутих характеристик не виключає можливої відсутності інших. Водночас якість результату виконаної роботи не тотожне якості товару, відчужуваного за договором купівлі-продажу, остільки, оскільки в договорі підряду, заснованому на індивідуальному замовленні, неякісним буде всякий відступ підрядника від умов замовлення, хоча б і не перешкоджає використанню результату за призначенням в принципі. Так, недотримання підрядником розміру, фасону та інших фізичних характеристик зшитого костюма буде неякісним для конкретного замовника, але відсутність такого - індивідуального - якості аж ніяк не перешкоджає використанню даного костюма особою з іншими антропометричними даними, смаками, уподобаннями і проч. Питання якості результату роботи має прямий зв'язок з питанням, чи підлягає він приймання та оплату замовником. Якість виконаної роботи насамперед має відповідати умовам договору (договірне якість), а за відсутності чи неповноті договірного регулювання цього питання - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного роду (звичайна якість) (див. п. 1 ст. 721 ЦК). Якість роботи, що виконується підрядником, що здійснюють підприємницьку діяльність, має відповідати обов'язковим вимогам, передбаченим законодавством або у встановленому ним порядку (обов'язкова якість), а в силу особливої угоди підрядника і замовника воно може (і повинно) відповідати більш високим (порівняно з обов'язковою якістю) вимогам (підвищена якість) (див. п. 2 ст. 721 ЦК). Закон диференціює всі недоліки підрядного результату на явні і приховані (залежно від їх очевидності - див п. 3, 4 ст. 720 ЦК), а також на несуттєві і суттєві, переборні і непереборні (залежно від їх характеру або принциповості - см . п. 3 ст. 723 ЦК), пов'язуючи з цим різні правові наслідки. Питання про якість роботи пов'язаний: a) з необхідною і достатньою тривалістю існування властивостей результату, що забезпечують придатність його використання, і б) з граничним терміном виявлення його недоліків для цілей подальшого пред'явлення відповідних вимог. У зв'язку з цим ЦК передбачає дві ситуації. По-перше, за загальним правилом результат роботи повинен мати договірне або звичайна якість, принаймні, в момент його здачі і зберігати його в межах розумного строку (див. п. 1 ст. 721 ЦК). Відповідно за загальним правилом (якщо інше не встановлено законом або договором - див п. 1 ст. 724 ЦК) замовник може пред'явити підряднику вимоги, пов'язані з неналежною якістю результату роботи, якщо воно було виявлено протягом цього розумного строку, але в межах двох років з дня передачі результату роботи (або в інші строки згідно закону, договору, звичаїв ділового обороту) (див. п. 2 ст. 724 ЦК). По-друге, якщо відповідно до законодавства, договором або звичаєм ділового обороту для результату роботи передбачена гарантія якості (гарантійний строк), результат роботи (включаючи за загальним правилом усі його складові) повинен відповідати договірному або звичайного якості протягом усього гарантійного терміну (см . ст. 722 ЦК). Як правило (якщо інше не передбачено договором), гарантійний строк починає текти з моменту, коли результат роботи був прийнятий або повинен був бути прийнятий замовником (див. п. 5 ст. 724 ЦК). За загальним правилом гарантійний строк не тече, якщо замовник: a) був позбавлений можливості використовувати результат роботи за обставинами, що залежать від підрядника; б) не використав результат роботи через недоліки. У першому випадку він не тече до усунення підрядником зазначених обставин, у другому - продовжується на період, поки результат роботи не використовувалася за умови належного (див. п. 1 ст. 720 ЦК) сповіщення підрядника про недоліки роботи (див. п. 6 ст . 724 ЦК). Відповідно замовник може пред'явити до підрядника вимоги, пов'язані з недоліками результату, на який встановлено гарантійний строк, якщо вони були виявлені протягом гарантійного строку (див. п. 3 ст. 724 ЦК). Поряд із загальним закон передбачає і особливий гарантійний термін, який є: коротким (менше двох років) і встановлюється тільки договором. При короткій гарантії на результат замовник може пред'явити до підрядника вимоги, пов'язані з його недоліками, і після закінчення терміну гарантії, але в межах двох років (див. п. 4 ст. 724 ЦК). Дане правило зрівнює підрядників, які надали коротку гарантію, з тими, які не надали гарантію взагалі, і виключає перевагу першому перед другими * (412). Отже, за межами розглянутих термінів виявлення недоліків результатів робіт (умови пред'явлення замовником вимог, пов'язаних з неналежним якістю результату роботи - див. п. 1 ст. 724 ЦК) замовник, як правило, не має права пред'являти такі вимоги, а підрядник відповідно не зобов'язаний ці вимоги задовольняти. З урахуванням цього принципового зауваження при наявності спору про якість результату роботи належить мати на увазі наступні питання матеріального і процесуального порядку. Закон, закріплюючи обов'язок замовника оглянути і прийняти виконану роботу (її результат) (див. ст. 720 ЦК), диференціює всі недоліки результату виконаної роботи на явні (які могли бути встановлені при звичайному способі приймання результату) і приховані (які не могли бути виявлені при звичайному способі приймання). Оскільки явні недоліки можуть бути виявлені при звичайному способі приймання, остільки закон виходить з того, що замовник, який прийняв результат роботи з явними недоліками, або погодився з тим якістю, яке має даний результат, або прийняв результат роботи без перевірки. Але в такому випадку відповідно до загального последствию, прямо закріпленому в законі, замовник позбавляється права посилатися на явні недоліки (п. 3 ст. 720 ЦК). Інша річ - приховані (у тому числі приховані навмисне) недоліки результату роботи, про які замовник повинен повідомити підрядника у розумний строк (див. п. 4 ст. 720 ЦК). Саме на ці приховані недоліки результату роботи і розраховані правила ст. 724 ГК. Примітно, що при порівнянності правил ст. 477 і 724 ЦК (про терміни виявлення недоліків) у § 1 гл. 37 ЦК немає правил, аналогічних тим, які містить ст. 476 ЦК (про розподіл тягаря доведення). Враховуючи, однак, очевидну принциповість моменту виникнення у підрядного результату недоліків, а також той факт, що підрядник не зобов'язаний відповідати за ті недоліки, що виникли під час перебування підрядного результату у замовника і з причин, залежних від замовника, належить визнати, що для застосування санкцій відносно підрядника замовнику доведеться доводити, що недоліки підрядного результату виникли до його здачі або з інших причин, що мали місце до цього моменту. І тільки якщо підрядний результат має гарантію якості, вже підряднику доведеться доводити, що недоліки підрядного результату з'явилися після його здачі замовнику через порушення останнім правил користування підрядним результатом або його зберігання, дій третіх осіб або непереборної сили. На тлі зазначеного пробілу в питанні розподілу тягаря доведення відповідність виявляється тільки між правилами, присвяченими короткою гарантії якості (СР п. 5 ст. 477 та п. 4 ст. 724 ЦК). Якщо відносно підрядного результату (як і переданого товару) встановлена коротка гарантія якості (менше двох років) і його недоліки виявлено після закінчення гарантійного терміну, але в межах двох років з моменту, коли його приймання відбулася або мала відбутися, підрядник несе відповідальність, якщо замовник доведе, що виявлені ним недоліки виникли до передачі підрядного результату або з причин, які існували до цього моменту. Нарешті, оскільки якість підрядного результату має відповідати договору (див. п. 1 ст. 721 ЦК), підрядник не відповідає за всі недоліки товару, обумовлені їм при здачі (і узгоджені із замовником), а також за окремі невинні недоліки, особливо передбачені договором (див. п. 4 ст. 723 ЦК), для чого йому - підряднику - слід ці обставини довести. Наслідки нестачі виконаних робіт залежать уже не від очевидності недоліку, а від його характеру (тобто є він несуттєвим або істотним, усуненим або непереборним). Взагалі кажучи, дані санкції порівняти з санкціями, встановленими на випадок продажу товарів з недоліками (пор. ст. 475 і 723 ЦК). Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від договору, що погіршили результат, або з іншими недоліками, які роблять результат непридатним для передбаченого в договорі використання, а за відсутності в договорі відповідної умови непридатності - для звичайного використання, замовник за загальним правилом право за своїм вибором вимагати від підрядника: a) безоплатного усунення недоліків в розумний строк; б) відповідного зменшення встановленої за роботу ціни; в) якщо договір передбачає право замовника самостійно усувати недоліки - відшкодування своїх витрат на їх усунення (див. п. 1 ст. 723 ЦК) . Якщо замовник віддав перевагу перша вимога, підрядник має право замість безоплатного усунення недоліків безоплатно виконати роботу заново і відшкодувати замовнику збитки, пов'язані з простроченням виконання замовлення, при цьому замовник зобов'язаний повернути підряднику раніше переданий йому результат роботи (якщо, звичайно, це можливо за характером роботи); при невиконанні підрядчиком цієї вимоги замовника в розумний строк останній має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків (див. п. 2, 3 ст. 723 ЦК). Замовник має право відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків і при суттєвості і непереборності нестачі результату роботи, при цьому здійснення даного права не обумовлено жодним іншим вимогою (див. п. 3 ст. 723 ЦК). Пред'явлення замовником вимог у зв'язку з недоліком результату виконаної роботи обумовлено дією спеціального - річного - строку позовної давності. Дане правило явно має на меті стимулювати замовників до оперативного виявлення недоліків в результатах робіт, а виключення з нього складають вимоги про якість робіт щодо будівель і споруд, до яких застосовується загальний - трирічний - строк позовної давності (див. п. 1 ст. 725 ГК). Позовна давність починає текти з дня, коли замовник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (див. п. 1 ст. 200 ЦК), при цьому при прийнятті результату по частинах вона починає текти з дня прийняття результату в цілому, а за наявності у результату гарантії - з дня заяви замовника про недоліки (див. п. 1 ст. 720 ЦК), зробленого ним у межах гарантійного строку (див. п. 2, 3 ст. 725 ЦК). Самі правила п. 2 і 3 ст. 725 ГК слід співвідносити між собою відповідно як lex generalis і lex specialis, тому якщо по частинах здається підрядний результат, на який встановлено гарантійний строк, термін позовної давності починає текти з дня заяви про недоліки, а не з дня приймання результату в цілому. Вимоги замовника до підрядника, не пов'язані з питаннями якості підрядного результату, а також вимоги підрядника до замовника за відсутністю в законі іншого підкоряються дії загального терміну позовної давності (див. ст. 196 ЦК). По закінченні роботи підрядник зобов'язаний: a) здати замовнику результат, б) передати інформацію, що стосується експлуатації або іншого використання предмета договору (якщо це передбачено договором або обумовлено характером самої інформації); в) повернути залишок матеріалу або за згодою замовника залишити невикористаний матеріал у себе , зменшивши при цьому ціну роботи (якщо робота велася з використанням матеріалу замовника) (див. п. 1 ст. 702, п. 1 ст. 713, ст. 726 ЦК). При розірванні договору замовником підрядник зобов'язаний повернути замовнику (або передати зазначеній ним особі) надані їм матеріали, обладнання, передану для обробки (переробки) річ і інше майно, а якщо це виявиться неможливим - відшкодувати вартість зазначеного майна (див. ст. 728 ЦК) . І хоча в ст. 728 ГК згадані тільки два випадки односторонньої відмови від виконання договору з ініціативи замовника (несвоєчасне початок або повільне виконання роботи підрядником - див. п. 2 ст. 715 ГК, а також своєчасне неусунення недоліків результату роботи або суттєвий і непереборний їх характер - див п . 3 ст. 723 ЦК), правило про повернення підрядником майна замовника може і повинно застосовуватися і в інших випадках відмови від виконання договору, причому з боку як замовника (див. п. 3 ст. 715 ЦК), так і підрядника (див. п. 3 ст. 716 ЦК). Тому правило ст. 728 ГК має, безсумнівно, більш загальне значення і підлягає розширювальному тлумаченню. При припиненні договору з підстав, передбачених законом або договором, до приймання замовником результату виконаної роботи, підрядник зобов'язаний на вимогу замовника передати йому результат незавершеної роботи за умови відповідної компенсації зроблених витрат (див. ст. 729 ЦК). Обов'язки замовника та наслідки їх порушення. 1. Замовник зобов'язаний надати матеріал, обладнання, технічну документацію, що підлягає переробці (обробці) річ, а також виконати інші обов'язки за договором, необхідні для виконання роботи. Враховуючи правила п. 1 ст. 703 та п. 1 ст. 704 ГК, дані обов'язки замовника не є універсальними і притаманні лише окремими договорами підряду. При їх невиконанні (а також за наявності обставин, очевидно які свідчать про те, що їх виконання не буде вироблено в строк) підрядник має право не приступати до роботи (а розпочату роботу призупинити) або за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків (див. ст. 719 ЦК). 2. Замовник зобов'язаний надавати підряднику сприяння у виконанні роботи в тих випадках, в обсязі та порядку, які передбачає договір (див. ст. 718 ЦК) * (413). Особливість даної обов'язки полягає в тому, що, з одного боку, вона носить суто договірне характер (а тому якщо договір не передбачає з боку замовника будь-якої допомоги, то у замовника не може бути й відповідної обов'язки перед підрядником), а з іншого - наслідки її невиконання імперативно визначає закон. Так, при невиконанні замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, у тому числі додаткових витрат від простою, перенесення термінів виконання роботи, збільшення договірної ціни роботи. 3. Закон (якщо інше не передбачено договором) дає замовнику право в будь-який час до здачі підрядного результату в односторонньому повідомному порядку відмовитися від виконання договору. Реалізація замовником даного права зобов'язує його: a) оплатити підряднику відповідну частину виконаних робіт, б) відшкодувати йому збитки, заподіяні припиненням договору в межах різниці між ціною, визначеною за всю роботу, і оплатою за відповідну частину виконаної роботи (див. ст. 717 ЦК). 4. Замовник зобов'язаний оглянути і прийняти виконану роботу (її результат) за участю підрядника у строки та порядку, передбачені договором, а при виявленні відступів від договору, що погіршують результат роботи, або інших недоліків у роботі - негайно заявити про це підряднику (див. ст. 720 ЦК). Якщо замовник не перевірив якість результату за його приймання, він за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) позбавляється права посилатися тільки на явні його недоліки, але у всякому разі не позбавляється права посилатися на приховані недоліки (див. ст. 724 ЦК). Всі недоліки, виявлені під час приймання результату, повинні бути задокументовані (тобто вони самі або можливість подальшого пред'явлення вимог про їх усунення повинні бути обумовлені в акті прийому-передачі), в іншому випадку замовник не має права посилатися на ці недоліки, а значить, слід виходити з того, що він погодився з якістю виконаної роботи (див. п. 2 ст. 720 ЦК). Дане правило розраховане на явні недоліки (див. п. 3 ст. 720 ЦК), оскільки про приховані недоліки, хоча б і виявлених після приймання результату (у тому числі прихованих відступах в роботі від договору і недоліках, умисно прихованих підрядником), замовник зобов'язаний сповістити підрядчика в розумний строк після їх виявлення (див. п. 4 ст. 720, ст. 724 ЦК). При ухиленні замовника від прийняття виконаної роботи підрядник за загальним правилом право після закінчення місяця з дня, коли результат мав бути переданий замовнику, і за умови подальшого дворазового його попередження продати результат, а виручену суму за вирахуванням належних за договором платежів внести на ім'я замовника (див. п. 6 ст. 720 ЦК). У ньому йдеться про право підрядника продати саме результат роботи, тому останній повинен мати здатність до відчуження. Оскільки такою здатністю володіють не всі результати (не можна продати нове або оновлене якість, придбане річчю, або будь-який інший невіддільний від неї результат роботи), то правило п. 6 ст. 720 ЦК не є універсальним. Обмеженість дії даного правила по колу осіб з урахуванням профілю їх діяльності створює відому невизначеність для деяких підрядників (наприклад, ремонтних майстерень), тим більше що § 1 гл. 37 ЦК не передбачає за підрядником права вимагати від замовника прийняття підрядного результату (пор. з п. 3 ст. 484 ЦК). Втім, вимога прийняти підрядний результат може грунтуватися на ст. 396 ЦК, однак з урахуванням відомих умов застосування правил про виконання зобов'язання в натурі. 5. Замовник зобов'язаний оплатити результат роботи (див. п. 1 ст. 702 ЦК). За загальним правилом оплата відбувається після остаточної здачі підрядником результатів роботи, причому за тієї неодмінної умови, що робота виконана належним чином і в погоджений термін (або за згодою замовника достроково) (див. п. 1 ст. 711 ЦК). Звідси випливає, що: умова про передоплату - завжди істотна умова договору підряду, всякий раз вимагає узгодження, без якого у замовника немає обов'язку (а у підрядника - права вимоги) передоплати; оплаті підлягає остаточний (за загальним правилом), а також належний і своєчасно досягнутий результат. Дотримуючись правила п. 1 ст. 711 ГК, згідно з яким належне виконання роботи і своєчасність її виконання - не що інше, як умова подальшої оплати, неналежну якість виконаної роботи і несвоєчасність її виконання, а також недосягнення підрядного результату блокують обов'язок замовника оплатити роботу підрядника (крім випадків, коли причинами цього стали приховані недоліки матеріалу, наданого замовником, - див. п. 2, 3 ст. 713 ГК, а також дії чи упущення з боку замовника - див. п. 2 ст. 718 ЦК). Замовник може не приймати і не оплачувати неякісний підрядний результат аж до усунення підрядником в розумний строк його недоліків (або виконання роботи заново) або аж до дозволу по суті інших можливих в такій ситуації питань - про відповідне зменшення встановленої за роботу ціни, а за наявності необхідних передумов - про відшкодування своїх витрат на усунення недоліків або про відмову від договору (див. п. 1-3 ст. 723 ЦК). Замовник може не приймати і не оплачувати також і той підрядний результат, приймання якого втратила для нього інтерес через допущену підрядником прострочення здачі (див. п. 2 ст. 405 ЦК). Однак якщо після усунення підрядником недоліків результату роботи або незважаючи на допущену їм прострочення у здачі замовник приймає підрядний результат, він уникнення безпідставного збагачення повинен його сплатити. Право вимоги підрядника на виплату авансу чи завдатку (і відповідна обов'язок замовника) можливе тільки у випадках і розмірі, зазначених у законі або договорі (див. ст. 711 ЦК). При невиконанні замовником обов'язку сплатити підрядникові встановлену ціну або іншу суму в зв'язку з виконанням роботи підрядник має право на утримання підрядного результату та іншого майна замовника до сплати ним необхідних сум (див. § 4 гл. 23 ЦК) з наслідками, передбаченими у ст. 360 ЦК (див. ст. 712 ЦК). Підрядні ризики. Особливе значення в договорі підряду має розподіл ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна (матеріалів, обладнання, переданої для переробки або обробки речі, іншого використовуваного для виконання договору майна) і самого результату виконаної роботи. Регулюванню цих питань присвячена ст. 705 ГК. Суть містяться в ній правил полягає в наступному * (414). 1. Сутність ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна полягає у збитках, рівних вартості загиблого (пошкодженого) майна, які в силу закону або договору несе та чи інша сторона договору (сторона, що несе контрактний ризик). Ризик випадкової загибелі (пошкодження) матеріалів, обладнання, переданої для переробки (обробки) речі або іншого використовуваного для виконання договору майна несе надала дане майно сторона, якщо інше не передбачено ГК, іншими законами або договором (див. абз. 1, 2 п. 1 ст. 705 ЦК). Відповідно сторона, звільнена законом або договором від даного ризику, не несе обов'язки з відшкодування вартості випадково загиблого (пошкодженого) майна, поверненню його аналога, а також інших несприятливих майнових наслідків того, що сталося. Ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату виконаної роботи до його прийняття замовником несе підрядник, якщо інше не передбачено ГК, іншими законами або договором (див. абз. 1, 3 п. 1 ст. 705 ЦК) * (415). Даний ризик, покладений за загальним правилом на підрядника, означає втрату підрядником права на оплату виконаної роботи, а також виникнення у нього обов'язку повернути замовнику суму отриманої передоплати. Тому всі витрати підрядника, вироблені в ході виконання роботи, перетворюються для нього в ніким не компенсовані збитки. Якщо в силу закону або договору ризик випадкової загибелі (пошкодження) підрядного результату покладається на замовника, це означає його обов'язок сплатити вартість виконаних підрядником робіт без права вимагати від нього зустрічного надання у вигляді здачі результату. 2. Обидва правила п. 1 ст. 705 ГК мають зважаючи будь-які ризики, тому неважливо, який саме випадок став причиною загибелі (пошкодження) майна - пожежа, вибух, землетрус, повінь, крадіжка та ін. * (416) Ризик випадкової загибелі (пошкодження) майна означає небезпеку (загрозу) випадкової його загибелі (пошкодження) після укладення договору і виникнення збитку в результаті впливу зовнішніх сил або таких властивостей майна, які не є його недоліками (наприклад, випадковий вибух газу або займання майна при проведенні зварювальних робіт). Під випадковою загибеллю (пошкодженням) слід розуміти загибель (пошкодження) майна, що настала за обставин, які не можна поставити в провину сторонам договору. Саме сторона, що несе контрактний ризик, - належний позивач з невизначеною перспективою задоволення вимоги до третьої особи, відповідальної за загибель (пошкодження) майна, або до страховика * (417). Загибель (пошкодження) майна буде випадковою, якщо поведінка сторін договору бездоганно (тобто не заслуговує засудження), отже, виключається можливість залучення когось із них до цивільної відповідальності. У таких умовах ризик виконує функцію локалізації випадкових збитків на тій стороні договору, яка несе контрактний ризик. Навпаки, в умовах можливості залучення будь-якої зі сторін до цивільної відповідальності питання про ризик випадкової загибелі (пошкодження) майна не виникає, а в тих випадках, коли громадянська відповідальність настає незалежно від вини, категорія ризику використовується вже не у зв'язку з вирішенням питання локалізації випадкових збитків, а для суб'єктивного обгрунтування безвинної відповідальності і виступає в якості альтернативи вини. Оскільки вина в цивільному праві презюміруется, питання про відповідальність за збитки виключає питання про ризик випадкової загибелі (пошкодження) майна всякий раз і до тих пір, поки відповідач не доведе відсутність вини (див. п. 2 ст. 401 ЦК), а якщо відповідальність не підпорядковане початку провини - поки не будуть доведені обставини непереборної сили (див., зокрема, п. 3 ст. 401 ЦК). Так, підрядник несе відповідальність за незбереження майна замовника, яка за загальним правилом підпорядкована початку провини (див. п. 1 ст. 401, ст. 714 ЦК). Для виключення відповідальності підряднику необхідно довести свою невинність, і тільки після цього доречне запитання про ризик замовника як сторони договору, що надала дане майно. Однак за договором побутового підряду підрядник несе відповідальність не тільки за винну, а й за випадкову загибель (пошкодження) майна замовника (відповідальність на початку заподіяння або ризику), відповідно ризик замовника тут обмежується обставинами непереборної сили, які тільки й здатні виключити відповідальність підрядника (см . п. 3 ст. 401, п. 1 ст. 730, ст. 734 ЦК). 3. Обидва правила п. 1 ст. 705 ГК сформульовані диспозитивно, що відповідає різноманіттю життєвих ситуацій та умов виконання робіт, дозволяючи індивідуалізувати інтереси конкретних замовників і підрядників. Так, в тих переважних випадках, коли необхідне для виконання роботи майно надано підрядником і в процесі виконання роботи у нього ж знаходиться, питання про причину його загибелі (пошкодження) позбавлений практичного значення: будь-які збитки падають тут на підрядника. Але верб таких випадках ризик випадкової загибелі (пошкодження) майна можна перекласти на замовника, і вже тим більше це має сенс, якщо робота ведеться на території замовника (на дому, в офісі і інш.). Замовник, не будучи стороною договору, що надала майно для виконання роботи, проте може прийняти на себе ризик як особа, у господарській сфері (у володінні) якої вона перебуває. Навпаки, якщо підрядник виконує роботу своїми засобами, але з матеріалів замовника, ризик випадкової загибелі (пошкодження) матеріалу в обхід загального правила абз. 2 п. 1 ст. 705 ГК може бути перенесений із замовника на підрядника. Тоді за випадкову загибель (пошкодження) матеріалу підрядник повинен буде в кожному разі відшкодувати замовнику збитки, з тією лише різницею, що за одних обставин їх обгрунтуванням буде п. 1 ст. 705 ГК, при інших - ст. 714 ЦК (з урахуванням ст. 401 ЦК). Відносно решти майна (наприклад, обладнання) за відсутністю застереження про інше буде діяти загальне правило абз. 2 п. 1 ст. 705 ГК, згідно з яким ризик випадкової його загибелі (пошкодження) несе підрядник, як надала його сторона договору. Подібні зауваження можна зробити і щодо підрядного результату. Оскільки в п. 1 ст. 705 ГК йдеться про всяких руських випадкової загибелі (пошкодженні) майна (тобто ризик взагалі), остільки диспозитивная редакція того й іншого правила дозволяє перенести (перерозподілити) ризики не тільки повністю, а й частково. Під частковим перерозподілом між сторонами договору ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна мається на увазі перенесення окремих ризиків щодо одного і того ж майна, а також покладання несприятливих наслідків випадкової загибелі (пошкодження) майна на обидві сторони договору. Так, договір може передбачати, що зміна сторонами загального правила абз. 2 або 3 п. 1 ст. 705 ЦК стосується лише випадків загибелі (пошкодження) майна від крадіжки, але не поширюється на інші випадки (наприклад, пожежа), або, приміром, що випадкові збитки діляться між підрядником і замовником порівну (в іншій пропорції). Частковий перерозподіл ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна має сенс при необхідності диференціації несприятливих наслідків від різних випадків (наприклад, простого і кваліфікованого - так званого форс-мажору, які, як відомо, не маючи чітких меж, в той же час мають неоднакове цивільно- правове значення). Це може бути доцільним і тоді, коли потрібно провести різницю між кількома простими (кваліфікованими) випадками. 4. Можливий питання: наскільки принципово для вирішення питання про ризик і ризик стороні визначення моменту перетворення матеріалу в результат, інакше кажучи, як пов'язані між собою правила про ризик, сформульовані в абз. 2 і 3 п. 1 ст. 705 ГК, і чи виключає перше (правило) друге (і навпаки)? Відповідь на це питання має бути наступним. Підрядний матеріал і підрядний результат - два тісно пов'язаних між собою явища, так як в основі підрядного результату завжди лежить якесь кількість підрядного матеріалу і (або) праці, а поява результату не виключає той факт, що для його досягнення було витрачено деяку кількість матеріалу. Ризики, про які йде мова в абз. 2 і 3 п. 1 ст. 705 ГК, припускають різні збитки, а оскільки ризик в абз. 2 пов'язаний з некомпенсируемое збитками від загибелі (пошкодження) майна, тоді як ризик в абз. 3 - з некомпенсируемое збитками від виконаної роботи, відповідні правила, отже, не виключають, а, навпаки, доповнюють один одного, а тому за наявності на те передумов можуть і повинні застосовуватися разом. Так, якщо випадково загинув готовий до здачі костюм, зшитий з матеріалу замовника, підрядник не зобов'язаний компенсувати замовнику його збитки від загибелі матеріалу, які, таким чином, лягають на замовника (абз. 2). У свою чергу замовник не повинен оплачувати підряднику вартість виконаної роботи, через що відповідний збиток терпить підрядник (абз. 3). 5. При простроченні передачі (приймання) результату виконаної роботи ризик випадкової загибелі (пошкодження) майна падає на бік, яка допустила прострочення (див. п. 2 ст. 705 ЦК). Дане правило, яке є імперативним, розвиває правила про прострочення боржника і кредитора (див. ст. 405, 406 ЦК), його само, в свою чергу, конкретизує норма п. 7 ст. 720 ГК, присвячена простроченні, викликаної ухиленням замовника від прийняття виконаної роботи. Причини прострочення мають значення при вирішенні питань цивільної відповідальності (див. п. 1 ст. 405, п. 2 ст. 406 ЦК), але вони байдужі для цілей покладання на прострочила ризику випадкової загибелі (ушкодження) майна. Правило про локалізацію ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна має своєю метою не засудити прострочила, а стимулювати учасників договору до своєчасного виконання покладених на них обов'язків по здачі (прийманні) результату. Тому сенс правила п. 2 ст. 705 ГК зводиться до наступного: ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату виконаної роботи, що лежить за загальним правилом на підряднику, зберігається на ньому при простроченні у здачі результату на весь період прострочення. Однак він переходить до замовника, що допустив прострочення у прийманні результату, в той момент, коли приймання мала відбутися; ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату виконаної роботи, який в силу закону або угоди лежить на замовнику, залишається на ньому при простроченні у прийманні результату. Однак він переходить до підрядника, що допустив прострочення у здачі результату, в той момент, коли здача мала відбутися; хоча правило п. 2 ст. 705 ГК говорить про прострочення передачі (приймання) результату роботи, воно переносить на прострочила всі ризики, передбачені в п. 1 цієї статті. Це означає, що прострочила несе не тільки ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату роботи, але і ризик, зазначений в абз. 2 п. 1 ст. 705 ГК. Таким чином, підрядник, який прострочив здачу результату роботи, при випадковій загибелі (пошкодженні) цього результату ризикує не отримати оплату за свою працю, тоді як замовник, який прострочив приймання результату роботи, за аналогічних обставин ризикує сплатити підряднику вартість виконаних робіт. Крім того, як підрядник, так і замовник, допустивши прострочення в передачі (приймання) результату, при випадковій загибелі (пошкодженні) іншого підрядного майна (наприклад, обладнання) ризикують потерпіти відповідні збитки незалежно від того, ким це майно було надано. 6. Ризики, про які йде мова в абз. 2 і 3 п. 1 ст. 705 ГК, слід відрізняти від ризику випадкової неможливості закінчення роботи, який лежить на підряднику і означає, що, якщо результат не був досягнутий, підрядник не має права на відшкодування понесених витрат (див. п. 1 ст. 702 і п. 1 ст. 711 ГК) * (418). Насамперед ризики, про які йде мова в п. 1 ст. 705 ГК, мають пряме відношення до загибелі (пошкодження) майна, навпаки, ризик випадкової неможливості закінчення підрядної роботи може бути обумовлений різними причинами, у тому числі і випадковою загибеллю (пошкодженням) підрядного майна (матеріалу і інш.). Але це не все. Ризик випадкової неможливості закінчення роботи лежить на підряднику, що відрізняє цей ризик від ризику випадкової загибелі (пошкодження) майна, переданого для виконання договору підряду, який зазвичай несе сторона, що надала майно, а у випадках, передбачених законом або договором, - її контрагент. Водночас між названими ризиками можлива зв'язок. Так, загибель юридично незамінного матеріалу, з якого ведеться робота, неминуче спричинить неможливість її закінчення і припинення підрядного зобов'язання (див. п. 1 ст. 416 ЦК). Якщо ж підрядний матеріал юридично замінимо, про ризик випадкової неможливості закінчення роботи з причини загибелі матеріалу і припинення зобов'язання говорити не доводиться. Тому випадкова загибель (пошкодження) матеріалу - одна з причин випадкової неможливості завершення роботи, одночасно це далеко не єдина причина випадкової неможливості закінчення роботи. Ризик випадкової неможливості закінчення роботи передбачає випадково незакінчену роботу, він лежить на підряднику і не може бути змінений законом або угодою сторін, в той же час безпосередньо залежить від формулювання предмета договору, а також надання або не надання підрядником гарантій щодо результату * (419). Навпаки, ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату виконаної роботи пов'язаний з виконаною (закінченої) роботою і досягнутим результатом, загиблим до його здачі замовнику. Хоча цей ризик і лежить на підряднику, вказівкою закону або угодою сторін він може бути повністю або в частині перенесений на замовника. Втім, навіть якщо слідувати загальному правилу про те, що ризик випадкової загибелі (пошкодження) результату роботи лежить на підряднику, фактичне відмінність між ним і ризиком випадкової неможливості закінчення роботи незначно, якщо не сказати, що його немає взагалі. Справа в тому, що замовникові, який не отримав від підрядника результат роботи, навряд чи цікавий і важливий питання, а був цей результат підрядником досягнутий чи ні. Водночас незалежно від того, досяг чи ні підрядник необхідного результату, сенс ризику підрядника полягає в тому, що він не отримає від замовника винагороди за виконану працю, якщо результат не зданий, що і складе його збиток. 7. Відомі й інші правила, присвячені підрядним ризикам. Так, правила п. 5 та абз. 2 п. 6 ст. 709 ГК регулюють питання ризику подорожчання виконуваної роботи, а тому не застосовуються в тих випадках, коли подорожчання викликане винними діями тієї чи іншої сторони договору підряду. При наявності вини (точніше, передумов для залучення до цивільної відповідальності) збитки від подорожчання роботи падають на відповідальну сторону. Договір підряду та суміжні з ним договори. Договір підряду, будучи правовою формою виконання робіт і здачі отриманого результату замовникові, з урахуванням усього сказаного вище вимагає відмежування від ряду суміжних з ним договорів, а саме: трудового; купівлі-продажу; НДДКР; возмездного надання послуг. Особливих слів заслуговує так званий договір переробки давальницької сировини. Детальніше про це - далі. 1. Підрядні відносини є цивільно-правовими і спочивають на засадах рівності, автономії волі і майновій самостійності учасників, свободи договору (див. п. 1 ст. 1, п. 1 ст. 2, п. 4 ст. 421 ЦК). Договір підряду завжди полягає на виконання конкретної роботи за індивідуальним замовленням протягом встановленого терміну. На стороні підрядника і замовника можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права з урахуванням суб'єктних особливостей окремих його видів (див. п. 1 ст. 730, ст. 740, 758, 764 ЦК). Підрядник повинен здати замовнику результат виконаної роботи (в іншому випадку пророблена робота оплаті не підлягає - див. п. 1 ст. 702, ст. 711 ЦК), при цьому він не включається в трудовий колектив і самостійно організовує свою працю (в тому числі час праці, відпочинку та ін.). Як правило (якщо інше не передбачено договором), підрядник виконує роботу своїм коштом - тобто своїми матеріалами, силами і засобами (див. п. 1 ст. 704 ЦК), а також за свій ризик (див. ст. 705 ЦК). Зазвичай кожна сторона договору представлена однією особою, в іншому випадку (при наявності на тій і (або) іншій стороні одного договору двох або більше осіб) має місце множинність осіб у зобов'язанні (див. п. 1 ст. 308 ЦК). Якщо дві особи або більше в рамках єдиного договору виступають на стороні підрядника, в силу особливої вказівки закону при неподільності предмета зобов'язання вони визнаються по відношенню до замовника солідарними боржниками і кредиторами, а при подільності предмета зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених законодавством або договором, - пайовими боржниками і кредиторами (див. ст. 707 ЦК). Дане правило є спеціальним. А оскільки аналогічна ситуація на стороні замовника (наприклад, зобов'язання тесляра побудувати альтанку на ділянці, що належить двом співвласникам) законом спеціально не регулюється, належить керуватися загальними положеннями про зобов'язання. Маючи на увазі, що предмет зобов'язання підрядника (тобто підлягає здачі підрядний результат) може бути діленим або неподільним, в той час як предмет зобов'язання замовників (тобто підлягають сплаті грошові кошти) подільні завжди, дві чи більше особи на стороні замовника за загальним правилом (якщо із законодавства або умов зобов'язання не випливає інше) є відносно підрядника пайовими або солідарними кредиторами (щодо підрядного результату) і пайовими боржниками (щодо сплати грошей) (див. ст. 321, п. 1 ст. 322 ЦК). Якщо ж мова йде про зобов'язання, пов'язаному з підприємницькою діяльністю замовників, вони зазвичай (якщо знову-таки законодавством або умовами зобов'язання не передбачено інше) виступають відносно підрядника як солідарні кредитори і боржники (див. п. 2 ст. 322 ЦК) * (420). Все це відрізняє цивільні відносини з виконання робіт від близьких їм трудових відносин - об'єкта правового регулювання трудового законодавства, значного за обсягом і специфічного за змістом. Взагалі кажучи, основна функція трудового законодавства - одноманітне нормування масового праці, його мети - встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників і роботодавців, а в числі основних завдань - забезпечення балансу інтересів учасників трудових відносин і держави, регулювання (поряд із власне трудовими) відносин по: a) організації та управління працею; б) працевлаштування; в) професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця; г) соціального партнерства, ведення колективних переговорів, укладання колективних договорів і угод; д) нагляду і контролю (у тому числі профспілковому) за дотриманням трудового законодавства (в тому числі законодавства про охорону праці) та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права; е) вирішення трудових спорів; ж) обов'язковому соціальному страхуванню у випадках, передбачених федеральними законами. Звідси трудовий договір - угода між роботодавцем (фізичною, юридичною особою, а у випадках, передбачених законом, - і іншим суб'єктом) і працівником (завжди фізичною особою), згідно з яким роботодавець зобов'язується надати працівникові роботу за обумовленою трудової функції (тобто роботу взагалі), забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами та даними - трудовим - договором, своєчасно і в повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов'язується особисто виконувати узгоджену трудову функцію, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Працівник щодо роботодавця має ряд специфічних прав: a) на робоче місце, що відповідає державним нормативним вимогам охорони праці і умовам, передбаченим колективним договором; б) на забезпеченість роботою згідно з трудовим договором, обладнанням, інструментами, технічною документацією й іншими засобами, необхідними для виконання трудових обов'язків; в) на обов'язкове соціальне страхування у випадках, передбачених федеральними законами. Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений термін, його особливість виключає множинність осіб на стороні роботодавця і працівника. Трудове законодавство гарантує мінімальний розмір оплати праці (не нижче розміру прожиткового мінімуму працездатного населення), виплата якого забезпечується відповідними бюджетами, власними коштами приватних роботодавців. Заробітна плата працівника може бути в грошовій або в іншій формі. У більшості випадків в тій чи іншій мірі оплаті підлягає і без результатний працю (у тому числі при невиконанні норм праці, невиконанні трудових (посадових) обов'язків, шлюбі продукції, простої). Трудове законодавство регулює інститути робочого часу і часу відпочинку, гарантій та компенсацій, трудового розпорядку, дисципліни та охорони праці, чужі законодавству цивільному (докладніше див ст. 1, 15, 20-22, 56, 58, 130, 131, 133, 155 -157, розд. IV, V, VII, VIII, X ТК). Ці та інші обставини слід мати на увазі при кваліфікації підрядних і трудових договорів, враховуючи особливе призначення останніх-регулювати відносини економічно нерівноправних суб'єктів і спеціальну - соціальну - спрямованість. 2. Договори підряду та купівлі-продажу (гл. 30 ЦК) - різні типи цивільних договорів: перший опосередковує процес возмездного створення або зміни майнових благ і подальшої їх передачі замовнику, другий - процес возмездного переміщення готівки або майбутніх товарів. Саме тому підрядник завжди діє за завданням замовника, виконуючи для нього індивідуальне замовлення (див. п. 1 ст. 702, п. 1 ст. 703 ЦК). Отже, предмет договору підряду завжди є індивідуально-визначеним (конкретним). Замовник визначає свої вимоги до результату роботи і має право повсякчас перевіряти хід і якість виконуваної роботи, не втручаючись при цьому у діяльність підрядника (див. п. 1 ст. 715 ЦК). Це й відрізняє договір підряду від купівлі-продажу, який може полягати з приводу не тільки індивідуального, але і родового майна (майна певного роду і якості), в останньому випадку право вибору конкретного майна для передачі покупцеві належить продавцю. Зазвичай предметом договору купівлі-продажу є вже створена річ, але навіть при її відсутності на момент укладення договору хід виконання роботи щоразу залишається за рамками договору, а сам результат (на відміну від підрядного) може не мати і нерідко не має належної індивідуалізації аж до моменту його передачі. Оскільки згідно з п. 2 ст. 455 ЦК договір купівлі-продажу може бути укладений в тому числі і на купівлю-продаж товару, який буде створений продавцем у майбутньому (що зближує продавця з підрядником до ступеня повного змішання відповідних випадків купівлі-продажу та підряду), при виборі між гл. 30 і 37 ЦК (з метою виключення неприпустимою в даному випадку конкуренції) принципово з'ясування низки питань, в тому числі: a) грунтувалися чи відносини між контрагентами на індивідуальному замовленні (принциповому для договору підряду і взагалі чи знав набувач речі, що її творцем є його контрагент); б) визначалися чи початковий і кінцевий терміни виконання роботи (істотні для договору підряду); в) з якого матеріалу виконувалася робота (виконання підрядною роботи можливе з матеріалу замовника). Аналіз цих та інших питань має стати вирішальним при виборі між гл. 30 або 37 ЦК. 3. Договори підряду і НДДКР (гл. 38 ГК) - також різні типи цивільних договорів. Хоча в тому і іншому випадку мова йде про роботи, істота цих робіт різна. Договір підряду опосередковує звичайну (стандартну) діяльність підрядника по створенню тих чи інших матеріальних благ або інших матеріалізованих результатів з передачею їх замовнику. Навпаки, договір НДДКР опосередковує особливу - новаторську (творчу, інноваційну) діяльність виконавця щодо створення нових (раніше невідомих) результатів у вигляді наукового дослідження, зразка нового виробу, конструкторської документації на цей - новий - зразок або нової технології (див. п. 1 ст . 769 ЦК). Саме тому результатами підрядної діяльності відповідають координати і режим речового права, результатами НДДКР - координати і режим виняткового права (інтелектуальної власності) (див. п. 4 ст. 769 ЦК). І саме тому підрядна діяльність носить ризиковий характер (підрядник не отримує оплату, якщо не виконає замовлення), що за загальним правилом (якщо інше не передбачено законом або договором) не характерно для НДДКР (див. п. 3 ст. 769, а також ст . 775, 776 ЦК). Водночас близькість між собою розглянутих договорів дозволяє застосовувати щодо НДДКР окремі підрядні правила (див. п. 2 ст. 770, ст. 778 ЦК). 4. Різними типами цивільних договорів є і договори підряду і возмездного надання послуг (див. гл. 39 ЦК). Підрядні роботи відрізняються від послуг, що надаються наступним. Робота закінчується тим чи іншим матеріалізованим результатом, здатним до автономного (від підрядника і, як правило, від замовника) існуванню і виступу в якості об'єкта речового права; навпаки, послуга товарно-нематеріальна, не здатна до автономного (від виконавця і замовника) існування і не може бути розглянута з точки зору об'єкта речового права. Цінність роботи полягає в досягнутому в процесі її виконання результаті, тому оплаті тут підлягає результат; навпаки, цінність послуги полягає в самій відповідної діяльності, тому оплаті тут підлягає діяльність незалежно від її результативності. В силу матеріалізованності результат роботи здається підрядником замовнику (у тому числі передається за актом прийому-передачі), навпаки, надається виконавцем послуга споживається (поглинається, засвоюється) замовником негайно в процесі самого її надання. Сутнісні відмінності між виконуваними роботами і надаються послугами обумовлюють відмінності в їх правовому регулюванні. Так, виконання роботи, як правило, не залежить від особистості підрядника, навпаки, надання послуги, як правило, залежить від цього. Є й інші відмінності (пор. ст. 711 з п. 1 ст. 781, ст. 717 з п. 1 ст. 782 ЦК). 5. Договори про переробку давальницької сировини припускають передачу однією особою іншій особі сировини для подальшої його переробки і повернення першого готової продукції. У радянській літературі (зокрема, з посиланням на ст. 355 ЦК 1964 р.) особливо згадувалися договори переробки сировини замовника, за якими замовник передавав підряднику свої матеріали за плату, а сам оплачував вартість готових виробів з урахуванням витрат праці та матеріалів (так звані договори переробки давальницької сировини "за твердий рахунок"). На сучасному етапі велике значення придбали так звані толлінгові угоди * (421). Через розмаїття своїх формальних проявів і неоднозначності у трактуванні вони не мають однозначної кваліфікації. Поза всяких сумнівів відносини з переробки давальницької сировини мають багато спільного з конструкцією договору підряду, а тому їх кваліфікація нерідко обмежується правилами гл. 37 ГК. У той же час відомо й інша думка, загальний зміст якого полягає в наступному. Виходячи з двох обставин, а саме: a) знеособленості переробляється для переробки сировини і, отже, виробництва з нього родової продукції, яку переробник самостійно виділяє і передає різним замовникам, а значить, б) незастосовності багатьох правил про договір підряду (йдеться про право замовника контролювати процес виконання роботи, давати підряднику обов'язкові для виконання вказівки, його обов'язки надавати підряднику сприяння, інших принципів розподілу підрядних ризиків) - такі відносини являють собою зустрічні договори купівлі-продажу (поставки), де розрахунки між сторонами здійснюються у формі заліку зустрічних грошових вимог * (422). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Загальні положення про підряд" |
||
|
||