Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 5. Припинення договору простого товариства |
||
1) підстави, пов'язані з такою втратою хоча б одним з товаришів правосуб'єктності, яка позбавляє його можливості самостійно брати участь у цивільному обороті. Зокрема, мова йде: а) про оголошення кого з товаришів недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; б) смерті товариша або ліквідації чи реорганізації бере участь у договорі юридичної особи (абз. 4 п. 1 ст. 1050 ЦК); 2) підстави, пов'язані з погіршенням фінансового становища хоча б одного з товаришів, яке може бути обумовлене як: а) оголошенням товариша неспроможним (банкрутом) (абз. 3 п. 1 ст. 1050 ЦК), так і б) виділом частки товариша у спільному майні відповідно до правил ст. 255 ГК на вимогу його кредитора (ст. 1049 ЦК); 3) підстави, пов'язані з виходом хоча б одного товариша з безстрокового договору або договору, укладеного на визначений строк або з зазначенням мети як отменітельного умови. Зокрема, відмову від безстрокового договору визнається правомірним дією і можливий у будь-який час на основі відповідної заяви товариша, зробленого не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу з договору (ст. 1051 ЦК). За змістом закону строк повідомлення може бути тільки збільшений договором, але не зменшений. Будь-які угоди, що обмежують право товариша на відмову від безстрокового договору, є нікчемною. У свою чергу, вихід з строкового договору до закінчення терміну або досягнення мети визнається порушенням (зрозуміло, якщо вимога про розірвання договору не обумовлено невиконанням або неналежним виконанням договору іншими товаришами або істотною зміною обставин) і тому тягне виникнення у товариша обов'язку виплатити штрафні санкції, якщо вони передбачені договором, та / або відшкодувати іншим учасникам договору завдані такою відмовою збитки в повному обсязі на основі загальних положень цивільного законодавства * (948). Винятком з цього правила про розмір відшкодування є відмова від договору з поважної причини, коли товариш зобов'язаний відшкодувати іншим учасникам збитки тільки у розмірі реального збитку (ст. 1052 ЦК). Однак поняття поважної причини є оціночним, оскільки не розкривається в гол. 55 ГК. Разом з тим, оскільки достроковий відмова від строкового договору зазвичай визнається дією неправомірним, остільки поважними повинні визнаватися лише ті обставини, що не залежать від волі товариша і не могли передбачатися з урахуванням презумпції розумності та добросовісності всіх учасників цивільного обороту (наприклад, хвороба, з- за якої товариш не може брати участь у спільній діяльності) * (949); 4) інші правомірні підстави припинення договору простого товариства, зокрема, у зв'язку з досягненням мети, закінченням строку або настанням інших прекращающих зобов'язання обставин, передбачених загальними положеннями цивільного законодавства (гл. 26, 29 ЦК). У разі виникнення зазначених вище обставин договір простого товариства за загальним правилом автоматично припиняється. При цьому відносно перших трьох груп підстав момент припинення договору цілком може, як видається, або фактично збігатися з виникненням в реальності підстав припинення договору, або, якщо це передбачено договором, бути обумовленим відповідним волевиявленням інших товаришів. Пояснюється це тим, що перші три групи підстав пов'язані з суб'єктним складом договору простого товариства (і в цьому сенсі ці підстави відносні за своїм характером) і діють лише у випадку, якщо договором простого товариства або наступною угодою не передбачено збереження договору щодо інших учасників , у тому числі з заміщенням померлого товариша (ліквідованої або реорганізованої юридичної особи) його спадкоємцями (правонаступниками). Подібне законодавче регулювання логічно і враховує довірчий характер взаємовідносин товаришів. Наслідки припинення договору простого товариства. Припинення договору простого товариства тягне два ряди наслідків, пов'язаних: 1) з порядком несення відповідальності перед третіми особами (це питання розглянуто в § 4 цієї глави), 2) з визначенням долі спільного майна. Зокрема, п. 2 ст. 1050 ЦК передбачені наступні правила. По-перше, розділ майна, що перебувало у спільній власності товаришів і залишилося після задоволення вимог, здійснюється в порядку, встановленому ст. 252 ГК. У найзагальнішому вигляді це означає, що при розділі майна так чи інакше враховується частка кожного товариша у спільній власності, яка залежить від розміру вкладу. По-друге, товариш, який вніс у спільну власність індивідуально певну річ, вправі при припиненні договору простого товариства вимагати повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших товаришів і кредиторів. При цьому гарантій задоволення такої вимоги не існує, оскільки зазначене питання про дотримання інтересів багато в чому носить оцінний характер. По-третє, речі, передані у спільне володіння та / або користування товаришів (тобто надійшли у спільне майно, але не у спільну власність), повертаються надали їх товаришам без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін. Таке правило цілком виправдано, оскільки передбачається, що передача майна в користування та / або володіння здійснюється в рамках обов'язку по внесенню вкладу, якої кореспондують аналогічні обов'язки інших товаришів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Припинення договору простого товариства " |
||
|