| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Відповідальність за порушення умов акредитива |
||
|
По-перше, на виконуючий банк може бути покладена відповідальність перед одержувачем коштів у разі необгрунтованої відмови у виплаті коштів за покритому або підтвердженого акредитиву. По-друге, на виконуючий банк може бути покладена відповідальність перед платником у разі неправильної виплати грошових коштів по покритому або підтвердженого акредитиву внаслідок порушення умов акредитива. В обох названих випадках мова йде тільки або про покритому, або про підтвердженому акредитиві. Крім того, в подібних ситуаціях покладання відповідальності саме на виконуючий банк не є імперативним. Не виключається застосування і загальної схеми відповідальності. Наприклад, бенефіціар (отримувач грошових коштів), який виконав зобов'язання за договором з платником, але отримав відмову виконуючого банку у видачі відповідної грошової суми по акредитиву, вольний пред'явити свої вимоги до контрагента за договором (платнику) у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати товарів, робіт або послуг. У цьому випадку вже платник пред'явить вимоги до банку-емітенту, який в свою чергу притягне до відповідальності виконуючий банк. У судово-арбітражній практиці є чимало прикладів, коли на вимогу платника на виконуючий банк було покладено відповідальність за неправильну виплату грошових коштів по покритому акредитиву при порушенні бенефіціаром умов акредитива (п. 3 ст. 872 ЦК) . Так, в одній зі справ організація-платник звернулася до арбітражного суду з позовом про стягнення з виконуючого банку коштів, безпідставно виплачених з акредитива. Як випливало з матеріалів справи, банк-емітент за дорученням платника відкрив безвідкличний покритий акредитив і доручив виробництво виплат по ньому виконуючому банку. Відповідно до умов акредитива платіж повинен був проводитися після подання копій товарно-транспортних накладних, сертифіката якості товару і пакувальних аркушів. Виконуючий банк провів виплату, не перевіривши наявності сертифіката якості. У зв'язку з цим платник відмовився від прийняття документів та зажадав повернення виплачених одержувачу коштів. Арбітражний суд у позові відмовив з посиланням на п. 1 ст. 872 ЦК, згідно з яким відповідальність за порушення умов акредитива перед платником несе банк-емітент. Відповідно до ст. 403 ЦК боржник відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язань третіми особами, на яких було покладено виконання, якщо законом не встановлено, що відповідальність несе є безпосереднім виконавцем третя особа. Отже, перед платником за порушення, допущені виконуючим банком, якому було доручено виконання зобов'язань за акредитивом, відповідає банк-емітент. Суд касаційної інстанції рішення скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову за рахунок виконуючого банку. При цьому касаційна інстанція вказала на неправильне застосування судом при ухваленні рішення норм ст. 872 ГК. Пунктом 1 ст. 872 Кодексу передбачається, що відповідальність за порушення умов акредитива перед платником несе банк-емітент, а перед банком-емітентом - виконуючий банк, за винятком випадків, передбачених цією статтею. Відповідно до п. 3 названої статті у разі неправильної виплати виконуючим банком грошових коштів по покритому або підтвердженого акредитиву внаслідок порушення умов акредитива відповідальність перед платником може бути покладена на виконуючий банк. Оскільки неправильна виплата коштів була проведена виконуючим банком по покритому акредитиву, до цього банку був пред'явлений позов і були відсутні будь-які підстави для звільнення його від відповідальності, тому відмова у задоволенні позову був необгрунтованим "*". --- "*" Див п. 10 Огляду практики розгляду спорів, пов'язаних з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків (додаток до Інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 15 січня 1999 р. N 39). У подібних випадках, коли відповідальність за порушення умов акредитива покладається безпосередньо на виконуючий банк, останній, відшкодувавши платнику суми, безпідставно виплачені з акредитива, має право вимагати їх повернення від одержувача грошових коштів (бенефіціара). Ілюстрацією до сказаного може служити наступний приклад з судово-арбітражної практики. Банк звернувся до арбітражного суду з позовом до одержувача коштів про стягнення суми, виплаченої останньому з порушенням умов акредитива як безпідставного збагачення (ст. ст. 1102, 1107 ЦК). З матеріалів справи випливало, що раніше на підставі рішення суду по іншій справі з виконуючого банку, що підтвердив безвідкличний акредитив, була стягнута на користь платника сума, виплачена одержувачу з порушенням умов акредитива. Одержувач до участі в справі не притягувався. Одержувач у відгуку на позов посилався на стягнення з банку коштів як збитків, заподіяних внаслідок порушення останнім умов акредитивної угоди. Оскільки банк відповідав за свої власні порушення, він не має права вимагати відшкодування сум збитків в порядку регресу з одержувача коштів. Крім того, одержувач заявив, що банк не є стороною в договорі купівлі-продажу і, отже, не має права вимагати повернення коштів, надміру виплачених продавцю. Арбітражний суд позов задовольнив на підставі ст. ст. 1102, 1107 ЦК, оскільки продавець, отримавши повністю оплату за товар і не виконавши свої зобов'язання по його передачі, безпідставно збагатився за рахунок покупця. Покупець отримав відшкодування безпідставно виплачених продавцю коштів від банку, банк має право вимагати повернення цих коштів від їх отримувача "*". --- "*" Див п. 14 Огляду практики розгляду спорів, пов'язаних з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків (додаток до Інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 15 січня 1999 р. N 39). Разом з тим наведена схема відповідальності, коли відшкодування збитків, заподіяних платнику при застосуванні акредитивної форми розрахунків діями його контрагента за основним договором, що не виконуючого належним чином свої договірні зобов'язання і (плюс до цього) домагається необгрунтованого отримання грошових коштів з акредитива не цілком законним шляхом (а іноді і за допомогою шахрайства), переноситься на виконуючий банк, що допустив лише неуважність при перевірці поданих бенефіціаром документів, повинна зберігати винятковий характер. Про це свідчить і судово-арбітражна практика. Президія Вищого Арбітражного Суду РФ розглянув протест заступника Голови Вищого Арбітражного Суду РФ на рішення арбітражного суду, постанову апеляційної інстанції і постанова касаційної інстанції по одному із справ, фабула якого полягала в наступному. Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до арбітражного суду з позовом до банку-емітенту та виконуючому банку про стягнення 4560000 руб. збитків внаслідок неналежного виконання акредитива. Рішенням арбітражного суду у позові відмовлено, так як виплата за акредитивом відповідала його умовам. Постановою апеляційної інстанції дане рішення було залишено без зміни. Федеральний арбітражний суд округу своєю постановою зазначені рішення та постанову апеляційної інстанції скасував, позов задовольнив за рахунок виконуючого банку, оскільки останній порушив умови платежу по акредитиву. У протесті заступника Голови Вищого Арбітражного Суду РФ пропонувалося всі названі судові акти скасувати, справу направити на новий розгляд. Президія прийшов до висновку про те, що протест підлягає задоволенню з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач, платник) уклало з закритим акціонерним товариством (бенефіціар) договір купівлі-продажу сухого молока. Відповідно до умов договору для оплати продукції за дорученням платника банк-емітент відкрив у виконуючому банку акредитив, виплата по якому передбачалася при представленні бенефіціаром залізничних накладних, сертифіката якості, посвідчення якості, рахунки-фактури. Виплата 4560000 руб. з акредитива проведена бенефіціару. Однак спрямовані виконуючим банком документи, на підставі яких проводилася виплата, банк-емітент прийняти відмовився і зажадав повернення виплаченої суми, пославшись на порушення умов акредитива. У зв'язку з неповерненням виконуючим банком списаної з акредитива суми платник пред'явив позов до арбітражного суду. Як випливало з матеріалів справи, виконуючий банк провів виплату з порушенням умов акредитива: в залізничних накладних вантажоодержувачем сухого молока замість платника була вказана інша організація, не представлений сертифікат якості. Таким чином, згідно з п. 3 ст. 872 ГК РФ внаслідок порушення умов акредитива відповідальність за неправильну виплату виконуючим банком грошових коштів по ньому могла бути покладена на виконуючий банк. За представленими у виконуючий банк документам бенефіціар здійснив відвантаження, але не сухого молока, а висівок. У результаті розшукових дій органи транспортної міліції встановили, що одержувачем висівок був платник, який прийняв вантаж на відповідальне зберігання. Відносно керівника організації-бенефіціара за фактом розкрадання грошових коштів було порушено кримінальну справу. Викладене свідчить про наявність порушень, допущених продавцем при виконанні договору купівлі-продажу, за які він зобов'язаний нести відповідальність. Отже, за збитки платника відповідальним може бути як виконуючий банк, так і продавець. Але продавець у справі не брав участь, і його причетність до виникнення збитків судами не встановлювалися. Крім того, стягуючи збитки у повній сумі, списаної з акредитива, суди не врахували, що на позивачі лежить обов'язок щодо прийняття заходів, що сприяють запобіганню або зменшенню розміру збитків, і не перевірили, чи були фактично прийняті такі заходи. При новому розгляді справи суду було запропоновано встановити можливість участі в справі бенефіціара, ступінь впливу порушень, допущених ним і виконуючим банком, на освіту збитків, визначити розмір збитків і відповідальна за них особа "*". --- "*" Див Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 22 жовтня 2002 р. N 7082/02 / / УПС "КонсультантПлюс". |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Відповідальність за порушення умов акредитива " |
||
|
||