|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Здійснення домагання бенефіціара
|
|
. З метою здійснення свого домагання бенефіціар повинен заявити гаранту це домагання і представити йому зазначені в гарантії документи (п. 1 ст. 374 ЦК). Сторони договору банківської гарантії можуть обумовити, що гарантійна сума підлягає сплаті у визначений термін після заяви домагання. За відсутності такого застереження гарант повинен здійснити платіж протягом семи днів з моменту запитання (абз. 2 п. 2 ст. 314 ЦК).
Отримавши від бенефіціара документ, що являє заявлене домагання, і прикладену до нього документацію, гарант зобов'язаний без зволікання повідомити про це принципала і передати йому копії цих документів (п. 1 ст. 375 ЦК), а також в розумний строк, тобто термін, по закінченні якого у гаранта залишиться час для сплати бенефіціару гарантійної суми до закінчення згаданих вище термінів, розглянути подані бенефіціаром документи на предмет їх відповідності умовам договору банківської гарантії (п. 2 ст. 375 ЦК).
Згідно абз. 5 ст. 316 ГК грошове зобов'язання виконується в місці проживання (місці знаходження) кредитора в момент виникнення цього зобов'язання. У попередньому викладі зазначалося, що домагання бенефіціара та кореспондуючий йому обов'язок гаранта виникають в момент невиконання або неналежного виконання принципалом забезпеченого гарантією зобов'язання. Тому місцем сплати гарантійної суми слід вважати місце проживання або перебування бенефіціара в момент настання зазначеної умови права. Якщо після укладення договору банківської гарантії бенефіціар змінив своє місце проживання (місце знаходження) і повідомив про це гаранту, то сплата проводиться за новим місцем проживання чи перебування бенефіціара з віднесенням на його рахунок витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання (абз. 5 ст. 316 ЦК). Якщо ж бенефіціар не звістив гаранта про зміну свого місця проживання (місця знаходження), то гарант може надати заборговану суму за колишньою адресою, а за відсутності в цьому місці бенефіціара або уповноваженої ним особи - внести її в депозит нотаріуса або суду (подп. 1 п . 1 ст. 327 ЦК).
При порушенні обов'язки перед бенефіціаром на гаранта покладається відповідальність, яка, якщо в документі про гарантії не вказано інше, полягає в сплаті відсотків за неправомірне користування чужими коштами (ст. 395 ЦК). Сторони можуть домовитися про те, що відповідальність гаранта обмежується сумою, еквівалентною сумі, на яку видана банківська гарантія (п. 2 ст. 377 ЦК).
Гарант може протиставити бенефіціару як матеріально-правові заперечення, наприклад заперечення про невідповідність поданих бенефіціаром при заяві домагання документів умовам договору банківської гарантії (п. 1 ст. 376 ЦК), заперечення про сплив позовної давності за домаганню бенефіціара (абз. 1 п. 2 ст. 199 ЦК), заперечення про наданої йому бенефіціаром відстрочення платежу, так і процесуальні заперечення, тобто посилання на те, що домагання бенефіціара не виникло (наприклад, внаслідок нікчемності договору банківської гарантії або відпадання condicio juris, що складається в несправності принципала) або хоча і виникло, але в подальшому припинилося (наприклад, із закінченням строку договору банківської гарантії - п. 1 ст . 376 ЦК).
Зважаючи притаманного домаганню з банківської гарантії властивості незалежності від основного зобов'язання гаранта не прочитується заперечення про закінчення строку давності по домаганню бенефіціара до принципала. Неповна акцессорность домагання бенефіціара на сплату гарантійної суми позбавляє гаранта можливості захищатися запереченнями про припинення основного зобов'язання після вступу договору банківської гарантії в силу. Крім того, оскільки цей договір є абстрактним по відношенню до угоди про надання банківської гарантії, гарант не може висунути проти бенефіціара заперечення, що стосуються дійсності зазначеної угоди.
Виконання домагання бенефіціара призводить до виникнення регресного відносини між гарантом і принципалом. Регулюючи це відношення, п. 1 ст. 379 ГК наказує: "право гаранта зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціару по банківській гарантії, визначається угодою гаранта з принципалом, на виконання якого була видана гарантія". Цю формулювання можна тлумачити в тому сенсі, що регресну домагання гаранта обгрунтовується договором про надання банківської гарантії, оскільки таке тлумачення означало б, що за відсутності відповідної умови в договорі принципал не зобов'язаний відшкодовувати гаранту виконане за гарантії, і, отже, допускало б безпідставне збагачення принципала . Тому належить визнати, що регресну домагання виникає у гаранта в силу закону.
Згідно п. 2 ст. 379 ГК гарант не має права розраховувати на відшкодування сум, сплачених бенефіціару не відповідно до умов договору банківської гарантії або за порушення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не встановлено інше.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Здійснення домагання бенефіціара " |
- § 6. Банківська гарантія
здійснення свого домагання бенефіціар повинен заявити гаранту це домагання і представити йому зазначені в гарантії документи (п. 1 ст. 374 ЦК). Сторони договору банківської гарантії можуть обумовити, що гарантійна сума підлягає сплаті у визначений термін після заяви домагання. За відсутності такого застереження гарант повинен здійснити платіж протягом семи днів з моменту запитання
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
здійснення, захист. М., 2000. * (31) Сучасний закон, однак, передбачає можливість грошової компенсації моральної шкоди, розмір якої в кожному конкретному випадку визначається судом з урахуванням індивідуальних особливостей потерпілого (див. ст. 151 ЦК). Така можливість (якої було у радянському законодавстві) дозволяє зробити принциповий висновок про те, що сьогодні всі особисті
- § 1. Поняття і значення договору довірчого управління майном
здійснення процедур банкрутства арбітражним керуючим, призначеним арбітражним судом, є за своєю природою не що інше, як довірче управління майном неплатоспроможного боржника "* (852). З цією думкою важко погодитися, у всякому разі в контексті російського права. На відміну від довірчого управління, управління, здійснюване арбітражним керуючим, підпорядковане іншим
- § 3. Охорона спадкових прав
здійсненню цілого ряду дій у зв'язку з охороною спадкового майна закон наділяє тільки нотаріуса. Наприклад, запити виконавця заповіту щодо складу майна, доручення щодо вжиття заходів охорони за місцем знаходження майна не мають такий же обов'язкової сили, як розпорядження нотаріуса з цих питань. Тому при необхідності виконавець заповіту вдається до допомоги
- 3. Вплив розумності та добросовісності на визначення меж здійснення суб'єктивних цивільних прав
здійсненні таких поліпшень були порушені принципи сумлінності і розумності і т.д. В інших випадках поняття "сумлінність" і "розумність" застосовуються законодавцем окремо в якості самостійних. Наприклад, норма п. 1 ст. 234 ЦК говорить, що особа, яка не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє як своїм власним нерухомим майном в
- 6. Загальні положення про договір страхування
здійснення страхування на підставі двох видів договорів - майнового страхування і особистого страхування. І той і інший полягають громадянином або юридичною особою (страхувальником) зі страховою організацією (страховиком). З наведеного положення ЦК можна було б, здавалося, зробити висновок, що, якщо не вважати спеціальних випадків обов'язкового державного страхування, страхування
- § 1. Законодавче визначення місцевого самоврядування
здійснення народом своєї влади. Дана форма забезпечує в межах, встановлених Конституцією РФ, федеральними законами, а у випадках, встановлених федеральними законами, - законами суб'єктів Федерації, самостійне і під свою відповідальність рішення населенням безпосередньо і (або) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення виходячи з інтересів населення, з урахуванням
- § 2. Місцеве самоврядування як основа конституційного ладу
здійснення даних принципів, і той стан суспільства, держави, національного права, яке склалося під їх впливом. Конституційні прояви місцевого самоврядування. Будучи основою конституційного ладу, місцеве самоврядування виступає як: конституційний принцип, який визнає і гарантує самостійність місць, що визначає нормативну політику правотворчих органів,
- § 5. Форми участі населення у здійсненні місцевого самоврядування
здійснення територіального громадського самоврядування визначається також статутом територіального громадського самоврядування. Перераховані акти задають спеціальний правовий режим зборів, конференцій з питань місцевого значення. Тому треба відрізняти дані заходи від зборів, конференцій громадських, релігійних об'єднань, трудових колективів, а також зборів, що проводяться в
- § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
здійснення страхової організацією не потрібно: достатньо вважатися страхової організацією, тобто мати ліцензію на будь-який вид страхування. Наглядові ж органи будуть вправі вимагати в такій ситуації дотримання наступного правила: надання гарантії страховою організацією можливо тільки за рахунок власних коштів, вільних від зобов'язань, але ніяк не за рахунок страхових резервів.
|