| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Права підозрюваного і порядок його допиту |
||
|
. Оскільки особа стає підозрюваним не з моменту оголошення протоколу затримання, який складається не пізніше ніж через три години після доставлення затриманого в орган дізнання або до слідчого, а з моменту фактичного затримання, саме з цього моменту кожен затриманий має право користуватися допомогою адвоката (ч. 2 ст. 48 Конституції). До моменту доставлення затриманого в органи міліції або до слідчого він вже є підозрюваним. Це означає, що його не можна допитувати як свідка, проводити з ним слідчі дії, де він виступав би в цій якості, і позбавлений можливості користуватися послугами захисника, а також те, що він володіє правом на мовчання. Право на мовчання - одна з конституційних гарантій прав громадянина при арешті. Оскільки підозрюваний, за загальним правилом, перебуває в кримінальному процесі протягом короткого терміну, його обізнаність про зібрані проти нього докази та інших матеріалах слідчого виробництва обмежена. Тому багато адвокати рекомендують клієнтам при перших допитах скористатися правом на мовчання. За законом підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється, але на практиці дізнавач або слідчий рідко виконують свої обов'язки з роз'яснення сутності підозр, обмежуючись назвою статті КК. У такій ситуації, коли суть підозр не зрозуміла або зрозуміла не до кінця, найкраще скористатися правом на мовчання, щоб не наговорити зайвого, про що згодом можна гірко пошкодувати. Право на мовчання гарантує ч. 1 ст. 51 Конституції, згідно з якою ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого, свого чоловіка і близьких родичів, коло яких визначено законом. Так, п. 4 ст. 5 КПК до числа близьких родичів відносить: чоловіка, дружину, батьків, дітей, усиновителів, усиновлених, рідних братів і сестер, дідуся, бабусю, онуків. Важливо пам'ятати, що нероз'яснення слідчим, дізнавачем або судом правила, передбаченого ст. 51 Конституції, зацікавленим особам при дачі ними показань тягне за собою визнання таких свідчень недопустимими доказами. Частина 4 ст. 46 КПК наділяє підозрюваного такими правами: - знати, в чому він підозрюється, і отримати копію постанови про порушення проти нього кримінальної справи, або копію протоколу затримання, або копію постанови про застосування до нього запобіжного заходу; - давати пояснення і показання з приводу наявного відносно нього підозри або відмовитися від дачі пояснень та свідчень. За згодою підозрюваного дати свідчення він повинен бути попереджений про те, що його свідчення можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі при його подальшому відмову від цих свідчень, за винятком випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 75; - користуватися допомогою захисника з моменту фактичного затримання або взяття під варту і мати з ним побачення наодинці і конфіденційно до першого допиту підозрюваного, тобто до закінчення 24 годин з моменту фактичного затримання. У КПК не вказано, за який саме час до закінчення зазначеного граничного терміну підозрюваному має бути надана можливість консультуватися зі своїм захисником, однак цей час має бути достатнім для узгодження позиції у кримінальній справі. [8] Термін «конфіденційність» стосовно до побачень підозрюваного і захисника означає побачення поза межами чутності третьої особи та без застосування технічних засобів (прослуховуючих пристроїв і т. п .); - подавати докази; - заявляти клопотання і відводи; - давати показання і пояснення рідною мовою або мовою , яким він володіє; - безкоштовно користуватися допомогою перекладача; - знайомитися з протоколами слідчих дій, вироблених з його участю, і подавати на них зауваження. Зауваження можуть бути занесені до протоколу слідчої дії слідчим або дізнавачем або вписані підозрюваним власноручно; - брати участь з дозволу слідчого або дізнавача в слідчих діях, вироблених з його клопотанням, клопотанням його захисника чи законного представника; - подавати скарги на дії (бездіяльність) та рішення суду, прокурора, слідчого, дізнавача; - захищатися іншими засобами і способами, не забороненими справжнім КПК. Перед початком допиту дізнавач або слідчий зобов'язаний роз'яснити підозрюваному його права, в тому числі право на мовчання, про що робиться відмітка у протоколі. Слідчий зобов'язаний запитати у підозрюваного, чи бажає він давати свідчення. Якщо підозрюваний відмовляється від дачі показань, слідчий, дізнавач не має права наполягати на цьому ніякими способами, будь то вмовляння чи погрози, у тому числі про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Працівники слідчих органів, як правило, непогані психологи, і нерідко їм вдається схилити особу, підозрювану у вчиненні злочину, до дачі показань. Тому завжди необхідно пам'ятати, що ще ніхто не був заарештований і звинувачений у злочині на підставі того, що відмовився від дачі показань. У зв'язку з вищесказаним слід звернути особливу увагу на норму закону, викладену в п. 1 ч. 2 ст. 75 КПК, в силу якої визнаються неприпустимими доказами показання обвинуваченого, підозрюваного, дані в ході досудового провадження у кримінальній справі за відсутності захисника, включаючи випадки відмови від захисника, і не підтверджені підозрюваним, обвинуваченим в суді. Це суттєво підсилює гарантії права на захист, а також служить протидією можливому прагненню осіб, які ведуть розслідування, застосувати незаконні методи для отримання визнання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Права підозрюваного та порядок його допиту " |
||
|
||