Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Г.Н. Борзенков, В.С. Комісаров. Курс кримінального права в п'яти томах. Том 4. Особлива частина, 2002 - перейти до змісту підручника

1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях


Злочини проти інтересів служби в комерційних організаціях, а також в некомерційних організаціях, які не є державними органами, органами місцевого самоврядування, державними або місцевими установами, виділені в Кримінальному кодексі РФ 1996 р. в самостійну групу злочинів. Ця група злочинів є наочним наслідком здійснюваних політичних, соціальних та економічних реформ і перетворень. Відбуваються в країні економічні та політичні реформи викликали до життя численні комерційні та інші (некомерційні) організації, апарат яких не бере участі в державному управлінні народним господарством. У той же час багато службовці апарату цих організацій наділені управлінськими повноваженнями у своїх структурах і, зловживаючи даними повноваженнями, підчас здатні заподіяти серйозної шкоди правам і законним інтересам громадян, інтересам організацій, в яких вони працюють, або інтересам інших організацій, а також громадським і державним інтересам, що надає таким діянням характер суспільної небезпеки. Ця обставина зумовила криміналізацію діянь, що посягають на найбільш важливі інтереси діяльності комерційних та інших (некомерційних) організацій, і поява в Кримінальному кодексі глави про розглянутих злочинах.
Глава 23 КК "Про злочини проти інтересів служби в комерційних та інших некомерційних організаціях" поміщена законодавцем в розд. VIII, що передбачає відповідальність за злочини у сфері економіки. У зв'язку з цим сферу економічних суспільних відносин можна було б визначити як родового об'єкта даних злочинів. Однак такий висновок є умовним, оскільки сама назва гол. 23 КК прямо вказує на певну неузгодженість з назвою як усього розд. VIII КК "Злочини у сфері економіки", так і входять до нього глав (гл. 21 "Злочини проти власності", гл. 22 "Злочини у сфері економічної діяльності"). Родовий об'єкт злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях не є частиною типового об'єкта злочинів у сфері економіки, оскільки суспільні відносини розглянутих злочинів не є родом економічних відносин, тобто відносин, що забезпечують володіння, користування і розпорядження майном * (96). Крім того, злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях від інших злочинів, передбачених у розд. VIII КК, відрізняються, принаймні, двома моментами. Вони відбуваються, по-перше, у зв'язку з управлінською діяльністю зазначених організацій і, по-друге, спеціальним суб'єктом, тобто особою, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, або їх представником * (97). Таким чином, приміщення гл. 23 в розд. VIII КК, безсумнівно, носить умовний характер. Більш правильним рішенням з точки зору побудови Особливої ??частини Кодексу було б помістити розглянуту групу злочинів у самостійний розділ з однойменною назвою. В іншому випадку до числа злочинів у сфері економіки слід було б віднести і злочини проти інтересів державної служби, для яких названі економічні відносини також можуть бути факультативним об'єктом * (98).
У літературі з даного питання існують і інші позиції. Так, Б.В.Волженкіним висловлено сумнів у доцільності наявності самостійної глави "Злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях". Зокрема, він вказує, що "взагалі самостійне існування даної глави зважаючи на відсутність особливого правоохоронюваним об'єкта сумнівно, а що знаходяться в ній чотири складу злочинів цілком могли знайти місце в інших розділах Кодексу" * (99).
Свою позицію автор обгрунтовує відсутністю "особливої" цінності об'єкту, що охороняється. Проте видається, що інтереси служби в даному випадку полягають у правильному і чіткому функціонуванні апаратів управління комерційних організацій, в належному виконанні управлінськими працівниками своїх функцій відповідно до завдань та на благо організацій, але не на шкоду законним інтересам громадян, інших організацій, суспільства і держави в цілому.
Вельми суперечливе думку щодо об'єкта аналізованих злочинів висловлено С.В.Ізосімовим. Він вважає, що у групи злочинів, об'єднаних в гол. 23 КК, немає єдиного об'єкта. Тому не повинно бути в Кримінальному кодексі самостійної глави, що передбачає відповідальність за дані злочини. Останні можуть як посягати на права і законні інтереси громадян і організацій, так і заподіювати шкоду іншим охоронюваним законом інтересам суспільства і держави * (100). З такою думкою важко погодитися. Основою класифікації об'єктів злочинних посягань є сукупність однорідних відмінних ознак і якостей правоохоронюваним інтересам, взятих під охорону кримінально-правовими нормами. Законодавець визначає однорідні суспільні відносини та інтереси, які потребують кримінально-правового захисту, а потім по цим інтересам групує кримінально-правові норми і об'єднує їх в глави і розділи.
Об'єднуючим ознакою аналізованої групи злочинів з іншими злочинами, передбаченими розд. VIII КК, служить те, що вони відбуваються у зв'язку з економічною та іншою підприємницькою діяльністю комерційних та інших організацій. Аналіз складів злочинів, передбачених гл. 23 КК, показує, що встановлена ??в них відповідальність може бути покладена тільки на осіб, які виконують управлінські функції в комерційній або іншій організації, тобто здійснюють в ній постійно або тимчасово організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки. При виконанні цими особами діяльності іншого роду, що заподіяла шкоду організаціям, громадянам, державі, відповідальність настає не за ознаками складів злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях. Стало бути, законодавець робить акцент на шкоду, яку завдають нормальної діяльності комерційних та інших організацій, а не економічним відносинам.
Під злочинами проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях слід розуміти такі суспільно небезпечні діяння, що посягають на нормальну діяльність комерційних та інших організацій і завдають або створюють загрозу заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави.
Об'єктом аналізованих злочинів є нормальна діяльність комерційних та інших організацій, які не є державними органами, органами місцевого самоврядування, державними або муніципальними установами. Для деяких злочинів проти інтересів служби в комерційних та некомерційних організаціях характерний додатковий безпосередній об'єкт - права і законні інтереси громадян або організацій або охоронювані законом інтереси суспільства і держави (ст. 201 і 202 КК); здоров'я людини (ст. 203 КК).
Особливістю розглянутих злочинів є їх вчинення у сфері управлінської діяльності комерційних та інших організацій, які не є державними органами, органами місцевого самоврядування, державними або муніципальними установами.
Згідно ч. 1 ст. 50 ГК під комерційними розуміються організації різних форм власності, що переслідують витяг прибутку як основну мету своєї діяльності. Вони можуть створюватися у формі господарських товариств і товариств (повне товариство, товариство на вірі, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю); виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств, заснованих на праві оперативного управління або господарського відання. При цьому необхідно враховувати, що унітарне підприємство, будучи в силу ст. 113 ГК комерційною організацією, не наділене правом власності на закріплене за ним власником (засновником) майно, щодо якої її здійснює лише господарське відання або оперативне управління (ст. 114 і 115 ЦК) * (101).
Некомерційними є організації, що не мають в якості основної мети своєї діяльності одержання прибутку і не розподіляють отриманий прибуток між учасниками * (102). Вони можуть створюватися у формі споживчих кооперативів, громадських організацій (об'єднань), фінансованих власником установ, благодійних та інших фондів.
Некомерційні організації створюються для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових та управлінських цілей, з метою охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту, задоволення духовних та інших нематеріальних потреб громадян, надання юридичної допомоги , а також в цілях, спрямованих на досягнення суспільних благ. Некомерційні організації можуть здійснювати і підприємницьку діяльність, але лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені і відповідають їм. Будь-яка комерційна і некомерційна організація має свої органи управління, встановлені законом для кожної з них.
Комерційні та некомерційні організації можуть об'єднуватися в асоціації та спілки.
Об'єктивна сторона злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях полягає в суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності), скоєному всупереч інтересам служби і завдяки займаному службовому становищу. Такі злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях, як зловживання повноваженнями (ст. 201 КК), зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами (ст. 202 КК), можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Перевищення повноважень службовцями приватних охоронних або детективних служб (ст. 203 КК), а також комерційний підкуп (ст. 204 КК) вчиняються тільки шляхом дії.
За законодавчої конструкції об'єктивної сторони розглядаються злочини мають як матеріальні, так і формальні склади. Наприклад, злочини, передбачені ст. 201, 202, 203 КК, мають матеріальні склади, а комерційний підкуп (ст. 204 КК) - формальний склад. Комерційний підкуп визнається закінченим злочином з моменту вчинення зазначених у ст. 204 КК дій, незалежно від наслідків, що настали.
Вчинення злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях пов'язане з заподіянням шкоди не тільки самим цим організаціям, а й правам і законним інтересам громадян, охоронюваним законом інтересам суспільства і держави. Тому, враховуючи специфіку їх шкодочинності, закон передбачає різний порядок здійснення кримінального переслідування (примітка до ст. 201 КК).
Згідно з приміткою п. 2 до ст. 201 КК, якщо діяння, передбачене статтями гл. 23 КК, заподіяло шкоду інтересам виключно комерційної організації, котра є державним або муніципальним підприємством, кримінальне переслідування здійснюється за заявою цієї організації або з її згоди. Якщо діяння заподіяло шкоду інтересам інших організацій, а також інтересам громадян, суспільства або держави, то, згідно з приміткою п. 3 до ст. 201 КК, кримінальне переслідування здійснюється на загальних підставах. Наприклад, директор комерційного банку за винагороду видав якої організації великий кредит без належного забезпечення. Одержувач кредиту своєчасно гроші не повернув, чим заподіяв банку збиток. У діях директора є ознаки зловживання повноваженнями (ст. 201 КК) та незаконного отримання комерційного підкупу (ч. 3 ст. 204 КК). Питання про його відповідальність має вирішуватися на підставі п. 2 або 3 примітки до ст. 201 КК. Якщо шкода заподіяна тільки банку, то залучення до кримінальної відповідальності можливе лише за заявою банку або за його згодою. Але якщо через неповернення кредиту банк не зміг виконати зобов'язання перед державою, розрахуватися з клієнтами (організаціями або громадянами), виплатити заробітну плату співробітникам і т.д. і тим самим заподіяв шкоду інтересам не тільки своїм, а й чужим, то думка банку значення не має, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах * (103). Слід домовитися, що норми, встановлені законодавцем у примітці до ст. 201 КК, носять не кримінально-правової, а кримінально-процесуальний характер. Підстави такого законодавчого рішення досить зрозумілі. Як відзначається в літературі з цього питання, держава не повинна втручатися у внутрішні справи такої організації. Вона сама повинна вирішити, як вчинити з керівником, заподіяла шкоду її інтересам: пробачити, прийняти власні заходи впливу або ж наполягати на залученні до кримінальної відповідальності. Проте комерційні організації взаємодіють з багатьма іншими організаціями та громадянами (партнерами, клієнтами і т.д.) і своїми неправильними діями можуть завдати шкоди не тільки власнику, але й чужим інтересам. Держава не може ставитися байдуже до подібних фактів і має захищати інтереси інших організацій і громадян, у тому числі шляхом встановлення кримінальної відповідальності за заподіяну їм шкоду * (104).
Суб'єктивна сторона розглянутих злочинів характеризується тільки умисною формою вини. Обов'язковою ознакою таких злочинів, як зловживання повноваженнями (ст. 201 КК), зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами (ст. 202 КК), є спеціальна мета - витяг вигод для себе чи інших осіб або нанесення шкоди іншим особам.
  Суб'єктом злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях, за загальним правилом, можуть бути особи, наділені спеціальними ознаками, - особи, які виконують управлінські функції в цих організаціях (ст. 201, 204 КК), приватні нотаріуси та аудитори (ст. 202 КК ), керівники або службовці приватних охоронних або детективних служб (ст. 203 КК).
  До злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях відносяться наступні склади:
  а) зловживання повноваженнями (ст. 201 КК);
  б) зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами (ст. 202 КК);
  в) перевищення повноважень службовцями приватних охоронних або детективних служб (ст. 203 КК);
  г) комерційний підкуп (ст. 204 КК).
  Всі зазначені суспільно небезпечні діяння можна об'єднати в дві підгрупи: перша підгрупа - це злочини, що вчиняються особами, які виконують управлінські функції в комерційних та інших організаціях (ст. 201, 204 КК); друга - це злочини, що посягають на службові інтереси окремих видів діяльності ( ст. 202, 203 КК).
_
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях"
  1.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці. Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  2.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      поняття товару не обмежується і не вичерпується колом речей (предметів матеріального світу), а охоплює й інші майнові блага, здатні одночасно задовольняти суспільні потреби і обмінюватися на ринку (енергія, інформація, майнові права та інші.). До того ж хоча речі - це предмети матеріального світу, аж ніяк не всякий предмет матеріального світу повинен розумітися як
  3.  3. Підстави та умови договірної відповідальності
      поняття злочину для всіх галузей радянського права, який нарікав на те, що "на це якість складу до останнього часу не звертали належної уваги ні загальна теорія радянського права, ні конкретні правові дисципліни. Такий закид, - продовжує Г.К. Матвєєв - не може бути, однак, звернений на адресу науки кримінального права, представники якої першими розробили поняття складу і
  4.  Тема 8.1. Загальна характеристика кримінального права, його норми і джерела
      поняття і коло джерел кримінального права, їх зміст. А це в свою чергу дозволить в наступних параграфах розглянути кримінально-правові відносини, їх учасників, зміст і їх наскрізну ідею - забезпечення своєчасного, законного і справедливого притягнення до відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочини. Кримінальне право як галузь права традиційно визначається як
  5.  1. Озброєна злочинність в системі кримінального насильства
      поняття насильства повинно охоплювати і суспільно-корисні, правомірні дії, а В. Г. Бу-жор, Л. Д. Гаухман і Р. А. Базаров вважають, що насильство не може бути законним, законним може бути лише застосування сили, тому насильство в кримінально-правовому сенсі має обов'язково характеризуватися суспільною небезпекою. Не вдаючись глибоко в сутність даного спору, відзначимо, що в слові «насильство»
  6.  2. Система і значення Особливої ??частини кримінального законодавства
      поняття, як "правове благо", "правовідносини", "суспільні відносини", "інтереси" т.д. Термін "об'єкт" в Кодексі зазвичай не називається. Найбільш загальна характеристика об'єктів злочинів, що містяться в КК 1996 р., - "охоронювані цим Кодексом інтереси" або "особистість, суспільство і держава" (наприклад, ч. 2 ст. 14). Вживаються терміни "законні інтереси громадян" (див., наприклад, ст. 136
  7.  3. Загальна характеристика структури Особливої ??частини Кримінального кодексу РФ
      поняття "посадова особа" пора замінити терміном "службовець", а найменування відповідних глав і норм замінити словами "про службові злочини" або "про злочини по службі". Які б функції не виконував службовець, якщо його діяння зможе заподіяти суспільно небезпечні наслідки як від посадового злочину, воно підлягає криміналізації, тобто оголошенню законом злочинним. Зміст
  8.  4. Злочини, що порушують загальні правила безпеки. Характеристика окремих видів злочинів проти громадської безпеки
      поняття "тероризм" в сучасних умовах перешкоджають як мінімум дві обставини: по-перше, крайня політизованість оцінок тероризму і, по-друге, прагнення надати такому визначенню всеосяжний характер. Обидва ці обставини чітко простежуються починаючи з резолюції IV Конференції з уніфікації кримінального законодавства (Париж, 1931 р.) * (177). Розглядаючи питання про
  9.  Використана література
      поняття комерційних і некомерційних організацій), був прийнятий Державною Думою 21 жовтня 1994 / / Відомості Верховної Ради України. 1994. N 32. Ст. 3301. * (108) Див, наприклад: Справа Боярського, працюючого головою виробничо-споживчого кооперативу, а потім генеральним директором акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю, який, використовуючи своє
  10.  1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування
      види і роди військ і тилу Збройних сил Росії. До інших військам і військовим формуванням можна віднести воєнізовані гірничорятувальні частини, внутрішні війська МВС, війська урядового зв'язку, залізничні війська, війська Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, Прикордонні війська Росії. Під державною службою