Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

3. Припинення юридичної особи шляхом ліквідації

Ліквідація юридичної особи являє собою спосіб припинення його діяльності за відсутності універсального спадкоємства в його правах і обов'язках (п. 1 ст. 61 ЦК). Цим вона принципово відрізняється від реорганізації, в ході якої весь комплекс прав та обов'язків юридичної особи, що переходить до його правонаступника (правонаступників). У ході ліквідації можливе лише часткове (сингулярне) правонаступництво: окремі права юридичної особи, переходять до його кредиторам в ході розрахунків з ними, а після їх задоволення - до учасників (засновникам), власнику майна ліквідованого унітарного підприємства чи установи або до іншим юридичним особам, зазначеним у законі і (або) статуті ліквідованої організації (п. 7 ст. 63 ЦК), а обов'язки (борги) можуть покладатися на осіб, які несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за боргами ліквідованого юридичної особи (пор. п. 6 ст. 63 ЦК).
Оскільки весь комплекс прав та обов'язків юридичної особи не переходить до правонаступників, завдання забезпечення прав та інтересів кредиторів (інших учасників майнового обороту) набуває тут ще більшу важливість, ніж у випадках реорганізації. Тому закон встановлює спеціальний порядок ліквідації юридичної особи.
Ліквідація може здійснюватися добровільно, за рішенням засновників або уповноваженого на те органу юридичної особи, зокрема після закінчення строку або з досягненням цілей, для яких воно створювалося (наприклад, дирекція підприємства, що будується припиняє свою діяльність після здачі готового об'єкта в експлуатацію). Рішення про добровільну ліквідацію у зв'язку з банкрутством юридична особа може прийняти тільки спільно зі своїми кредиторами (п. 2 ст. 65 ЦК). Відносно благодійних та інших фондів добровільна ліквідація не допускається (п. 2 ст. 119 ЦК, п. 2 ст. 18 Закону про некомерційні організації) для запобігання можливих зловживань у використанні зібраного ними майна.
Можлива і примусова ліквідація відповідно з судовим рішенням (п. 2 ст. 61 ЦК). Підставами для неї є здійснення юридичною особою своєї діяльності без належного дозволу (ліцензії) або з неодноразовим або грубим порушенням закону або інших правових актів, а також протиріччя цієї діяльності законодавчим заборонам (у тому числі при систематичному порушенні своєї спеціальної правоздатності некомерційною організацією). Випадки примусової ліквідації юридичної особи можуть передбачатися лише Цивільним кодексом. До них відноситься також визнання судом недійсною реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні непереборних порушень законодавства, оскільки в цьому випадку добровільна за формою ліквідація юридичної особи по суті носить вимушений (примусовий) характер.
В останні роки виявилося дуже значну кількість зареєстрованих юридичних осіб, фактично припинили будь-яку діяльність, причому їх керівники (органи) в місці реєстрації зазвичай відсутні і встановити місце їх знаходження не представляється можливим. Такі відсутні боржники за наявності у них будь-якої заборгованості перед кредиторами за рішенням арбітражного суду можуть бути оголошені банкрутами у спрощеному порядку (ст. ст. 227 - 230 Федерального закону від 26 жовтня 2002 р. N 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)") (1), що також призведе до їх ліквідації.
---
(1) СЗ РФ. 2002. N 43. Ст. 4190. Далі - Закон про банкрутство.
Ліквідація юридичної особи являє собою досить тривалий процес, основний зміст якого зводиться до виявлення та задоволенню наявних у кредиторів вимог. При цьому юридична особа продовжує свою діяльність (до моменту виключення його з державного реєстру). Тому як наявні, так і можливі контрагенти повинні бути інформовані, попереджені про те, що дана юридична особа перебуває у процесі ліквідації і здійснює розрахунки зі своїми кредиторами, маючи рішення (або будучи зобов'язаним) припинити свою діяльність. З цією метою особи або органи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, повинні негайно письмово повідомити про це реєструючого органу для внесення відповідних відомостей до державного реєстру (п. 1 ст. 62 ЦК). З моменту внесення даних відомостей до найменування (фірмового найменування) юридичної особи обов'язково додаються слова "у ліквідації".
Врегулювати імперативними правилами закону процедура ліквідації розрахована насамперед на захист інтересів кредиторів. Адже засновники або учасники юридичної особи при його ліквідації зазвичай зацікавлені в збереженні максимально можливого залишку майна після завершення всіх розрахунків, оскільки він зазвичай надходить у їх власність. Тому ліквідація має проходити під незалежним від них контролем органу, що здійснив державну реєстрацію юридичної особи.
Ліквідація починається з призначення особами або органом, які прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, спеціальної ліквідаційної комісії (ліквідкома) або одноосібного ліквідатора, до яких і переходять всі повноваження з управління справами юридичної особи, включаючи виступ у суді від його імені (п. п. 2 і 3 ст. 62 ЦК). У період їх роботи лише вони виступають від імені юридичної особи, позбавляючи аналогічної можливості його органи. Така комісія (або одноосібний ліквідатор) призначається за обов'язковим погодженням з реєструючим органом (п. 1 ст. 62 ЦК). Перераховані дії становлять перший етап процесу ліквідації.
Головним завданням ліквідкома є виявлення всіх боргів юридичної особи і здійснення розрахунків з його кредиторами. Тому на другому етапі ліквідком зобов'язаний опублікувати повідомлення про ліквідацію юридичної особи, а також про порядок і строк заявлення вимог його кредиторами (причому такий строк не може бути менше двох місяців з моменту даної публікації) та письмово повідомити про ліквідацію всіх відомих йому кредиторів. Крім цього ліквідком приймає всі інші можливі заходи щодо виявлення кредиторів, а також з отримання заборгованості з боржників юридичної особи (дебіторської заборгованості).
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідком повинен скласти проміжний ліквідаційний баланс, в якому відображаються відомості про фактичне склад майна юридичної особи, перелік заявлених кредиторами вимог та результати їх розгляду (можливості задоволення або відхилення). Даний баланс затверджується особами або органами, що прийняли рішення про ліквідацію, також за погодженням з реєструючим органом (п. 2 ст. 63 ЦК). Останній повинен, отже, контролювати правильність і обгрунтованість даних балансу. Названими діями завершується друга стадія ліквідації.
Якщо за даними проміжного балансу в юридичної особи недостатньо грошових коштів для задоволення заявлених кредиторами вимог, ліквідком продає з публічних торгів інше його майно (з тим щоб виручити за нього максимально можливі суми). При нестачі і цього майна в деяких випадках можливе звернення з позовом про задоволення решти вимог за рахунок майна осіб, які несуть відповідно до закону додаткову (субсидіарну) відповідальність за боргами ліквідованого юридичної особи (наприклад, власника майна казенного підприємства чи установи (п. 6 ст. 63 ЦК)). У такому випадку кредитор не пов'язаний термінами затвердження ліквідаційного балансу і роботи ліквідаційної комісії. У цьому полягає третій етап ліквідації.
Якщо ж при прийнятті рішення про ліквідацію юридичної особи або затвердження проміжного балансу виявиться недостатність його майна для задоволення вимог його кредиторів (незважаючи на можливе прийняття вищезгаданих заходів), ліквідація повинна провадитися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність (банкрутство) (абз. 2 п. 4 ст. 61 та п. 1 ст. 65 ГК, ст. 224 Закону про банкрутство). У цьому випадку ліквідком зобов'язаний звернутися із заявою про визнання ліквідованого юридичної особи банкрутом до арбітражного суду, який відкриває конкурсне виробництво, причому без застосування попередніх процедур спостереження, фінансового оздоровлення та зовнішнього управління (1).
---
(1) Закон в цих випадках не виключає можливості звернення з вимогою про погашення боргів до осіб, що несуть відповідно до закону додаткову (субсидіарну) відповідальність за боргами ліквідованого юридичної особи (наприклад, до повних товаришам, учасникам товариств з додатковою відповідальністю або членам виробничих кооперативів ). У зв'язку з наявністю такої відповідальності казенні підприємства та установи взагалі не можуть бути оголошені банкрутами. Як вже зазначалося, при добровільній ліквідації юридичної особи допускається також добровільне оголошення його банкрутом за рішенням, прийнятим ним спільно з усіма його кредиторами (п. 2 ст. 65 ЦК).
З дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу починаються розрахунки з кредиторами юридичної особи, складові четвертий етап його ліквідації. Вони виробляються в порядку черговості, встановленої ст. 64 ГК. Відповідно до неї передбачено чотири послідовно задовольняються черги привілейованих кредиторів, вимоги яких задовольняються переважно перед іншими кредиторами. Є також п'ята чергу, куди включені вимоги всіх інших (непривілейованих) кредиторів, виплати яким починаються лише після закінчення місяця з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. При цьому вимоги кожної наступної черги задовольняються лише після повного задоволення вимог попередньої черги (п. 2 ст. 64 ЦК). Отже, при нестачі або відсутності необхідного майна вимоги наступних черг можуть залишитися незадоволеними (навіть у разі ліквідації юридичної особи із застосуванням процедури банкрутства). Між кредиторами однієї черги майно ліквідованого юридичної особи при його недоліку розподіляється пропорційно сумам їх вимог. Наприклад, якщо вимоги відповідної черги складають 500000 руб., А залишилося після задоволення вимог попередніх черг майно коштує 100 000 руб., То це означає, що кожен з кредиторів даної черги отримає за рубль боргу тільки 20 коп.
У першу чергу включені вимоги громадян до ліквідовуваного юридичній особі з відшкодування шкоди, заподіяної їх життю або здоров'ю (при ліквідації банків або інших кредитних установ, що залучають кошти громадян, відповідно до п. 1 ст. 64 ГК в першу чергу підлягають задоволенню будь-які вимоги громадян, які є їх кредиторами, у тому числі і вимоги їх вкладників). У другу чергу входять вимоги громадян з оплати праці та винагород за авторськими договорами. У третю чергу задовольняються вимоги заставних кредиторів (за зобов'язаннями юридичної особи, забезпеченими заставою його майна). У четверту чергу задовольняються вимоги по обов'язкових платежах до бюджету (податки) і в позабюджетні фонди (пенсійний і т.п.). Всі інші вимоги відносяться до п'ятої черги.
При відмові ліквідкома в задоволенні конкретної вимоги кредитора останній має право звернутися з відповідним позовом до суду (до моменту затвердження остаточного ліквідаційного балансу). У цей же період ще можливе звернення з вимогою до ліквідком, незважаючи на пропуск встановленого ним для цих цілей терміну. В обох ситуаціях вимоги кредиторів можуть бути задоволені із залишку майна, якщо такий є. За відсутності такого залишку вимоги кредиторів вважаються погашеними. Також погашаються вимоги кредиторів, відхилені ліквідкомом і не пред'явлені потім в суді, або вимоги, у задоволенні яких кредитору відмовлено судовим рішенням (п. п. 4 - 6 ст. 64 ЦК).
Останній, п'ятий етап ліквідації починається після завершення всіх розрахунків з кредиторами. Ліквідком становить остаточний ліквідаційний баланс, який затверджується особами або органом, які прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, за погодженням з реєструючим органом (п. 5 ст. 63 ЦК). Залишок майна передається засновникам або учасникам юридичної особи, а при ліквідації деяких некомерційних організацій використовується на цілі, передбачені законодавством та їх установчими документами. Ліквідація вважається завершеною, а юридична особа - припинив існування з моменту внесення запису про це до державного реєстру (п. 8 ст. 63 ГК) відповідно до правил Закону про реєстрацію юридичних осіб.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Припинення юридичної особи шляхом ліквідації "
  1. § 1. Загальна характеристика
    припинені достроково у ряді випадків. По-перше, якщо судом встановлено, що представницьким органом прийнято нормативний акт, що суперечить Конституції РФ, федеральним законам, конституції (статуту), законам суб'єкта РФ, статуту муніципального освіти. При цьому представницький орган протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням суду або протягом іншого передбаченого рішенням
  2.  § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
      припинення їх повноважень. Глава муніципального освіти. Якщо роботу представницького органу очолює за посадою голова муніципального освіти, то він в частині організації роботи представницького органу місцевого самоврядування має повноваження, аналогічними повноваженням голови представницького органу, обраного депутатами зі свого складу. Глава муніципального
  3.  § 1. Поняття комерційного права
      припинення правового статусу підприємця; в придбанні, здійсненні та припиненні ним конкретних прав (особистих, речових, зобов'язальних); в здійсненні захисту порушених прав. Чинне законодавство закріплює свободу підприємництва шляхом визнання за підприємцями суб'єктивних прав, через які підприємці набувають широку свободу діяльності, можливість для
  4.  § 3. Реорганізація і ліквідація комерційних організацій
      припинення або дострокове виконання зобов'язання, боржником за яким є реорганізованих комерційна організація. При цьому кредитори вправі також вимагати відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням зобов'язання. Як і будь-яке право, право кредитора на дострокове припинення або виконання боржником зобов'язання може бути їм не реалізовано. У такому випадку місце
  5.  § 4. Неспроможність (банкрутство) підприємців
      припинення провадження у справі про неспроможність юридичної особи, якщо мета зовнішнього управління майном боржника досягнута і його платоспроможність відновлена, - про припинення зовнішнього управління майном боржника, визнання боржника неспроможним і відкриття конкурсного виробництва, якщо досягнення мети відновлення платоспроможності боржника неможливо, Комерційне
  6.  § 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
      припинення або виконання наявних зобов'язань з покладанням на нього всіх пов'язаних з цим збитків. Збільшення зареєстрованого статутного капіталу товариства не вимагає спеціального оповіщення про це контрагентів суспільства, проте дозволяється тільки після повної оплати всіма його учасниками своїх вкладів. Інша особливість товариства з обмеженою відповідальністю носить організаційний
  7.  § 4. Акціонерні товариства
      припинення їх повноважень; визначення граничного розміру оголошених акцій; збільшення статутного капіталу товариства шляхом збільшення номінальної вартості акцій або шляхом розміщення додаткових акцій; зменшення статутного капіталу товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій, придбання товариством частини акцій з метою зменшення їх загальної кількості або погашення неповністю
  8.  § 2. Розрахунки і кредитування
      припинення видаткових операцій за рахунком у межах, зазначених у документі про накладення арешту. Правом зупиняти операції по банківських рахунках підприємців наділені, наприклад, податкові органи. Так, згідно з п. 4 ст. 11 Закону «Про федеральних органах податкової поліції» начальник органу податкової поліції або його заступник вправі «. Зупиняти операції платників податків по рахунках
  9.  § 8. Довірче управління майном
      припинення, якщо особисте виконання неможливо, а також можливість односторонньої відмови кожної зі сторін від договору. Однак, враховуючи, що однією зі сторін, як правило, є підприємець, то для керуючого це правило носить обмежений характер. Відмова від договору засновника управління або вигодонабувача не обмежується законодавцем якими умовами. При цьому норми
  10.  § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
      припинення підприємницької діяльності, оскільки це прекраще-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 497 ня настає юридично тільки за прийнятті відповідних розпорядчих актів, наприклад, по виключення ліквідованої комерційної організації з державного реєстру. Відносини підприємців з