Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)


Емфітевзис - це довгострокове, відчужуване і таке, що переходить у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Це право характеризується такими ознаками:
це право - лише користування чужою земельною ділянкою. Воно не охоплює право розпорядження цією ділянкою;
це право відчужуване, тобто право користування чужою ділянкою може бути продане, подароване, обміняне та іншим чином передане іншій особі. Проте, слід мати на увазі, що відчужуватися може лише право користування земельною ділянкою, а не право розпорядження нею;
це право користування переходить у спадщину.
Строк користування земельною ділянкою визначається угодою сторін на визначений або невизначений строк. Якщо право користування встановлене на невизначений строк, то кожна зі сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови.
4 Право користування чужою ділянкою регулюється не договором, а речовим правом. Договором лише встановлюєтся право користування чужою земельною ділянкою. У договорі можуть бути визначені умови такого користування.
Суб'єктами цього права є власники земельних ділянок і особи, які бажають одержати у користування земельну ділянку. Об'єктом є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Власник земельної ділянки, переданої у тривале, відчужуване і таке, що переходить у спадщину, користування для сільськогосподарських потреб, має право:
вимагати від землекористувача використовувати земельну ділянку за її призначенням, встановленим у договорі;
власник земельної двлянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються угодою сторін.
Власник зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його права. Права та обов'язки землекористувача:
землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі відповідно до визначених умов;
землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник її має переважне право на його придбання за ціною, що оголошена для продажу. Землекористувач зобов'язаний повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продано іншій особі. У разі порушення права переважної купівлі, власник земельної ділянки може вчинити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду всі суми, які за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог встановлюється позовна давність в 1 рік (п. 4 ст. 364).
У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотка від ціни продажу (вартості права), встановленого договором.
Особливістю припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може стати викуп земельної ділянки для суспільних потреб.
Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)"
  1. § 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
    право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї 3 обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки і особа, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для
  2. Що таке право користування чужою земельно ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)?
    правовий інститут, як право користування чужою землею для сільськогосподарського виробництва (емфітевзис). Він вигідний і зручний тим, що коли власник землі не бажає втрачати право власності на землю, але й сам не має можливості обробляти її, то в такому разі він може передати її в довгострокове користування іншим особам на підставі речового права. Часто до цього цивільно-правового інституту
  3. § 2. Права на чужі речі. Загальна характеристика прав на чужі речі
    правом є право на чужі речі. У цьому випадку право власності належить одній особі, в той час як інша особа має на те саме майно таке ж (безпосереднє) речове право, тільки вужче за змістом. Отже, права на чужі речі - це самостійні (але похідні від права власності) речові права, які надають особі, котра їх має, можливість безпосереднього користування певним майном для певної мети та у
  4. Книга 3. Право власності та інші речові права
    правової системи, в тому числі правової системи України. Чим же пояснити таке значення інституту права власності? Протягом 70 років у колишньому СРСР право приватної власності було під забороною, а панувало виключне право власності - держави. В умовах радянської влади приватному праву було надано негативне значення. Ще в 1920 р. В. Ленін вчив, що "ми нічого приватного в галузі господарства не
  5. § 3. Форми власності на землі сільськогосподарського призначення
    правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У приватну власність для сільськогосподарського використання передаються земельні ділянки громадянам України та юридичним особам, які заснували громадяни або юридичні особи України. Держава забезпечує громадянам і юридичним особам
  6. Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
    право постійного користування земельними ділянками, орендарі земельних ділянок, особи, які використовують чужі земельні ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій), а також концесіонери. Права землекористувачів (за винятком права відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, а також якщо інше не передбачене законом або договором)
  7. § 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
    право володіння; 2) право обмеженого користування (сервітут); 3) право забудови земельної ділянки (суперфіций); 4) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Законом можуть бути передбачені й інші речові права на чуже майно. Наприклад, Цивільний кодекс України передбачає речово-правові способи забезпечення виконання зобов'язань - заставу та притриман-ня. За цими
  8. § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
    правові норми. Як співвідносяться між собою цивільне право і цивільне законодавство? Цивільне право - це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство - система нормативних актів. Цивільне право - внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство - зовнішня форма права, тісно пов'язана з
  9. 4.1. Особливості права власності на землю (земельну ділянку)
    право власності на землю гарантується Конституцією. Особливості правового режиму землі полягають в тому, що відповідно до ст. 9 ЦК положення Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів (у тому числі землі), якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Отже пріоритет при вирішенні конкретних питань здійснення права власності на
  10. § 3. Сервітути
    право користування чужим майном" вживаються як рівнозначні. Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і в установлених межах. Призначення сервітуту - дозволити суб'єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, стосовно якої встановлено сервітут. Суб'єктами сервітутних правовідносин є власник або законний володілець речі та