| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Виконання і припинення зобов'язань з банківської гарантії |
||
|
При отриманні вимоги гарант зобов'язаний негайно повідомити принципала про отримання вимоги бенефіціара і передати принципалу копію вимоги з усіма відносяться до неї документами. Цей обов'язок відіграє вельми важливу роль у відносинах гаранта і принципала. Адже її виконання враховується при пред'явленні гарантом регресних вимог до принципала. Тільки виконання гарантом своїх зобов'язань відповідно до умов його угоди з принципалом про видачу гарантії є безперечним підставою для задоволення регресних вимог гаранта до принципала. Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в розумний строк і проявити розумну дбайливість, щоб встановити, чи відповідає ця вимога та додані до нього документи умовам гарантії (п. 2 ст. 375 ЦК) . Під розумним строком, протягом якого гарант зобов'язаний здійснити перевірку документів і дати відповідь про їх прийняття або відмову, повинен розумітися термін, що склався у вигляді звичаю. Вказівка законодавця на розумність строку здійснення перевірки документів не перешкоджає його конкретного визначення в гарантії. При розгляді документів, поданих бенефіціаром, гарант не зобов'язаний здійснювати перевірку відповідності документів фактичним обставинам, але зобов'язаний перевірити їх на предмет відповідності умовам гарантії. Згідно п. 1 ст. 376 ЦК, якщо вимога бенефіціара або додані до нього документи не відповідають умовам гарантії або представлені гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку, гарант відмовляє бенефіціару у задоволенні його вимоги. Гарант відмовляє у виплаті, якщо з поданих бенефіціаром документів випливає, що порушення принципалом основного зобов'язання не є тим порушенням, яке відповідно до умов гарантії дає право зажадати платежу від гаранта. Гарант зобов'язаний негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу (п. 1 ст. 376 ЦК). У діловому обороті прийнято, щоб гарант, сповіщаючи бенефіціара про відмову задовольнити вимогу, інформував його про причини відмови. У кожному разі бенефіціар має право вимагати подібного пояснення, тому що мова йде про відмову задовольнити належне йому право. Якщо причиною відмови гаранта з'явилися помилки або інші недоліки в документах, то після їх виправлення бенефіціар має право повторно пред'явити гаранту вимогу про оплату, за умови, що повторне вимога заявлено до закінчення терміну гарантії. У подібних випадках право на повторне пред'явлення вимоги про сплату обумовлено тим, що сам по собі відмова гаранта сплатити грошову суму не означає припинення гарантійного зобов'язання і не припиняє права бенефіціара вимагати виплати грошової суми, передбаченої банківською гарантією. Тому до закінчення терміну, на який видана банківська гарантія, бенефіціар може не тільки повторно, але і скільки завгодно разів вимагати сплати грошової суми, поки його прохання не буде задоволено. Пред'явлення бенефіціаром вимоги до гаранта має бути зроблено до закінчення визначеного в гарантії строку, на який вона видана (п. 2 ст. 374 ЦК). Закінчення строку, на який видана банківська гарантія, є підставою припинення гарантійного зобов'язання в цілому. Даний термін є пресекательним і не може бути відновлений. У разі необгрунтованої відмови гаранта в задоволенні вимоги бенефіціар має право в загальному порядку звернутися до гаранта з позовом, що містить вимогу про виконання зобов'язань, що випливають з банківської гарантії. Слід враховувати, що попереднє пред'явлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги про сплату грошової суми по банківській гарантії з додатком зазначених у ній документів є обов'язковою умовою для подальшої позовної захисту прав бенефіціара. Бенефіціар, який в межах терміну дії гарантії не представив гаранту письмову вимогу про виплату грошових сум, не може вимагати їх сплати шляхом пред'явлення позову з причини відсутності матеріально-правових підстав для його задоволення. Незалежність банківської гарантії від основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого вона видана, так само як досить абстрактний характер взаємин бенефіціара та гаранта, зумовили особливість реалізації зобов'язань гаранта, що витікає із п. 2 ст. 376 ЦК: якщо гаранту до задоволення вимог бенефіціара стало відомо, що основне зобов'язання, забезпечене банківською гарантією, повністю або у відповідній частині вже виконано, припинилося з інших підстав або недійсне, то він повинен негайно повідомити про це бенефіціара і принципалу. Отримане гарантом після такого повідомлення повторне вимога бенефіціара підлягає задоволенню гарантом. Внаслідок цього можуть мати місце дві ситуації: по-перше, бенефіціар отримує платіж у задоволення вимог по банківській гарантії, в той час як основне зобов'язання, для забезпечення виконання якого видавалася гарантія, припинилося або недійсне; під -друге, бенефіціар отримує платіж у задоволення вимог по банківській гарантії, хоча основне зобов'язання, виконання якого забезпечувалося видачею банківської гарантії, повністю або частково виконане принципалом як боржником або третіми особами в його користь. В обох випадках гарант може стягнути сплачену ним бенефіціару грошову суму в порядку регресу з принципала, якщо таке право регресу обумовлено в угоді принципала з гарантом про видачу банківської гарантії. Принципал, що задовольнив регресні вимоги, може пред'явити бенефіціару позов з безпідставного збагачення. Даний позов заснований на тому, що вироблені гарантом виплати одночасно є виконанням зобов'язання принципала перед бенефіціаром і тому припиняють дане зобов'язання. Таким чином, правова підстава отримання бенефіціаром виконання від принципала слід вважати відпалим, а передані на виконання зобов'язання грошові суми належить розглядати як безпідставне збагачення. Разом з тим норми п. 2 ст. 376 ГК створюють можливість для зловживання правом з боку бенефіціара. Гарант може захищатися від нього застосуванням норм п. п. 1 і 2 ст. 10 ГК про неприпустимість зловживання правом і про відмову в захисті прав суб'єктів, що зловживають своїми правами. Така судова практика вже почала складатися. По конкретній справі звернення бенефіціара до суду з позовом про спонукання гаранта виплатити грошові суми в задоволення вимог по банківській гарантії у разі, коли були докази того, що принципал як боржник повністю виконав обов'язки за основним зобов'язанням, було розцінено судом як зловживання правом (1). --- (1) Див: інформаційний лист Президії ВАС РФ від 15 січня 1998 р. N 27 "Огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням норм Цивільного кодексу Російської Федерації про банківську гарантію", а також п. 2 § 3 гл. 14 т. I цього підручника. У зв'язку з виплатою гарантом бенефіціару грошових сум, обумовлених банківською гарантією, виникає питання про долю зобов'язання, виконання якого забезпечувалося видачею банківської гарантії. Інакше кажучи, чи впливає виконання гарантом свого зобов'язання по банківській гарантії на зобов'язання між бенефіціаром (кредитором) і принципалом (боржником), в забезпечення виконання якого видавалася банківська гарантія? Банківська гарантія чинним законодавством віднесена до способів забезпечення виконання зобов'язань. Внаслідок цього виконання гарантом своїх зобов'язань з виплати грошових коштів бенефіціару, що є кредитором у зобов'язанні з принципалом, погашає у відповідній частині право вимоги бенефіціара до принципала. Таким чином, якщо гарантом виконано вимогу бенефіціара про сплату грошової суми, передбаченої банківською гарантією, то зобов'язання між бенефіціаром і принципалом повинно вважатися виконаним у відповідній частині. Припинення зобов'язань гаранта перед бенефіціаром відбувається з наступних підстав (п. 1 ст. 378 ГК): 1) сплата бенефіціару суми, на яку видана гарантія; 2) закінчення визначеного в гарантії строку, на який вона видана; 3) відмова бенефіціара від своїх прав по гарантії і повернення її гаранту; 4) відмова бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань. Сплата грошей бенефіціару, закінчення визначеного в гарантії строку, відмова бенефіціара від своїх прав шляхом письмової заяви припиняють зобов'язання гаранта незалежно від того, повернута йому гарантія. Повернення гарантії гаранту є обов'язковою умовою припинення зобов'язань гаранта тільки у випадку, коли бенефіціар відмовляється від своїх прав по гарантії і повертає її гаранту, не даючи письмової заяви про звільнення гаранта. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен без зволікання повідомити про це принципала (п. 2 ст. 378 ЦК). Що випливають з банківської гарантії зобов'язання гаранта можуть бути припинені не тільки в силу спеціальних підстав (ст. 378 ЦК), а й по іншим, загальних підставах припинення зобов'язань, передбачених нормами гл. 26 ГК. Зокрема, підставами припинення зобов'язань гаранта можуть служити: відступне (ст. 409 ЦК), залік зустрічної однорідної вимоги (ст. 410 ЦК), збіг боржника і кредитора в одній особі (ст. 413 ЦК), новація зобов'язання (ст. 414 ГК) та ін |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4. Виконання і припинення зобов'язань з банківської гарантії" |
||
|
||