| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Перехід права на прийняття спадщини |
||
|
Спадкова трансмісія означає перехід нереалізованого права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця (трансмітента) до його спадкоємців (трансміссар). Трансмітент і трансміссар можуть бути спадкоємцями як за законом, так і за заповітом. Але за загальним правилом в порядку спадкової трансмісії призиваються спадкоємці за законом. До спадкоємців за заповітом право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії переходить тільки в тому випадку, якщо все спадкове майно трансмітента було заповідано. Можна виділити наступні умови, наявність яких в сукупності необхідно для застосування спадкової трансмісії: 1) вироблено відкриття спадщини; 2) строк для прийняття спадщини не минув; 3) трансмітент помер; 4) право на прийняття спадщини не реалізоване. Якщо хоча б одне з даних умов відсутня, право прийняття спадщини не може перейти до спадкоємців трансмітента. Наприклад, якщо спадкоємець прийняв спадщину, але помер, не встигнувши оформити право на спадщину (не отримав свідоцтво про право на спадщину), то правила про спадкову трансмісії не застосовуються. У цьому випадку до спадкоємців померлого спадкоємця переходить не право на прийняття спадщини, а саме спадкове майно. Спадкова трансмісія також не може мати місце, якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини (право на прийняття спадщини виникає тільки після відкриття спадщини) або після закінчення строку прийняття спадщини (після закінчення терміну він втратив право на прийняття спадщини). Крім того, законом передбачено ряд випадків, коли, незважаючи на наявність зазначених умов, спадкова трансмісія не застосовується. По-перше, якщо в заповіт спадкодавця було включено розпорядження про подназначении іншого спадкоємця - загальне або на випадок, коли призначений спадкоємець або спадкоємець за законом помре після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти. У цьому випадку до прийняття спадщини призивається подназначение спадкоємець за заповітом спадкодавця, а не трансміссар (ст. 1121 ЦК). Винятком з цього правила є випадок, коли в заповіті вказано умова подназначения інше, ніж смерть спадкоємця, який не встиг прийняти спадщину (смерть до відкриття спадщини, відмову і т.д.). По-друге, якщо спадкодавець і його спадкоємець померли в один і той же день, вони вважаються померлими одночасно і не успадковують один після одного (ст. 1114 ЦК). Спадщина в цьому випадку відкривається після кожного з них окремо. Нарешті, право спадкоємця прийняти частину спадщини в якості обов'язкової частки (ст. 1149 ЦК) не переходить до його спадкоємців (п. 3 ст. 1156 ЦК), так як це виключне право необхідного спадкоємця. Воно невід'ємне від його особи і може належати лише особам, прямо названим в законі. Тому перейти до інших осіб, в тому числі у спадщину в порядку спадкової трансмісії, право на обов'язкову частку не може. Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 1156 ЦК право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії не входить до складу спадщини, що відкрився після смерті такого спадкоємця. Це означає, що трансміссар, реалізуючи яке перейшло до нього право на прийняття спадщини, набуває спадкове майно не від трансмітента, який так і не придбав його, а від спадкодавця. У зв'язку з цим, зокрема, трансміссар не відповідає прийнятим майном за борги трансмітента, але відповідає за боргами спадкодавця, якій це майно належало, але лише в межах його вартості. Із спадкового майна, прийнятого в порядку спадкової трансмісії, не може бути виділена обов'язкова частка, на нього не можуть бути покладені обтяження трансмітента і т.п. Крім того, дана норма виключає можливість подальшого переходу права на прийняття спадщини від трансміссар до його спадкоємців: оскільки право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії не входить до складу спадщини трансміттента, то відносно нього не може діяти абз. 1 п. 1 ст. 1156 ЦК, тобто трансміссар не може стати трансмітентом для своїх спадкоємців. Якщо трансміссар вмирає, не встигнувши здійснити право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, то наступають ті ж наслідки, що і при відпадати спадкоємця: за наявності інших спадкоємців-трансміссар частка відпалого в праві на прийняття спадщини переходить до них, а при відсутності інших трансміссар частка трансмітента перейде до спадкоємців, закликаються до спадкування після смерті основного спадкодавця. Право на прийняття спадщини може бути здійснено трансміссар за загальними правилами про спадкування. Але оскільки спадок приймається після спадкодавця, а не трансмітента, то строк прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії починає текти після відкриття спадщини спадкодавця. Це означає, що трансміссар повинен реалізувати право на прийняття спадщини протягом решти шестимісячного строку для прийняття спадщини. Якщо така залишився, менше трьох місяців, вона подовжується до трьох місяців без звернення до суду. Пропуск строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії тягне припинення права на прийняття спадщини. Але пропущений строк може бути відновлений в судовому порядку відповідно до ст. 1155 ЦК, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Якщо у трансмітента крім права на прийняття спадщини, яке він не встиг реалізувати після смерті спадкодавця, є власне майно, воно успадковується його спадкоємцями на загальних підставах. У цьому випадку виникає відразу два спадщини: спадок, що відкрилося після смерті спадкодавця, та спадщина, що відкрилося після смерті трансмітента. Спадкові справи з приводу цих спадщин не пов'язані один з одним. Спадкове справу з приводу спадщини, що відкрився після смерті основного спадкодавця, заводиться нотаріусом за місцем його проживання після його смерті, а свідоцтво про право на спадщину видається в строк, обчислюваний з дня його смерті. Спадкове справу з приводу спадщини, що відкрився після смерті трансмітента, заводиться нотаріусом за місцем його постійного проживання, і строк для прийняття спадщини починає текти з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті трансмітента. Якщо у спадкоємця є дві підстави спадкування - в порядку спадкової трансмісії і безпосередньо в результаті відкриття спадщини, то він має право вибрати одне з цих підстав або прийняти спадщину відразу по обох підставах (абз. 2 п. 2 ст. 1152 ЦК). Обидва підстави є повноцінними, спричиняють виникнення самостійних прав і можуть бути здійснені незалежно одне від іншого. У зв'язку з цим для прийняття спадщини в кожному підставі повинні бути вчинені самостійні акти. Подання заяви про прийняття спадкового майна, що належало самому трансмітенту, або фактичне його прийняття не може розглядатися і як прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, і навпаки. При цьому можуть бути подані два самостійних заяви про прийняття кожного з спадщин або одна заява про прийняття обох спадщин. Інші спадкоємці можуть відмовитися від спадщини на користь спадкоємця в порядку спадкової трансмісії (п. 1 ст. 1158 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Перехід права на прийняття спадщини " |
||
|
||