Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Особливості правового регулювання відносин роздрібної купівлі-продажу

. Особлива сфера роздрібної купівлі-продажу і той контраст, який існує тут між продавцем, отримувати прибуток з масових угод купівлі-продажу, і покупцем, що задовольняє свої некомерційні потреби, пов'язані з існуванням ряду обов'язків (на стороні продавця) і прав (на боці покупця) , які якраз і зрівнюють цих полярних учасників цивільного обороту.
1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, зміст якої і способи її надання повинні відповідати вимогам законодавства і звичайним вимогам роздрібної торгівлі. Зі свого боку покупець має право за загальним правилом (якщо інше не випливає з характеру товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі) до укладення договору оглянути товар і зажадати перевірки його властивостей (демонстрації використання). Якщо продавець не надає покупцеві можливості негайного отримання інформації про товар (у тому числі наочно-візуальної), це рівносильно необгрунтованого його ухилення від укладення договору і дає покупцеві право на відшкодування збитків, а якщо договір вже укладено - на відмову від його виконання в розумний строк , на повернення сплаченої покупної ціни і на відшкодування інших збитків (див. п. 1-3 ст. 495 ЦК).
Продавець, що не виконав свою інформаційну обов'язок, відповідає перед покупцем за недоліки товару, які виникли після його передачі, якщо покупець доведе, що причиною недоліків стала відсутність у нього необхідної інформації (пор. ст. 476 і п . 4 ст. 495 ЦК). Невиконання інформаційної обов'язку при продажу товарів з використанням автоматів (у частині інформації про необхідні дії для отримання товару) може стати перешкодою для укладення договору (див. п. 1, 2 ст. 498 ЦК).
Особливо ретельно питання інформаційного забезпечення регулює Закон про захист прав споживачів. Насамперед споживачі мають право на освіту в області захисту своїх прав, яке забезпечується на рівні державних освітніх стандартів і загальноосвітніх та професійних програм, а також за допомогою організації системи інформації споживачів про їх права та про дії щодо захисту цих прав (див. ст. 3). У числі конкретних інформаційних прав споживачів - право на необхідну та достовірну, а також наочну і доступну інформацію про продавця (див. ст. 8, 9, 11) і товарі (див. ст. 8, 10).
Перша інформація повинна містити:
найменування (у тому числі фірму);
адресу;
режим роботи продавця (а якщо продавцем є індивідуальний підприємець - відомості про його державну реєстрацію і органі реєстрації), а у відповідних випадках також
інформацію про ліцензованої діяльності, ліцензії й орган її органі (включаючи місця тимчасової торгівлі, в тому числі ярмарки, лотки тощо).
Друга інформація повинна містити:
найменування технічного регламенту (або інше згідно із законодавством про технічне регулювання позначення);
основні споживчі властивості товарів (для продуктів харчування - склад, харчова цінність, призначення, умови застосування та зберігання, способи виготовлення готових страв, вагу (об'єм), дата і місце виготовлення та упаковки, а також протипоказання при окремих захворюваннях * (49));
ціну в рублях і умови придбання товарів;
правила та умови ефективного і безпечного їх використання;
гарантійний термін (при його наявності);
терміни служби або придатності, а також відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення і можливі наслідки при невиконанні таких дій (якщо після закінчення строку товари становлять небезпеку для споживача або стають непридатними);
адресу і найменування (у тому числі фірми) виробника, продавця, уповноважених ними осіб (організації або індивідуального підприємця), імпортера;
відомості про відповідність товару обов'язковим вимогам безпеки (у відповідних випадках);
інформацію про те, що товар був в експлуатації і в ремонті (у відповідних випадках);
відомості про правила продажу товарів.
Регламентуючи відповідальність продавця за неналежну інформацію про товар, Закон про захист прав споживачів відтворює положення ЦК (СР п. 1, 2 ст. 12 Закону та п. 3, 4 ст. 495 ЦК) і доповнює їх (див. п. 3, 4 ст. 12 Закону). Так, якщо через ненадання продавцем повної і достовірної інформації про товар споживачеві завдано шкоди, він має право вимагати повного його відшкодування, у тому числі повного відшкодування збитків, заподіяних які у власності (володінні) споживача природних об'єктів. Продавець звільняється від відповідальності, довівши, що шкода виникла через інших (тобто неінформаційних) причин - непереборної сили або порушення споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товару (див. п. 3 ст. 12, а також ст. 14 Закону). Вимоги споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною (неповної) інформацією про товар, пов'язані з презумпцією його некомпетентності - тобто відсутністю у нього спеціальних знань про властивості та характеристики товару (див. п. 4 ст. 12 Закону). Якщо раптом продавцю вдасться цю презумпцію спростувати, він повинен бути звільнений від відшкодування збитків на тій підставі, що їх причина - порушення компетентним споживачем встановлених правил використання, зберігання чи транспортування товару (див. п. 5 ст. 14 Закону).
2. Покупець за загальним правилом зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору (див. п. 1 ст. 500 ЦК). Закон не говорить прямо про право покупця відмовитися від виконання договору, укладеного на умовах передоплати, але він: a) не закріплює на цей рахунок ніяких санкцій; б) встановлює, що невнесення покупцем у встановлений строк передоплати за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором ) визнається відмовою від виконання договору (див. п. 2 ст. 500 ЦК). Є, однак, випадки, коли про право покупця на відмову від виконання договору говориться прямо. Так, покупець товару за зразком вправі щоразу до передачі йому товару відмовитися від виконання договору, відшкодувавши продавцю необхідні витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням договору (див. п. 3 ст. 497 ЦК). Споживач, який уклав договір дистанційним способом, має право відмовитися від товару: в будь-який час (до його передачі); протягом 7 днів (після передачі); протягом 3 місяців з моменту передачі (якщо він не отримав письмову інформацію про порядок і терміни повернення товару ).
Умови реалізації споживачем даного права наступні:
товар повинен зберегти товарний вигляд і споживчі властивості і
товар не повинен бути розрахований на використання виключно конкретним споживачем;
споживач повинен розташовувати доказами факту і умов його придбання (причому не обов'язково письмовими).
Протягом 10 днів з моменту заяви споживачем вимоги продавець повинен повернути йому сплачені гроші за мінусом витрат по зворотній (від споживача) доставці товару (див. п. 4 ст. 26.1 Закону про захист прав споживачів) .
Якщо ж за договором роздрібної купівлі-продажу товар продається в кредит (у тому числі в розстрочку), то покупець вільний при порушенні обов'язки по оплаті товару від сплати продавцю відсотків річних (пор. з п. 4 ст. 488 ЦК). Він має право оплатити товар в будь-який час в межах періоду розстрочки (див. п. 3 ст. 500 ЦК).
3. Покупець має право на обмін купленого ним товару (див. ст. 502 ГК; ст. 25 Закону про захист прав споживачів). Реалізація даного права, оригінального для роздрібної купівлі-продажу, пов'язана з необхідністю дотримання ряду умов і вимог щодо як обмінюваного товару, так і до покупця (споживача). Так, товар має бути: a) непродовольчим (на продовольчі товари право на обмін не поширюється), б) якісним (інакше - див. ст. 503 ЦК). Приводом для обміну повинні бути різні причини, не пов'язані з якістю товару (розмір, форма, габарити, фасон, забарвлення, комплектація), що не задовольняють покупця. Товар повинен зберегти свої споживчі властивості і не повинен входити в список товарів, що не підлягають обміну (поверненню) * (50).
У свою чергу покупець може реалізувати це право: у місці купівлі товару; в 14-денний термін з моменту його передачі (або в інших місцях і (або) у більш тривалий термін, оголошений продавцем), якщо він, по-перше, не використав (не вживав) товар і, по-друге, має докази його придбання у даного продавця. При обміні купленого товару (згідно зазначеним умовам і вимогам) на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, забарвлення або комплектації проводиться необхідний перерахунок в ціні (тобто покупець доплачує за дорожчий товар, а за більш дешевий - отримує від продавця різницю в ціні). Якщо ж продавець не має необхідне для обміну товаром, покупець замість обміну вправі повернути товар і отримати назад сплачену грошову суму. Таким чином, всякий раз, коли продавець виявиться нездатним задовольнити прохання покупця про обмін товару, покупець отримує право на односторонню відмову від укладення та виконання договору роздрібної купівлі-продажу.
4. Відповідно до правил § 3 гл. 59 ГК всякий шкоду, заподіяну покупцеві в результаті конструктивних, рецептурних або інших недоліків товару, а також внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого продавцем або виготовлювачем незалежно від їхньої вини і від наявності договірних відносин. Даний шкода підлягає відшкодуванню, якщо виник протягом терміну придатності або служби товару (а якщо ці терміни не встановлено - протягом 10 років з дня виробництва товару), а в деяких випадках (якщо дані терміни в порушення закону не були встановлені або покупець не був попереджений про необхідні дії по їх закінченні та можливі наслідки при невиконанні даних дій, або йому не була надана повна і достовірна інформація про товар) - незалежно від їх закінчення. Продавець (виробник) звільняється від відповідальності, довівши, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення покупцем правил користування товаром або його зберігання. Закон про захист прав споживачів (див. ст. 14 ГК) в основному відтворює ці правила, хоча очевидні як доповнення ЦК (див. п. 4 ст. 14 Закону), так і розбіжності між ЦК та Законом (пор. ст. 1097 ЦК та п. 3 ст. 14 Закону) * (51).
5. Оскільки § 2 гл. 30 ЦК не регулює питання якості товару спеціально, при вирішенні цього питання слід звертатися до загальних правил ст. 469 ГК, яким відповідають правила ст. 4 Закону про захист прав споживачів. Особливо в § 2 гл. 30 ГК врегульовані лише наслідки продажу неякісного товару. При покупці неякісного товару покупець має право за своїм вибором вимагати: a) його заміни, б) пропорційного зменшення ціни; в) негайного безоплатного усунення недоліків; г) відшкодування витрат на усунення недоліків; д) відмовитися від виконання договору і зажадати повернення покупної ціни. Як видно, зміст і характер вимог нічим не відрізняється від тих, які передбачені в Загальних положеннях про договір купівлі-продажу (пор. ст. 475 і 503 ЦК). Відмінності між ст. 475 і 503 ГК полягають у наступному:
роздрібний покупець має право пред'явити дані вимоги незалежно від суттєвості або неістотності недоліку товару (це питання має значення тільки у відношенні технічно складних або дорогих товарів і лише в разі вимоги про їх заміні);
іноді вибір роздрібним покупцем санкції зумовлений особливістю самого товару (технічно складний або дорогий товар може бути замінений тільки при істотних недоліках, а товари, властивості яких не дозволяють усунути недолік, в тому числі продовольчі товари, товари побутової хімії тощо, виключають вимоги про усунення недоліку або відшкодування витрат на його усунення);
виконання продавцем окремих вимог роздрібного покупця має бути більш оперативним (вимога про безоплатне усунення недоліку повинно виконуватися негайно, а не в розумний строк, як того вимагає ст. 475 ЦК);
право роздрібного покупця на відмову від договору (тобто на повернення товару та отримання покупної ціни) є універсальним і може бути застосоване у всякому випадку (у тому числі незалежно від особливостей товару);
правила ст. 503 ГК дають роздрібному покупцеві деякі додаткові переваги (повернення товару при відмові від договору здійснюється за рахунок продавця, при цьому покупець не зобов'язаний відшкодовувати продавцю суму, на яку знизилася вартість товару при його поверненні за повного або часткового його використання, втрати товарного виду або інших подібних обставин).
Закон про захист прав споживачів (ст. 18) в основному відтворює правила ст. 476 і 503 ЦК. У числі важливих доповнень - наступне. Споживач адресує за своїм вибором будь-яке з зазначених вимог продавцю (у тому числі уповноваженій ним особі - організації або громадянину-підприємцю), проте вимоги про безоплатне усунення недоліків або відшкодування витрат на їх виправлення, а також заміни товару він може адресувати також виробнику, уповноваженим ним особам, імпортеру, або замість цих вимог він має право повернути виробнику неякісний товар і зажадати повернення грошей. Тому споживач, який придбав неякісний товар, має право на вибір вимоги, а також відповідача, яким може бути не тільки продавець, але по деяким вимогам та інші особи (виробник і імпортер) * (52). Незалежно від обраного вимоги і адресата споживач вправі також (тобто додатково) вимагати відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок продажу неякісного товару. Ефективність окремих вимог можуть блокувати об'єктивні обставини. Так, заміна товару неможлива, якщо товар знято з виробництва (припинені його постачання і т.п.), тому зобов'язання по заміні припиняється за ст. 416 ЦК, а споживач має право обрати інший спосіб захисту. Суд же (якщо рішення про заміну вже винесено) повинен вирішити питання про зміну способу виконання рішення (див. п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7).
  Правила про терміни пред'явлення споживачем вимог щодо недоліків товару збігаються з аналогічними правилами ЦК (СР п. 1, 3, 5 ст. 19 Закону про захист прав споживачів та п. 2-5 ст. 477 ЦК). Важливим доповненням є невідоме Цивільному кодексу правило п. 6 ст. 19 Закону. Воно стосується лише істотних недоліків і насамперед вимоги про безоплатне їх усунення; може бути пред'явлене тільки до виробника (уповноваженим ним особам, імпортеру). Споживач, заявляючи дана вимога, повинен довести, що істотний недолік виник до передачі товару (з причин, які існували до цього моменту). Споживач може пред'явити дану вимогу, якщо виявив істотний недолік після закінчення 2 років з дня передачі товару і протягом встановленого на товар терміну служби (а якщо він не встановлений - протягом 10 років з дня передачі товару). І тільки якщо вимога про безоплатне усунення недоліку не задоволена протягом 20 днів з дня його пред'явлення або якщо недолік є непереборним, споживач має право вдатися до інших вимог: про відшкодування витрат на виправлення браку самим споживачем чи третьою особою; про заміну на товар аналогічної марки ( моделі, артикулу); про повернення товару в обмін на сплачену грошову суму.
  Вимоги споживача, які він може пред'явити у разі придбання неякісного товару згідно ст. 18 Закону про захист прав споживачів, конкретизуються в наступних правилах даного Закону.
  Вимога до продавця або виготовлювача (уповноваженим ними особам, імпортеру):
  про усунення недоліків має бути задоволене у строк, визначений в письмовій угоді сторін, в іншому випадку негайно, якщо мова йде про товар тривалого користування (крім окремих товарів за списком Уряду РФ * (53)) продавець або виготовлювач (уповноважені ними особи) мають безоплатно надати в тимчасове користування протягом 3 днів і на весь період ремонту аналогічний товар і забезпечити його доставку за свій рахунок. На весь період ремонту (з моменту звернення споживача з вимогою про ремонт і до видачі йому товару) на товар продовжується гарантійний термін, а при заміні комплектуючих, на які встановлено гарантійний строк, на нові комплектуючі встановлюються за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) гарантійні терміни тієї ж тривалості, які починають текти з моменту видачі товару з ремонту (див. ст. 20 Закону). Ремонт гарантійного товару (ким би він не здійснювався) поглинається договором купівлі-продажу (даного товару), тому при виконанні гарантійного ремонту договір на його виконання (підряду) не укладається. Ремонт і обслуговування товару за межами дії гарантії (навіть якщо у товару ремонтується гарантійна деталь або вузол, які самі по собі не були предметом договору купівлі-продажу) кваліфікуються і регулюються самостійно (див. п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7);
  про заміну товару має бути задоволена з дня пред'явлення такої вимоги: a) в 7-денний термін (за загальним правилом): б) протягом 20 днів (при необхідності додаткової перевірки якості товару); в) протягом 1 місяця (при відсутності необхідного для заміни товару); г) в інший термін згідно з законом (наприклад, в районах Крайньої Півночі за відсутності необхідного товару заміна проводиться в строк, необхідний для чергової його доставки). Якщо для заміни товару тривалого користування потрібно більш 7 днів, то за загальним правилом (крім окремих товарів за списком Уряду РФ * (54)) продавець або виготовлювач (уповноважені ними особи) мають безоплатно надати в тимчасове користування протягом 3 днів і на весь період заміни аналогічний товар і забезпечити його доставку за свій рахунок. Під час заміни товару гарантійний строк обчислюється заново від дня передачі товару (ст. 21 Закону);
  про відповідне зменшення ціни; відшкодування витрат на усунення недоліків товару самим споживачем чи третьою особою; повернення сплачених грошей; відшкодування збитків, завданих споживачеві внаслідок продажу неякісних товарів, підлягають задоволенню протягом 10 днів з дня їх пред'явлення (ст. 22 Закону).
  Всякі порушення встановлених законом строків, пов'язаних з вимогою споживача з приводу недоліків товару: a) тягнуть для тих осіб, до яких він з відповідною вимогою звернувся (тобто для продавця, виробника, уповноважених ними осіб, імпортера) відповідальність у вигляді неустойки в розмірі 1% ціни товару за кожний день прострочення задоволення вимоги, б) самому споживачеві дають право на заміну вимоги (ст. 23 Закону).
  6. Вимогам роздрібного покупця до продавця в разі придбання товару неналежної якості нерідко супроводжують питання про відшкодування різниці в ціні (див. ст. 504 ЦК).
  При заміні неякісного товару на якісний роздрібний покупець не зобов'язаний відшкодовувати різницю між договірною ціною товару і ціною товару в момент його заміни (або винесення судом рішення про заміну) (див. п. 1). Однак якщо заміна проводиться на аналогічний товар іншого розміру, фасону, сорту і т.п., відповідна різниця в ціні на момент заміни товару підлягає відшкодуванню, причому як продавцем (якщо новий товар дешевше), так і покупцем (якщо новий товар дорожче). При виникненні спору між продавцем і покупцем ціни на замінний і новий товар (і різниця між ними) визначаються на момент винесення судом рішення про заміну. І це зрозуміло: реалізація покупцем права на заміну товару не повинна спричиняти безпідставного збагачення ні тієї, ні іншої сторони договору (див. п. 2).
  При розмірному зменшенні покупної ціни зменшенню підлягає ціна товару на момент пред'явлення вимоги про уцінку (а не договірна ціна), а в разі виникнення спору між продавцем і покупцем - ціна на момент винесення судом рішення про уцінку (див. п. 3).
  При поверненні продавцю неякісного товару роздрібний покупець має право вимагати відшкодування різниці між договірною ціною товару і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення даної вимоги (в іншому випадку - ціною на момент винесення судового рішення) (див. п. 4).
  Правила ст. 504 ГК відтворює ст. 24 Закону про захист прав споживачів, додатково встановлюючи наступне: при поверненні продавцю неякісного товару, проданого в кредит, споживачеві повертається сплачена сума в розмірі погашеного до дня повернення товару кредиту, а також відшкодовується плата за надання кредиту (див. п. 5 ст. 24 ).
  7. Несення роздрібним продавцем відповідальності перед покупцем не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі (реального виконання). Однак дія цього правила залежить від характеру порушення. Так, якщо продавець виконав зобов'язання неналежним чином (тобто якщо виконання суперечить умовам договору), правило про виконання зобов'язання в натурі діє в якості загального (тобто якщо законом або договором не передбачено інше) (див. п. 1 ст . 396 ЦК). Навпаки, якщо продавець не виконав своє зобов'язання (взагалі), дане правило діє імперативно (див. п. 2 ст. 396 ЦК, в якому коригується правило ст. 505 ЦК). Останнє помітно посилює статус роздрібного продавця, але ще більше його посилює п. 3 ст. 13 Закону про захист прав споживачів. На відміну від того, як вирішують питання про виконання зобов'язання в натурі загальні правила ст. 396 ЦК (зв'язують його дію з характером порушення і регулюючі обидві можливі при цьому ситуації диспозитивно), а також спеціальні правила ст. 505 ЦК (зв'язують його імперативне дію тільки з випадками невиконання продавцем його зобов'язання), п. 3 ст. 13 Закону про захист прав споживачів формулює його імперативно до всіх і всяких випадків порушення продавцем зобов'язання перед споживачем.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Особливості правового регулювання відносин роздрібної купівлі-продажу"
  1.  § 2. Договір роздрібної купівлі-продажу
      особливість полягає в тому, що при укладанні договору споживач позбавлений можливості прямого контакту не тільки з самим товаром, але і з його зразком. Договір при такому способі укладається на підставі ознайомлення споживача із запропонованим продавцем описом товару в каталогах, проспектах, буклетах, представленим на фотознімках, за допомогою засобів зв'язку (телевізійної, поштового, радіозв'язку та
  2.  § 1. Поняття договору в сфері підприємництва
      особливостями, оскільки, виступаючи правовою формою цих відносин, він не може не нести на собі їх друк. Характер опосредуемих відносин позначається і на самому договорі (його суб'єктах, предметі, порядок укладання, зміст). Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, обумовлюють відповідну правову форму - договір у сфері підприємництва. При
  3.  § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
      особливості визначення умов договорів між певними комерційними організаціями і масовим споживачем. Необхідність захисту прав і законних інтересів споживачів вимагає оперативного та гнучкого регулювання умов таких договорів. Саме для цього Уряд РФ у випадках, встановлених законом, видає правила, обов'язкові для певних комерційних організацій та їх
  4.  § 3. Виконання зобов'язань
      особливо в зовнішньоторговельних операціях. З приводу принципів виконання зобов'язань в літературі висловлені і інші судження. Деякі автори вважають, що чинне цивільне законодавство передбачає поряд з принципом належного також і принцип реального виконання зобов'язань [1]. Дійсно, ЦК містить правила про реальний виконанні (виконання в натурі), причому прямо
  5.  § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
      особливостей, встановлених ЦК для роздрібної купівлі-продажу. Особливості має порядок визначення вимог до якості товарів за договором роздрібної купівлі-продажу. Умова про відповідність товару обов'язковим вимогам Держстандартів повинно бути включено в договір. Але оскільки в більшості випадків договір роздрібної купівлі-продажу полягає не в письмовій формі, то умова про якість доводиться до
  6.  § 1. Загальна характеристика правового регулювання цін
      правового регулювання цін. В умовах ринку ціна на продукцію, роботи і послуги формується під впливом попиту та пропозиції на них. Роль держави обмежується межами забезпечення публічних інтересів: збалансованого розвитку економіки, вирішення соціальних завдань і т.п. У такому випадку держава за допомогою права організує систему органів ціноутворення і визначає їх компетенцію;
  7.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      особливості. Крім тих операцій, які Законом віднесені до банківських операцій, кредитні організації можуть здійснювати й інші, небанківські, операції. Останні, як випливає із змісту ч. 2 ст. 5 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність», можуть бути зведені до наступних двох груп. Перша - це операції, які не є банківськими, але тісно з ними пов'язані і типові для
  8.  § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
      особливостей конкретно-галузевого регулювання тощо, стосовно до кожної національній системі права в цілому, а також окремо взятої правової галузі можливо говорити про основні (специфічних), неосновних (неспецифічних), а також неприпустимих формах (джерелах) права. У Російській Федерації основною формою права є нормативний правовий акт; навпаки, юридична доктрина
  9.  § 1. Поняття та юридична класифікація речей
      особливість грошей як об'єкта цивільних прав полягає в тому, що вони, будучи загальним еквівалентом, можуть замінити собою в принципі майже будь-який інший об'єкт майнових відносин, які мають БЕЗОПЛАТНО характер. Іншими словами, грошима можна погасити практично будь майновий борг, якщо тільки на це немає заборони в законі або якщо проти цього не заперечує кредитор. За своєю природою
  10.  § 2. Види цивільно-правових договорів
      особливості економічного життя і відносин, що складаються між учасниками обороту. Тому відповідно до принципу свободи договору законодавець надав суб'єктам цивільного обороту можливість укладати договори, не передбачені в законі (такі угоди іноді іменують договорами sui generis (особливого роду)). Однак свобода укладення договорів, які не пойменованих в