Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Права та обов'язки, пов'язані з управлінням простим товариством і веденням спільних справ
. Здійснення спільної діяльності передбачає об'єднання спільних зусиль та узгодження істоти рішень, реалізованих у відносинах з третіми особами. У зв'язку з цим закон розрізняє: 1) управління простим товариством, яке стосується внутрішніх взаємин товаришів, і 2) ведення спільних справ, пов'язане з виступом в цивільному обороті і взаємодією з третіми особами.
Якщо інше прямо не встановлено договором, то вважається, що управління товариством здійснюється за спільною згодою всіх учасників (п. 5 ст. 1044 ЦК). Інакше кажучи, будь-які рішення приймаються на основі консенсусу, який ніяк не пов'язаний з розміром вкладу чи іншими подібними обставинами. Однак товариші можуть встановити інший порядок управління товариством, наприклад у вигляді прийняття рішень більшістю голосів, число яких, якщо інше не передбачено договором, поставлено в залежність від вартості вкладу.
Що стосується ведення спільних справ, закон передбачає три можливих варіанти:
1) будь товариш має право діяти від імені всіх товаришів. Це правило має значення загального і діє у всіх випадках, якщо інше прямо не встановлено угодою сторін. На практиці такий порядок ведення справ обирається рідко, оскільки передбачає, по суті, безмежна довіра учасників один до одного;
2) спільне ведення справ всіма товаришами, яке вимагає для вчинення кожного правочину або іншої юридичної дії згоди (консенсусу) всіх товаришів і їх одночасних погоджених дій (наприклад, при оформленні якого договору потрібні підписи всіх товаришів). Подібний спосіб ведення справ не зовсім зручний з точки зору часових та інших витрат, проте дозволяє забезпечити певну стабільність у відносинах, в яких товариші не до кінця довіряють один одному;
3) ведення справ окремим (і) належно уповноваженим (і) товаришем (ами). Такий порядок найбільш поширений, оскільки дозволяє забезпечити розумний баланс інтересів. При цьому повноваження може бути закріплено як у самому письмовому договорі простого товариства (і в цьому випадку товаришеві при веденні справ доведеться пред'являти третім особам договір на підтвердження своїх повноважень), так і у виданій на виконання договору доручення, форма якої визначається відповідно до загальних положень цивільного законодавства (п. 2 ст. 1044 ЦК).
Однак який би порядок ведення спільних справ не був вибраний товаришами, у відносинах з третіми особами товариші не можуть посилатися на відповідні обмеження прав товариша, який вчинив правочин, за винятком випадків, коли вони доведуть, що в момент укладення правочину третя особа знала або повинна була знати про наявність таких обмежень (п. 3 ст. 1044 ЦК). Крім цього, товариш, який вчинив від імені всіх товаришів угоди, щодо яких його право на ведення спільних справ було обмежене, або який уклав в інтересах усіх товаришів угоди від свого імені, може вимагати відшкодування розумно зроблених їм за свій рахунок витрат, якщо були достатні підстави вважати, що ці угоди були необхідними в інтересах усіх товаришів, а товариші, які зазнали внаслідок таких угод збитки, має право вимагати їх відшкодування (п. 4 ст. 1044 ЦК). Однак поняття "достатні підстави" в законі не визначено і носить оціночний характер, і, отже, вимагати відшкодування витрат від усіх товаришів можна тільки в тому випадку, якщо вдасться довести обгрунтованість своїх вимог.
Окремо варто звернути увагу на те, що незалежно від того, ким і як ведуться спільні справи, правом на ознайомлення зі пов'язаної з цим документацією та іншими обставинами наділений кожен товариш (так зване право на інформацію). Норми закону носять імперативний характер, тому відмова від такого права чи його обмеження навіть за угодою сторін неприпустимо під страхом нікчемності (ст. 1045 ЦК). При цьому за змістом закону право на інформацію поширюється і на відомості з приводу управління простим товариством.
Права та обов'язки, пов'язані з розподілом прибутку, несенням витрат і збитків. Відносини товаришів, пов'язані з розподілом прибутку, а також несенням витрат (кореспондують обов'язки з утримання спільного майна) і збитків, відносяться до числа внутрішніх і не зачіпають інтересів третіх осіб. Тому врегулювання цього питання повністю залежить від розсуду сторін договору. Так, товариші можуть або встановити конкретну частку кожного учасника у розподілі прибутку та несення витрат і збитків, або навіть обмежитися загальної застереженням про те, що, наприклад, порядок розподілу конкретних прибутків буде встановлюватися на основі додаткової угоди. Однак у всіх випадках під страхом нікчемності має бути дотриманий заборону на повне звільнення будь-кого з товаришів від участі в покритті загальних витрат або збитків (заборона на так зване "лева товариство" - абз. 2 ст. 1046 ЦК).
Якщо ж у договорі простого товариства ніяк не вирішена проблема розподілу прибутку, несення витрат і збитків, то застосовується диспозитивним норма абз. 1 ст. 1046 ЦК про те, що обсяг зазначених прав і обов'язків пропорційний вартості вкладу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Права та обов'язки, пов'язані з управлінням простим товариством і веденням спільних справ "
  1. § 3. Зміст договору простого товариства
    Права та обов'язки, пов'язані з внесенням вкладів. Особливості взаємного характеру договору простого товариства виявляються в тому, що правам та обов'язкам кожного товариша одночасно протистоять права і обов'язки всіх інших товаришів. При цьому зазначені права та обов'язки тісно пов'язані, що дозволяє розглядати їх у нерозривній єдності. Нижче проаналізовано основні групи
  2. § 1. Поняття комерційного права
    Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
  3. § 4. Акціонерні товариства
    Акціонерним товариством (далі по тексту - АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій. Найбільш загальні норми про статус АТ містить Цивільний кодекс, визначаючи в гол. 4 його поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є
  4. § 1. Загальні положення
    Завдання правового захисту підприємництва. Здійснюючи правове регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі підприємницької діяльності, держава має реалізувати три взаємопов'язані між собою функції: по-перше, визначити основні риси та елементи змісту комерційних правовідносин, тобто виконати конструктивне або творче регулювання, по-друге,
  5. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    Поняття і структура банківської системи. З точки зору виконуваних економічних функцій банківська система є частиною фінансової системи. Через банки проходять практично всі грошові ресурси за винятком тих сум, які залишаються на руках у населення або в порушення правил про порядок розрахунків обертаються в роздрібному товарообігу без відображення в бухгалтерському обліку та без проводки по касі.
  6. § 2. Правові форми участі в будівельній діяльності
    Будівельне законодавство регулює діяльність всіх учасників будівельного процесу: проектувальників і архітекторів, розробників технічної та кошторисної документації, замовників, інвесторів, забудовників і, нарешті, самих будівельників - підрядників і субпідрядників. Правовий статус учасників будівництва визначається за двома напрямками правового регулювання: - по-перше, він
  7. § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
    Поняття "економічна основа місцевого самоврядування" було введено Федеральним законом 1995 Воно не втратило актуальності і в даний час. Ресурсну базу місцевого самоврядування становлять муніципальна власність, місцеві фінанси, майно, що перебуває у державній власності і передане в управління органам місцевого самоврядування, а також інша власність, яка служить
  8. § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
    Особи. У романо-германської правової системи особи є суб'єктами права. Серед всіх живучих до осіб відносяться тільки люди, які на відміну від тварин мають волею. Крім того, до осіб належать об'єднання людей і групи людей, відомі як юридичні особи. Всі особи володіють юридичним статусом, тобто право-і дієздатністю. Індивідуалізуються особи за наступними критеріями: народження,
  9. § 1. Повне товариство
    Загальні положення. Повним визнається товариство, учасники якого відповідно до укладеного договору займаються підприємництвом від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов'язаннями належним їм майном (п. 1 ст. 69 ГК) * (235). Відносно товариства діють три категорії норм гл. 4 ГК: спеціальні норми підпункту 2 § 2 (ст. 69-81); норми підпункту 1 § 2,
  10. § 2. Правове становище публічних утворень
    Загальні початку виступу в цивільному обороті. Публічні утворення виступають у цивільних правовідносинах на рівних засадах з іншими суб'єктами - фізичними та юридичними особами (п. 1 ст. 124 ЦК). Незважаючи на те що у зазначеній нормі ЦК відтворений лише один з принципів цивільного права (юридичну рівність учасників цивільних правовідносин), участь публічних утворень у
© 2014-2022  yport.inf.ua