|
Під авторським договором розуміється угода між автором твору науки, літератури і мистецтва або його роботодавцем або іншим володарем майнових авторських прав, з одного боку, і користувачем твору - з іншого, за яким автор зобов'язується передати користувачеві за винагороду право використання твору обумовленим способом і у встановлений термін, а користувач зобов'язується використовувати твір відповідно до наданого йому правом і сплатити винагороду.
За авторським договором відповідно до ст. 30 Закону про авторське право виняткові права передаються, тобто лише надаються користувачеві на час, а не відступаються йому повністю. Цим авторський договір відрізняється від таких способів відчуження або закріплення майнових авторських прав, як дарування, успадкування, надання за законом роботодавцю або внесення в якості внеску до статутного (складеного) капіталу господарського товариства або товариства, при яких дані права переходять до інших осіб або виникають у інших осіб у якості первісних виняткових прав.
До авторських договорів як різновидів угод по передачі майнових прав застосовуються загальні положення § 1 гл. 30 ГК про договори купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту або характеру виняткових авторських прав. У загальному плані можна поширити на авторські договори правила, скажімо, п. 1 ст. 460 ГК, які зобов'язують продавця товару передати покупцеві товар вільним від будь-яких прав третіх осіб. Користувач також зацікавлений в отриманні майнових прав, не обтяжених правами інших користувачів цих же прав. Однак більшість загальних норм ЦК про купівлю-продаж матеріальних об'єктів незастосовне до передачі ні авторських, ні інших майнових прав. Це стосується норм про асортимент товару, його якості, терміні придатності, приховані недоліки, комплектності, про тарі й упаковці товару. Тому регулювання авторських договорів, як і всіх взагалі договорів про використання виключних прав, потребує самостійної правової регламентації.
Закон про авторське право (ст. ст. 30, 33) розрізняє три види авторських договорів:
1) авторський договір про передачу виключних прав;
2) авторський договір про передачу невиключних прав;
3) авторський договір замовлення.
Оскільки майнові авторські права завжди є винятковими, перші два види авторських договорів логічніше було б назвати (і це підтверджується трактуванням даних видів прав у п. 2 ст. 30 Закону про авторське право) авторськими договорами про передачу виняткових прав на виняткових і невиключних умовах.
За змістом п. 2 ст. 30 зазначеного Закону авторський договір про передачу виключних прав на виняткових умовах дозволяє використання твору певним способом і у встановлених договором межах тільки тій особі, якій ці права передаються. Користувач за даним договором вправі заборонити подібне використання твору всім іншим особам, включаючи сторону, передавальну права. Право заборони може бути застосоване крім користувача тільки творцем твору. Якщо користувач не здійснює захист цього права, право забороняти використання твору іншим особам може здійснюватися його автором (абз. 2 п. 2 ст. 30 Закону про авторське право).
Користувач з даного авторським договором фактично може на термін дії договору придбати абсолютне право використання твору, включаючи передачу отриманих прав іншим особам. Однак передача повністю або частково іншим особам прав, переданих за авторським договором, допускається лише у разі, якщо це прямо передбачено договором (п. 4 ст. 31 Закону про авторське право).
Авторський договір про передачу виключних прав на невиключних умовах дозволяє користувачеві використання твору нарівні з власником виключних прав, що передали такі права, і (або) іншою особою, яка одержала дозвіл на використання твору таким же способом (п. 3 ст. 30 Закону про авторське право). Подібний договір надає користувачеві менші підстави при комерційній реалізації отриманих прав, ніж договір про передачу авторських прав на виняткових умовах. Тому ціна такого договору зазвичай буває нижче.
Закон закріплює презумпцію невинятковими використання переданих авторських прав. Права, передані за авторським договором, вважаються переданими на невиключних умовах, якщо в договорі прямо не передбачено інше (п. 4 ст. 30 Закону про авторське право).
По об'єктах виняткових прав авторські договори класифікуються на видавничі, сценарні, постановочні та ін
|
- ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
поняття і види. Договір виключної ліцензії. Договори про передачу прав на засоби індивідуалізації товарів та їх виробників. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Договір на передачу науково-технічної продукції. Договір про передачу ноу-хау. Тема 39. Зобов'язання з договору комерційної концесії (франчайзингу) Поняття
- § 2. Розрахунки і кредитування
поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
- § 8. Довірче управління майном
види об'єктів цивільного права, в тому числі будь-які види майна. Ряд з них прямо названий в цій якості: об'єкти нерухомості, включаючи майнові комплекси (п. 1 ст. 130, ст. 132 ЦК), цінні папери і права, засвідчені бездокументарними цінними паперами, виняткові права (п. 1 ст. 1013 ЦК) . Вирішуючи питання про те, які види майна можуть бути об'єктом довірчого управління,
- § 1. Загальні положення
поняття підприємницької діяльності, законодавець у ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик. [1] У контексті визначення підприємницької діяльності, закріпленому в Законі, ризик підприємця - це не тільки можливість настання несприятливих наслідків внаслідок стихійних лих, випадкового Комерційне право. Ч. I.
- § 3. Правові форми інноваційної діяльності
поняттям «ноу хау» (to know how to do it - знати, як це робити) Інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність, підпадає під поняття службової або комерційної таємниці (п . 1 ст. 139 ГК РФ). Ми не аналізуємо властиві кожному з понять смислові відтінки і юридичні особливості, об'єднуючи дані поняття загальним терміном «інформація» або «сукупність
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
поняття пасивної (passive capacity) і активної правосуб'єктності (active capacity), відповідні правоздатності та дієздатності відповідно. Правосуб'єктністю в ряді випадків наділені особи, що не існують на момент закріплення за ними правомочностей. По англійському праву згідно з Актами 1929 і 1976 рр.. дитина ще до свого народження отримує певну правову захист в області
- § 2. Елементи громадянського правовідносини
поняттю "суб'єкти цивільних правовідносин" тісно примикає поняття "правосуб'єктність", яке широко використовується в доктрині, але при цьому наповнюється підчас різним змістом. Найчастіше правосуб'єктністю позначають визнану законом можливість мати цивільні права та обов'язки при виникненні в майбутньому конкретних правовідносин * (110). Іншими словами, правосуб'єктність
- § 2. Цивільна дієздатність громадян
поняття і не призводить примірного переліку таких угод. Оскільки дрібна побутова угода являє собою подвійне оціночне поняття, при кваліфікації тієї чи іншої угоди в якості дрібної побутової належить керуватися трьома основними критеріями - вартісним, сутнісним і віковим, а саме: дрібна (незначна) ціна угоди; наявність у угоди побутового характеру (вона повинна
- § 5. Умовні угоди
поняття, види, допустимість. Стаття 157 ЦК виділяє угоди, зроблені під умовою. Умовна операція містить в собі умову (condicio), т . е. визначення, за допомогою якого наступ або припинення дії угоди з волі сторін поставлено в залежність від майбутнього невідомого обставини * (554). Проте й саме ця обставина також називається умовою. Закон вживає термін
- § 3 . Позовна давність
поняттям права на позов. Право на позов є забезпечена законом можливість зацікавленої особи звернутися до суду з вимогою про розгляд і вирішення матеріально-правового спору з відповідачем з метою захисту порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу особи * (630). Згідно із загальноприйнятою точкою зору право на позов складається з двох правомочностей - права на пред'явлення позову і
|