Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Обставини, що пом'якшують покарання


Пом'якшувальні обставини відносяться до характеристики з-вершенно злочину, особи винного та життєвих обставин, в яких він опинився. Вони знижують ступінь про-громадської небезпеки скоєного і свідчать про те, що виправлення особи можливе в результаті застосування більш м'я-кого покарання. Пом'якшити покарання суд має право, по-перше, на-значив покарання, що наближається до його мінімального преде-лу, по-друге, обравши більш м'який вид покарання з числа альтернативних, передбачених санкцією статті Особливої ??частини КК, по-третє, застосувавши умовне осуд (ст. 73 КК).
Перелік пом'якшуючих обставин міститься в ч. 1 ст. 61
КК. Він є зразковим, тобто відкритим, і суд може при-знати як такі обставини, не передбачені ч. 1 вказаної статті (ч. 2 ст. 61 КК). Разом з тим, якщо та чи інша обставина є обов'язковою ознакою складу злочину, воно не може враховуватися повторно як пом'якшувальну (ч. 3 ст. 61 КК).
Вчинення вперше злочини невеликої тяжкості слідом-
ствие випадкового збігу обставин (п. «а» ч. 1 ст. 61 КК).
Злочин слід вважати досконалим вперше, якщо ра-неї обличчя ніколи не вчиняла подібних діянь або якщо і со-вершать, то його кримінально-правові наслідки не збереглися, оскільки закінчилися терміни давності притягнення до кримінальної відповідь- ственности (ст. 78 КК) або строки давності виконання звинувать-тельного вироку (ст. 83 КК) або судимість за раніше здійснений-ве злочин погашена або знята у встановленому законом порядку. Визначення злочинів невеликої або середньої важки-сти дається в ст. 15 КК. До них відносяться навмисні і неосторож-ні діяння, скоєння яких може бути призначено максимальне покарання, що не перевищує 2 років позбавлення волі.

Систематичне тлумачення кримінального закону дозволяє дійти висновку, що до їх числа входять і злочини, за які в санк-ції статті Особливої ??частини КК не передбачено позбавлення сво-боди, але є інші більш м'які види покарання .
Виходячи з особливостей призначення покарання у вигляді лише-ня волі неповнолітнім (ч. 6 ст. 88 КК), які вчинили злочин невеликої тяжкості, Верховний Суд РФ роз'яснив, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості
«слід вважати особу, яка вчинила один або декілька Престо-полон, ні за одне з яких воно раніше не була засуджена, або коли попередній вирок стосовно нього не вступив в за-кінну силу» (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.)
Випадковий збіг обставин - це наявність об'єктив-них причин, найчастіше прямо не пов'язаних з особистістю винне-го і, тим більше, з його суспільно небезпечною поведінкою . Слу-чайні обставини привносяться ззовні і є стимули-рующим фактором для вчинення злочину. Так, втрата годувальника, позбавлення робочого місця в результаті закриття під-приємства, пожежа або інше стихійне лихо, що призвело до відсутність про-наслідком засобів існування, може штовхнути особа на здійснений-ня крадіжки (ч. 1 ст. 158 КК). Зазначені обставини повинні мати місце в сукупності, інакше суд не має права посилатися на п. «а» ч. 1 ст. 61 КК.
Неповноліття винного (п. «б» ч. 1 ст. 61 КК) включе-но до Кримінального кодексу як пом'якшувальну обставину, оскільки психіка такої особи відрізняється нестійкістю, у нього ще не повною мірою сформувалася позитивна соці-альна позиція; відсутність життєвої зрілості призводить до со-вершению недостатньо продуманих вчинків. Водночас підліток у силу зазначених особливостей більш сприйнятливий до виховним заходам, позитивному прикладу, тому призначення однакового покарання дорослим і недосконало-річним було б невиправданим і не відповідало б прин-ципу гуманізму, положенням міжнародних правових доку-ментів у цій сфері. Не випадково Верховний Суд у що наводиться вище постанові Пленуму рекомендує судам давати «вказівку

органу, виконуючому покарання, врахувати певні особ-
ності особистості неповнолітнього при поводженні з ним.
Такі ж вказівки суд має право дати спеціалізованому навчально-виховному установі »(п. 24).
Вагітність (п. «в» ч. 1 ст. 61 КК) визнається одним з смяг-чающих обставин. Такий підхід обумовлений принципом гуманізму, необхідністю охорони життя і здоров'я майбутньої матері, її дитини і пояснюється психофізичними особливостями со-стояння вагітної жінки. Термін вагітності, а також катего-рія скоєного злочину не грають ролі для визнання цього факту як пом'якшувальну обставину, що тягне призначення більш м'якого покарання в межах санкції статті Особливої ??частини КК. Вказана обставина враховується, зокрема, при вирішенні питання про застосування ст. 82 КК, положе-ня якої за наявності інших підстав дозволяють суду отсро-чить реальне відбування покарання до досягнення дитиною 14 років.
Наявність малолітніх дітей у винного (п. «г» ч. 1 ст. 61 КК) вперше включено до Кримінального кодексу як пом'якшувальну обставину і передбачає наявність хоча б однієї дитини. Під малолітніми прийнято вважати осіб, які досягли 14-річного віку. Ця обставина в рівній мірі враховується при призначенні покарання обом батькам, які беруть участь у воспита-ванні дітей, надають їм матеріальну допомогу, навіть якщо вони спільно з дитиною не проживають. Як видається, зазначений-ве обставина правомірно враховувати і в тому випадку, коли особа є законним опікуном дитини, бабою або дідом, ко-торие виховують його в зв'язку зі смертю батьків. «Наприклад, наявність малолітніх дітей у винного не може розцінюватися як пом'якшує покарання обставину (пункт« г »частини першої статті 61 КК РФ), якщо засуджений вчинив злочин стосовно своєї дитини або позбавлений батьківських прав» (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.).
Вчинення злочину в силу збігу важких життєвих
них обставин або з мотивів співчуття (п. «д» ч. 1 ст. 61
КК) фактично включає два самостійних обставини.
Під збігом тяжких життєвих обставин належить розуміти такі зовнішні (або внутрішні) чинники або їх сукупність, якими особа не могло протистояти і під

впливом яких зважилося на злочин: відсутність ра-боти і важка хвороба дитини або самого винного; аморальну поведінку чоловіка в сім'ї, систематичне зловживання алко-голем, продаж речей, відсутність грошових коштів, під воздей-наслідком чого дружина заподіяла тяжку шкоду здоров'ю чоловіка.
Мотив співчуття - нова обставина, включене в число пом'якшуючих. Співчуття - це почуття жалості, сопе-реживания, викликане чужим нещастям, важким материаль-ним чи іншим становищем особи. Впливаючи на психічний стан суб'єкта, цей мотив приводить його до вчинення пре-ступления, так як, на його думку, це якимось чином ІСПР-віт ситуацію, що створилася; але це зовсім не означає, що з-лайливий варіант поведінки був єдино правильним. Мо-тив співчуття буде мати місце при крадіжці грошей, щоб купити на них дорогі ліки для близької людини, введенні смертельно хворій людині високої дози лікарського препарату, що призвело до смерті останнього.
Названі обставини повинні перебувати у причинному зв'язку із вчиненим злочином, існувати в дійсності, а суб'єктивна оцінка їх винним, незважаючи на осо-сті психіки, повинна бути адекватною.
Вчинення злочину в результаті фізичного чи пси-хіческого примусу або в силу матеріальної, службової або іншої залежності (п. «е» ч. 1 ст. 61 КК).
Фізичний примус полягає у застосуванні до особи насильства будь-якого ступеня, в результаті чого воно змушене вдосконалення-шити чого нього злочин або стати учасником пре-ступнях групи, співучасником.
Психічне насильство виражається в погрозах заподіяти побої, шкоду здоров'ю будь-якої тяжкості, позбавити життя як самого суб'єкта, так і близьких їй осіб; поширити порочать або складаю-щие особисту таємницю відомості; звільнити людину з роботи; залучити до кримінальної відповідальності і т.п. Фізичне та психічне на-насильство треба відмежовувати від аналогічних обставин, якими особа не може чинити опір, протистояти, в результаті чого вони виключають злочинність діяння (ст. 40 КК).
Матеріальна залежність зумовлена ??знаходженням на пів-
ном утриманні особи, отриманням від нього значного грошового

змісту, який становить основу існування людини ;
залежність боржника від кредитора.
Службова залежність визначається станом підпорядкований-ності по службі. Наприклад, особа вчиняє злочин під загрозою, що його звільнять. Не можна розглядати як пом'якшувальну обставину вчинення злочину в обмін на обіцянку керівника організації підвищити на посаді, надати які-небудь пільги, яких не було у особи чи ні права на них, так як в цих випадках відсутній стан вимушеність.
Інша залежність випливає з інших відносин, крім пе-перерахованих. Це може бути залежність студента від препода-Ватель, сусідів по будинку, затриманого правопорушника від со-співробітника міліції, в результаті чого особа не може сопротив-ляться ситуації, що склалася, вільно здійснювати своє волевиявлення і змушене здійснити злочин.
Вчинення злочину при порушенні умов правомірність-ності необхідної оборони, затримання особи, яка вчинила злочин, крайньої необхідності, обгрунтованого ризику, виконання наказу чи розпорядження (п. «ж» ч. 1 ст. 61 КК) . Для з'ясування змісту перерахованих обставин необ-хідно звернутися до ст. 37-42 КК (див. гл. XII підручника). Суд при розгляді конкретної справи повинен встановити, чи були обставини, що виключають злочинність діяння, чи були дотримані вимоги, за наявності яких поведінка особи визнається правомірним, і які умови правомірності їм були порушені.
Протиправність чи аморальність поведінки потрапив-
шого, з'явився визначенню злочину (п. «з» ч. 1 ст. 61
КК), виражається у вчиненні потерпілим діяння, яке є злочином (побої, крадіжка і т.д.), адміністративним правопорушенням (дрібне хуліганство) або цивільно-пра-вових деликтом (неповернення боргу). Аморальна поведінка порушує норми моральності, моралі, правила пристойності і об-гуртожитків (подружня зрада, цинічні висловлювання в присутності малолітніх дітей тощо).
Явка з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, викриття інших співучасників злочину

і розшуку майна, добутого в результаті злочину
(п . «і» ч. 1 ст. 61 КК).
Явка з повинною означає, що особа в усному або письмовому вигляді добровільно повідомила органу, що здійснює кримі-нальну переслідування, про скоєний ним або з його участю злочином або змінило свої свідчення в судовому засіданні, і вони були покладені в основу обвинувального вироку (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11 січня 2007 р.). Явка з повинною може мати місце і в тому випадку, коли в ході розслідування одного злочину особа повідомляє про інше скоєний ним злочин.
Активне сприяння розкриттю злочину, розшуку майна, викриття інших співучасників злочину полягає у підтвердженні факту участі у злочині, надання відомостей про інші учасниках, у видачі знарядь злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, вказівці осіб, яким воно було передано.
Повідомлення про злочин, зроблене особою після його задер-жания як підозрюваного, не виключає визнання цього спільнота-ня в якості пом'якшує покарання обставини. Якщо ж органи слідства мали відомостей про злочин (поки-заніямі потерпілих, свідків, процесуальними документами і т.п.) і затриманій особі було відомо про це, то підтвер-дження ним факту участі у скоєному злочині не може розцінюватися як явка з повинною, а визнається як іншого пом'якшує покарання обставини (наприклад, викриття інших учасників злочину). Слід мати на увазі, що сукупності всіх перерахованих у вказаному пункті ч. 1 ст. 61 КК обставин не потрібно, достатньо одного з них.
Надання медичної та іншої допомоги потерпілому непо-безпосередніх після вчинення злочину, добровільне віз-міщення майнової шкоди та моральної шкоди, заподіяна-них в результаті злочину, інші дії, спрямовані на загладжування шкоди, заподіяної потерпілому ( п. «к» ч. 1 ст. 61
КК). Наявність зазначених обставин полягає в наложе-ванні пов'язки на рану, доставлянні потерпілого до лікарні, виклику по телефону його родичів; в сплату компенсації за зіпсоване майно; в принесення вибачень; в лагодження

пошкодженого майна, заміні непридатного або вибулого з володіння потерпілого майна, а також будь-які інші дей-наслідком, спрямовані на загладжування заподіяної шкоди.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Обставини, що пом'якшують покарання "
  1.  Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
      обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і положення про те, що ніхто не може нести кримінальну відповідальність двічі за одне і те ж злочин. Таким чином, справедливість виражається насамперед відповідно, адекватності покарання та інших заходів кримінально-правового характеру скоєного злочину. При встановленні такого
  2.  Стаття 40. Фізичний або психічний примус Коментар до статті 40
      обставина, що виключає злочинність діяння. Фізичний примус являє собою вплив на волю людини зовнішніх сил з метою змусити його учинити суспільно небезпечне діяння. Здійснюватися такий вплив може шляхом побоїв, тортур, заподіяння тілесних ушкоджень та іншими способами, що завдають фізичного болю і (або) шкоду тілу людини. Відповідно до ч. 1 ст. 40 КК
  3.  Стаття 41. Обгрунтований ризик Коментар до статті 41
      обставини достатності заходів запобігання шкідливих наслідків. Обличчя має усвідомлювати, що ним вжито усіх, на його думку, необхідні і можливі заходи недопущення шкоди або зведення його до мінімального рівня. Ризик не визнається обгрунтованим, якщо він завідомо був пов'язаний із загрозою для життя багатьох людей, з загрозою екологічної катастрофи або суспільного лиха. Поняття загрози життю
  4.  Стаття 42. Виконання наказу або розпорядження Коментар до статті 42
      обставина до категорії обставин, що пом'якшують покарання (п. "ж" ч. 1 ст. 61 КК РФ). Тут слід звернути увагу на те, що наказ або розпорядження одночасно є і психічним примусом особи до вчинення певних дій, що також може розцінюватися як обставина, що пом'якшує покарання (п. "е" ч. 1 ст. 61 КК РФ). При такому збігу, на наш погляд, слід
  5.  Стаття 61. Обставини, що пом'якшують покарання Коментар до статті 61
      обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а не відповідальність, як це було в КК РРФСР. Це справедливо, оскільки зазначені обставини не можуть впливати на встановлення ознак злочину або самого складу злочину, але можуть істотно вплинути на призначення покарання. Наприклад, надання допомоги потерпілому при вчиненні автодорожнього злочину не може вплинути
  6.  Стаття 63. Обставини, які обтяжують покарання Коментар до статті 63
      обставини, що пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання, підлягають встановленню в суді. Відповідно до ст. 63 КК РФ перелік обтяжуючих покарання обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, а їх встановлення має істотне значення для правильного вирішення питання про індивідуалізацію покарання. Якщо обтяжуюча обставина передбачено
  7.  Стаття 75. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям Коментар до статті 75
      обставин, що виключають злочинність діяння. Даний інститут застосовується до осіб, які вчинили злочин, але за таких обставин та умов, коли є можливість незастосування заходів кримінальної репресії. Процесуальної формою звільнення від кримінальної відповідальності є постанова дізнавача за згодою прокурора, а також слідчого за згодою керівника слідчого
  8.  Стаття 113. Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю в стані афекту Коментар до статті 113
      обставиною, що пом'якшує покарання. Суб'єктивна сторона аналізованого злочину виражається виною у формі несподіваної (аффектированного) прямого чи непрямого умислу. Про підстави виникнення, ознаках афекту і особливості реалізації аффектированного умислу див. коментар до ст. 107 КК РФ. Необережне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю в стані афекту
  9.  Стаття 208. Організація незаконного збройного формування або участь у ньому Коментар до статті 208
      обставина, що пом'якшує
  10.  Стаття 291. Дача хабара Коментар до статті 291
      обставинами, не залежних від волі осіб, які намагалися передати предмет хабара, скоєне ними слід кваліфікувати як замах на дачу хабара. Відповідальність за дачу хабара не виключає одночасного залучення до кримінальної відповідальності за дії, що утворюють самостійний злочин. У таких випадках вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Суб'єктивна