| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Обмеження та позбавлення дієздатності в МПП |
||
|
Більш-менш загальним положенням, існуючим в МПП для вирішення питання про обмеження дієздатності повнолітньої особи, є принцип, згідно з яким позбавлення дієздатності або поразка (обмеження) в правах іноземця має підкорятися його особовому закону. Отже, керуючись саме цим законом, необхідно обговорювати ті вимоги, яким дана особа не задовольняє, і в результаті чого ставиться питання про обмеження дієздатності, а також інші матеріальні умови. Важливе значення має також інший, але тісно пов'язане з цим питання: яка держава має право оголосити особа обмежено дієздатним або позбавленим дієздатності, тобто чий суд або інший орган компетентний винести з цього приводу рішення? Іншими словами, чи може суд ФРН оголосити обмежено дієздатним російського або швейцарського громадянина і на якому законі буде грунтуватися відповідне рішення - нормах німецького, російського чи швейцарського права? Поширеною нормою в цьому відношенні виступає положення про те, що компетентними є установи країни громадянства або основного місця проживання (домициля) і застосовним правом, отже, буде виступати lex fori. Наприклад, оголошення в німецькому суді недієздатним німецького громадянина неминуче буде здійснюватися за законом громадянства ФРН. Разом з тим можливі ситуації, коли німецький суд (або будь-який інший країни) буде вправі винести рішення стосовно іноземця. Так, проживає в Гамбурзі англієць може бути оголошений недієздатним внаслідок марнотратства в суді ФРН, хоча, наприклад, англійське право не знає такої підстави для позбавлення або обмеження дієздатності. У даному випадку компетенція німецького суду базуватиметься на принципі місця проживання особи. Юридичні наслідки визнання особи обмежено дієздатним або повністю недієздатним визначаються по праву тієї держави, в якому мало місце таке визнання. Зокрема, якщо англієць оголошений в Німеччині недієздатним зважаючи душевної хвороби, то це призведе до його повної недієздатності, тобто дана особа не має права здійснювати операції навіть щодо життєво необхідних речей (necessaries), в той час як в Англії подібні акти були б дійсними. Угорська Закон про міжнародне приватне право в цьому плані встановлює наступне: «Іноземний громадянин, оголошений за своїм особистим законом обмежено дієздатним або повністю недієздатним, вважатиметься володіє дієздатністю щодо господарських операцій, що здійснюються з метою задоволення особистих побутових потреб, якщо він володіє дієздатністю по угорському праву ». Крім того, іноземець, визнаний за особистим законом обмежено дієздатним або позбавленим дієздатності, проте володіє дієздатністю по угорському праву, розглядається дієздатним також і щодо інших угод, скоєних ним, якщо наслідки таких угод мають дію на території Угорщини (ст. 15). Правовий статус конкретної особи може ускладнитися у випадках оголошення його недієздатним за кордоном, оскільки постає проблема дійсності такого визнання у відповідній державі. Наприклад, німецький громадянин, який проживає за кордоном, скажімо, в Австрії, може бути оголошений недієздатним судом ФРН. Однак чи визнає таке рішення Австрія? І як йде справа, якщо проживає у Швейцарії громадянина ФРН оголошують недієздатною в швейцарському суді, що цілком реально, якщо виходити з того, що швейцарське право поділяє принцип домициля? Німецький правопорядок не визнає таке оголошення особи недієздатною, якщо по праву ФРН воно неприпустимо (зокрема з причини присудження до кримінального покарання шляхом позбавлення волі або з огляду порочного способу життя). Доктрина ФРН розходиться в думках і тоді, коли іноземний суд оголошує німецького громадянина недієздатним або обмежено дієздатним з підстав, відомим також і німецькому праву. Одні (Л. Раапе) вважають, що навіть у цих випадках неможливо погодитися з таким оголошенням, інші (Креніга) дотримуються протилежної точки зору. З метою встановлення відомої стабільності в подібного роду питаннях в договорах про правову допомогу, укладених Російською Федерацією з іноземними державами, зазначені питання піддалися міжнародно-правовому врегулюванню. Так, у випадках, не терплять зволікання, установа юстиції тієї договірної сторони, де знаходиться місце проживання або місцеперебування особи, що підлягає визнанню обмежено дієздатним чи недієздатним і є громадянином іншої договірної сторони, може сама вжити заходів, необхідних для захисту цієї особи або її майна. Розпорядження, прийняті в зв'язку з цими заходами, слід направити відповідній установі юстиції договірної сторони, громадянином якої є ця особа. Розпорядження підлягають скасуванню, якщо установою юстиції цієї сторони буде постановлено інше. При скасуванні обмеження дієздатності особи або визнання його дієздатним компетентний суд тієї країни, громадянином якої є дана особа (ст. 22 російсько-єгипетського Договору від 23 вересня 1997 р.). Російсько-польським Договором в додаток до вищезазначеного встановлюється, що якщо суд однієї з договірних сторін встановить, що є підстави для визнання обмежено дієздатною або недієздатною особи, що проживає на її території та є громадянином іншої договірної сторони, то він повідомляє про це відповідний суд держави- партнера, громадянином якої є ця особа. Якщо суд, сповіщений відповідно до передбаченого в Договорі порядком, заявить, що він надає виконувати відповідні дії суду за місцем проживання даної особи, або не зможе заперечити в тримісячний термін, то суд за місцем проживання цієї особи мають право вести справу за визнанням його обмежено дієздатним або недієздатним відповідно до законодавства своєї держави, якщо таке ж підставу визнання обмежено дієздатним чи недієздатним передбачено також у законодавстві договірної сторони, громадянином якої ця особа є. Рішення про визнання обмежено дієздатною або недієздатною спрямовується до відповідного суду іншої договірної сторони. Дані положення застосовуються також при скасуванні обмеження дієздатності або визнання особи дієздатним (ст. 20, 21, 22). Регулювання з даних питань, що міститься в багатосторонньому документі - Конвенції про правові відносини та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД 1993 р. (ст. 24), збігаєтеся наведеними положеннями російсько-польського Договору. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Обмеження та позбавлення дієздатності в МПП " |
||
|
||