Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
Наступна »
Е.А. СУХАНОВ. Цивільне право: У 4 т. Том 2: Речове право. Спадкове право. Виключні права. Особисті немайнові права: Підручник., 2008 - перейти до змісту підручника

ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ТОМУ

Другий том підручника цивільного права відкриває виклад підгалузей та інститутів особливою (спеціальної) частини цивільного права. У ньому викладаються положення про речовому праві (основне місце в якому посідає право власності); спадковому праві; про виняткові права ("інтелектуальної власності"), що включають авторське право і суміжні права, патентне право, виключні права на засоби індивідуалізації товарів та їх виробників; про особисті немайнові права.
Таким чином, мова тут йде про підгалузях та інститутах цивільного права, що регулюють статику суспільних відносин, що входять до його предмет. Наступні два томи підручника цілком присвячені зобов'язального права - найважливішої і найбільш обширною за змістом підгалузі цивільного права, призначеної для безпосереднього регулювання майнового обороту, тобто динаміки відносин, що складають предмет цивільно-правового регулювання.
Таке розташування матеріалу відрізняється від систематики Цивільного кодексу і зроблено авторами в навчальних цілях. Воно дозволяє не розривати загальну послідовність вивчення цивільного права, що починається з загальних положень (загальної частини), що переходить потім до цивільно-правовому оформленню відносин, що складають передумови (і результати) майнового обороту і завершується розглядом широкого кола відносин, складових власне цивільний оборот.
Цим пояснюється і розгляд спадкового права - традиційної підгалузі цивільного права - в тісному зв'язку з речове-правовим регулюванням відносин приватної власності громадян. Для них спадкування з цієї точки зору становить перш за все спосіб універсального правонаступництва, тобто переходу комплексу майна, що становить об'єкт їх приватній власності, до інших осіб (подібно універсальному правопреемству, яка у результаті реорганізації юридичних осіб, яке так само традиційно розглядається стосовно їх цивільно-правовому статусу, а не в якості самостійного інституту або підгалузі цивільного права).
Слід зазначити, що питання про місце спадкового права в загальній системі цивільного права - дискусійне. Як відомо, в російській дореволюційному праві спадкування розглядалося законом як один із способів "придбання майна" і тому норми про нього знаходилися в речовому праві (розд. 2 кн. III т. X ч. 1 Зводу законів Російської імперії). За проектом Цивільного уложення розділ про спадкове право містився безпосередньо за розділом про речовому праві, випереджаючи книгу V "Зобов'язальне право". Цією ж систематиці слідував і фундаментальний "Курс цивільного права" К.П. Побєдоносцева (1). З відомих зарубіжних європейських кодифікацій цивільного права можна послатися на Французький цивільний кодекс, в якому норми про спадкування передують договірного та зобов'язального права, будучи поміщеними в розділ про способи придбання права власності (кн. III), а також на Швейцарський цивільний кодекс, в якому норми про спадкове право (частина 3) передують навіть розділу про речовому праві (частина 4).
---
(1) Див: Побєдоносцев К.П. Курс цивільного права. Частина друга. Права сімейні, спадкові та заповідальні (Серія "Класика російської цивілістики"). М., 2003.
Тому звичайне для багатьох цивільних кодексів і наступних їх систематики підручників розташування спадкового права в кінці закону або відповідно в кінці навчального курсу є не будь-яким обов'язковим стандартом, а лише даниною певним традиціям. Автори цього підручника виходили з найтіснішого спадкового права з речовим правом, насамперед з правом приватної власності громадян, слідуючи тут і деяким російським правовим традиціям.
Центральне місце у другому томі цього підручника займають речове право і "інтелектуальна власність" - підгалузі, з різних причин не знаходили собі належного місця в колишньому правопорядок. Речове право було майже повністю зведено до права власності, в результаті чого відмінності в цивільно-правовому режимі речових і зобов'язальних прав, принципові для всякого європейського континентального правопорядку, виявилися у нас забутими або суттєво розмитими, що призвело до помилкової кваліфікації низки важливих відносин, зокрема заставних та деяких земельних, і до інших несприятливих теоретичним і практичним наслідків.
Відносини "інтелектуальної власності" в умовах ринкового господарства і численних науково-технічних досягнень, з одного боку, виявилися одними з найбільш бурхливо розвиваються, а з іншого - єдиною групою цивільно-правових відносин, практично не отримали законодавчого оформлення в новій цивільно-правової кодифікації. До цих пір вони врегульовані низкою розрізнених і далеко не в усьому відповідних один одному законів, що становить серйозну перешкоду на шляху їх вкрай необхідного в нинішніх умовах розвитку.
Таким чином, законодавче оформлення цих підгалузей вітчизняного цивільного права поки далеко не повністю відповідає сучасним потребам. Все це знову говорить на користь глибокого вивчення відповідних цивільно-правових інститутів і категорій, не обмежується коментуванням правил чинного законодавства.
Для цього необхідно звертатися до додаткової літератури, список якої наводиться після кожної глави, а також до робіт, згаданим у виносках до окремих положень підручника. Зрозуміло, їх перелік може бути змінений і доповнений за вказівками викладачів або кафедр, які проводять навчальні заняття з цивільного права. Для практичних і семінарських занять з цивільного права доцільно використовувати "Практикум з цивільного права. Частина I" під ред. проф. С.М. Корнєєва (3-е вид., Стер. М.: Волтерс Клувер, 2005), в якому разом з текстом пропонованих для вирішення казусів також містяться і необхідні навчально-методичні вказівки та матеріали.
Зміни в чинному законодавстві враховані станом на 31 грудня 2004
Відповідальний редактор - зав. кафедрою
цивільного права юридичного факультету МГУ,
доктор юридичних наук, професор
Е.А.Суханов
Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ТОМУ "
  1. 3.2. Частноправовая уніфікація матеріальних норм
    Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Хоча рух до універсальної уніфікації приватного права виникло в XIX в. (Що зазначалося в гл. 1), проте його інституційне оформлення сталося у ХХ ст. Після створення Ліги Націй, першого міжнародного форуму з оновлення та стабілізації міждержавних відносин після першої світової війни, в 1926 р. Італія, колишня місцем народження
  2. 26.2. Правова основа і порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності
    Останнім часом намітилися позитивні зрушення у сфері легалізації та ліцензування, зумовлені прийняттям: - Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року; - Указу Президента України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» від 22 січня 2000 року; - Указу «Про впровадження дозвільної
  3. § 1. Поняття та ознаки інноваційної діяльності
    Поняття інноваційної діяльності. Термін «інновація» (innovation - нововведення; нововведення - англ.) З'явився у вітчизняному економічному і юридичному лексиконі на початку 1980-х рр.., Будучи «включеним» в загальний смисловий контекст обширнейшего гуманітарного поняття науково-технічного прогресу. Його появі в Росії ми зобов'язані перш за все теоретичним розробкам вчених, що займаються
  4. § 3. Види цивільних правовідносин
    Загальні положення. Цивільні правовідносини, будучи єдиними в своїй суті, поділяються на різні види і класифікуються за різними підставами. При цьому один і той же правовідношення залежно від обраного критерію може одночасно ставитися до різних видів правовідносин. Наприклад, правовідносини власності є майновим за змістом, абсолютним за суб'єктним
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  6. § 5. Інші спеціальні види зберігання
    Загальні положення. Поряд із зберіганням на товарному складі ГК виділяє ряд інших спеціальних видів зберігання, присвячуючи їм § 3 гл. 47. Особливий суб'єктний склад виникаючих правовідносин, специфіка об'єкта зберігання, терміновість, що надаються, публічний характер деяких договорів, особливий порядок укладення та оформлення договорів зберігання - такий далеко не повний перелік особливостей, які
  7. § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
    Сутність успадкування. Громадяни можуть успадковувати і заповідати майно (ст. 18 ЦК). Спадкування - перехід майна (спадщини, спадкового майна) померлої особи (спадкодавця) до іншого вказаною ним у заповіті або визначеному законом особі (спадкоємцю), при якому майно переходить у порядку універсального правонаступництва, тобто за загальним правилом в незмінному вигляді як єдине ціле
  8. § 1. Загальні положення про заповіті
    Поняття заповіту. Право визначати долю майна на випадок смерті є елементом правоздатності фізичної особи (громадянина Російської Федерації, іноземного громадянина, особи без громадянства; далі для стислості - громадянина), що випливає зі ст. 18 ГК. Розпорядитися майном на випадок смерті можна тільки шляхом складання заповіту (п. 1 ст. 1118 ЦК). Заповіт - це одностороння
  9. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  10. ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ТОМУ
    Третій том цього підручника присвячений викладу інститутів зобов'язального права - найважливішою і найбільш об'ємної підгалузі цивільного права, безпосередньо оформляє майновий (цивільно -правовий) оборот, тобто динаміку відносин, що складають предмет цивільно-правового регулювання. У ньому висвітлюються загальні питання зобов'язального і договірного права, а також міститься