Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Припинення юридичної особи шляхом реорганізації

Діяльність юридичної особи припиняється допомогою його реорганізації або ліквідації. Реорганізація юридичної особи здійснюється в таких формах, як:
- злиття декількох юридичних осіб в одне;
- приєднання одного або кількох юридичних осіб до іншого;
- поділ юридичної особи на кілька самостійних організацій;
- виділення зі складу юридичної особи (не припиняє при цьому своєї діяльності) одного або кількох нових юридичних осіб;
- перетворення юридичної особи з однієї організаційно-правової форми в іншу (п. 1 ст. 57 ЦК).
У всіх цих випадках, за винятком виділення, припиняється діяльність принаймні однієї юридичної особи, проте всі його права та обов'язки не припиняються, а переходять до новостворених (а у випадках приєднання - до існуючих) юридичним особам у порядку правонаступництва, причому універсального (у всій своїй сукупності). Правонаступництво відбувається і при виділенні, бо до новостворюваного (виділяється) юридичній особі і в цьому випадку переходить частина прав і обов'язків залишається юридичної особи. Отже, реорганізація юридичної особи тягне поява універсального правонаступництва (навіть не будучи пов'язаною з припиненням його діяльності у разі виділення або при відсутності нової юридичної особи у випадках приєднання або перетворення).
При цьому майже у всіх випадках реорганізації (крім приєднання) виникають нові юридичні особи, у зв'язку з чим реорганізацію можна вважати способом не тільки припинення, а й виникнення юридичних осіб. Таким чином, при реорганізації має місце або припинення юридичних осіб (приєднання), або виникнення юридичних осіб (виділення), або і те й інше (злиття, поділ, перетворення). Разом з тим російським праву невідома реорганізація, при якій юридичні особи не припиняються і (або) не виникають. Така реорганізація, пропонована в літературі на базі закордонного досвіду, повинна здійснюватися головним чином з метою відчуження готового бізнесу або його частини шляхом передачі однією юридичною особою всіх або частини (комплексу) своїх прав і обов'язків іншому або іншим, вже існуючим юридичним особам (1).
---
(1) Реорганізація і ліквідація юридичних осіб за законодавством Росії і країн Західної Європи. М., 2000. С. 26. У російському праві цим цілям служить передбачений ст. 559 і сл. ЦК договір продажу підприємства або його частини як майнового комплексу (докладніше про це див гол. 42 третього тому цього підручника).
Особливий випадок реорганізації являє собою перетворення, яке формально полягає у припиненні діяльності однієї юридичної особи і виникненні на його майновій базі іншого. Фактично ж, в тому числі і з майновою точки зору, юридична особа продовжує існувати, лише міняючи свою "одяг" (організаційно-правову форму). Чинний закон в окремих випадках допускає можливість використання перетворення з метою зміни юридичною особою свого видового статусу шляхом перетворення комерційної організації в некомерційну і навпаки. Так, акціонерне товариство може перетворитися у некомерційне партнерство, а останнє (як і установа, асоціація і союз) може перетворитися в будь-який господарське товариство; унітарне підприємство може бути перетворено в державне чи муніципальне установа (1). Наприкінці 80-х - початку 90-х років XX століття як роздержавлення державного майна (м'якої форми його приватизації) використовувалося перетворення державних підприємств у орендні та колективні підприємства.
---
(1) Пункт 2 ст. 104 ГК; абз. 2 п. 1 ст. 20 Федерального закону від 26 грудня 1995 р. N 208-ФЗ "Про акціонерні товариства" / / Відомості Верховної. 1996. N 1. Ст. 1; N 25. Ст. 2956; 1999. N 22. Ст. 2672; 2001. N 33 (частина I). Ст. 3423; 2002. N 12. Ст. 1093; N 45. Ст. 4436; 2003. N 9. Ст. 805; ст. 17 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 7-ФЗ "Про некомерційні організації" / / Відомості Верховної. 1996. N 3. Ст. 145; 1998. N 48. Ст. 5849; 1999. N 28. Ст. 3473; 2002. N 12. Ст. 1093; N 52 (частина II). Ст. 5141; 2003. N 52 (частина II). Ст. 5031; ст. 34 Федерального закону від 14 листопада 2002 р. N 161-ФЗ "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах" / / Відомості Верховної. 2002. N 48. Ст. 4746; 2003. N 50. Ст. 4855.
Зазвичай реорганізація юридичної особи проводиться їм добровільно, за рішенням його засновників або уповноваженого на те установчими документами його органу, наприклад загальних зборів його учасників. Добровільна реорганізація у формі злиття, приєднання або перетворення у передбачених законом випадках може здійснюватися за попередньою згодою державних органів (п. 3 ст. 57 ЦК). Така згода потрібна, наприклад, отримати від антимонопольних органів, контролюючих поява господарюючих суб'єктів, які могли б зайняти домінуюче становище на товарному ринку (1).
---
(1) Відповідно до п. п. 1 і 5 ст. 17 Закону про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках (Антимонопольного закону) попередню згоду антимонопольних органів потрібно у випадках злиття і приєднання комерційних організацій, якщо загальна сума їхніх активів перевищує 200 тис. мінімальних зарплат; обов'язкове повідомлення антимонопольного органу про відбувся злиття або приєднання вимагається : для комерційних організацій - якщо сумарна вартість їх активів перевищує 100 тис. мінімальних зарплат, а для некомерційних організацій (асоціацій, спілок, некомерційних партнерств) - якщо їх учасниками є не менше двох комерційних організацій. При цьому замість обов'язкового повідомлення може бути запитане попередню згоду антимонопольного органу на злиття або приєднання таких юридичних осіб (п. 7 ст. 17 Антимонопольного закону).
У випадках, прямо передбачених законом, реорганізація у формі поділу та виділення може здійснюватися примусово, за рішенням компетентного державного органу або суду. Так, відповідно до Закону юридичним особам, що займають домінуюче становище на якомусь товарному ринку, в разі систематичного здійснення ними монополістичної діяльності антимонопольний орган може видати припис про примусовий поділ або виділення з їх складу однієї або кількох самостійних організацій (п. 1 ст. 19 Антимонопольного закону). При невиконанні приписання про примусову реорганізацію суд на вимогу антимонопольного органу має право призначити майна юридичною особою, який і здійснює таку реорганізацію (п. 2 ст. 57 ЦК).
Реорганізація юридичних осіб оформляється або передавальним актом (балансом) (у випадках злиття, приєднання та перетворення), або розділовим балансом (в випадках поділу та виділення) (ст. 58 ЦК). У передавальному акті або в роздільному балансі повинні міститися положення про правонаступництво за всіма без винятку прав і обов'язків реорганізованого юридичної особи у відношенні всіх його кредиторів та боржників, включаючи і оспорювані сторонами зобов'язання (п. 1 ст. 59 ЦК). Дотримання цього правила покликане забезпечити як універсальний характер правонаступництва, так і, головне, повну ясність щодо всіх правовідносин, учасником яких було реорганізоване юридична особа. Очевидно, що воно встановлено насамперед в інтересах кредиторів юридичної особи з тим, щоб їх вимоги не загубилися в ході реорганізації.
Процес реорганізації взагалі таїть у собі значні небезпеки для кредиторів - контрагентів реорганізованих юридичних осіб. Так, вони можуть зіткнутися з ситуацією, коли наявні перед ними у юридичної особи зобов'язання після його поділу або виділення виявляться переданими найбільш слабким у майновому відношенні наступникам. Приєднання або злиття загрожує кредиторам збільшенням їх числа, аж ніяк не обов'язково супроводжується збільшенням майна боржника (якщо, наприклад, майно приєднується юридичної особи вже обтяжене численними боргами). Зміна організаційно-правової форми в результаті перетворення може спричинити виключення додаткової відповідальності учасників юридичної особи перед кредиторами (наприклад, при перетворенні товариства з додатковою відповідальністю або виробничого кооперативу в товариство з обмеженою відповідальністю).
Тому закон вимагає, щоб особи або органи, що прийняли рішення про реорганізацію, письмово повідомили про це всіх кредиторів, а останні вправі незалежно від надходження повідомлення вимагати припинення або дострокового виконання відповідних зобов'язань і відшкодування виниклих збитків (п . п. 1 і 2 ст. 60 ЦК). Дані правила становлять найважливіші юридичні гарантії прав та інтересів кредиторів реорганізованих юридичної особи. Якщо ж кредитор не скористався зазначеним правом, місце реорганізованого юридичної особи у зобов'язанні перед ним займає правонаступник, який визначається на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Тому після затвердження названих документів особами або органами, що прийняли рішення про реорганізацію, вони повинні бути представлені для державної реєстрації разом з установчими документами знову виниклих юридичних осіб. Ненадання цих документів для реєстрації або відсутність в них положень про правонаступництво щодо зобов'язань реорганізованого юридичної особи повинні тягти відмова у державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб (п. 2 ст. 59 ЦК), тобто по суті невизнання відбулася реорганізації. Якщо ж розділовий баланс складений так, що не дає можливості визначити правонаступника по конкретному зобов'язанню, знову виниклі в результаті поділу або виділення юридичні особи будуть нести за нього солідарну відповідальність перед кредиторами реорганізованого юридичної особи (п. 3 ст. 60 ЦК). Таким чином, в ході реорганізації юридичних осіб здійснюється всебічний захист інтересів кредиторів.
Для окремих видів юридичних осіб законодавство передбачає особливий порядок реорганізації. Так, при злитті акціонерних товариств ними полягає спеціальний договір про злиття, що визначає не тільки порядок і умови злиття, а й порядок конвертації (заміни) акцій кожного суспільства в акції нового суспільства, а при приєднанні акціонерних товариств ними полягає аналогічний за змістом договір про приєднання, причому проводиться спільне загальні збори реорганізованих такими способами товариств (ст. ст. 16 і 17 Федерального закону "Про акціонерні товариства"). В останні роки у сфері дії акціонерних та інших господарських товариств отримали відоме розповсюдження корпоративні захвати (називані також недружніми поглинаннями), що здійснюються в тому числі у формі вимушених злиттів і приєднань одних товариств до інших, що свідчить і про недоліки наявного законодавчого регулювання.
Реорганізація вважається завершеною (що відбулася) з моменту державної реєстрації знову виниклих юридичних осіб, а в разі приєднання - з моменту державної реєстрації припинення діяльності приєднаного юридичної особи (п. 4 ст. 57 ЦК). Така реєстрація оформляється за правилами, встановленими Законом про державну реєстрацію юридичних осіб.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Припинення юридичної особи шляхом реорганізації "
  1. § 1. Загальна характеристика
    припинені достроково у ряді випадків. По-перше, якщо судом встановлено, що представницьким органом прийнято нормативний акт, що суперечить Конституції РФ, федеральним законам, конституції (статуту), законам суб'єкта РФ, статуту муніципального освіти. При цьому представницький орган протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням суду або протягом іншого передбаченого рішенням
  2. § 1. Поняття комерційного права
    припинення правового статусу підприємця; в придбанні, здійсненні та припиненні ним конкретних прав (особистих, речових, зобов'язальних); в здійсненні захисту порушених прав. Чинне законодавство закріплює свободу підприємництва шляхом визнання за підприємцями суб'єктивних прав, через які підприємці набувають широку свободу діяльності, можливість для
  3. § 3. Реорганізація і ліквідація комерційних організацій
    припинення або дострокове виконання зобов'язання, боржником за яким є реорганізованих комерційна організація. При цьому кредитори вправі також вимагати відшкодування збитків, завданих достроковим припиненням зобов'язання. Як і будь-яке право, право кредитора на дострокове припинення або виконання боржником зобов'язання може бути їм не реалізовано. У такому випадку місце
  4. § 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
    припинення або виконання наявних зобов'язань з покладенням на нього всіх пов'язаних з цим збитків. Збільшення зареєстрованого статутного капіталу товариства не вимагає спеціального оповіщення про це контрагентів суспільства, проте дозволяється тільки після повної оплати всіма його учасниками своїх вкладів. Інша особливість товариства з обмеженою відповідальністю носить організаційний
  5. § 4. Акціонерні товариства
      припинення їх повноважень; визначення граничного розміру оголошених акцій; збільшення статутного капіталу товариства шляхом збільшення номінальної вартості акцій або шляхом розміщення додаткових акцій; зменшення статутного капіталу товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій, придбання товариством частини акцій з метою зменшення їх загальної кількості або погашення неповністю
  6.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      припинення банківської діяльності кредитної організації Загальна цивільна правоздатність кредитних організацій має свої особливості. Крім тих операцій, які Законом віднесені до банківських операцій, кредитні організації можуть здійснювати й інші, небанківські, операції. Останні, як випливає із змісту ч. 2 ст. 5 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність», можуть
  7.  § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
      припинення членства в кооперативі; - умови про розмір пайових внесків членів кооперативу; - склад і порядок внесення пайових внесків та відповідальність за порушення зобов'язання щодо їх внесення; - розміри та умови створення неподільних фондів, якщо вони передбачені статутом; - умови утворення і використання резервного фонду ; - порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; -
  8.  § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
      припиненням в грудні 1991 р. існування СРСР і утворенням Співдружності Незалежних Держав (СНД). На пострадянському просторі більшість колишніх союзних республік, включаючи Російську Федерацію, прийняли нові конституції і приступили до формування власної національної системи права і створення власного законодавства, що відповідають новим політичним і соціально-економічним
  9.  § 2. Правосуб'єктність юридичних осіб
      припинення участі акціонерного товариства в інших організаціях належить до компетенції ради директорів, але в обхід загальної заборони про передачу питань, що відносяться до компетенції ради директорів, виконавчим органам і згідно зі статутом може становити компетенції виконавчих органів (подп. 17.1 п. 1, п. 2 ст . 65 Закону про АТ). При вчиненні юридичних дій (зокрема, угод)
  10.  § 3. Виникнення і припинення юридичної особи
      припинення інших юридичних осіб, як правило, пов'язуючи між собою ці процеси і обумовлюючи одне (створення) іншим (припиненням). Тому реорганізація, з одного боку, - альтернатива первісним виникненню (установі) юридичних осіб, з іншого - один зі способів припинення одного (декількох) юридичних осіб. Реорганізація можлива у п'яти формах (які для зручності можна