| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Повне товариство |
||
|
Повним визнається таке господарське товариство, учасники якого, по-перше, здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і, по-друге, субсидиарно несуть відповідальність за його зобов'язаннями всім належним їм майном (п. 1 ст. 69 ЦК). Таким чином, підприємницька діяльність учасника повного товариства визнається діяльністю товариства як юридичної особи, а при нестачі майна товариства для погашення його боргів кредитори вправі вимагати задоволення з особистого майна будь-якого з учасників (або всіх їх разом). Отже, тут не виключається ситуація, коли за угодою, укладеною одним з учасників, майнову відповідальність буде нести інший учасник, причому всім своїм особистим майном. Тому взаємини учасників такого товариства (повних товаришів) носять особисто-довірчий характер. Не випадково повні товариства з'явилися і розвивалися насамперед як форма сімейного підприємництва. Незважаючи на наявність індивідуальної майнової відповідальності учасників за боргами такого об'єднання, в російській цивільному праві воно традиційно визнавалося юридичною особою. У цій якості воно принципово відрізняється від простого товариства, яке є договором про спільну діяльність (ст. 1041 ЦК). Слід також підкреслити, що така відповідальність настає лише за відсутності майна у самого товариства (у субсидіарної порядку). При цьому особисту майнову відповідальність за боргами товариства несуть і ті його учасники, які вступили в товариство після його створення (у тому числі за зобов'язаннями, що виникли до їх вступу в товариство), а також ті, що вибули з товариства, причому ця їхня особиста відповідальність не може бути ні усунена, ні обмежена угодою учасників (п. п. 2 і 3 ст. 75 ЦК). Якщо ж у учасника повного товариства відсутня приватне майно, у зв'язку з чим кредитори для покриття його особистих боргів звертають стягнення на його частку в спільному капіталі товариства, його участь у повному товаристві припиняється (ст. 80 ГК). Відповідальність повних товаришів по боргах товариства особистим майном, у свою чергу, призводить до двох важливих наслідків. По-перше, вона робить зайвим пред'явлення яких-небудь особливих вимог до складеному капіталі товариства, бо найважливішою гарантією погашення можливих боргів стає майно кожного з товаришів. Тому закон не вимагає наявності у товариства обов'язкового мінімуму майна, хоча певний складеного капіталу у нього повинен бути і фактично завжди є. По-друге, вона пояснює значення обов'язкового зазначення у фірмовому найменуванні повного товариства імен (або фірмових найменувань) його учасників (п. 3 ст. 69 ЦК). Орієнтуючись на це зазначення, контрагенти товариства будуть оцінювати і його потенційну платоспроможність, враховуючи спроможність окремих товаришів. Тому товариство може вказати у своєму фірмовому найменуванні імена (або фірмові найменування) найбільш забезпечених учасників, додавши слова "і компанія, повне товариство". Повне товариство створюється на підставі установчого договору (1), який повинен бути підписаний усіма його учасниками (виражають тим самим свою волю на створення товариства і на свою участь у ньому). З моменту державної реєстрації цього договору товариство виникає як юридична особа. В установчому договорі про створення повного товариства поряд із загальними відомостями, необхідними для всякого установчого документа (п. 2 ст. 52 ЦК), повинні міститися положення про порядок формування та використання складеного капіталу (п. 2 ст. 70 ЦК). --- (1) Детальніше про установчому договорі див.: Козлова Н.В. Установчий договір про створення комерційних товариств і товариств. М., 1994. Ведення справ повного товариства може здійснюватися як традиційним способом - кожним з його учасників, так і з їхньої волі, прямо вираженої в установчому договорі, всіма учасниками спільно (тобто за їх обов'язкової згоди на вчинення кожної угоди товариства) або одним чи кількома окремими, найбільш досвідченими учасниками (п. 1 ст. 72 ЦК). В останньому випадку інші учасники товариства при необхідності здійснення угод від його імені повинні одержати доручення на це від тих товаришів, яким установчим договором доручено ведення спільних справ (бо такі товариші по суті стають ніби органами даної юридичної особи). Однак при наявності серйозних підстав товариші, які не ведуть справ, має право у судовому порядку домагатися припинення повноважень на ведення справ, наданих іншим товаришам чи товаришу, зокрема якщо ці уповноважені особи грубо порушують свої обов'язки щодо товариства і не дотримуються його інтересів або не здатні до розумного ведення справ (п. 2 ст. 72 ЦК). Отже, і товариші, не ведуть справ, мають можливості захисту своїх майнових інтересів. Разом з тим контрагенти товариства не зобов'язані знати про можливі обмеження правомочностей окремих учасників товариства. При укладанні угоди їм достатньо упевнитися в тому, що вони мають справу з одним з повних товаришів, припускаючи, що він має право діяти від імені товариства. Тому угоди, укладені від імені товариства будь-яким його учасником, будуть дійсними, якщо тільки саме товариство не зможе довести, що контрагент по угоді знав або повинен був знати про відсутність правомочностей у конкретного учасника (наприклад, знайомився з вмістом установчого договору товариства, що містить відповідні обмеження). Зміна складу учасників внаслідок виходу або смерті, визнання безвісно відсутнім, недієздатним або обмежено дієздатним, неспроможним (банкрутом) або ліквідації будь-кого з них, а також при зверненні кредиторами учасника стягнення на його частку у складеному капіталі товариства тягне припинення його діяльності (ч. 2 ст. 81 ЦК). Однак цього може і не відбутися, якщо установчим договором або угодою залишаються учасників товариства передбачено продовження його діяльності і в даній ситуації (п. 1 ст. 76 ЦК). Адже між його учасниками продовжують зберігатися характерні для повного товариства особисто-довірчі відносини. Звичайно, при цьому повинні бути внесені і зареєстровані необхідні зміни в зміст установчого договору. За відсутності відповідного запису в установчому договорі або угоди всіх учасників, що залишилися товариство підлягає ліквідації. Поряд із загальними підставами припинення діяльності юридичних осіб (ст. 61 ЦК) повне товариство припиняється також у разі, коли в ньому залишається єдиний учасник (ст. 81 ЦК), бо воно не може існувати як компанії однієї особи. Такий товариш вправі протягом 6 місяців перетворити товариство в суспільство, де допускається наявність єдиного учасника (але зі збереженням своєї особистої майнової відповідальності за перейшло до суспільства боргами товариства протягом двох років). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Повне товариство " |
||
|
||