| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Обставини, які обтяжують покарання |
||
|
До числа обтяжуючих Кримінальний кодекс відносить грунтовний- ства. Рецидив злочинів (п. «а» ч. 1 ст. 63 КК), поняття якого-го розкривається в ст. 18 КК. Підставою для визнання рецидиву злочинів є судимість тільки за умисне Престо-полон, за винятком випадків, передбачених у ч. 4 ст. 18 КК. При встановленні рецидиву злочинів їх стадії (вікон-ченное або незакінчена) і види співучасті (виконавець, орга-нізатор і т.д.) значення не мають. Наступ тяжких наслідків в результаті вчинення злочину (п. «б» ч. 1 ст. 63 КК) - оцінна категорія, ко-торая визначається з урахуванням всіх обставин у справі і носить, як правило, матеріальний характер: наприклад, загибель батька при недотриманні на виробництві правил техніки безпеки (ст. 143 КК), в результаті чого багатодітна сім'я втратила значній частині засобів існування. Однак тяжкі послід-наслідком можуть полягати і в моральних, етичних пережив-ваниях особи, підриві його репутації і неможливості влаштуватися на роботу при поширенні наклепницьких відомостей (ст. 129 КК). Обов'язкова умова застосування зазначеного пункту - встановлення причинного зв'язку між вчиненим діянням і тими наслідками, які визнаються як тяжких. Тяжкі наслідки не можуть враховуватися судом, якщо вони є-ються обов'язковою ознакою складу злочину, наприклад великий розмір викраденого майна при крадіжці (п. «в» ч. 3 ст. 158 КК) або тяжка шкода здоров'ю (ч. 1 ст. 111 КК). Разом з тим не можна не визнати, що розкрадання на суму 260 тис. руб. і 900 тис. руб., незважаючи на те, що кваліфікується-ються за п. «в» ч. 3 ст. 158 КК, не є однаковими діяння-ми по тих наслідків, які вони спричинили. Такі відмінності повинні бути враховані при призначенні покарання, але в рамках тре-бования закону про облік ступеня суспільної небезпеки (ч. 3 ст. 60 КК) діяння, а не відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 63 КК. Вчинення злочину в складі групи осіб, групи осіб за попередньою змовою, організованої групи або пре-ступного суспільства (злочинної організації) - п. «в» ч. 1 ст. 63 КК. Вказана обставина враховується при призначенні покарання особам, які брали участь у злочинному посягань-будівництві в складі однієї з перерахованих угруповань. До особи, не входив до складу зазначених у кримінальному законі груп, але сприяє в якості пособника, зазначений пункт непридатний. При цьому обтяжуючі, а рівно і пом'якшувальні обставини, які стосуються особистості одного із співучасників, враховуються при призначенні покарання тільки цьому соучастні-ку (ч. 2 ст. 67 КК). Особливо активна роль у вчиненні злочину (п. «г» ч. 1 ст. 63 КК) виражається у високому ступені ініціативності особи, що у вчиненні злочину, в порівнянні з ін-шими винними: особлива лідируюча роль, згуртованість членів, розробка плану злочину тощо Залучення до вчинення злочину осіб, які стра дають важкими психічними розладами або перебувають у стані сп'яніння, а також осіб, які не досягли віку, з ко-торого настає кримінальна відповідальність (п. «д» ч . 1 ст. 63 КК). Визнання як обтяжливої обставини особливого стану особи пов'язано з тим, що воно не усвідомлює або не може повною мірою усвідомлювати суспільну небезпеку тих діянь, до вчинення яких його залучають, в силу хвороби, алко-гольного або наркотичного сп'яніння, недосягнення соціаль-ної зрілості . Використання таких якостей справедливо тягне більш тяжке покарання. Винний визнається виконавцем злочину, так як його дії являють опосередковане вчинення злочину, якщо залучається неосудний або не досяг віку кримінальної відповідальності підліток, і кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК. При цьому залучення у вчинення злочину неповнолітні підпадає під дію ст. 150 КК. Вчинення злочину з мотивів політичної, идео-логічної, расової, національної чи релігійної ненависті або ворожнечі чи з мотивів ненависті або ворожнечі у відношенні будь-якої соціальної групи (п. «е» ч. 1 ст. 63 КК). Перераховані мотиви враховуються в тому випадку, коли в осно-ве вчиненого особою злочину лежить неприязнь, нена-висть або ворожнеча до особам, належить до іншої раси, нації, які сповідують іншу релігію, що складається в певних поли - тичні партіях чи входять в конкретні соціальні груп-пи, наприклад, знищення чи пошкодження майна таких осіб (ст. 167 КК) як крайній прояв своєї неприязні до них. Вчинення злочину з помсти за правомірні дії інших осіб, а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. «е1» ч. 1 ст. 63 КК). Помста як отяго-чающие обставина в контексті наведеної норми обуслов-лена тим, що потерпілий, діючи в рамках закону, правил співжиття, моралі і моральності надійшов таким чином, що суб'єкт порахував його поведінку несприятливим для своїх інтересів. Так, подруга дружини порадила їй звернутися до суду, щоб стягнути з чоловіка аліменти на утримання дітей, що та і зробила. Бажаючи помститися подрузі, чоловік викрав її паспорт (ч. 2 ст. 325 КК). Мета приховати інший злочин обумовлена бажанням за-важко, унеможливити розкриття раніше вчиненого діяння, причому з такою метою може діяти особа, і не со-вершать перший злочин. Мета полегшити злочин передбачає, що особа для вчинення запланованого пре-ступления, наприклад розбою, попередньо нападає на милі-акціонера і викрадає у нього пістолет. З зазначеною метою може діяти не тільки виконавець задуманого злочину, а й його організатор або пособник. Вчинення злочину щодо особи або його близьких у зв'язку зі здійсненням даною особою службової діяльності або виконанням громадського обов'язку (п. «ж» ч. 1 ст. 63 КК). «Під здійсненням службової діяльності слід розуміти дії особи, що входять в коло його обов'язків, що випливають з трудового договору (контракту) з державними, муниципаль-ними, приватними та іншими зареєстрованими в установленому порядку підприємствами і організаціями незалежно від форми власності, з підприємцями, діяльність яких не суперечить чинному законодавству, а під виконан-ням громадського обов'язку - здійснення громадянином як спеціально покладених на нього обов'язків в інтересах загально-ства або законних інтересах окремих осіб, так і вчинення інших суспільно корисних дій ... ». До близьких осіб належать близькі родичі, «інші особи, які перебувають з ним у родинних стосунках, властивості (родичі чоловіка), а також особи, життя, здоров'я і благополуччя яких завідомо для винного дороги потерпілому в силу сформованих особистих відносин» 1. Престо-полон відбувається з метою перешкодити тій чи іншій діяль-ності особи або з помсти у зв'язку з виконанням потерпілим своїх професійних чи громадських, цивільних зобов'язаний-ностей як минулого, так і в майбутньому, наприклад, охоронець не пропустив п'яного громадянина в палату до хворому; свідок дав свідчення в суді не на користь позивача і т.п., у відповідь на це суб'єкт обмовив перелічених осіб або викрав належний їм авто-мобіль, кинувши його на околиці міста. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності, а також щодо малолітнього, іншого беззахисного або безпорадний-ного особи або особи, яка перебуває в залежності від винного (п. «з» ч. 1 ст. 63 КК). Перераховані в законі характеристики потерпілого підви-шают ступінь суспільної небезпеки скоєного, оскільки зазначені особи в силу свого особливого стану не можуть надати належну відсіч злочинцеві. Малолітнього легко ввести в заблуж-дення щодо правомірності скоєних діянь (напри-мер, відеозйомка для виготовлення порнографічного фільму). Винний повинен бути обізнаний, наперед знати про те, що жінка вагітна, виходячи з її зовнішнього вигляду, від неї самої чи від інших осіб, яким стало відомо про її стан. Якщо особа помилково вважало, що жінка вагітна, і вчинила у відношенні неї злочин, вчинене не може розглядатися як вчинене при наявності наведеного обставини. Малолітніх у силу сформованої судової практики при- знаються особи, які не досягли віку 14 років. 1 Див п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 січня 1999 р. № 1 «Про судову практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ) »/ / БВС РФ. 1999. № 3. C. 3. Під потерпілими, що знаходяться в безпорадному перебуваючи-нді, належить розуміти осіб, нездатних в силу фізичного або психічного стану захистити себе, надати активний опір винному, коли останній, усвідомлюючи це, со-вершает відносно них злочин. До безпорадним можуть бути віднесені тяжкохворі, особи похилого віку, особи, які страждають психічними розладами, позбавляють їх можливості пра-вильно оцінювати що відбувається. Дискусійним є питання про визнання безпорадним станом алкогольне або нарко-тичні сп'яніння, сон людини. Судова практика придержи-ється такої позиції, що «сон є життєво необхідним і фізіологічно обумовленим станом людини», а по-цьому не може розглядатися як безпорадне состояніе1. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховної Суду РФ від 15 червня 2004 р. № 11 «Про судову практику у справах про злочини, передбачених статтями 131 і 132 Уголов-ного кодексу Російської Федерації» безпорадним станом може бути визнана така ступінь сп'яніння, викликаного упот-ребленіе алкоголю, наркотичних засобів або інших одурма-Нива речовин, яка позбавляла особу можливості чинити опір насільніку2. Залежність потерпілого від винного може бути: матері-альної, якщо особа повністю або в значній частині знаходить-ся на утриманні винного; службової; при навчанні або про-ходінні військової служби; в силу потреби в сторонньому догляді. Залежність потерпілого від винного визначається не тільки з урахуванням його відношення до цього, але береться до ува-гу, наскільки ця залежність життєво важлива і необхідна для потерпілого. Вчинення злочину з особливою жорстокістю, садизмом, знущанням, а також муками для потерпілого (п. «і» ч. 1 ст. 63 КК). Особлива жорстокість присутня у випадках, коли умислом винного охоплювався саме такий спосіб здійснений-ня злочину, при якому потерпілий відчуває особливі фізичні чи психічні страждання в результаті застосування 1 БВС РФ. 2000. № 5. С. 12. 2 БВС РФ. 2004. № 8. С. 2. До нього тортури або катування. Перераховані дії можуть со-вершать і щодо осіб, близьких потерпілому, який, спостерігаючи жорстоке поводження з ними, відчуває глибокі психологічні страждання. Садизм характеризується ненормальною пристрастю до жорстоко-сті, чужих страждань, від споглядання яких злочинець напів-чає удовлетвореніе1. Знущання полягає в знущанні над потерпілим, витонченому приниженні його гідності, що викликає у людини сильні моральні страждання. При цьому фізичний вплив може бути відсутнім або бути незначним і спрямованим на вчинення непристойних дій, які також затрагі-вають почуття самоповаги потерпілого. Муки для потерпілого можуть бути викликані тривалим позбавленням його їжі, води, сну і інших природних потреб-стей організму. Вчинення злочину з використанням зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових або імітують їх пристроїв, спеціально виготовлених технічних засобів, ядо-кручених і радіоактивних речовин, лікарських та інших хіміко-фармакологічних препаратів, а також з застосуванням фізич-ського або психічного примусу (п. «к» ч. 1 ст. 63 КК). Поняття зброї, бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв дається у Федеральному законі від 13 грудня 1996 р. № 150-ФЗ «Про зброю» 2. Зброя конструктивно призначених означає для ураження живої цілі. Воно може бути вогнепальна-ним, холодним (колючо-ріжучим, метальним або механічного-ським - цибуля, арбалет). Бойові припаси призначені для ураження живої цілі і містять розривної, метальний або вишибной заряди, мо-же бути їх поєднання (снаряди, гранати, авіабомби тощо). Вибухові речовини являють собою хімічні сполуки або суміші речовин, здатні до вибуху без доступу кисню повітря (порох, тротил амоніти і т.п.). Вибухові пристрої - запал, детонатор - пристосовані для вибуху 1 Див: Словник іноземних слів. М., 1979. С. 451. 2 СЗ РФ. 1996. № 51. Ст. 5681. Перерахованих речовин. Імітують вибухові пристрої зовні схожі на вибухові, наприклад піротехнічні засоби. Під спеціально виготовленими технічними засобами розуміються такі предмети, які пристосовані або спеці-ально виготовлені для полегшення вчинення злочину, наприклад прилади для зняття коду сейфа, нейтралізації проти-воугонной системи автомобіля і т.п. Отруйні речовини при їх вживанні можуть викликати смерть або тяжка шкода здоров'ю. Радіоактивні речовини випускають іонізуюче випромінювання, шкідливе для організму людини. Лікарські та інші хіміко-фармакологічні препара-ти - речовини, що використовуються в медицині і фармакології, до їх числа відносяться і наркотикосодержащие кошти. Поняття фізичного або психічного примусу рас-кривается так само, як і при розгляді обставин, смяг-чающих покарання. Проте використання таких способів віз-дії є підставою для посилення покарання винен-ному, так як вони паралізують волю потерпілого і полегшують вчинення злочину. Вчинення злочину в умовах надзвичайного стану, стихійного чи іншого суспільного лиха, а також при масових заворушеннях (п. «л» ч. 1 ст. 63 КК). Введення ре-жиму надзвичайного стану є реакцією держави на появу особливих обставин чи створення такої ситуації, при яких виникає загроза життю або безпеці громадян або існуванню конституційного ладу, а іншими заходами можливу небезпеку усунути неможливо. Підставою для його введення у відповідності з Федеральним конституційним законом від 30 травня 2001 р. № 3-ФКЗ «Про надзвичайний положе-ванні» 1 є: спроби насильницької зміни констатує-Ціон ладу, захоплення або присвоєння влади, терористичні акти, діяльність незаконних збройних формувань , міжнаціональні, міжконфесійні конфлікти і т.п. дей-наслідком, а також надзвичайні ситуації техногенного (аварія на об'єктах атомної енергетики), екологічного або епідеміоло-гического характеру. 1 СЗ РФ. 2001. № 23. Ст. 2277. Стихійні лиха можуть викликати природні катаклізми: тайфуни, землетруси, виверження вулканів, повені тощо явища природи. Інше громадське лихо зачіпає інтереси блешні-ства населення і може бути викликано відключенням електро-енергії на значній території, руйнуванням інших систем жиз-незабезпечення, крахом поїздів або з'явиться наслідком таких злочинних дій, як диверсія (ст. 281 КК), террористичен-ський акт (ст. 205 КК). Масові заворушення відносяться до числа уголовнонаказуе-екпортувати діянь (ст. 212 КК); в них бере участь значна кількість громадян, які здійснюють погроми, підпали, знищують майно. Такі дії супроводжуються застосуванням ог-нестрельного зброї, вибухових речовин або вибухових уст-ройств, насильства до іншим особам чи наданням опору представникам влади. Винний, усвідомлюючи наявність перерахованих обставин і використовуючи їх для полегшення злочинного посягання, про-тивопоставляют свої егоїстичні інтереси громадським, що свідчить про негативні якості його особистості та отяго-сподівається покарання. Вчинення злочину з використанням довіри, ока-занного винному в силу службового становища або договору (п. «м» ч. 1 ст. 63 КК), підвищує суспільну небезпеку лич-ності злочинця, оскільки він, зловживаючи довірливі-ми відносинами, які виникли між ним та потерпілим в силу виконання службових обов'язків в установі, на про-ізводстве або на підставі укладеного договору, скоює злочин, метою якого, як правило, є незаконне збагачення або отримання інших вигод особистого чи материаль-ного характеру. Наприклад, податковий агент, зобов'язаний вчасно-менно перерахувати податки до бюджету відповідного рівня, частина грошових сум, що підлягають перерахуванню, передає в тимчасове користування іншій організації, отримуючи за це визна-ділене винагороду. Вчинення злочину з використанням форменого оді- Жди або документів представника влади (п. «н» ч. 1 ст. 63 КК) як обтяжливої обставини вперше введено в кримінальне законодавство, що було обумовлено значною ної поширеністю тяжких злочинів, скоєних з використанням атрибутів представників правоохоронних та інших наглядових органів. Особи, зодягнені в формений одяг і використовують підроблені документи співробітників міліції, органів санепідемнагляду, торгової інспекції, орга-нів соцзабезпечення, викликають довіру, в результаті чого вони безперешкодно проникають в житла, підприємства, устано-ня і роблять розкрадання, вбивства та ін Такий спосіб вдосконалення-ності злочину відрізняється особливою витонченістю, що підвищує ступінь суспільної небезпеки особи і діяння; в той же час відбувається дискредитація державних ор-ганів і працюючих в них співробітників, що негативно ска-ни опиняються на ставленні до них з боку суспільства. Все це не може не враховуватися при визначенні покарання винній особі. Встановлення судом обтяжуючих обставин має суще-ственное значення для правильного вирішення питання про індивідуалізації покарання, однак при цьому необхідно пам'ятати, що їх перелік, на відміну від пом'якшуючих обставин, «є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає» (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.). У зазначеному пункті, зокрема, зазначається, що «з-вершать особою злочину в стані алкогольного сп'янівши-ня, викликаному вживанням алкоголю, наркотичних засобів, психотропних чи інших одурманюючих речовин, законом не віднесено до обставин, що обтяжує покарання». Разом з тим, як видається, стан особи в момент вчинення злочину, його ставлення до алкоголю і іншим наведеним вище речовинам характеризує особу винного, яка, відповідно до загальними началами (ч. 3 ст. 60 КК), повинна вчи-ють при призначенні покарання. Якщо та чи інша обставина є обов'язковим при-знаком складу злочину, воно не може враховуватися повтор-но як обтяжливої (ч. 2 ст. 63 КК). Так, використання довіри включено в якості обов'язкової ознаки до складу шахрайства, тобто зловживання довірою (ст. 159 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Обставини, які обтяжують покарання" |
||
|
||