Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину


У теорії кримінального права об'єктивна сторона злочини ня розглядається двояко: як динамічне і як статичне явище. У першому випадку під даним елементом складу Престо-ння прийнято вважати процес суспільно небезпечного і проти-воправного посягання на охоронювані законом інтереси, що сприймається з його зовнішнього боку, з точки зору після послідовного розвитку тих подій і явищ, які починаючи-ються з злочинної дії (бездіяльності) особи і закінчуються настанням злочинного результата1. У другому випадку під об'єктивною стороною злочину розуміється сукупність ознак, що характеризують зовнішній акт конкретного гро-венно небезпечного посягання на об'єкт, що охороняється. Цей під-хід в кримінальному праві є переважаючим.
Розглянутий елемент складу злочину в литерату-ре називають по-різному: як об'єктивна сторона складу пре-ступления і як об'єктивна сторона злочину. Між ними немає особливих відмінностей, вони виступають однопорядкові явищами. Однак треба мати на увазі, що об'єктивна сторона пре-ступления більш широке поняття, ніж «об'єктивна сторона складу злочину», тому що включає в себе такі ознаки, які не охоплюються складом злочину (наприклад, особливості вчинення конкретного злочину, які повинні бути встановлені і оцінені в процесі слідства і судового розгляду справи).
Виділення об'єктивної сторони в якості самостійного елементу складу злочину носить умовний характер: пре-ступление як акт поведінки людини, який зазіхав на охор-мі законом суспільні відносини, являє собою не-розривне єдність об'єктивних і суб'єктивних ознак. У багатьох випадках за характеристикою об'єктивної сторони прихо-дять до висновку про зміст суб'єктивної сторони злочину. Разом з тим їх роздільний аналіз має важливе теоретичне і практичне значення, зокрема для визначення наявності
1 Див: Кудрявцев В.Н. Об'єктивна сторона злочину. М., 1960. С. 9.

Підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації скоєного. Крім того, це ще раз дозволяє підкреслити, що тільки діяння, а не думки, висловлювання, ідеї, особисті властивості людини і т.п. лежать в основі кримінальної відповідальності. «Лише остільки, оскільки я проявляю себе, - писав К. Маркс, - оскільки я вступаю в область дійсності, - я вступаю в сферу, під-владну законодавцю. Крім своїх дій я абсолютно не існую для закону, абсолютно не є його об'єктом »1.
При реалізації злочинного наміру особа вчиняє раз-особистого роду діяння, одні з яких входять в об'єктивну сторону злочину, інші - ні. Тому об'єктивна сто-рона злочину включає лише юридично значущі призна-ки, до яких відносяться: 1) суспільно небезпечне діяння (без-дію), 2) злочинний наслідок; 3) причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і злочинним наслідком, 4) спо - соб; 5) обставини місця; 6) обставини часу; 7) ору-дия; 8) кошти; 9) обстановка вчинення злочину. Їх роль в об'єктивній стороні злочину різна, у зв'язку з чим в теорії кримінального права вони поділяються на обов'язкові та факультативні ознаки.
До обов'язкових ознак належать: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), злочинний наслідок, при-чінная зв'язок між діянням і наслідком, що наступив. Од-нако треба мати на увазі, що залежно від конструкції скла-ва набір обов'язкових ознак об'єктивної сторони різний. Якщо в матеріальних складах такими є всі три на-кликані ознаки, то у формальних - тільки дія (бьоздей-ствие), так як в цьому випадку КК передбачає відповідальність за сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, забороненого законом. Всі інші ознаки об'єктивної сторони є факультативними незалежно від конструкції складу злочину.
У теорії кримінального права розглянуті ознаки під-поділяються і з інших підстав. Так, виділяються постій-Цінні та змінні ознаки об'єктивної сторони. «Під постійн-ними розуміються такі ознаки, зміст яких залишається
1 Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т. 1. С. 14.

Незмінним протягом усього часу дії кримінального закону і не залежить істотно від конкретних обставин скоєного злочину. Відповідно змінними сліду-ет називати ознаки, зміст яких може змінитися без зміни тексту диспозиції статті Особливої ??частини КК »1.
У свою чергу змінні ознаки мають два різновиди-сти. Одні з них зумовлені бланкетним характером діспоз-ції кримінально-правової норми. У разі зміни правової норми, до якої відсилає кримінальний закон, змінюється і зміст об'єктивної сторони відповідного злочину (наприклад, зміна правил реєстрації угод із землею вимірюв-вується зміст об'єктивної сторони злочину, передбачені-ренного ст. 170 КК; зміна правил виготовлення та вико-вання державних пробірних клейм - вміст об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 181 КК).
До другої різновиди змінних відносяться ознаки, з-тримання яких змінюється внаслідок зміни норм Загальної частини КК. Вони зустрічаються рідше, ніж перша різновид розглядається ознак. Наприклад, зміна правової регламентації фізичного або психічного примусу, даної в ст. 40 КК, може змінити характеристику діяння конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК.
У кримінально-правових нормах об'єктивна сторона переступив-лення описується по-різному. У деяких випадках називається лише діяння (називние диспозиції), часто дається більш-менш розгорнута характеристика зазначеного елемента (описи-тільні диспозиції), іноді в цілях економії законодавчого матеріалу для з'ясування сутності ознак об'єктивної сторо-ни законодавець відсилає до інших кримінально-правовим нормам ( відсильні диспозиції) і, нарешті, для визначення ознак об'єктивної сторони деяких злочинів необхідно про-ращаться до інших галузей права (бланкетні диспозиції).
Значення об'єктивної сторони визначається багатьма об-стоятельство. По-перше, в основному її ознаки описуються в диспозиції кримінально-правової норми. Тим самим
1 Кудрявцев В.Н. Загальна теорія кваліфікації злочинів. М., 2001.
С. 108.

В законі розкривається, в чому полягає кримінально-правову заборону, зокрема, його зовнішній прояв, що дає можливість якос-ного визначити той чи інший злочин. Зовні схожі посягання розмежовуються на підставі об'єктивних ознак, зазначених у статтях Особливої ??частини КК. Наприклад, крадіжка, шахрайство, грабіж, привласнення і розтрата, розбій, будучи формами розкрадання, різняться між собою за призна-кам об'єктивної сторони (за характером дії і способу його вчинення).
По-друге, об'єктивна сторона дозволяє встановити нали-чие складу злочину як юридичної підстави уголов-ної відповідальності. Так, відсутність наслідків у вигляді істотного зміни радіоактивного фону, заподіяння шкоди здо-ровью людини, масової загибелі тварин або інших тяжких наслідків виключає можливість притягнення особи до відпові-дальності за ст. 246 КК за порушення правил охорони навколишнього середовища при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в експлуатацію та експлуатації промислових, сільсько-господарських, наукових та інших об'єктів.
По-третє, у багатьох випадках з об'єктивних стороні від-ходить кваліфікація злочину, тобто встановлення подібності ме-жду досконалим суспільно небезпечним діянням і ознаками складу злочину, передбаченими Кримінальним кодексом.
По-четверте, на підставі ознак об'єктивної сторони проводиться відмежування злочинів і схожих з ними ад-міністратівного деліктів, цивільно-правових і дисциплінарних-нарних правопорушень. Так, згідно зі ст. 19.1 КоАП РФ само-управством визнається самовільне, всупереч встановленому федеральним законом або іншим нормативним правовим актом порядку здійснення свого дійсного або припускаємо права, що не завдало істотної шкоди громадянам або юридичним особам. А самоуправство як злочин озна-чає самовільне, всупереч встановленому законом або іншим нормативним правовим актом порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється організацією або громадянином, якщо такими діями заподіяно істотну шкоду (ст. 330 КК). Порівняння зазначених норм показує, що само-управство як адміністративно-правовий делікт і самоуправство

як злочин розрізняються між собою в першу чергу по тяжкості наслідків, що настали.
По-п'яте, ознаки об'єктивної сторони враховуються при призначенні покарання. Так, найчастіше спосіб, знаряддя чи засоби вчинення злочину істотно підвищують ступінь його суспільної небезпеки, що впливає на вибір судом виду і раз-мера (терміну) покарання.
Таким чином, об'єктивна сторона злочину - це сукупність об'єктивних ознак, що характеризують зовніш-ню сторону суспільно небезпечного діяння, що зазіхає на охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, і його наслідки. У загальному вигляді вона являє собою зовнішнє про-явище злочину; її характеризують істотні типові ознаки, відображені в законі узагальнено; ці ознаки є-ються соціально значущими, що виражають суспільну небез-ність злочину; дані ознаки юридично значущі, тобто передбачені кримінальним законом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину "
  1. 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
    поняття діяння (ч. 1 ст. 14). Проте вже в ч. 2 цієї ж статті говориться: "Не є злочином дія (бездіяльність):", тобто фактично визнає поділ діяння на 2 види. Вказівка ??на дію або бездіяльність міститься в інших статтях Загальної частини (наприклад, у ч. 2 ст. 5, ч. 3 ст. 9, ч. 1 ст. 20, ч. 2 і 3 ст. 22, ч. 2 і 3 ст. 25, ч. 3 ст. 26, ст. 30 КК та ін.) У зарубіжному кримінальному
  2. § 1. Загальні положення
    поняття підприємницької діяльності, законодавець у ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик. [1] У контексті визначення підприємницької діяльності, закріпленому в Законі, ризик підприємця - це не тільки можливість настання несприятливих наслідків внаслідок стихійних лих, випадкового Комерційне право. Ч. I.
  3. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    поняття способів захисту, можна зробити висновок, що до них належать, наприклад, ті способи забезпечення зобов'язань, які в разі їх реалізації при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань призводять до відновленню становища, яке існувало до порушення права: звернення стягнення на заставлене майно - ст. 349 ГК; утримання речі, що знаходиться у кредитора - ст. 359 і 360 ГК;
  4. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    поняття рівноцінними. У зв'язку з цим у літературі іноді відзначається, що "єдиною підставою недійсності угод є невідповідність закону або іншим правовим актам (ст. 168 ГК РФ)" * (533). Це зайвий раз підкреслює умовність поділу недійсних угод на зазначені групи, зокрема виділення серед них угод з вадами змісту, які іноді називають незаконними
  5. § 1. Поняття і значення цивільно-правового договору
    понять, які позначаються терміном "договір". Так, до договору-угоди застосовуються загальні норми про умови дійсності таких договорів, складі угоди, підстави та наслідки недійсності угод і т.п. Якщо ж мова йде про договір-правовідносинах, то до нього застосовуються загальні норми про зобов'язання. До відносин з приводу договору-документа застосовні норми про форму та реквізити
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття суто економічне, її формальний показник - суспільно необхідні витрати праці. Вони формують суспільну вартість товару, яка, в свою чергу, впливає на його ринкову ціну. Відплатність - поняття економічне за змістом і юридичне за функціями, її формальний показник - ціна (ст. 424 ЦК). Еквівалентність обміну припускає тільки таке зустрічне надання,
  7. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    поняття товару не обмежується і не вичерпується колом речей (предметів матеріального світу), а охоплює й інші майнові блага, здатні одночасно задовольняти суспільні потреби і обмінюватися на ринку (енергія, інформація, майнові права та інші.). До того ж хоча речі - це предмети матеріального світу, аж ніяк не всякий предмет матеріального світу повинен розумітися як
  8. § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
    поняття * (49). Типовими представниками службовців такого роду є працівники міліції, прокуратури, митниці, представники різних інспекцій і т.д. По-третє, необхідно враховувати, що посадова особа виступає в якості такого, а отже, і має право на прийняття актів влади лише при виконанні службових обов'язків. Коло службових обов'язків посадової особи
  9.  § 6. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
      понятті джерела підвищеної небезпеки. Поняття джерела підвищеної небезпеки. Найбільш поширений погляд на джерело підвищеної небезпеки як на певного роду діяльність, що створює підвищену небезпеку для оточуючих (теорія діяльності). Ця точка зору знайшла відоме відображення у п. 1 ст. 1079 ЦК, а також у п. 17 скасованого нині постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 28
  10.  § 3. Аліментні зобов'язання подружжя
      значення і факт спільного (або роздільного) проживання аліментних-зобов'язаного дружина і чоловіка - одержувача аліментів. В якості одержувача аліментів п. 2 ст. 89 СК називає, по-перше, непрацездатного потребує чоловіка * (483). Момент виникнення непрацездатності (до або під час шлюбу) правового значення не має. Приховування стану здоров'я перед вступом у шлюб не може бути