Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове , інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов . АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

1.1. Поняття, сутність та особливості предмета і методу адміністративного права

Характеристика будь-якої галузі права, в першу чергу, нерозривно пов'язана з визначенням поняття та особливостей таких важливих складових, як предмет і метод даної галузі. Саме ці складові характеризують сутність і особливості адміністративного права.
Предмет адміністративного права, як відзначається в багатьох підручниках і навчальних посібниках, являє собою певні суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління. Іноді предмет адміністративного права визначається як суспільні відносини, пов'язані з діяльністю органів виконавчої влади. При цьому необхідно відзначити, що останнє визначення суттєво звужує обсяг суспільних відносин, які регулюються адміністративним правом, оскільки державне управління здійснюють не тільки органи виконавчої влади, а й органи місцевого самоврядування (зокрема, виконання делегованих повноважень), а також державні установи та організації ( в межах своїх повноважень), що не належать до органів виконавчої влади.
Предмет адміністративного права в тій редакції, яка використовується в даний час майже у всіх підручниках з адміністративного права, був визначений у ході дискусії 1938-1941 рр.. Саме тоді було встановлено, що предмет адміністративного права - це суспільні відносини у сфері державного управління.
Проведення адміністративної реформи в Україні викликало об'єктивну необхідність переосмислення предмета цієї від-

раслі права та розгляду його з урахуванням цілого ряду обставин, пов'язаних з корінними змінами, що відбуваються в Україні .
У першу чергу, до предмета адміністративного права належать так звані «класичні управлінські відносини», тобто суспільні відносини, що виникають під час здійснення державного управління у сфері економіки, соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності.
Важливо відзначити, що до предмета адміністративного права, окрім зовнішніх, належать і внутрішньоорганізаційні управлінські відносини, що складаються в процесі внутрішньої організації та діяльності апарату інших державних органів (апарату прокуратури, апарату суду, Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України тощо), а також в адміністраціях державних підприємств, установ і організацій. Як наголошується в теорії адміністративного права, така внутрішньоорганізаційна діяльність є допоміжною щодо основної діяльності.
Крім вищеназваних, складовою частиною предмета адміністративного права є управлінські відносини, пов'язані з реалізацією функцій і повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та іншим недержавним інстанціям. Слід зазначити, що інститут «делегування державних повноважень», не будучи новим для теорії адміністративного права, тільки останнім часом почав належним чином формуватися, особливо в плані нормативно-правового забезпечення. У першу чергу мова йде про делегування державних повноважень органами виконавчої влади органам місцевого самоврядування, передбаченому Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1 та «Про місцеві державні адміністрації» 2, тобто про так зване «делегування по закону». Слід зазначити, що в теорії адміністративного права виділяють і «делегування за договором», коли нормативно-правовий акт передбачає тільки можливість самого делегування, а визначення переліку повноважень передається на розсуд сторін, які укладають договір, що є одним з видів адміністративного договору.
Важливим і новим елементом предмета адміністративного права виступають суспільні відносини, пов'язані з наданням громадянам різноманітних управлінських послуг. Під управлінською послугою розуміється діяльність органів дер-
1 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.
2 Там же. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.
8

Жавної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб по виконанню обов'язків держави перед громадянами у сфері створення умов для повноцінної реалізації ними своїх прав і свобод. Слід зазначити, що введення інституту управлінських послуг, як виду державних послуг, істотно змінює ієрархію цінностей у відносинах між громадянином і публічною владою, відповідно до якої права і свободи громадян користуються пріоритетом. Саме адміністративне законодавство передбачає організаційно-правові форми реалізації управлінських послуг, адміністративну відповідальність державних органів і посадових осіб за неякісне або неналежне надання управлінських послуг.
До предмета адміністративного права відносяться також суспільні відносини, що виникають у зв'язку з організацією та діяльністю адміністративних судів, тобто у сфері адміністративної юстиції. Необхідність створення адміністративних судів випливає зі статті 55 Конституції України, відповідно до якої "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». У повсякденному житті ця конституційна гарантія права на звернення за захистом до суду здійснюється через систему адміністративної юстиції.
І, нарешті, до предмета адміністративного права відносяться суспільні відносини, які виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності до фізичних та юридичним особам. Важливо відзначити, що це та частина суспільних відносин, яка раніше охоплювалась поняттям предмета «поліцейське право», на основі якого і виникло адміністративне право.
На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що предмет адміністративного права - це сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі організації та функціонування органів державного управління, здійснення державного управління сферами суспільного життя, функціонування адміністративної юстиції та притягнення до адміністративної відповідальності.
Під методом адміністративного права розуміють сукупність правових засобів і способів здійснення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
Особливості адміністративного права як галузі права, специфіка предмета адміністративного права, безумовно, проявляються в методах адміністративно-правового регулювання.
Серед методів адміністративного права виділяють загальні методи, які характерні для всіх галузей права: імператив-

ний і диспозитивності. Особливість полягає в пріоритетності цих методів щодо регулювання управлінських суспільних відносин для даної галузі права. Для адміністративного права основним був і залишається імперативний метод, тобто метод владних приписів, коли у об'єкта управління немає вибору варіанта поведінки і він повинен діяти лише так, як йому наказано. Даний метод є основним щодо управління такою сферою, як адміністративно-політична. Разом з цим необхідно відзначити, що цей метод поступово «віддає» частину свого впливу методу диспозитивності. Названий метод характеризується тим, що об'єкт управління має певну свободу вибору варіанта поведінки, виходячи зі своїх інтересів. У першу чергу це стосується таких сфер суспільного життя, як економічна і соціально-культурна.
Вищеназвані методи реалізуються шляхом: а) використання приписів (прямий обов'язок вчинити певні дії), б) встановлення заборон (прямий обов'язок не здійснювати певні дії); в) надання дозволів (право здійснювати певні дії за власним розсуд).
Крім загальних методів правового регулювання, адміністративному праву притаманні і спеціальні методи, зокрема: субординації, координації, реордінаціі, адміністративного договору, реєстрації стимулювання, інвестицій та ін
Метод субординації є одним з провідних методів адміністративно-правового регулювання. Без застосування цього методу в регулюванні суспільних відносин неможливо налагодити чітку життєздатну систему управління. Цей метод встановлює, що у відносинах між керованим об'єктом і керівним суб'єктом закріплюється положення підпорядкованості, що і означає субординацію між ними.
Досить важливе місце в адміністративно-правовому регулюванні займає метод координації, який полягає в закріпленні можливостей узгодження управлінських дій між кількома органами одного структурного рівня для досягнення загальної мети (наприклад, органи внутрішніх справ та органи державної безпеки координують свої дії щодо недопущення та припинення корупції та корупційних дій).
Відносно новим є метод реордінаціі, який полягає в тому, що керованої об'єкту надається право вимагати від керівного суб'єкта створення необхідних умов для своєї діяльності (матеріальних, організаційних, фінансових).
Значного поширення останнім часом набуває метод адміністративного договору. Це пов'язано з тим, що в від-

слушних сферах суспільного життя відбувається поступовий перехід від жорстких адміністративно-командних методів до більш гнучких способів регулювання суспільних відносин, яким і є адміністративний договір.
Адміністративний договір має місце, наприклад, тоді, коли органи виконавчої влади делегують ряд своїх повноважень органам місцевого самоврядування, або ж коли органи внутрішніх справ беруть під охорону об'єкти державної власності та наділяються за договором правом затримувати співробітників, порушують правила внутрішнього трудового розпорядку, громадського порядку або підозрюються в скоєнні дрібного розкрадання.
Таким чином, можна стверджувати, що адміністративне право є однією з найбільших галузей права України, оскільки воно регулює величезна кількість різноманітних суспільних відносин. Практично немає такої сфери суспільного життя, яка виявилася б поза межами дії норм адміністративного права.
Адміністративне право є однією з найважливіших галузей права України, оскільки воно регламентує діяльність органів виконавчої влади та частково органів місцевого самоврядування, які є складовими публічної влади.
Адміністративне право є однією з фундаментальних галузей права, яка в сукупності з іншими галузями (конституційним, цивільним, кримінальним) передбачає засади діяльності держави в особі її державних органів, визначає їх систему і повноваження.
Адміністративне право є однією з небагатьох галузей права (кримінального, цивільного, трудового), яка має свої власні юридичні засоби захисту від посягань на правовий режим у сфері функціонування органів державного управління. Крім цього, саме адміністративне право здійснює захист не тільки управлінських суспільних відносин, а й інших правовідносин (земельних, житлових, екологічних, фінансових, трудових та ін.) Одночасно, адміністративне право не тільки захищає такі правовідносини, але і виступає в ролі їх регулятора. Зокрема, саме норми адміністративного права визначають систему органів і порядок здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства, податкового законодавства, митного законодавства; правові та організаційні засади здійснення підприємницької діяльності та ін
Адміністративне право - це така система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з організацією та функціонуванням органів державної

ного управління, державним управлінням сферами суспільного життя, функціонуванням адміністративної юстиції та притягненням до адміністративної відповідальності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1.1. Поняття, сутність та особливості предмета і методу адміністративного права "
  1. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  2. § 4. Правовий режим цінних паперів
    поняття цінного паперу міститься в нормі ч. 1 ст. 142 ПС. У відповідності з даним визначенням цінним папером визнається документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. З наведеної дефініції з очевидністю випливає цілий ряд характерних рис цінного паперу.
  3. § 1. Поняття інвестиційної діяльності та інвестиційне законодавство
    понятійний апарат. Тут він непридатний і, отже, не може висловити дійсну сутність глибоко абстрактних економічних явищ. Тому тут не можна використовувати поняття власності і власника в їх юридичному сенсі. Враховуючи це, для економічного визначення інвестицій та інвестиційної діяльності питання про власності не має принципового значення. Комерційне
  4.  § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      поняття місцевого самоврядування можна розкривати як мінімум у двох аспектах: як право громадян, місцевого співтовариства на самостійне завідування місцевими справами і як одна з основ конституційного ладу, основний принцип організації влади, який разом з принципом поділу влади (поділ влади по горизонталі) визначає систему управління (розподіл влади по вертикалі). Під
  5.  § 3. Теоретичні основи побудови моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      понять "децентралізація" і "самоврядування". На думку А.Д. Градовський, ніяких особливих місцевих справ, місцевих завдань, що відрізняються по суті своїй від державних завдань, не існує. Тому немає у місцевих органів і своєї особливої ??компетенції. Усі повноваження вони отримують від держави, тобто ці повноваження є державними, і, таким чином, органи місцевого самоврядування мають
  6.  § 2. Регулювання компетенції органів місцевого самоврядування
      понятті, структурі компетенції цілком застосовні і до органів місцевого самоврядування, оскільки, незважаючи на те що останні згідно з Конституцією Російської Федерації не входять до системи органів державної влади, вони залишаються публічними, владними органами, і в цьому їх схожість з органами державної влади. Компетенція органу місцевого самоврядування є складною правовою
  7.  § 1. Форми прямої демократії як елементи системи місцевого самоврядування
      поняття зборів і сходу громадян. Сход згідно ст. 25 Федерального закону 2003 р. - це форма прямої демократії, за допомогою якої жителі реалізують повноваження представницького органу місцевого самоврядування, в тому числі і віднесені до його виключної компетенції. Сходи можуть скликатися тільки в невеликих муніципальних утвореннях з чисельністю жителів не більше 100 осіб. Схід громадян
  8.  СПИСОК
      понять муніципального права: Дис. ... канд. юрид. наук. Єкатеринбург, 2001. Соломка Н.І. Взаємовідносини органів державної влади суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування: Дис. ... канд. юрид. наук. Єкатеринбург, 1999. Становлення самоврядування на селі / / СОЦИС. 1997. N 1. Статистика доходів країн OECD. 1965 - 1992. Строгович М.С. Філософія і правознавство
  9.  § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
      поняття "форма (джерело) права" та процесу нормативного регулювання суспільних відносин. Тим часом зазначені регулятори мають безпосереднє відношення і приналежність до самостійної системі міжнародного публічного права, а в їх визнанні в якості складової частини правової системи Російської Федерації (і в випливає з цього можливості регулювати національні відносини)
  10.  § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
      поняттям про людину (бо всяке право існує заради людини), вирішення цього питання пов'язувалося з фікцією, а наділення організації правоздатністю пояснювалося утилітарними цілями (концепція уособлення, або фікції, Ф.-К. Савіньї). Пізніше, пов'язуючи фіктивність юридичної особи з фактичним його відсутністю, акцент був зроблений на нікому не належить відокремленому майні,