|
. Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром може бути припинено за більшістю підстав, передбачених гл. 26 ГК. Зокрема, воно припиняється шляхом його належного виконання, тобто сплати гарантом бенефіціару суми, на яку видана банківська гарантія (п. 1 ст. 408, подп. 1 п. 1 ст. 378 ЦК), збіги гаранта і бенефіціара в одній особі (ст. 413 ЦК), а також заліку зустрічної однорідної вимоги (ст. 410 ЦК).
Спеціальне припис про припинення зобов'язання з банківської гарантії міститься в подп. 2 п. 1 ст. 378 ГК, який свідчить, що це зобов'язання припиняється із закінченням строку, на який була видана гарантія. За своєю правовою природою цей строк є пресекательним терміном.
Підпункт 3 п. 1 ст. 378 ГК вказує на таку підставу припинення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, як "відмова бенефіціара від своїх прав по гарантії і повернення її гаранту", а в подп. 4 того ж пункту говориться, що це зобов'язання припиняється в результаті "відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань" * (1308). Не підлягає ніякому сумніву, що в подп. 4 мова йде про прощення боргу з банківської гарантії * (1309), яке, як і будь-яке інше прощення боргу, являє собою договір і, стало бути, передбачає вираження узгодженої волі бенефіціара та гаранта * (1310). Що стосується протиставляється цим підпунктом попереднього підпункту, то за логікою законодавця він повинен закріплювати інша підстава припинення зобов'язання з банківської гарантії, ніж прощення боргу. Неважко, однак, бачити, що в передбаченому подп. 4 випадку відмова бенефіціара здійснюється за допомогою прямого волевиявлення у письмовій формі, а в другому випадку той же відмова реалізується через конклюдентное дію. Тому можна стверджувати, що в подп. 3 п. 1 ст. 378 ГК, так само як і в подп. 4 цієї статті, ми маємо справу з прощенням боргу. При такому стані речей стає незрозуміло, чому законодавець присвятив відмови бенефіціара, здійснюваного за допомогою конклюдентних дій, окремий підпункт п. 1 ст. 378. Подібний підхід може викликати неправильне уявлення, ніби подп. 3 п. 1 ст. 378 містить що не співпадає з прощенням боргу підставу припинення зобов'язання з банківської гарантії. Для усунення зазначених недоліків ст. 378 ув'язнені в ній подп. 3 і 4 було б бажано об'єднати в один підпункт, виклавши його в такій редакції: "... внаслідок відмови бенефіціара від свого домагання по гарантії шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язання або за допомогою повернення банківської гарантії гаранту".
Гарант, який виконав зобов'язання з банківської гарантії має негайно повідомити про це принципала (п. 2 ст. 378 ЦК). Приписи про банківську гарантію не визначають наслідки невиконання гарантом обов'язки до повідомлення. Однак якщо внаслідок порушення цього обов'язку у принципала виникли збитки, то він має право вимагати від гаранта їх відшкодування (п. 1 ст. 15 ЦК).
|
- § 6. Банківська гарантія
Поняття банківської гарантії. Під банківською гарантією розуміється зобов'язальний договір, в силу якого гарант зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання принципалом забезпеченого гарантією зобов'язання сплатити бенефіціару обумовлену грошову суму * (1296). Спираючись на припис ст. 368 ГК, деякі вітчизняні цивілісти стверджують, що банківська гарантія є
- 4. Виконання і припинення зобов'язань з банківської гарантії
Виконання зобов'язань, що випливають з банківської гарантії, починається з моменту пред'явлення гаранту бенефіціаром вимоги про сплату грошової суми по банківській гарантії. Вимога має бути представлено гаранту в письмовій формі з додатком зазначених в гарантії документів. У вимозі або в додатку до нього бенефіціарповинен вказати, в чому полягає порушення принципалом основного
- 6. Банківська гарантія
Банківська гарантія являє собою новий, раніше не відомий вітчизняному законодавству спосіб забезпечення виконання цивільно - правових зобов'язань. Спосіб цей полягає в тому, що банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) відповідно до умов
- § 1. Поняття комерційного права
Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
- § 4. Акціонерні товариства
Акціонерним товариством (далі по тексту - АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій. Найбільш загальні норми про статус АТ містить Цивільний кодекс, визначаючи в гол. 4 його поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є
- § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
Поняття і способи забезпечення зобов'язань. Виконання прийнятих на себе зобов'язань учасники підприємницької діяльності в переважній більшості випадків здійснює добровільно. Однак в умовах ринкового господарювання завжди є ризик невиконання боржником своїх зобов'язань. Це може статися як через несумлінне поведінки боржника, так і Комерційне право. Ч. I. Під
- § 2. Розрахунки і кредитування
Загальна характеристика і система договорів у сфері розрахунків і кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних
- § 1. Загальні положення
Завдання правового захисту підприємництва. Здійснюючи правове регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі підприємницької діяльності, держава має реалізувати три взаємопов'язані між собою функції: по-перше, визначити основні риси та елементи змісту комерційних правовідносин, тобто виконати конструктивне або творче регулювання, по-друге,
- § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
Система і функції арбітражних судів. У судову систему Російської Федерації входять згідно Закону «Про судову систему Російської Федерації» спеціалізовані судові установи - Федеральні арбітражні суди. [1] У п. 2 ст. 118 Конституції Російської Федерації не виділено як самостійного виду судового процесу арбітражне судочинство. Отже, з точки зору
- § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
Способи захисту прав та інтересів підприємця у відносинах з державними органами. У процесі своєї діяльності підприємці вступають у правові відносини з різними органами державної влади і управління. Цими правовими відносинами опосередковується весь просторово-часовий цикл підприємництва, починаючи від установи комерційної організації і конституювання громадянина
|