| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Правове регулювання транспортно-експедиційного обслуговування |
||
|
Як зазначалося, на території РРФСР відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1979 N 1025 "Про заходи щодо поліпшення транспортно-експедиційного обслуговування в РРФСР" транспортно-експедиційне обслуговування вантажовідправників і вантажоодержувачів при перевезенні вантажів як в прямому автомобільному сполученні, так і в змішаному сполученні було покладено на автотранспортні підприємства і організації загального користування, що входять в систему Міністерства автомобільного транспорту УРСР. З цього моменту подальший розвиток законодавства про транспортно-експедиційне обслуговування здійснювалося в основному в рамках правового регулювання автомобільних перевезень вантажів. Зокрема, до Статуту автомобільного транспорту (далі - УАТ) РРФСР, затверджений Постановою Ради Міністрів РРФСР від 8 січня 1969 N 12 "*", був включений розділ VIII "Транспортно-експедиційні операції і послуги, що надаються підприємствами та організаціями автомобільного транспорту загального користування ". Згідно ст. 124 УАТ РРФСР підприємства та організації автомобільного транспорту загального користування виконують для підприємств, організацій, установ і населення зв'язані з перевезеннями операції і послуги (транспортно-експедиційні операції і послуги) при доставках вантажів як в прямому автомобільному сполученні, так і в змішаному автомобільно-залізничному, автомобільно-водному, автомобільно-авіаційному сполученні. Що стосується переліку транспортно-експедиційних операцій і послуг, що здійснюються підприємствами та організаціями автомобільного транспорту, а також порядку їх здійснення, то в цій частині УАТ РРФСР (ст. 125) відсилає до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом. --- "*" СП РРФСР. 1969. N 2 - 3. Ст. 8. Незабаром Міністерством автомобільного транспорту УРСР за погодженням з Держпланом УРСР і Госарбитражем РРФСР були затверджені Правила транспортно-експедиційного обслуговування підприємств, організацій та установ в РРФСР (11 листопада 1980 р.) "*", які (як це оголошувалося самими Правилами) були покликані врегулювати порядок здійснення на території РРФСР транспортно-експедиційного обслуговування підприємств, організацій та установ - вантажовідправників та вантажоодержувачів підприємствами та організаціями автомобільного транспорту загального користування (вузловими транспортно-експедиційними підприємствами, виробничими об'єднаннями, автокомбіната та ін.) В якості мети транспортно-експедиційного обслуговування проголошувалося виконання для вантажовідправників і вантажоодержувачів пов'язаних з перевезенням вантажів операцій і послуг (транспортно-експедиційних операцій і послуг). --- "*" Див розділ 27 Загальних правил перевезень вантажів автомобільним транспортом / / Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом. 2-е вид., Доп. М.: Транспорт, 1984. С. 101 - 114. Правила транспортно-експедиційного обслуговування не можуть розглядатися в якості нормативного акту, що регулює договір транспортної експедиції. Швидше, їм забезпечується регламентація деяких операцій і послуг, що виконуються (надаються) автотранспортними організаціями в якості додаткових при здійсненні як звичайних, так і централізованих перевезень вантажів. Відповідним чином диференціюється і правове регулювання: Правилами передбачено різний правовий режим транспортно-експедиційного обслуговування при перевезеннях вантажів у прямому автомобільному сполученні, а також у змішаному автомобільно-залізничному, автомобільно-водному та автомобільно-авіаційному сполученні. У першому випадку (пряме автомобільний повідомлення) за наявності договору про організацію перевезень (річного договору перевезення вантажів автомобільним транспортом) зазначений договір може бути доповнений умовою про те, що відповідний автоперевізник здійснює також транспортно-експедиційне обслуговування вантажовідправника (вантажоодержувача). Це означає, що автотранспортна організація на додаток до зобов'язань перевізника бере на себе обов'язок забезпечити: прийом вантажів до перевезення автомобільним транспортом за належно оформленим вантажовідправниками товарно-транспортним документам; супроводження та охорону вантажів під час перевезення (тобто за кермом автомобіля буде знаходитися водій- експедитор); здачу вантажів вантажоодержувачам з належним оформленням товарно-транспортних документів. Дані послуги при наявності в річному договорі умови про транспортно-експедиційне обслуговування повинні надаватися автотранспортної організацією в обов'язковому порядку. Як бачимо, зазначені "операції та послуги" не виходять за рамки нормально розуміється змісту зобов'язань перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, а саме "транспортно-експедиційне обслуговування" насправді являє відмова автотранспортної організації від односторонніх пільг і переваг, що надаються перевізнику відомчим за своїм характером транспортним законодавством (природно, за додаткову плату). Крім зазначених обов'язкових операцій і послуг в річному договорі автомобільного перевезення вантажів за погодженням сторін може передбачатися виконання виходять за рамки зобов'язань перевізника додаткових операцій і послуг. До їх числа відносяться наступні обов'язки автотранспортної організацію: ведення облікових карток для вантажовідправника з виконання обсягів перевезень відповідно до річного договором; попередня підготовка вантажу до перевезення (подсортировка, Групування, затарювання, пакетування, зважує, заповнення бирки, нанесення маркування та т.д.); внутрішньоскладське перероблення вантажів; навантаження і вивантаження вантажів; надання в користування коштів укриття вантажу; короткочасне зберігання вантажів на складах автотранспортної організації; інші операції та послуги. Однак і в даному випадку названі операції та послуги, які можуть бути надані вантажовідправнику або вантажоодержувачу, навряд чи можуть бути названі транспортно-експедиційними. Йдеться про якихось додаткових обов'язки, які за розсудом сторін і за їх обопільною згодою покладаються на автотранспортну організацію, яка виступає ролі перевізника, і виконуються останньої на оплатній основі. З точки зору сучасного законодавства, річний договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, що містить умови про виконання автоперевізником названих додаткових операцій, слід було б кваліфікувати як змішаний договір, що складається як із зобов'язань з організації перевезень вантажів, так і із зобов'язань за відплатним надання послуг. І не більше того. Очевидно, що, як і в першому випадку, здійснення перевізником названих додаткових операцій і послуг ніяк не створює особливого зобов'язання транспортної експедиції. Що стосується другого виду транспортно-експедиційного обслуговування, а саме транспортно-експедиційного обслуговування в змішаному автомобільно-залізничному, автомобільно-водному та автомобільно-авіаційному сполученні, то насправді маються на увазі не перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, а ті транспортно-експедиційні операції та послуги, які автотранспортні організацію виконують для клієнтів при здійсненні централізованого завозу (вивозу) вантажів на станції залізних доріг, у морські, річкові порти і аеропорти. Для цих правовідносин характерна складна структура договірних зв'язків: автотранспортні організації, що здійснюють централізовану перевезення вантажів на станції залізниць, в порти, на пристані, аеропорти, повинні були укладати з організаціями відповідних видів транспорту договори на централізоване завезення (вивезення) вантажів, а потім оформляти договірні відносини з клієнтами (вантажовідправниками і вантажоодержувачами) шляхом укладення з кожним з них договору на централізовану перевезення вантажів із станцій залізниць, з портів (пристаней), аеропортів і на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти. Причому умови договору на централізовану перевезення вантажів, пропоновані клієнтам, були, по суті, зумовлені договорами на централізоване завезення (вивезення) вантажів, що укладаються між автотранспортними підприємствами і організаціями відповідних видів транспорту. Відомчий характер нормотворчості в галузі правового регулювання діяльності транспорту, що мав місце в радянський період, не дозволяв враховувати в повній мірі інтереси вантажовідправників і вантажоодержувачів, а, навпаки, обумовив завідомі переваги щодо транспортних організацій. Та й хронологічно нормативні акти, які регулюють взаємовідносини, що складаються між автотранспортними підприємствами і організаціями інших видів транспорту при централізованому завезенні (вивезенні) вантажів на станції залізниць, в порти (на пристані), аеропорти, з'явилися задовго до видання Правил транспортно-експедиційного обслуговування підприємств, організацій та установ в УРСР. Наприклад, Правила централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом загального користування на станції залізниць, розташовані на території РРФСР, були затверджені Міністерством шляхів сполучення СРСР та Міністерством автомобільного транспорту УРСР 27 жовтня 1976 "*". --- "*" Відповідні Правила централізованого завозу (вивозу) вантажів у порти (на пристані), аеропорти затверджені в 1973 р. Див: Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом. 2-е вид., Доп. С. 114 - 165. Разом з тим річні договори на централізовану перевезення вантажів із станцій залізниць, з портів (пристаней), аеропортів і на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти дійсно включали в себе зобов'язання автотранспортних організацій по транспортно-експедиційного обслуговування вантажовідправників і вантажоодержувачів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Правове регулювання транспортно-експедиційного обслуговування " |
||
|
||