| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Наслідки порушення права на честь, гідність та ділову репутацію |
||
|
--- (1) У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 18 серпня 1992 р. N 11 підкреслюється, що законом не передбачено обов'язок попереднього звернення з такою вимогою до відповідача, в тому числі і у випадку, коли позов пред'явлено до засобу масової інформації , поширюючи відомості, що порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина. У ст. 152 ГК визначаються способи спростування не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність чи ділову репутацію громадянина відомостей. Згідно п. 2 ст. 152 ЦК, якщо відомості, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина, поширені в засобах масової інформації, то вони повинні бути спростовані в тих же засобах масової інформації. У ст. 43 і ст. 44 Закону про засоби масової інформації (1) передбачаються особливості порядку спростування таких відомостей. Так, якщо громадянин представив текст спростування, то поширенню підлягає даний текст за умови його відповідності вимогам Закону про засоби масової інформації. Редакція радіо-, телепрограми, яка зобов'язана поширити спростування, може надати громадянину чи представнику організації, потребовавшему цього, можливість зачитати власний текст і передати його в запису. У спростуванні має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і як вони були поширені даними засобом масової інформації. Спростування в періодичному друкованому виданні повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування", як правило, на тому ж місці шпальти, що і спростовуване повідомлення або матеріал. По радіо і телебаченню спростування має бути передано в той же час доби і, як правило, в тій же передачі, що й спростовуване повідомлення або матеріал. --- (1) ВВС РФ. 1992. N 7. Ст. 300; СЗ РФ. 1995. N 3. Ст. 169; N 24. Ст. 2256; N 30. Ст. 2870; 1996. N 1. Ст. 4; 1998. N 10. Ст. 1143; 2000. N 26. Ст. 2737; N 32. Ст. 3333; 2001. N 32. Ст. 3315; 2002. N 12. Ст. 1093; N 30. Ст. 3029, 3033; 2003. N 27 (ч. 2). Ст. 2708; 2003. N 50. Ст. 4855. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагмента поширеного повідомлення або матеріалу. Не можна вимагати, щоб текст спростування був коротший однієї стандартної сторінки машинописного тексту. Спростування по радіо і телебаченню не повинно займати менше ефірного часу, ніж потрібно для прочитання диктором стандартної сторінки машинописного тексту. Спростування повинно послідувати в засобах масової інформації, що виходять у світ або в ефір не рідше одного разу на тиждень, - протягом 10 днів з дня отримання вимоги про спростування або його тексту, а в інших засобах масової інформації - у підготовлюване або найближчому планований випуск. Протягом місяця з дня отримання вимоги про спростування або його тексту редакція зобов'язана в письмовій формі повідомити зацікавлених громадянина або організацію про передбачуваний термін поширення спростування або про відмову в його розповсюдженні із зазначенням підстав відмови. Крім того, у ст. 45 Закону про засоби масової інформації передбачаються підстави для відмови у спростуванні. У спростуванні має бути відмовлено, якщо дана вимога або представлений текст спростування є зловживанням свободою масової інформації в сенсі, встановленому ч. 1 ст. 4 Закону, тобто направлено на використання засобів масової інформації з метою вчинення кримінально караних діянь, розголошення відомостей, що становлять державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю, здійснення екстремістської діяльності, а також пропаганди порнографії, культу насильства і жорстокості. У спростуванні також має бути відмовлено, якщо вимога або представлений текст спростування суперечать набрало законної сили рішенням суду або є анонімним. Разом з тим у спростуванні може бути відмовлено, якщо спростуванню підлягають відомості, які вже спростовані в даному засобі масової інформації, а також якщо вимога про спростування або представлений текст його надійшли до редакції після закінчення одного року з дня поширення спростовуваних відомостей у цьому засобі масової інформації. Якщо зазначені відомості містяться в документі, що виходить від організації, то такий документ підлягає заміні або відкликання. Якщо ці відомості поширені іншими способами або в інших формах, адекватний їм порядок спростування в кожному конкретному випадку встановлюється судом. У зв'язку з цим при задоволенні позову суд в резолютивній частині рішення зобов'язаний вказати спосіб спростування ганебних відомостей, визнаних не відповідають дійсності, і при необхідності викласти текст такого спростування, де має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і як вони були поширені, а також визначити термін, протягом якого воно повинне піти (у тому числі стосовно до встановленого ст. 44 Закону про засоби масової інформації терміну, якщо ці відомості були поширені засобами масової інформації, - п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 18 серпня 1992 р. N 11). Поряд з цим захист честі, гідності та ділової репутації громадянина може здійснюватися також за допомогою заходів цивільно-правової відповідальності. Відповідно до п. 5 ст. 152 ГК громадянин, щодо якого поширені відомості, що порочать його честь, гідність чи ділову репутацію, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяних їх поширенням (1). --- (1) СЗ РФ. 1997. N 30. Ст. 3591; 2001. N 32. Ст. 3412; 2002. N 52 (ч. I). Ст. 5132; 2003. N 2. Ст. 160; N 50. Ст. 4847; N 52. (Ч. 1). Ст. 5038; 2004. N 10. Ст. 837. Крім того, судом на порушника може бути накладено штраф, який і стягується в розмірі та в порядку, передбачених ст. 206 ЦПК РФ і ст. 85 Федерального закону від 21 липня 1997 р. N 119-ФЗ "Про виконавче провадження" (1), в доход Російської Федерації, якщо порушник не виконує рішення суду про спростування відомостей, що ганьблять честь, гідність чи ділову репутацію громадянина. При повторному і наступних порушеннях термінів, встановлюваних судом для виконання рішення, штраф може бути застосований неодноразово. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку виконати передбачену рішенням суду дію по спростуванню таких відомостей. Зазначений штраф являє собою міру цивільно-процесуальної відповідальності, що має публічно-правовий характер, і носить яскраво виражену конфискационную спрямованість. --- (1) Див про це докладніше в п. 11 і п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 18 серпня 1992 р. N 11. Необхідно підкреслити, що відшкодування моральної шкоди в принципі не може застосовуватися для захисту ділової репутації юридичної особи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Наслідки порушення права на честь, гідність і ділову репутацію " |
||
|
||