| Головна |
| Наступна » | ||
ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ТОМУ |
||
|
Таким чином, мова тут йде про підгалузях та інститутах цивільного права, що регулюють статику суспільних відносин, що входять до його предмет. Наступні два томи підручника цілком присвячені зобов'язального права - найважливішої і найбільш обширною за змістом підгалузі цивільного права, призначеної для безпосереднього регулювання майнового обороту, тобто динаміки відносин, що складають предмет цивільно-правового регулювання. Таке розташування матеріалу відрізняється від систематики Цивільного кодексу і зроблено авторами в навчальних цілях. Воно дозволяє не розривати загальну послідовність вивчення цивільного права, що починається з загальних положень (загальної частини), що переходить потім до цивільно-правовому оформленню відносин, що складають передумови (і результати) майнового обороту і завершується розглядом широкого кола відносин, складових власне цивільний оборот. Цим пояснюється і розгляд спадкового права - традиційної підгалузі цивільного права - в тісному зв'язку з речове-правовим регулюванням відносин приватної власності громадян. Для них спадкування з цієї точки зору становить перш за все спосіб універсального правонаступництва, тобто переходу комплексу майна, що становить об'єкт їх приватній власності, до інших осіб (подібно універсальному правопреемству, яка у результаті реорганізації юридичних осіб, яке так само традиційно розглядається стосовно їх цивільно-правовому статусу, а не в якості самостійного інституту або підгалузі цивільного права). Слід зазначити, що питання про місце спадкового права в загальній системі цивільного права - дискусійне. Як відомо, в російській дореволюційному праві спадкування розглядалося законом як один із способів "придбання майна" і тому норми про нього знаходилися в речовому праві (розд. 2 кн. III т. X ч. 1 Зводу законів Російської імперії). За проектом Цивільного уложення розділ про спадкове право містився безпосередньо за розділом про речовому праві, випереджаючи книгу V "Зобов'язальне право". Цією ж систематиці слідував і фундаментальний "Курс цивільного права" К.П. Побєдоносцева (1). З відомих зарубіжних європейських кодифікацій цивільного права можна послатися на Французький цивільний кодекс, в якому норми про спадкування передують договірного та зобов'язального права, будучи поміщеними в розділ про способи придбання права власності (кн. III), а також на Швейцарський цивільний кодекс, в якому норми про спадкове право (частина 3) передують навіть розділу про речовому праві (частина 4). --- (1) Див: Побєдоносцев К.П. Курс цивільного права. Частина друга. Права сімейні, спадкові та заповідальні (Серія "Класика російської цивілістики"). М., 2003. Тому звичайне для багатьох цивільних кодексів і наступних їх систематики підручників розташування спадкового права в кінці закону або відповідно в кінці навчального курсу є не будь-яким обов'язковим стандартом, а лише даниною певним традиціям. Автори цього підручника виходили з найтіснішого спадкового права з речовим правом, насамперед з правом приватної власності громадян, слідуючи тут і деяким російським правовим традиціям. Центральне місце у другому томі цього підручника займають речове право і "інтелектуальна власність" - підгалузі, з різних причин не знаходили собі належного місця в колишньому правопорядок. Речове право було майже повністю зведено до права власності, в результаті чого відмінності в цивільно-правовому режимі речових і зобов'язальних прав, принципові для всякого європейського континентального правопорядку, виявилися у нас забутими або суттєво розмитими, що призвело до помилкової кваліфікації низки важливих відносин, зокрема заставних та деяких земельних, і до інших несприятливих теоретичним і практичним наслідків. Відносини "інтелектуальної власності" в умовах ринкового господарства і численних науково-технічних досягнень, з одного боку, виявилися одними з найбільш бурхливо розвиваються, а з іншого - єдиною групою цивільно-правових відносин, практично не отримали законодавчого оформлення в новій цивільно-правової кодифікації. До цих пір вони врегульовані низкою розрізнених і далеко не в усьому відповідних один одному законів, що становить серйозну перешкоду на шляху їх вкрай необхідного в нинішніх умовах розвитку. Таким чином, законодавче оформлення цих підгалузей вітчизняного цивільного права поки далеко не повністю відповідає сучасним потребам. Все це знову говорить на користь глибокого вивчення відповідних цивільно-правових інститутів і категорій, не обмежується коментуванням правил чинного законодавства. Для цього необхідно звертатися до додаткової літератури, список якої наводиться після кожної глави, а також до робіт, згаданим у виносках до окремих положень підручника. Зрозуміло, їх перелік може бути змінений і доповнений за вказівками викладачів або кафедр, які проводять навчальні заняття з цивільного права. Для практичних і семінарських занять з цивільного права доцільно використовувати "Практикум з цивільного права. Частина I" під ред. проф. С.М. Корнєєва (3-е вид., Стер. М.: Волтерс Клувер, 2005), в якому разом з текстом пропонованих для вирішення казусів також містяться і необхідні навчально-методичні вказівки та матеріали. Зміни в чинному законодавстві враховані станом на 31 грудня 2004 Відповідальний редактор - зав. кафедрою цивільного права юридичного факультету МГУ, доктор юридичних наук, професор Е.А.Суханов |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ТОМУ " |
||
|
||