Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоФінансове право → 
« Попередня Наступна »
В.А. Мальцев. Фінансове право. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 5. Поняття, предмет і метод фінансового права


Фінансове право по своїй сутності відноситься до публічних
галузям права. Однак питання про місце фінансового права в сі
Стем права і про його походження до цих пір є предме
тому дискусій. Так, основоположник науки фінансового права
французький вчений Поль Марі Годме1 вважав, що як галузь
права фінансове право виділилося з державного та адміні
ністративного права. Такої ж думки дотримувалися й інші
фахівці (Р.Халфіна, М.Піскотін та ін.) Іншу теорію ви
рухають Е.Ровінскій, В.Бесчеревних, Н.Хімічева, О.Горбуно
ва, Е.Грачева2, згідно з якою фінансове право не виділи
лось з інших галузей права, а виникло одночасно з обра
зованием держави і права в цілому. Держава навіть на самому
ранньому етапі свого розвитку не могло існувати без фінан
сових ресурсів: надходження в казну грошових коштів, товарів
здійснювалося за допомогою встановлення і стягування податків,
зборів і мит. Вилучені кошти правителі дер
дарств використовували не тільки для свого збагачення, а й для
змісту чиновників, армії, будівництва фортець, доріг.
Це свідчить про існування окремої групи отноше
ний, що відрізнялися від відносин, регульованих іншими отрас
лями права.
Будучи тісно пов'язаними між собою, галузі права розгром
нічіваются по предмету і методу правового регулювання, а
також певною мірою по принципам і функціям. Фі
нансових право як самостійна галузь права має тільки
1 Поль Марі Годме (1914 - 1998) - народився в м. Діжоні (Франція). Закон
чіл факультет права Паризького університету; в 31 рік став доктором права;
довгий час викладав у різних вузах Франції; виступав з лекціями в
університетах Німеччини, Швейцарії, Японії. З 1977 по 1983 р. працював експер
тому Державного податкового ради; вперше у Франції провів подроб
ний аналіз державних фінансів країни. Фінансове право, вважав він,
є галуззю державного права, вона «підриває галузеві перего
містечок» юридичної науки. - Прямуючи. авт.
2 Див: Фінансове право: підручник / за ред. О.Н.Горбуновой. - М., 2000. -
С. 33.

Їй властивий предмет правового регулювання. Предметом фі
нансового права є суспільні відносини, які віз
никают в процесі фінансової діяльності держави. Таким
чином, фінансове право - це галузь права, що включає в
себе систему норм і принципів, що регулюють суспільні відно
шення, виникають у процесі формування, розподілу і ис
користування фондів грошових коштів, з метою фінансового забезпечення
ня діяльності держави і місцевого самоврядування. У юриди
чеський літературі досі існує думка про те, що відно
шення, які виникають у процесі створення фондів денеж
них засобів підприємств, що діють на праві приватної соб
ственности, не входять до предмет фінансового права. Однак сле
дме врахувати, що процес формування фондів підприємств також
певним чином регулюється державою, оскільки ці
фонди є джерелом податків і зборів.
Для характеристики самостійності галузі права необ
димо визначити не тільки специфіку предмета правового регулю
вання, а й встановити особливості його методу. Метод - це
спосіб, система засобів і прийомів, за допомогою яких право
регулює суспільні відносини. На перший погляд метод пра
вового регулювання, застосовуваний фінансовим правом, схожий з
методом адміністративного права, заснованим на державній
но- владних приписах (імперативний метод). Однак крім
методу «влади і підпорядкування» у фінансовому праві регулювання
деяких видів відносин здійснюється і диспозитивним ме
тодом, що базуються на рівність, право вибору і дозволеннос
ти. Крім того, фінансово-правовому методу властиві й спе
цифические особливості, істотно відрізняють його від адміні
ністративного. Так, у фінансовому праві державно-владні
приписи виходять в більшій частині від уповноважених дер
дарства фінансово-кредитних органів, які використовують в
регулюванні різні рекомендації, узгодження.
Фінансове право відноситься до публічного права і найбільш
тісно взаємодіє з такими галузями, як Конституційний
ве і адміністративне право. Норми конституційного права
регулюють суспільні відносини в різних сферах чоловіча
ської діяльності, у тому числі і при здійсненні фінан
виття діяльності. Конституцією Російської Федерації (ст. 7, 71,
75, 106, 114) закріплені найважливіші принципи фінансової діяль
ності, які отримали свій розвиток і конкретизацію в
нормах фінансового права. Взаємозв'язок фінансового та адмініст
ративного права проявляється не тільки у подібності методу право
вого регулювання (метод державно-владних приписів),
а й у подібності деяких положень у сфері управлінської
діяльності органів виконавчої влади. А за порушення норм
фінансового права застосовуються заходи адміністративного віз-

дії, наприклад штрафи (гл. 15 Кодексу РФ про адміністра
тивних правопорушення).
Зв'язок фінансового права з муніципальним правом відображається в
першу чергу в тому, що відносини, що виникають у зв'язку з осу
ществленія органами місцевого самоврядування фінансової діяль
ності, регулюються фінансово-правовими нормами. Також нір
ми фінансового права закріплюють і компетенцію органів місцево
го самоврядування в галузі формування, розподілу і ис
користування місцевого бюджету ( ст. 9 Бюджетного кодексу РФ).
Незважаючи на істотні відмінності в предметі і методі пра
вового регулювання, чітко простежується взаємозв'язок фі
нансового та цивільного права. Цивільне право регулює
майнові відносини, в тому числі і грошові, учасники
яких рівні і мають відносну самостійність.
Норми цивільного права закріплюють право власності на
грошові кошти, зокрема кошти, які складають дер
дарчу і муніципальну казну. У фінансовому праві при
міняються поняття, встановлені цивільним законодавець
ством, використовуються основні положення договірних зобо
нізацією, правила розрахункових відносин і т.д. Тісно палітурки
ються норми фінансового і цивільного права в сфері регулю
вання страхування, фінансів підприємств, банківського кре
вання (ст. 861 -885 Цивільного кодексу РФ).
Кримінальне право охороняє фінансові відносини, в приватно
сти у сфері грошового обігу та оподаткування. Так, ст. 186
Кримінального кодексу РФ передбачає кримінальну відповідальність
ність за виготовлення або збут підроблених грошей або цінних
паперів, а ст. 198, 199, 1991 і 1992 - за вчинення податкових пре
ступленій.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Поняття, предмет і метод фінансового права "
  1. § 1. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
    поняттях, категоріях, моделях, формулах, інших пізнавальних утвореннях і закріплюється на паперових, електронних, інших матеріальних носіях. Понятійно-категоріальний апарат - внутрішня форма наукового знання. Матеріальні носії наукового знання, такі, як книги, брошури, рукописи, електронні тексти і т.п., складають зовнішню форму наукового знання і зазвичай іменуються джерелами науки.
  2. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  3. § 2. Джерела комерційного права
    поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
  4. § 4. Правовий режим цінних паперів
    поняття цінного паперу міститься в нормі ч. 1 ст. 142 ПС. У відповідності з даним визначенням цінним папером визнається документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. З наведеної дефініції з очевидністю випливає цілий ряд характерних рис цінного паперу.
  5. § 2. Оренда
    поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. М., 1991; Комаров ЕФ., Колуга Є.В., Юсупова А.Т Оренда Лізинг. Фірмовий сервіс. Новосибірськ, 1991, Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник. М., 1990. [4] Тимчасове положення про лізинг. Утв. Постановою Уряду РФ від 29 червня 1995 р. № 633. / / СЗ РФ. 1995. № 27. ст.
  6. § 2. Розрахунки і кредитування
    поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
  7. § 4. Страхування
    поняття правоздатності можливість юридичних осіб виступати як страхувальників не викликає особливих складнощів, то допуск тільки дієздатних фізичних осіб виступати в ролі страхувальників, видається, вимагає пояснень, тим більше, що ГК спеціальних вимог до страхувальників, громадянам, не передбачає. Справа в тому, що зазвичай сделкоспособность фізичної особи визначається в
  8. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    поняття способів захисту, можна зробити висновок, що до них належать, наприклад, ті способи забезпечення зобов'язань, які в разі їх реалізації при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань призводять до відновленню становища, яке існувало до порушення права: звернення стягнення на заставлене майно - ст. 349 ГК; утримання речі, що знаходиться у кредитора - ст. 359 і 360 ГК;
  9. § 1. Поняття інвестиційної діяльності та інвестиційне законодавство
    понятійний апарат. Тут він непридатний і, отже, не може висловити дійсну сутність глибоко абстрактних економічних явищ. Тому тут не можна використовувати поняття власності і власника в їх юридичному сенсі. Враховуючи це, для економічного визначення інвестицій та інвестиційної діяльності питання про власності не має принципового значення. Комерційне
  10. § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
    поняття «господарюючий суб'єкт» - це не правове поняття і не правовий термін, у всякому разі не цивільно-правовий. Така термінологія цілком доречна в економічній літературі, проте з правової точки зору цей термін не несе ніякої змістовної навантаження. У тексті закону говориться також про придбання селянським господарством статусу юридичної особи. І тут допущена прикра