| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Обов'язки продавця та наслідки їх порушення |
||
|
Передача здійснюється продавцем способами, вичерпно названими в ст. 224 ГК: a) врученням товару; б) здачею товару організації транспорту (зв'язку) для доставки; в) нарешті, передачею на товар товарораспорядительного документа (коносамента та ін.) Проте договір може передбачати, що передача залежить від дій покупця (так звана вибірка - див. п. 2 ст. 510, 515 ЦК), а іноді такі дії передбачає сама обстановка вчинення та виконання договору (див. ст. 498 ЦК). Обов'язок з передачі вважається виконаним у момент, передбачений в договорі (див. абз. 1 п. 1 ст. 458 ЦК), в іншому випадку момент її виконання визначає закон залежно від особливостей її виконання. Так, цей обов'язок вважається виконаним: по-перше, у момент вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі (якщо продавець зобов'язаний доставити товар покупцю), по-друге, в момент надання товару в розпорядження покупця, при цьому товар повинен бути готовий до передачі до належному терміну і в належному місці і належним чином ідентифікований шляхом маркування чи іншим чином, а покупець - обізнаний про готовність товару до передачі (якщо товар має бути переданий в місці його знаходження), по-третє, у момент здачі товару перевізникові (організації зв'язку) для доставки покупцеві (якщо продавець не зобов'язаний доставляти товар або передавати його в місці його знаходження) (див. відповідно абз. 2, 3 п. 1, п. 2 ст. 458 ЦК). Значення правил ст. 458 ЦК - в наступному. А. Дані правила визначають момент переходу ризику випадкової загибелі (ушкодження) товару від продавця до покупця (periculum). Ризик випадкової загибелі (ушкодження) товару - небезпека (загроза) випадкової його загибелі (пошкодження) після укладення договору і виникнення збитку в результаті впливу зовнішніх сил або таких властивостей товару, які не є його недоліками. Яка ризикує сторона несе негативні наслідки, що виникли в результаті випадкової загибелі (ушкодження) товару. Ризик продавця складається у втраті права на покупну ціну або в обов'язки повернути покупцеві грошову суму, а ризик покупця - в обов'язку сплати покупної ціни без права вимоги від продавця передачі товару * (24). За загальним правилом ризик переходить від продавця до покупця саме в той момент, коли відповідно до закону або договору продавець вважається який виконав обов'язок щодо передачі. Однак виконання цього обов'язку тягне перехід ризику тільки за загальним правилом: оскільки дане правило може бути змінено договором, можливо, що ризик вже переданого товару продовжує нести продавець і, навпаки, що ризик несе ще не який одержав товар покупець (див. ст. 458, п . 1 ст. 459 ЦК) * (25). Сказане про перехід ризику стосується випадків виконання продавцем обов'язку з передачі товарораспорядительного документа, передача якого прирівняна до передачі самого товару (див. п. 3 ст. 224 ЦК). Б. Виконання продавцем обов'язку з передачі не означає наявність передачі. Згідно ст. 224 ГК про останню можна говорити тільки при врученні товару покупцеві (зазначеній ним особі) або здачі перевізнику (організації зв'язку) для доставки (див. абз. 2 п. 1, п. 2 ст. 458 ЦК), саме з цим за загальним правилом пов'язується і перехід права власності на даний товар від продавця до покупця (див. п. 1 ст. 223 ЦК). Навпаки, виконання обов'язку з передачі допомогою надання готового товару в розпорядження обізнаного про це покупця (див. абз. 3 п. 1 ст. 458 ЦК), самої передачі не означає. З наданням товару у розпорядження покупця зв'язується тільки перехід ризику випадкової загибелі (ушкодження) товару, який тут переходить раніше передачі товару, а значить, і перш переходу права власності (якщо, звичайно, інший момент переходу ризику не передбачає договір - див. п. 1 ст. 459 ЦК). Звідси значення правила абз. 3 п. 1 ст. 458 ГК полягає в тому, щоб стимулювати покупця до своєчасної вибірці приготованого продавцем товару * (26). Виконання продавцем обов'язку передати товаророзпорядчий документ зв'язується з його врученням покупцю (зазначеній ним особі) або здачею перевізнику (організації зв'язку) для доставки (але не з наданням у розпорядження), а тому означає передачу завжди. А оскільки передача такого документа прирівняна до передачі товару (див. п. 3 ст. 224 ЦК), остільки в умовах юридично відбулася передачі товару, але не фактичного його надходження у володіння покупця до останнього переходить та право (якщо інше не передбачено законом або договором - див. п. 1 ст. 223 ЦК) і ризик (якщо інше не передбачено договором - див п. 1 ст. 459 ЦК). В. Стаття 458 ЦК (враховуючи, що виконання обов'язку з передачі означає передачу не завжди) може використовуватися при вирішенні та інших питань, пов'язаних з передачею (див. п. 1 ст. 470, п. 1 ст. 471, п. 3 ст. 485 ЦК та ін.) Наслідки невиконання продавцем обов'язку з передачі залежать від ряду обставин. По-перше, при відмові продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від виконання договору (див. п. 1 ст. 463 ЦК). Однак якщо не передана продавцем покупцю річ визначена в договорі індивідуальними ознаками, покупець має право на свій розсуд вимагати від продавця її відібрання або відшкодування збитків. В умовах такої альтернативи ефективність першої вимоги (на відміну від другого) залежить від прав (інтересів) третіх осіб. Справа в тому, що річ не може бути відібрана у продавця, якщо вона вже передана третій особі, який став її власником (суб'єктом права господарського відання або оперативного управління), а стосовно ще не передали речі в умовах конфлікту інтересів кількох кредиторів перевагу має той з них, на користь якої зобов'язання щодо передачі виникло раніше, а якщо цей момент встановити неможливо - той з них, хто раніше пред'явив позов про відібрання цієї речі (див. ст. 398, п. 2 ст. 463 ЦК). По-друге, покупець, попередньо сплатив товар, але не отримав його в строк, має право на свій розсуд вимагати передачі оплаченого товару або повернення передоплати (див. п. 3 ст. 487 ЦК), при цьому незалежно від обраного вимоги і за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) він має право вимагати сплати на суму передоплати відсотків річних (див. ст. 395 ЦК). Відсотки підлягають сплаті за період з дня, коли передача мала відбутися (а якщо це передбачено договором - з дня отримання продавцем суми передоплати), до дня фактичної передачі (повернення суми передоплати) (див. п. 4 ст. 487 ЦК). По-третє, покупець, який не отримав товар, придбаний у кредит, має право за загальним правилом (якщо договором або законом не передбачено інше) призупинити зустрічну оплату або відмовитися від оплати і вимагати відшкодування збитків, а при отриманні товару не в повному обсязі - призупинити зустрічну оплату або відмовитися від оплати пропорційно неодержаних товарів. Якщо покупець все ж оплатить неотриманий товар, продавець зобов'язаний його надати (див. п. 2-4 ст. 328, п. 2 ст. 488 ЦК). 2. Разом з товаром (головною річчю) продавець зобов'язаний передати приналежності (у тому числі документацію - техпаспорт, сертифікат якості, інструкцію з експлуатації тощо), які за загальним правилом слідують долю головної речі (див. ст. 135 і п. 2 ст. 456 ЦК). При непередачі приладдя покупець має право встановити продавцю розумний термін для їх передачі, після чого - відмовитися від товару, якщо інше не передбачено договором (див. ст. 464 ЦК). 3. Найважливіша обов'язок продавця, що характеризує сутність, спрямованість і результат договору купівлі-продажу, - перенести на покупця право власності (див. п. 1 ст. 454 ЦК) * (27). Враховуючи, що стадії (і моменти) укладення та виконання договору збігаються не завжди, виникає питання: в який момент право на відчужується товар переходить від продавця до покупця? Оскільки, як правило (якщо інше прямо не передбачено законом або договором), воно переходить в момент не укладення договору, а передачі і забезпечується передачею (так звана система передачі (традиції) - п. 1 ст. 223 ЦК): a) обов'язок продавця "перенести" на покупця право власності тісно пов'язана з його обов'язком з передачі; б) передача зазвичай забезпечує перехід не тільки володіння, а й права власності. Враховуючи, однак, диспозитивність правила п. 1 ст. 223 ГК, сама по собі передача, якщо це передбачено законом або договором, може і не породжувати речовий ефект, який стосовно індивідуально-визначеної речі може виникнути згідно так званої консенсуальной системі як до передачі (наприклад, вже в момент укладення договору), так і пізніше (наприклад, в момент оплати або настання інших обставин - див. ст. 491 ЦК). Так, закон прямо говорить, що якщо відчуження майна підлягає державній реєстрації, право у набувача за загальним правилом (якщо інше не встановлено законом) виникає з моменту реєстрації (див. абз. 1 п. 2 ст. 223, п. 1 ст. 131 , ст. 551 ЦК), тобто незалежно від передачі. Перехід права щодо речей, визначених у договорі родовими ознаками, може відбутися не раніше їх індивідуалізації, яка чи не завжди забезпечується передачею (що відповідає загальним правилом п. 1 ст. 223 ЦК) * (28). 4. Продавець зобов'язаний передати товар вільним від прав і домагань третіх осіб, тобто забезпечити його юридичну чистоту, крім випадку, коли покупець погодився прийняти товар з обтяженням (див. ст. 460 ЦК). Товар повинен бути вільний від обтяжень до того моменту, коли від продавця до покупця має перейти право власності. Оскільки обтяження можуть бути різними, в тому числі здатними привести до вилучення товару, покупець, будучи зацікавленим у придбанні титулу власника або, принаймні, в спокійному володінні і безперешкодному здійсненні власницьких правомочностей, при укладенні договору мають право придбати товар з обтяженням або відмовитися від його придбання. Невиконання продавцем цього обов'язку дозволяє покупцеві на його розсуд і залежно від характеру обтяження вимагати зменшення покупної ціни або розірвання договору (див. п. 1 ст. 460 ЦК). Право пред'явити ці вимоги виникає в той момент, коли після передачі товару покупець дізнався або повинен був дізнатися про існування прав (домагань) третіх осіб, з цього ж моменту за даними вимогам починає текти позовна давність. Формально обидві санкції застосовуються: a) незалежно від вини продавця, якщо товар обтяжений правами третіх осіб (див. абз. 2 п. 1 ст. 460 ЦК) і б) за наявності вини продавця, якщо товар обтяжений домаганнями третіх осіб (див. п . 2 ст. 460 ГК, в якому говориться прямо, що такі домагання повинні бути відомі продавцю). Тому якщо товар обтяжений правами третіх осіб, застосування даних санкцій блокує будь-яке з наступних доведених продавцем обставин: a) згода покупця прийняти товар з обтяженнями (див. абз. 1 п. 1 ст. 460 ЦК); б) рівнозначне Такої згоди знання покупця про обтяження і в) не рівнозначно Такої згоди повинність знання покупця про обтяження (див. абз. 2 п. 1 ст. 460 ЦК). Якщо ж товар обтяжений домаганнями третіх осіб, застосування даних санкцій блокує доведена продавцем його власна необізнаність про наявність домагань на момент передачі товару (див. п. 2 ст. 460 ЦК) * (29). Санкції абз. 2 п. 1 ст. 460 ГК не виняткові * (30), до того ж розраховані тільки на ті обтяження, які не загрожують покупцеві втратою товару. Справді: a) при втраті покупцем товару (зважаючи на його вилучення третіми особами або недійсності договору купівлі-продажу та застосування реституції) обидві санкції просто втрачають сенс, б) випадки вилучення у покупця товару третіми особами (так звана евікція) законом регулюються за рамками ст. 460 ГК за допомогою ст. 461, 462 ГК, суть яких в наступному. При виникненні спору про виселення покупець зобов'язаний залучити до участі в справі продавця, а продавець - взяти участь у справі на боці покупця. Виконання даного обов'язку покупцем дає продавцю шанс перешкодити вилученню (і наступної його відповідальності перед покупцем за те, що трапилося), але навіть якщо продавець не залучений до участі в справі, він все одно відповідає перед покупцем за вилучення товару у всіх випадках, виключаючи той, коли доведе, що його участь у справі могло б запобігти вилученню. Звідси невиконання покупцем цього обов'язку (і не притягнення продавця до участі у справі) саме по собі не тягне для покупця несприятливих наслідків. У свою чергу продавець, залучений до участі в справі, але не взяв в ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем - тобто не може оскаржувати будь-яку ненавмисну (у тому числі випадкову) процесуальну помилку покупця, що привела до вилучення речі. Однак продавець може оскаржити явний програш покупцем спору про виселення і при ефективному заперечування цього факту - уникнути відповідальності перед покупцем за те, що трапилося (див. ст. 462 ЦК). Позов третіх осіб до покупця про вилучення товару підлягає задоволенню, якщо їх вимога грунтується на підметі захисту праві * (31). У цьому випадку покупець, так і не ставши власником купленого товару, в результаті виконання судового рішення втрачає і володіння ним. При вилученні у покупця товару продавець несе перед ним відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Особливість позову покупця до продавця про відшкодування збитків і його задоволення - наступного. А. Даний позов - НЕ регресний * (32), а прямий позов покупця до продавця, заснований на невиконанні останнім його обов'язки за договором купівлі-продажу. Тому: a) позовна давність за відповідним вимогу тече з моменту вилучення товару у покупця (пор. з п. 3 ст. 200 ЦК); б) покупець має право на повне відшкодування збитків (у тому числі судових витрат і неотриманого доходу). Б. Покупець може вдатися до даному позову тільки за умови вилучення у нього товару і з моменту вилучення (тобто виконання відповідного судового рішення). Якщо треті особи зберігають право на товар, але його вилученню на їх користь перешкодила Минулий позовна давність, покупець, що зберіг таким чином володіння даним товаром, не може вимагати відшкодування збитків (п. 1 ст. 461 ЦК), але може вибирати між вимогами, передбаченими в абз. 2 п. 1 ст. 460 ГК. В. Ефективність даного позову: a) залежить від моменту виникнення підстави, за яким товар був вилучений у покупця третіми особами, і б) не залежить від вини продавця. Підстава вилучення товару у покупця повинно виникнути до (а не після) виконання продавцем договору купівлі-продажу, при цьому продавець звільняється від відшкодування збитків, тільки якщо доведе, що покупець знав або повинен був знати про наявність підстави для вилучення (пор. з абз. 2 п. 1 ст. 460 і п. 1 ст. 461 ЦК). Продавець і покупець не можуть домовлятися про звільнення продавця від відшкодування збитків у разі вилучення товару або про обмеження даної відповідальності (див. п. 2 ст. 461 ЦК). Втім, вони не можуть робити це до настання обставин, що тягнуть відповідальність, але можуть зробити це після набрання законної сили рішення про вилучення товару (див. ст. 415 ЦК), крім того, вони можуть дану відповідальність посилити * (33). 5. Продавець зобов'язаний передати товар у належній кількості. Кількість близько предмету договору: умова договору про товар вважається узгодженим, якщо договір дозволяє визначити його найменування і кількість (див. п. 3 ст. 455 ЦК), якщо ж договір не дозволяє визначити кількість підлягає передачі товару, він не вважається укладеним (див. п. 2 ст. 465 ЦК). Питання про кількість (і потреби у його рішенні) не виникає, якщо предмет поодинокий. В інших випадках кількість повинна бути певним або, принаймні, визначним. Для цього використовуються: a) відповідні одиниці виміру (штуки, міри ваги, довжини, площі, об'єму тощо, наприклад погонні, квадратні або кубічні метри), б) грошове вираження (наприклад, кількість підлягає передачі цегли повинно відповідати вартості 1 млн руб. на день виконання договору); в) індивідуальна методика, розроблена учасниками договору (наприклад, кількість підлягає передачі цегли повинно бути достатнім для проведення робіт згідно проектно-кошторисної документації) (див. п. 1 ст. 465 ЦК). Порушення продавцем умови про кількість має місце, якщо товар передається як в меншій кількості, так і більшій (ніж визначено в договорі). У будь-якому випадку покупець зобов'язаний сповістити продавця про порушення договору (див. п. 1 ст. 483 ЦК). При передачі меншої кількості товару покупець має право за своїм розсудом і за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) вимагати передачі відсутньої кількості або відмовитися від переданого товару і від його оплати (а якщо товар уже оплачений - вимагати повернення грошей), а при передачі більшого (якщо продавець у розумний строк не розпорядиться наднормативним товаром і якщо інше не передбачено договором) - прийняти весь товар, при цьому наднормативний товар повинен бути оплачений за ціною нормативного або по іншій ціні, узгодженої сторонами (див. ст. 466 ЦК). 6. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в належному асортименті. Асортимент - внутрішнє співвідношення між елементами, що утворюють предмет договору, критерій їх співвідношення (і протиставлення) - різні ознаки, яким надається юридичне значення (див. п. 1 ст. 467 ЦК). Питання про асортимент виникає тільки при можливості встановлення співвідношення між різними елементами предмета, наприклад за ознаками виробника (автомобілі ВАЗ і ГАЗ), типу (легкові або вантажні), моделі (ВАЗ 2109 і 2110), кольору (білі та чорні) і т. п. Відповідно цього питання не виникає в принципі, якщо предмет поодинокий (1 автомобіль), а також якщо значна кількість товарів, що утворюють предмет, виключає будь-яке внутрішнє їх співвідношення і протиставлення (100 автомобілів одного виробника, типу, моделі, кольору). Питання про асортимент тим більше принциповий, чим більше використано ознак, індивідуалізують предмет (сам асортимент при цьому є розгорнутим), навпаки, при найбільш загальному формулюванні предмета питання про асортимент може і не виникнути. Асортимент (як і кількість) повинен бути певним або, принаймні, визначним, але асортимент (на відміну від кількості) не є суттєвим: продавець на свій розсуд має право передати товари в асортименті, виходячи з відомих йому при укладенні договору потреб покупця (і тим самим заповнити відсутнє умова договору), або відмовитися від виконання укладеного договору (див. п. 2 ст. 467 ЦК). Наслідки порушення продавцем умови про асортимент може передбачати договір (див. п. 6 ст. 468 ЦК), в іншому випадку застосовуються норми ЦК (див. п. 1-5 ст. 468). Так, покупець на свій розсуд має право: a) відмовитися від прийняття всіх переданих товарів (див. п. 1, абз. 3 п. 2), б) відмовитися від неассортіментних товарів і прийняти асортиментні (див. абз. 2 п. 2) ; в) вимагати заміни неассортіментних товарів на асортиментні (див. абз. 4 п. 2) * (34); г) прийняти всі передані товари (див. абз. 5 п. 2) * (35). При відмові від товарів (всіх або неассортіментной їх частини) або пред'явлення вимоги про заміну неассортіментних товарів покупець має право також відмовитися і від їх оплати, а якщо вони вже оплачені - зажадати повернення грошей (див. п. 1, 3). Неассортіментние товари вважаються прийнятими покупцем не тільки у разі його прямої згоди, але і якщо в розумний строк після їх отримання він не повідомить продавця про свою відмову (див. п. 4). Прийняті покупцем неассортіментние товари підлягають оплаті за ціною, погодженою з продавцем, а в разі її неузгодження останнім у розумний строк - за ціною, яка в момент укладення договору при порівнянних обставинах звичайно стягувалася за аналогічні товари (див. п. 5). 7. Продавець зобов'язаний передати товар згідно з умовами договору про комплектність і комплекті. Комплектність - питання про різноманітних предметах - комплектуючих виробах (див. п. 3 ст. 470, п. 3, 4 ст. 471 ЦК та ін.) Комплектуючі вироби - різнорідні елементи, що утворюють єдине ціле (складну річ) і використовуються за загальним призначенням (див. ст. 134 ЦК). Різнорідність відрізняє комплектуючі вироби від асортиментних (однорідних) товарів (див. ст. 467 ЦК). Комплектуючі вироби об'єднані загальним (технічним або іншим) призначенням, кожне такий виріб виконує свою (технічну або іншу) функцію, при цьому деякі комплектуючі можуть бути приладдям (див. ст. 135 і 464 ЦК) * (36). Комплектність повинна відповідати умовам договору, а за їх відсутності - звичаям ділового обороту або іншим звичайно ставляться (див. ст. 478 ЦК). Так, конфігурація комп'ютерів може бути різною, але стандартна конфігурація припускає оснащеність всякого комп'ютера системним блоком, монітором, клавіатурою, мишею. Комплект - набір товарів за довільним принципом, які тому нерідко є далекими один від одного. Приклад комплекту - подарунковий набір, що складається з книги, ручки і коробки цукерок і (або) будь-який інший комбінації товарів, набір канцелярських (шкільних) товарів і т.п. Від комплектності комплект відрізняється "меншою стійкістю" і "більшою гнучкістю" елементів. Саме тому комплект може (і повинен) визначати тільки договір, а для заповнення дефіциту відомостей про комплект не можуть використовуватися звичаї ділового обороту та інші зазвичай пред'являються вимоги. Звідси комплект - завжди істотна умова договору, неузгодженість якого тягне неукладеним останнього. За загальним правилом усі товари, що входять в комплект, передаються одночасно (див. ст. 479 ЦК). Закон встановлює однакові наслідки за порушення комплектності і комплекту з тією лише різницею, що в першому випадку вони передбачені імперативно (див. п. 1, 2 ст. 480 ЦК), а в другому - диспозитивно (див. п. 3 ст. 480 ГК). У разі передачі некомплектного товару (і при порушенні умови про комплекті, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті зобов'язання) покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни або доукомплектування товару в розумний строк, а при неефективності останньої вимоги - заміни некомплектного товару на комплектний чи відмовитися від виконання договору і зажадати повернення грошей. 8. Продавець зобов'язаний передати товар належної якості. Якість - об'єктивна характеристика, що дозволяє зробити висновок про придатність, обмеженою придатності чи непридатності товару для цілей експлуатації згідно з призначенням. Якість покоїться на технічних, технологічних, естетичних, екологічних та інших критеріях (і їх сукупності) і може бути встановлене шляхом експертизи. Чим більше складний за своїм устроєм і (або) функцій товар, тим більше багатоаспектним і комплексним є питання його якості і тим наявність одних характеристик не виключає можливої відсутності інших. Питання про якість має прямий зв'язок з питанням про те, чи має річ мінову і споживчу вартість, тобто є вона товаром. Однак оскільки якість продаваного товару насамперед має відповідати умовам договору (договірне якість - див. п. 1 ст. 469 ЦК), предметом останнього може бути будь-яка річ, в тому числі і об'єктивно неякісна, але в силу тих чи інших причин представляє для покупця суб'єктивний інтерес (див. п. 3 ст. 536 ЦК). При відсутності в договорі умов про якість товар повинен бути придатним для цілей звичайного використання (звичайна якість), а якщо при укладенні договору продавець знав про конкретну мету придбання товару покупцем - придатним для використання в цих конкретних цілях (конкретну якість) (див. п. 2 ст. 469 ЦК). Якість товару, що продається за зразком та (або) опису, повинна відповідати зразку та (або) опису (заявлена якість - див п. 3 ст. 469 ЦК). Якість товару, відчужуваного продавцями, які здійснюють підприємницьку діяльність, має відповідати обов'язковим вимогам, передбаченим законом або у встановленому ним порядку (обов'язкова якість), а в силу особливої угоди продавця і покупця воно може (і повинно) відповідати більш високим (порівняно з обов'язковою якістю) вимогам (підвищена якість) (див. п. 4 ст. 469 ЦК). Продавець зобов'язаний забезпечити перевірку якості товару. Її необхідність та порядок проведення (у тому числі обов'язок надання доказів її здійснення у вигляді випробування, аналізу, огляду і т.п.) можуть бути передбачені законодавством, обов'язковими вимогами державних стандартів або договором (див. п. 1, 3 ст. 474 ГК), в іншому випадку така перевірка проводиться відповідно до звичаїв ділового обороту або іншим звичайно ставляться (див. п. 2 ст. 474 ЦК). Порядок та умови перевірки якості товару для продавця і покупця повинні бути однаковими (див. п. 4 ст. 474 ЦК). Питання про якість товару пов'язаний: a) з необхідною і достатньою тривалістю існування властивостей товару, що забезпечують якісне його функціонування, і б) з граничним терміном виявлення недоліків для цілей подальшого пред'явлення відповідних вимог. У зв'язку з цим Цивільний кодекс передбачає три ситуації. По-перше, відчужується товар повинен відповідати вимогам якості, принаймні, в момент його передачі (або в інший момент згідно з угодою) і далі в межах розумного строку має бути придатним для цілей звичайного використання (див. п. 1 ст. 470 ГК). Дане правило закріплює так звану законну гарантію якості, яка має місце і діє у всіх випадках, крім тих, коли продавець видав договірну гарантію (встановив гарантійний строк). Відповідно за загальним правилом (якщо інше не встановлено законом або договором - див п. 1 ст. 477 ЦК) покупець може пред'явити до продавця вимоги, пов'язані з недоліками товару, якщо вони були виявлені протягом цього розумного строку, але в межах двох років з дня передачі товару (або більш тривалого терміну згідно із законом або договором) (див. п. 2 ст. 477 ЦК). По-друге, продавець, який надав договірну гарантію, зобов'язаний забезпечити якість товару (включаючи за загальним правилом і всі його комплектуючі) протягом гарантійного терміну (див. п. 2, 3 ст. 470, а також п. 3 ст. 471 ЦК) . Договірна гарантія може бути звичайною і короткою (менше двох років), що має правове значення (пор. п. 2 ст. 476 та п. 5 ст. 477 ЦК). Як правило (якщо інше не передбачено договором), гарантійний строк починає текти з моменту передачі товару (див. п. 1 ст. 471 ЦК). Гарантійний термін не тече, якщо покупець був позбавлений можливості використовувати товар за обставинами, що залежать від продавця. Він також не тече за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором), якщо покупець не використав товар через недоліки. У першому випадку гарантійний термін не тече до усунення продавцем вказаних обставин, у другому - продовжується на період, поки товар не використовувався за умови належного (див. ст. 483 ЦК) сповіщення продавця про недоліки товару (див. п. 2 ст. 471 ГК). Відповідно за загальним правилом (якщо інше не встановлено законом або договором - див п. 1 ст. 477 ЦК) покупець може пред'явити до продавця вимоги, пов'язані з недоліками товару, на який встановлено гарантійний строк, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку . При різниці гарантійних термінів на основне і комплектуючий вироби виявлення недоліків комплектуючого виробу (для можливості пред'явлення вимог) має бути протягом встановленого на нього гарантійного терміну, а якщо він менше гарантійного строку на основний виріб-протягом гарантійного строку на основний виріб (див. п . 3 ст. 477 ЦК). Однак при короткій (менше ніж 2 роки) гарантії на товар покупець може пред'явити до продавця вимоги, пов'язані з його недоліками, і після закінчення терміну гарантії, але в межах двох років (див. п. 5 ст. 477 ЦК). Значення даного правила полягає в тому, щоб зрівняти продавців, які надали коротку гарантію, з тими, які не надали гарантію взагалі, і виключити перевагу перших перед другими. По-третє, у товару може бути термін придатності, який відрізняється від гарантійного терміну тим, що він: a) встановлюється тільки виробником (але не продавцем, функції якого за великим рахунком зводяться до виконання обов'язку, передбаченої п. 2 ст. 472 ЦК) і починає текти з дня виготовлення (а не передачі) товару; б) його встановлення - передбачена законом або у встановленому ним порядку обов'язок (а не право) виробника; в) встановлюється на специфічні види товарів (продукти харчування, медикаменти тощо , ефективність дії яких зазвичай обмежена в часі); г) визначає часові межі придатності товару, за рамками яких його використання небезпечно або марно (див. ст. 472, 473 ЦК). Відповідно за загальним правилом (якщо інше не встановлено законом або договором - див п. 1 ст. 477 ЦК) покупець може пред'явити до продавця вимоги, пов'язані з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо ці недоліки були виявлені протягом строку придатності (див. п. 4 ст. 477 ЦК). Таким чином, за межами розглянутих термінів виявлення недоліків переданого товару (цієї умови пред'явлення покупцем вимог, пов'язаних з недоліками товару, - див п. 1 ст. 477 ЦК) покупець, як правило (якщо інше не встановлено законом або договором), не вправі пред'являти такі вимоги, а продавець відповідно не зобов'язаний ці вимоги задовольняти. З урахуванням цього принципового зауваження при наявності спору про якість проданого товару належить мати на увазі наступні питання процесуального та матеріального порядку. Насамперед що стосується тягаря доведення. Продавець відповідає в наступних випадках: якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передачі товару або з причин, які існували до цього моменту (дане правило є загальним і застосовується щоразу при відсутності у товару гарантійного строку або строку придатності - див. п. 1 ст. 476 ЦК); якщо продавець не доведе, що недоліки виникли після передачі товару через порушення покупцем правил користування товаром або його зберігання, дій третіх осіб або непереборної сили (дане правило є спеціальним і застосовується за наявності у товару гарантії якості, тобто встановленого продавцем гарантійного терміну, - див. п. 2 ст. 476 ЦК); якщо покупець доведе, що недоліки, виявлені ним після закінчення встановленої на товар короткою гарантії якості, але в межах двох років з дня передачі йому товару (дане правило, як видно, також є спеціальним), виникли до передачі товару або з причин, які існували до цього моменту (див. п. 5 ст. 477 ЦК). Оскільки якість відчужуваного товару має відповідати договору (див. п. 1 ст. 469 ЦК), продавець не відповідає за ті недоліки товару, які були ним обумовлені (див. п. 1 ст. 475 ЦК), для чого йому - продавцю - слід ця обставина довести. Cанкціі, до яких може вдатися покупець товару з недоліками, залежать від характеру недоліку. Якщо порушення вимог до якості товару (у тому числі до частини товарів, що входять в комплект) є звичайним, покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару (див. п. 1, 4 ст. 475 ЦК). Якщо порушення вимог до якості товару (у тому числі до частини товарів, що входять в комплект) є істотним (непереборним взагалі або без невідповідних витрат або тимчасових витрат, що виявляються неодноразово або поновлюваних після усунення тощо), покупець має право за своїм вибором: відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплачених грошей; вимагати заміни неякісного товару якісним (див. п. 2, 4 ст. 475 ЦК). Якщо за звичайних недоліках покупець позбавлений можливості пред'явити вимоги, встановлені на випадок істотних недоліків (інакше втрачає сенс саме існування п. 2 ст. 475 ЦК), то покупцеві, що зіткнулося з істотними недоліками, навряд чи справедливо відмовляти в можливості пред'явлення вимог, передбачених для звичайних недоліків. Можливість пред'явлення покупцем цих вимог не може блокувати його договір з продавцем, але вони можуть виключатися характером товару або істотою зобов'язання (якщо мова йде про усунення недоліків товару або про його заміну), а також законом (див. п. 3, 5 ст. 475 ЦК). Оскільки санкції ст. 475 ЦК - заходи захисту покупця (а не заходи відповідальності), можливість їх вживання не обумовлена виною продавця і необхідністю з'ясування цього питання. Звідси випливає, що якщо продавець і зможе довести свою невинність (тобто що він не знав, не повинен був і не міг знати про наявність у проданого товару прихованого браку, яке проявилося тільки через деякий час з початку його експлуатації), це не звільняє його від санкцій з боку покупця, ефективність яких визначає наперед успішність доказування покупцем тієї обставини, що недоліки виникли до передачі товару або з причин, які існували до цього моменту (див. п. 1 ст. 476 ЦК). Інша справа, якщо покупець вимагає від продавця сплати неустойки або відшкодування збитків, заподіяних недоліками товару. Оскільки в таких випадках продавця притягують до відповідальності, він відповідає за загальним правилом (якщо інші підстави не передбачають закон або договір) за наявності в його діях вини, відсутність якої він же і доводить (див. п. 1, 2 ст. 401 ЦК) . 9. Продавець зобов'язаний передати товар у належній тарі та (або) упаковці, які забезпечують безпеку товару від зовнішніх впливів і, навпаки, зовнішню безпеку від шкідливих властивостей деяких товарів, а часом виконують і інші функції (в тому числі рекламні). Оскільки закон в ст. 481, 482 ГК однаково регулює питання, пов'язані з тарою та упаковкою, відмінність між ними (тара може бути многооборотной, а тому сама бути товаром) має значення тільки у випадках, передбачених законом або договором (див. ст. 517 ЦК). Продавець зобов'язаний передати товар у тарі та (або) упаковці, крім випадків, коли інше передбачено договором і випливає із суті зобов'язання, а також товарів, що виключають необхідність їх затарювання (упаковки). Способи затарювання (упаковки) повинні відповідати: договором; при його відсутності - звичайному способу затарювання (упаковки) для відповідного товару; при його відсутності - способом затарювання (упаковки), що забезпечує збереження товару при звичайних умовах його зберігання та транспортування; обов'язковим (для продавців, які здійснюють підприємницьку діяльність) вимогам, встановленим законом (див. ст. 481 ЦК). Тара (упаковка) може впливати на ціну товару, яка визначається за вагою брутто (див. п. 2 ст. 485 ЦК). Порушення продавцем вимог щодо тари (упаковки) можуть виразитися в передачі товару без тари (упаковки) або в неналежній тарі (упаковці). Покупець має право вимагати від продавця затарить (упакувати) товар або замінити неналежну тару (упаковку). Враховуючи, однак, що обидві вимоги можуть бути блоковані договором, істотою зобов'язання або характером товару (див. п. 1 ст. 482 ЦК), більш ефективними для покупця можуть стати вимоги, встановлені на випадок продажу неякісного товару (див. ст. 475, п. 2 ст. 482 ЦК). Справді, оскільки недоліки тари (упаковки) прирівняні до неякісність товару, в результаті чого покупець має право пред'явити вимоги, як якби неякісним був сам товар, вимоги ст. 475 ЦК (на відміну від вимог п. 1 ст. 482 ЦК) не можуть блокувати договір: його можуть блокувати істота зобов'язання, характер товару і законодавець (див. п. 3, 5 ст. 475 ЦК). Питання про те, чи є недолік тари (упаковки) завжди звичайним і чи може він бути істотним у зв'язку із застосуванням санкцій ст. 475 ГК, спірне * (37). Представляється, що в залежності від конкретних обставин він може бути тим або іншим: саме правило п. 2 ст. 482 ЦК не дає приводу для іншого рішення даного питання; зв'язок між товаром і тарою (упаковкою) може бути різною, при цьому недоліки тари (упаковки) можуть безпосередньо впливати на якість самого товару аж до виключення можливості його використання за призначенням і саме через нестачу тари (упаковки) товар може завдати шкоди оточуючим; недоліки тари (упаковки) можуть бути усуненими і неусувними, останнє відповідає правилу абз. 1 п. 2 ст. 475 ГК; характер і призначення товару можуть бути різними (придбання товару для себе, для подарунка і інш.), а тому неоднаковим для покупця може бути і значення тари (упаковки). Застосування правила п. 2 ст. 482 ЦК не зумовлене обов'язковою наявністю недоліку у самого товару: при недоліки товару ст. 475 ЦК застосовується прямо (а не через п. 2 ст. 482 ЦК); призначення п. 2 ст. 482 ГК в тому і полягає, щоб диференціювати недоліки товару і недоліки тари (упаковки), з одного боку, з іншого - встановити єдині правові наслідки. 10. У продавця можуть бути й інші обов'язки. Так, договір може покладати на нього обов'язок страхувати товар. При її невиконанні покупець має право застрахувати товар сам з наступним віднесенням витрат на продавця або відмовитися від виконання договору (див. ст. 490 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Обов'язки продавця та наслідки їх порушення" |
||
|
||