Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Обов'язкове пом'якшення покарання


Розвиваючи положення про загальні засади призначення покарання, а також керуючись принципами справедливості, гуманізму, економії репресії і прагненням оптимально Индивидуализа-ровать покарання, Кримінальний кодекс передбачає кілька спеціальних підстав для його пом'якшення.
Обов'язкове пом'якшення покарання допускається в таких випадках, передбачених у кримінальному законі.
При наявності пом'якшувальних обставин (ст. 62 КК), обхвати-вающих різноманітні варіанти позитивного посткрімінального поведінки (діяльне каяття) і передбачених п. «і» і «до» ч. 1 ст. 61 КК, а також за відсутності обтяжуючих обставин строк або розмір покарання не можуть перевищувати трьох чвертей максимального терміну або розміру найбільш суворого виду наказа-ня, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. У зазначених вище пунктах дається перелік кількох об-стоятельств, однак для застосування правила ст. 62 КК досить встановити наявність хоча б одного з них (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.). Необхідно підкреслити, що наведене вимога кримінального закону поширюються лише на випадки застосування найбільш суворого виду покарання, що міститься в санкції статті; інші, більш м'я-кі види покарань застосовуються в тих межах, які вказані в санкції. Так, якщо особа засуджується за крадіжку (ч. 1 ст. 158 КК) і суд вирішує призначити йому найсуворіше покарання, передбачені-ренное в санкції - позбавлення волі (до 2 років), то його термін не може перевищувати 1 року 6 місяців.
Коли особу визнано винною у вчиненні кількох злочинів і йому призначається покарання за правилами сукупність-ності злочинів (ст. 69 КК), то розглянуті пом'якшувальні обставини стосуються тільки того злочину, при вдосконалення-шении якого вони мали місце, і не поширюються на остаточне покарання.
Вердикт присяжних засідателів про поблажливість (ст. 65 КК). Покарання особи, визнаного присяжними засідателями винов-ним, але заслуговує поблажливості, не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого за вчинений злочин,

при цьому обтяжуючі обставини не враховуються (ч . 4 ст. 65
КК). Якщо в санкції відповідної статті Особливої частини КК передбачені альтернативні види покарань, це правило каса-ется тільки самого суворого з них, а менш суворі види наказа-ний можуть призначатися в межах санкції (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р .). При вердикті присяжних засідателів про поблажливість забороняється призначати смертну кару або довічне позбавлення волі, якщо вони ус-тановлена в санкції статті Особливої частини КК. У цьому випадку
«головуючий з урахуванням характеру вчиненого Престо-полон, особи винного та інших обставин справи призначає покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (ста-тя 56 КК) у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК, у тому числі більше двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого за вчинений злочин. »(п. 13 постанови Пленуму Вер-ховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.). Так, за вбивство, передбаченої ч. 1 ст. 105 КК (санкція від 6 до 15 років позбавлення свобо-ди), при вердикті присяжних про поблажливість покарання не може перевищувати 10 років позбавлення волі. Пленум Верховного Суду РФ у п. 14 наведеного вище постанови роз'яснює, що правила ст. 65 КК не діють, коли при вердикті присяжних засідателів про поблажливість призначається додаткове покарання.
За наявності сукупності злочинів правила ст. 65 КК поширюються тільки на ті з них, за якими присяжними засідателями був винесений вердикт про поблажливість, але остаточно-тельное покарання призначається в порядку, передбаченому ст. 69
КК (ч. 3 ст. 65 КК).
Обов'язкове пом'якшення покарання при особливому порядку су-дебного розгляду. Особливий порядок судового розгляду тва відповідно до ст. 314 КПК застосовується в тому слу-чаї, коли обвинувачений згоден з пред'явленим йому обвинуваченням-ем і заступається про постанову вироку без проведення судового розгляду в загальному порядку, а покарання за пре-ступление, за яким йому пред'явлене звинувачення, не переви-щує 10 років позбавлення волі. Обов'язковою умовою є також згода на особливий порядок судового розгляду державного або приватного обвинувача і потерпілого.

При особливому порядку судового розгляду призначене покарання не може перевищувати дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, предусмотренно-го за скоєний злочин (ч. 7 ст. 316 КПК України). Можливе застосування і інших правил пом'якшення покарання. Так, при призначають-чении покарання за правилами, передбаченими ст. 62 КК, суд в силу ч. 7 ст. 316 КПК РФ обчислює три чверті терміну наказа-ня від двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (п. 37 постанови Пленуму Вер-ховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.).
Призначення покарання за незакінчений злочин (ст. 66
КК) має особливості. Термін або розмір покарання за приготов-ня до злочину не може перевищувати половини, а за по-кушеніе - трьох чвертей максимального терміну або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідної статті Особливої частини КК за закінчена преступле-ня. Смертна кара або довічне позбавлення волі призначатися не можуть (ч. 4 ст. 66 КК).
При використанні правил, викладених у ст. 66 КК, іноді складається така ситуація, при якій термін або розмір ис-чисельного покарання виявляється менш суворим, ніж нижня межа санкції відповідної статті Особливої частини КК. Наприклад, за готування до злочину, передбаченому ч. 3 ст. 162 КК, може бути призначено не більше 6 років позбавлення волі, в той час як мінімальний розмір покарання за вікон-ченное злочин - 7 років. Однак це не повинно бути пре-пятствіем для суду і посилання на ст. 64 КК не потрібно (п. 15 по-становлення Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.).
У наведеному постанові Пленуму Верховного Суду РФ наголошується: призначаючи покарання за незакінчений злочин за наявності підстав, передбачених ст. 62 КК, слід обчислювати три чверті максимального строку або розміру най-леї суворого виду покарання від максимального покарання, передбаченої за незакінчений злочин (тобто три чверті від половини - за приготування до злочину і три чверті від трьох чвертей - за замах на злочин). Якщо звернутися до прикладу, викладеному в попередньому абзаці, то при

наявності зазначених підстав остаточне покарання за при-готовлення до кваліфікованого розбою (ч. 3 ст. 162 КК) не повинно перевищувати 4 років 6 місяців.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний злочин (ст. 64 КК), можливе за наявності виключи-них обставин. Суд може визнати винятковими окремі пом'якшувальні обставини або їх сукупність, обов'яз-ково вказавши у вироку мотиви прийнятого рішення, але якщо якісь з пом'якшуючих обставин вже були враховані при на-значенні покарання за правилами ст. 62 КК, вони самі по собі по-вторн враховуватися при застосуванні ст. 64 КК не можуть (п. 12 по-становлення Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.).
Виняткові обставини можуть бути пов'язані з цілями і мотивами злочину, роллю винного, його поведінкою під вре-мя або після скоєного. Цілі і мотиви злочину можуть бути пов'язані з важкими життєвими обставинами, в яких опинилася людина, вони повинні бути позбавлені низинних, користь-них спонукань. Другорядна роль винного може Вира-тулитися у вчиненні діянь, далеких від злочинного результату (наприклад, передача листа організатора злочину виконай-телю). Позитивне посткрімінального поведінка особи - явка з повинною, допомогу правоохоронним органам і т.п. розглядатися судами як виняткових обставин.
У статті 64 КК поряд з перерахованими йдеться і «про інші обставини, істотно зменшують ступінь громадською небезпеки злочину», а також про активний содейст-вії учасника групового злочину розкриття цього Престо-полон. До перших з наведених можна віднести як зазначені в ч. 1 ст. 61 КК, наприклад фізичний або психічний примусу ня, матеріальну, службову чи іншу залежність винного, так і будь-які інші обставини, які свідчать, що ступінь суспільної небезпеки скоєного значно знижена. Активне сприяння співучасника злочину може виражатися в явці з повинною, у викритті інших учасників, в наданні по-мощі для встановлення місця знаходження викраденого імущест-ва, в розкритті механізму скоєних злочинів, наприклад ухилення від сплати податків (ст. 199 КК) або неповернення з -за кордону коштів в іноземній валюті (ст. 193 КК).

За наявності виняткових обставин суд може:
а) призначити особі покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією статті Особливої частини КК. Якщо за мо-шеннічество (ч. 3 ст. 159 КК) передбачено позбавлення волі на строк від 2 до 6 років, то суд може вийти за нижні межі цього покарання і призначити його на будь-який термін, починаючи з міні-мального - 2 місяці;
б) призначити будь-який більш м'який вид основного покарання, ніж це передбачено в санкції статті. При цьому необхідно дотримувати наступне правило: термін і розмір більш м'якого на-казания, не вказаного в санкції відповідної статті Осо-бенной частини КК, не може бути нижче встановленого відповідної статті Загальної частини КК мінімального терміну і раз-міра для кожного виду кримінального покарання. У пункті 12 приводиться постанови Пленуму Верховного Суду РФ роз'ясню-ясняется, що «за змістом частини першої статті 64 КК РФ назначе-нию більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний пре-ступление, не перешкоджає наявність у санкції статті Особливої частини КК РФ, по якої особа визнана винною, альтернатив-них більш м'яких видів покарань (наприклад, частина друга стат-ті 158, частина друга статті 159 КК РФ) »;
в) чи не застосувати додатковий вид покарання, передбачені- ренний в якості обов'язкового. Наприклад, за нецільове расхо-дование бюджетних коштів (ч. 1 ст. 2851 КК) як орга-тельного додаткового покарання передбачено позбавлення права обіймати певні посади чи займатися визначеною діяльністю, яке суд має право не застосувати за наявності виняткових обставин.
Пом'якшення призначуваного винному покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК. Якщо засуджені, які тримаються під стра-жей до судового розгляду, в якості основного виду покарання призначається штраф, позбавлення права займати визна-лені посади чи займатися певною діяльністю суд, враховуючи термін утримання під вартою, пом'якшує призначають-ченное покарання або повністю звільняє особу від його від-биванія.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Обов'язкове пом'якшення покарання "
  1. 2. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність
    обов'язкового зниження віку кримінальної відповідальності. Необхідно враховувати також можливості суспільства боротися з суспільно небезпечними діями підлітків без застосування кримінального покарання, шляхом виховних заходів. Очевидно, визначення віку відповідальності - питання не тільки соціально-психологічний або педагогічний, але й питання кримінальної політики. Чим цивілізованіше суспільство,
  2. 4. Особливості кримінальної відповідальності осіб з психічними аномаліями, що не виключають осудності
    обов'язкове пом'якшення покарання особам із психічними аномаліями. Мабуть, не випадково серед пом'якшувальних обставин, перерахованих у ст. 61 КК, ця обставина не згадано. При оцінці конкретного діяння, вчиненого особою, яка має аномалії психіки, необхідно враховувати, була чи причинний зв'язок між цими аномаліями і досконалим злочином. І тільки в тих випадках, коли
  3. 7. Призначення покарання за незакінчений злочин
    обов'язкового пом'якшення покарання за всяке незакінчена злочин. Колишнє кримінальне законодавство (ст. 15 КК 1960 р.) містило лише загальні рекомендації про індивідуалізацію покарання за незакінчений злочин, вказуючи, що покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за статтями Особливої частини Кодексу, з урахуванням характеру і ступеня
  4. § 4. Кримінальна відповідальність
    обов'язкові роботи на строк від ста вісімдесяти до двохсот сорока годин, позбавлення волі. Таким чином, відповідальність за екологічні злочини досить різноманітна і використовує майже всю палітру можливих видів кримінального покарання. Століттями людство намагається зрозуміти, "скільки треба дати", щоб і засуджений виправився, і іншим було неповадно. Громадська думка нерідко вважає,
  5. Глава 24 Формування нової системи права
    обов'язкові тільки для них. У формі указу виносилися судові рішення Сенату. 5) Статути. Збірники, що містили норми, що відносяться до певної сфери державної діяльності (1716 - Військовий статут, 1720 р. - Морський статут, 1729 р. - Вексельний статут). Для системи правових джерел у цілому в даний період було характерним очевидне переважання законодавчої форми
  6. Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
      обов'язковими для юридичної практики. Окремі постанови Сенату, затверджені імператором, набували статус законів. Правове регулювання економіки здійснювалося цілим набором правових норм з різних галузей права. У пореформений період в Росії відбувалося швидке зростання різних організаційно-правових форм економічної діяльності. Підприємці групувалися в різного
  7. Стаття 10. Зворотній сила кримінального закону Коментар до статті 10
      обов'язковість застосування нового закону, що скасовує або пом'якшує відповідальність. Це конституційне положення закріплено в ч. 1 ст. 10 КК РФ, де говориться, що кримінальний закон, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує покарання або іншим чином поліпшує становище особи, яка вчинила злочин, має зворотну силу, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння
  8. Стаття 34. Відповідальність співучасників злочину Коментар до статті 34
      обов'язкового посилювання або пом'якшення покарання в залежності від виду співучасника. При призначенні покарання за злочин, вчинений у співучасті, при вирішенні питань про звільнення від відповідальності або від покарання враховуються характер і ступінь фактичної участі особи в його скоєнні, значення цієї участі для досягнення мети злочину, його вплив на характер і розмір
  9. Стаття 84. Амністія Коментар до статті 84
      обов'язковим) видом звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, тобто не залежить від розсуду виконуючого її органу і волевиявлення амністуються особи. Єдиним винятком є незгода підозрюваного або обвинуваченого особи на припинення кримінального переслідування. У спеціальній літературі висловлювалася думка, що і відносно засуджених амністія повинна застосовуватися тільки
  10. Стаття 85. Помилування Коментар до статті 85
      обов'язковим (примусовим), оскільки здійснюється за клопотанням засудженого, тобто залежить від його волевиявлення. Але є один виняток, пов'язане із засудженими до смертної кари. Для всіх покарань єдиною підставою їх виконання є обвинувальний вирок або змінює його визначення (постанова) суду, що набрали законної сили. А от для виконання покарання у вигляді
© 2014-2020  yport.inf.ua