загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

§ 6. Політичний режим: поняття, ознаки, види

Політичний (державний) режим - це система методів, способів і засобів здійснення політичної влади. Всякі зміни, що відбуваються в сутності держави даного типу, насамперед відбиваються на його режимі, а він впливає на форму правління і форму державного устрою.
Відповідно до однієї точки зору, поняття "політичний режим" і "державний режим" можна розцінювати як тотожні.
На думку інших авторів, поняття "політичний режим" більш широке, ніж поняття "державний режим", оскільки включає в себе методи і прийоми здійснення політичної влади не тільки з боку держави, а й з боку політичних партій і рухів, громадських об'єднань, організацій і т.п.
Політичний режим - це динамічна, функціональна характеристика політичної системи. Категорії "політичний режим" і "політична система" тісно пов'язані між собою. Якщо перша показує весь комплекс інститутів, що беруть участь у політичному житті суспільства і в здійсненні політичної влади, то друга - як ця влада реалізується, як діють дані інститути: демократично або недемократично (див. схему 14).
Схема 14
------------------------------ ---------
| ПОЛІТИЧНИЙ (ДЕРЖАВНИЙ) РЕЖИМ |
L --------------- --- T --------------------
¦
----------------- - + -------------------
---------- + -------- ------------- + ---------
| Демократичний | | Антидемократичний |
+ - -------------------- L ------------------- +
| |
| ------------------------------ |
+ - + ліберально-| | тоталітарний + - +
| | демократичний | L -------------- |
| L ---------------- |
| -------------------- ---------- |
L-+ консервативно-| | фашистський + - +
| демократичний | L ------ -------- |
L ---------------- |
----- --------- |
та інші | авторитарний + - +
L -------------- |
¦
-------------- |
| деспотичний + -
L- -------------
та інші
Поняття політичного режиму є ключовим для формування уявлень про основні системах влади. Саме виходячи з політичного режиму судять про справжньої картині принципів організації політичного устрою суспільства. Політичний режим створює певний політичний клімат, що існує в тій чи іншій країні в конкретний період її історичного розвитку.
Політичний режим являє собою сукупність способів, засобів і методів практичного здійснення правлячими колами, головним чином вищими посадовими особами, державної владної волі. У відомому сенсі політичний режим близький до поняття "стиль державного управління", але якщо останній розкриває технологію управління з погляду її раціональності та ефективності, то політичний режим фіксує політичну сторону державного управління - реальну належність влади певним суб'єктам політичних дій, способи володіння і утримання її і, відповідно, механізми впливу на людей. У політичному режимі приховані багато секретів властеотношений, які до того ж спеціально камуфлируются, маскуються, прикриваються благообразним антуражем (Г.В. Атаманчук).
Політичний режим забезпечує стабільність і певну впорядкованість політичної влади; керованість суб'єктів політики, прийнятну для влади динаміку і спрямованість політичних відносин; досягнення цілей державної влади, реалізацію інтересів пануючої еліти.
Політичний режим визначається рівнем розвитку та інтенсивністю соціально-політичних процесів; структурованістю правлячої еліти; станом відносин з бюрократією; розвиненістю соціально-політичних традицій, які панують у суспільстві політичною свідомістю, поведінкою, типом легітимності.
Поняття "політичний режим" включає в себе наступні параметри (ознаки):
ступінь участі народу в механізмах формування політичної влади, а також самі способи такого формування;
співвідношення прав і свобод людини і громадянина з правами держави; гарантованість прав і свобод особистості;
характеристику реальних механізмів здійснення влади в суспільстві; ступінь реалізації політичної влади безпосередньо народом;
положення засобів масової інформації, ступінь гласності в суспільстві і прозорості державного апарату;
місце і роль недержавних структур у політичній системі суспільства; співвідношення між законодавчою і виконавчою гілками влади;
тип політичної поведінки; характер політичного лідерства;
домінування певних методів (переконання, примусу тощо) при здійсненні політичної влади;
політичне та юридичне становище і роль у суспільстві "силових" структур держави (армія, поліція, органи державної безпеки тощо);
міру політичного плюралізму, в тому числі багатопартійності.
Залежно від особливостей набору методів і засобів державного владарювання розрізняють два полярних режиму - демократичний і антидемократичний.
Демократичний режим. Поняття "демократія" означає, як відомо, народовладдя, влада народу. Однак ситуація, при якій весь народ здійснював би політичне владарювання, поки ніде не реалізована. Це, швидше, ідеал, те, до чого потрібно всім прагнути. Тим часом є ряд держав, які просунулися в цьому напрямку далі інших (Німеччина, Франція, Швеція, США, Швейцарія, Великобританія) і на які найчастіше орієнтуються інші держави.
Основними характеристиками демократичного режиму є наступні:
проголошуються і реально забезпечуються права і свободи людини і громадянина;
рішення приймаються більшістю з урахуванням інтересів меншості;
передбачається існування правової держави і громадянського суспільства;
виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;
силові структури (збройні сили, поліція, органи безпеки тощо) знаходяться під демократичним контролем суспільства;
домінують методи переконання, компромісу;
політичний плюралізм , в тому числі багатопартійність, змагання політичних партій, існування на законних підставах політичної опозиції;
гласність; засоби масової інформації є вільними від цензури;
реальне здійснення принципу поділу влади на законодавчу (покликану приймати закони, формувати стратегію розвитку суспільства), виконавчу (покликану здійснювати прийняті закони, втілювати їх у життя, проводити повсякденну політику держави) і судову (покликану виступати арбітром у випадках конфліктів, різного роду правопорушень) (див. схему 15).
Схема 15
------------------------------ -----------------------
| ОЗНАКИ + -------
| ДЕМОКРАТИЧНОГО РЕЖИМУ | |
L ---------------------------------- ------------------- |
¦
¦
--------------------- ---------------------------- |
| Населення бере участь у формуванні + ------ ----- +
| і здійснення державної влади | |
L ------------------ ------------------------------- |
--------- ---------------------------------------- |
| Рішення приймаються більшістю + ----------- +
| з урахуванням інтересів меншості | |
L ------- ------------------------------------------ |
------------------------------------------------ - |
| Передбачає існування правової держави + ----------- +
| та громадянського суспільства | |
L ---------------------------------------------- --- |
------------------------------------- ------------ |
| Проголошення і реальне забезпечення прав + ----------- +
| і свобод людини і громадянина | |
L -------------------------------- ----------------- |
----------------------- -------------------------- |
| Політичний плюралізм + ---------- - +
L -------------------------------------- ----------- |
----------------------------- -------------------- |
| Верховенство закону + ----------- +
L -------------------------------------------- ----- |
----------------------------------- -------------- |
| Домінують методи компромісу, узгодження + ----------- +
L ----------------------------------------------- - |
-------------------------------------- ----------- |
| Виборність і змінюваність центральних і місцевих + ------------
| органів державної влади |
L ----------------------------------- --------------
та інші
Демократія (народовладдя) може здійснюватися за допомогою двох форм: прямий (безпосередньої) та представницької .
Пряма демократія дозволяє здійснювати владу самим народом без політичних посередників. Звідси і її назва - безпосередня, тобто та, яка проводиться в життя через такі інститути прямого народовладдя: вибори на основі загального виборчого права, референдуми, сходи і збори громадян, петиції громадян, мітинги і демонстрації, всенародні обговорення.
Одні з них - вибори, референдуми - чітко регламентовані відповідними нормативними актами (Конституцією, спеціальними законами), носять імперативний (обов'язковий) характер і не потребують санкції державних структур, інші мають консультативний характер. Однак незалежно від юридичної природи різних інститутів прямої форми демократії їх вплив на механізм прийняття політичних рішень важко переоцінити, оскільки в них знаходить вираження воля народу.
До позитивних моментів прямої демократії можна віднести те, що вона: дає більше можливостей (порівняно з представницькими інститутами) для вираження інтересів громадян та їх участі в політичному процесі; в більшій мірі забезпечує повну легітимізацію влади; забезпечує контроль за політичною елітою і т.п.
Недоліки прямої демократії - це відсутність стійкого бажання у більшості населення займатися даною управлінською діяльністю, складність і дорожнеча проведених демократичних заходів, низька ефективність прийнятих рішень внаслідок непрофесійності більшості "правителів" і т.д.
Представницька демократія дозволяє здійснювати владу представникам народу - депутатам, іншим виборним органам виконавчої та судової влади, які покликані виражати інтереси різних класів, соціальних груп, верств, політичних партій і громадських організацій.
Сильна сторона представницької демократії полягає в тому, що вона дає більше можливостей (в порівнянні з інститутами прямої демократії) для прийняття ефективних рішень, оскільки в цьому процесі беруть участь, як правило, професіонали, компетентні особи, спеціально займаються даною діяльністю; більш раціонально організовує політичну систему і т.п.
До недоліків представницької демократії часто відносять такі риси: можливо необмежений розвиток бюрократії та корупції; відрив представників влади від своїх виборців; прийняття рішень в інтересах не більшості громадян, а номенклатури, великого капіталу, різного роду лобістів і т.д.
Такі суттєві риси демократичного політичного режиму, що відрізняють його від авторитарного і тоталітарного режимів. Знання перерахованих вище ознак має важливе значення, допомагає чіткіше орієнтуватися у кваліфікації системи методів, прийомів і засобів здійснення політичної влади.
Однак самі демократичні режими теж можуть бути неоднорідними. Зокрема, особливими їх різновидами виступають ліберально-демократичні та консервативно-демократичні режими. Якщо ліберально-демократичні режими характеризуються тим, що пріоритет віддається особистості, її правам і свободам, а роль держави зводиться до захисту цих прав і свобод, власності громадян, то консервативно-демократичні режими спираються не стільки на Конституцію, скільки на політичні традиції, які є основою даних режимів.
До антидемократичним режимам відносять тоталітарні й авторитарні режими.
Тоталітарний режим. Термін "тоталітаризм" (від латинського totus - весь, цілий, повний) був введений в політичний обіг ідеологом італійського фашизму Дж. Джентіле на початку XX в. У 1925 р. дане поняття вперше прозвучало в італійському парламенті. Його використовував лідер італійського фашизму Б. Муссоліні. З цього часу починається становлення тоталітарного ладу в Італії.
У кожній з країн, в яких виникав і розвивався політичний тоталітарний режим, він мав свою специфіку. Разом з тим є спільні риси, які притаманні всім формам тоталітаризму і відображають його суть. Тоталітарний режим характеризується абсолютним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, повним підпорядкуванням людини політичної влади і пануючої ідеології.
  Основними характеристиками тоталітарного політичного режиму є наступні:
  держава прагне до глобального панування над усіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади;
  суспільство практично повністю відчужено від політичної влади, але воно не усвідомлює цього, бо в політичній свідомості формується уявлення про "єдність", "злиття" влади і народу;
  монопольний державний контроль над економікою, засобами масової інформації, культурою, релігією і т.д., аж до особистого життя, до мотивів вчинків людей;
  державна влада формується бюрократичним способом, по закритим від суспільства каналам, оточена "ореолом таємниці" і недоступна для контролю з боку народу;
  домінуючим методом управління стає насильство, примус, терор;
  панування однієї партії, фактичне зрощування її професійного апарату з державою, заборона опозиційно налаштованих сил; права і свободи людини і громадянина носять декларативний, формальний характер, відсутні чіткі гарантії їх реалізації;
  фактично усувається плюралізм; централізація державної влади на чолі з диктатором і його оточенням; безконтрольність репресивних державних органів з боку суспільства і т.д.
  Особливою різновидом тоталітарного режиму виступає фашистський режим, який можна розглядати як свого роду радикальний тоталітаризм. Країнами, де вперше виникли фашистські організації, були Італія та Німеччина. Фашизм в Італії був встановлений в 1922 р. Для італійського фашизму характерним було прагнення до відродження великої Римської імперії. Фашизм у Німеччині утвердився в 1933 р., метою якого було панування арійської раси, вищої нацією проголошувалася німецька.
  Тоталітарний політичний режим фашистського типу характеризується войовничим антидемократизмом, расизмом і шовінізмом. Фашизм грунтувався на необхідності сильної, нещадної влади, яка тримається на загальному пануванні авторитарної партії, на культі вождя.
  Авторитарний режим. Авторитарний режим можна розглядати як свого роду компроміс між тоталітарним і демократичним політичними режимами. Він (авторитарний режим), з одного боку, м'якше, ліберальніше, ніж тоталітаризм, але з іншого - жорсткіше, антинародні, ніж демократичний.
  Авторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (клас, партія, елітна група і т.д.) при мінімальній участі народу. Головну рису даного режиму становить авторитаризм як метод владарювання та управління, як різновид суспільних відносин (наприклад, Іспанія періоду правління Франко, Чилі за часів влади Піночета).
  Основні характеристики авторитарного політичного режиму:
  в центрі і на місцях відбувається концентрація влади в руках одного або декількох тісно взаємопов'язаних органів при одночасному відчуженні народу від реальних важелів державної влади;
  ігнорується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову (найчастіше президент, виконавчо-розпорядчі органи підпорядковують собі всі інші органи, наділяються законодавчими і судовими повноваженнями);
  роль представницьких органів влади обмежена, хоча вони і можуть існувати;
  суд виступає, по суті, допоміжним органом, разом з яким можуть використовуватися і позасудові органи;
  звужена або зведена нанівець сфера дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітності та підконтрольності їх населенню;
  в якості методів державного управління домінують командні, адміністративні, в той же час відсутня терор;
  зберігається обмежена цензура, "півголосних";
  існує частковий плюралізм;
  права і свободи людини і громадянина головним чином проголошуються, але реально не забезпечуються в усій своїй повноті;
  силові структури суспільству практично непідконтрольні і використовуються часом і в суто політичних цілях і т.п.
  Авторитарний режим неоднорідний за своїм характером. У літературі виділяють деспотичний, тиранічний, військовий і інші різновиди авторитарного режиму.
  Деспотичний режим є абсолютно довільна, необмежена влада, заснована на самоправність.
  Тиранічний режим заснований на одноосібному правлінні, узурпації влади тираном і жорстоких методах її здійснення. Однак на відміну від деспотії влада тирана часом встановлюється насильницьким, загарбницьким шляхом, часто зміщенням законної влади з допомогою державного перевороту.
  Військовий режим заснований на владі військової еліти, встановлюється, як правило, в результаті військового перевороту проти правління цивільних осіб. Військові режими здійснюють владу або колегіально (як хунта), або на чолі держави знаходиться один з вищих військових чинів. Армія перетворюється на панівну соціально-політичну силу, реалізує як внутрішні, так і зовнішні функції держави. В умовах військового режиму створюється розгалужений військово-політичний апарат, який включає крім армії і поліції велика кількість інших органів, у тому числі і неконституційного характеру, для політичного контролю за населенням, громадськими об'єднаннями, для ідеологічної обробки громадян, боротьби з антиурядовими рухами і т. п. Скасовуються конституція та інших законодавчих актів, які замінюються актами військових властей.
  Авторитарні режими відрізняються від тоталітарних за такими параметрами: 1) якщо при тоталітаризмі встановлюється загальний контроль, то авторитаризм припускає наявність сфер соціального життя, недоступних державному контролю, 2) якщо при тоталітаризмі здійснюється систематичний терор по відношенню до противників, то в авторитарному суспільстві проводиться тактика " вибіркового "терору, спрямованого на запобігання виникнення опозиції. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 6. Політичний режим: поняття, ознаки, види"
  1.  § 1. Поняття комерційного права
      політичної влади в економічній сфері суспільства і належить до сфери надбудови. У цьому сенсі правильніше говорити не про господарському управлінні, а про державне управління (регулювання) господарством (економікою) як специфічної частини єдиного управління. Зрозуміло, не можна заперечувати, що управління притаманне і власне виробництва (підприємницької діяльності), але тут воно
  2.  § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
      політичні та інші суспільно корисні цілі, підтримувані учасниками громадського руху. Управління такою організацією аналогічно розглянутому стосовно до громадської організації. Громадський фонд - це некомерційна організація, що представляє собою не має членства громадське об'єднання, мета якого полягає у формуванні майна на основі добровільних внесків
  3.  § 1. Загальні положення
      політичної ситуації, це і можливість ущемлення прав та інтересів підприємця з боку третіх осіб, органів влади та управління і, нарешті, з боку самої держави. Реальна можливість таких ризиків вимагає захисту підприємця від усіх потенційних порушників, включаючи державу. Необхідні підприємцям засоби захисту від можливих порушень з боку держави та її
  4.  § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
      політичні перетворення, що кардинально змінили конституційний лад Росії. Разом з тим впровадження нових економічних відносин стало серйозним стимулом політичних змін в організації муніципальної влади. 2. Результати економічних перетворень не можна оцінювати однозначно. З одного боку, очікуваного ефекту економічна реформа за минулі роки не принесла. Соціальні
  5.  § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
      політичного тиску в руках влади суб'єкта Федерації, використовуючи який можна буде постійно "нав'язувати" свої рішення органам місцевого самоврядування муніципальних утворень. У підсумку це може призвести до того, що муніципальні освіти будуть позбавлені всякої зацікавленості в активному економічному розвитку своєї території. У нових правових умовах формування фінансів
  6.  § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
      політичною і економічною обстановкою в країні і в суспільстві, кожен відзначений великими кодифікаційних заходами. Перший період пов'язується з існуванням і дією Зводу законів цивільних (т. 10, ч. 1 Зводу законів Російської імперії), а так само з Проектом цивільного положення Російської імперії - видатною пам'яткою цивілістичної думки, так і не став законом через Першої
  7.  § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
      політична партія, державній реєстрації підлягають як сама партія, так і її структурні підрозділи - регіональні відділення. Крім того, статут партії може наділяти правом юридичної особи та інший структурний підрозділ партії (наприклад, місцеве або первинне відділення), яке реєструється в цій якості в порядку, передбаченому для державної реєстрації регіонального
  8.  § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
      політичне забарвлення. Відомий підсумок їм підвів Конституційний суд РФ, який визнав обмеження, встановлені в ЗК для іноземних суб'єктів, що відповідають Конституції РФ * (860). Новою редакцією ФЗ "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" * (861) зняті обмеження на можливість передачі земельної частки іноземцям, в тому числі за допомогою спадкування чи дарування. Іноземним
  9.  § 4. Право приватної власності окремих юридичних осіб
      політичні партії та релігійні організації (п. 2 ст. 1 ФЗ "Про неспроможність
  10.  § 1. Поняття цивільно-правової відповідальності
      політичних, моральних, правових та інших "* (1316). Аналогічне розуміння юридичної відповідальності має місце і в цивілістичній літературі. Наприклад, В.А. Тархов визначав юридичну відповідальність" як регульовану правом обов'язок дати відповідь про свої дії "* (1317). При такому широкому розумінні юридичної відповідальності втрачається її специфіка, оскільки обов'язок віддавати
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка