| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Злочини , що порушують встановлені правила поводження з загальнонебезпечним предметами |
||
|
Виділення відповідної групи злочинів обумовлено специфічними властивостями деяких предметів, які отримали найменування "загальнонебезпечним". загальнонебезпечним - це предмети (ядерні матеріали, радіоактивні речовини, зброю, боєприпаси, вибухові речовини і т.п.), які в силу іманентно властивих їм внутрішніх властивостей володіють потенційною небезпекою заподіяння шкоди особі, суспільству. Для недопущення заподіяння шкоди держава встановлює щодо таких предметів спеціальний правовий режим (дозвільну систему). Злочини даної групи пов'язані з порушенням відповідного правового режиму поводження з загальнонебезпечним предметами. Незаконне поводження з ядерними матеріалами або радіоактивними речовинами (ст. 220 КК). Згідно Міжнародної конвенції про фізичний захист ядерних матеріалів 1980 р., держави-учасники зобов'язані передбачати всі заходи, в тому числі і кримінально-правові, для встановлення жорсткого контролю за обігом ядерних матеріалів. В результаті виробництва збройових ядерних матеріалів, роботи атомних електростанцій, діяльності підприємств ядерного паливного циклу, експлуатації атомних підводних човнів, надводних кораблів і суден з ядерними енергетичними установками та інших видів діяльності у сфері використання атомної енергії на території Російської Федерації накопичені значні радіоактивні відходи та відпрацьоване ядерне паливо, поводження з якими становить серйозну задачу. Об'єкт злочину - громадська безпека у сфері регулювання порядку поводження з ядерними матеріалами або радіоактивними речовинами. Предметом злочину відповідно до диспозицією ч. 1 ст. 220 КК є ядерні матеріали та радіоактивні речовини. Ядерні матеріали - матеріали, що містять або здатні відтворити діляться (розщеплюються) ядерні речовини. До них відносяться , наприклад, плутоній неопромінений, уран-235 неопромінений, уран збагачений, уран-233 неопромінений, опромінене паливо (збіднений або природний уран, торій або низькозбагачений паливо). Радіоактивні речовини - це не пов'язані з ядерним матеріалами речовини, що випускають іонізуюче випромінювання (радій- 226, цезій-137, полоній-210 та ін.) До джерел іонізуючого випромінювання належать прилади та пристрої, принцип дії яких заснований на ионизирующем випромінюванні, створюване при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, гальмуванні заряджених частинок в речовині і утворюють при взаємодії з середовищем іони різних знаків (рентгенівське випромінювання, потоки електронів, нейтронів і протонів, альфа-, бета-, гамма-промені). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в медичних, наукових, промислових цілях та ін Радіоактивні речовини та ядерні матеріали можуть знаходитися в газоподібному, рідкому або твердому станах і міститися в установці, виробі або іншому вигляді (в контейнері, капсулі, складі руди та ін.) З об'єктивної сторони злочин скоюється шляхом незаконного придбання, зберігання, використання, передачі або руйнування ядерних матеріалів або радіоактивних речовин. Правові основи і принципи регулювання відносин, що виникають при поводженні з ядерними матеріалами та радіоактивними речовинами, містяться у федеральних законах від 21 листопада 1995 р. N 170-ФЗ "Про використання атомної енергії" (в ред. від 10 лютого 1997 р. N 28-ФЗ) * (336); від 9 січня 1996 р. N 3-ФЗ "Про радіаційної безпеки населення" * (337); від 30 березня 1999 р. N 52-ФЗ "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення "* (338); Законі РРФСР від 19 грудня 1991 р. N 2060-1" Про охорону навколишнього природного середовища "з наступними змінами та доповненнями; постанові Уряду РФ від 22 лютого 2000 р. N 149" Про Федеральну цільову програму " Ядерна та радіаційна безпека Росії "на 2000-2006 роки" * (339). Підставою кримінальної відповідальності за аналізоване злочин є незаконний характер дій, зазначених у ч. 1 ст. 220 КК. Незаконними визнаються будь з перерахованих форм, здійснені в порушення встановлених правил. Так, відповідно до ст. 50 Закону РРФСР від 19 грудня 1991 р. N 2060-1 на всіх суб'єктів звернення з названими матеріалами і речовинами покладається обов'язок дотримуватися правил виробництва, зберігання, транспортування, використання , утилізації, видалення і захоронення радіоактивних речовин, не допускати перевищення встановлених гранично допустимих норм радіації, а в разі їх перевищення інформувати відповідні органи і вживати заходів до ліквідації вогнищ ураження. Придбання матеріалів і речовин може відбуватися будь-якими способами, крім розкрадання або вимагання (купівля, обмін, отримання в дар та ін.) Зберігання - це фактичне володіння матеріалами і речовинами незалежно від місцезнаходження. Використання означає застосування матеріалів і речовин за цільовим призначенням або в злочинних цілях. Під передачею слід розуміти відчуження матеріалів або речовин у постійне або тимчасове користування іншим особам з будь-якими цілями. Руйнування означає порушення фізичної цілості джерел іонізуючого випромінювання, знищення або розщеплення радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, коли створюється загроза заподіяння серйозної шкоди людям. За способом опису складу розглядуваного злочину відноситься до формальних, отже, злочин буде закінченим з моменту вчинення будь-якого з зазначених дій. Водночас за змістом закону заподіяння будь-якої шкоди, не охоплює ч. 2 ст. 220 КК, слід кваліфікувати за ч. 1 цієї статті. З суб'єктивної сторони незаконне поводження з ядерними матеріалами та радіоактивними речовинами характеризується тільки прямим умислом. При цьому винна особа обов'язково має усвідомлювати спеціальні властивості відповідних матеріалів і речовин. Суб'єкт злочину загальний - осудна особа, яка досягла віку 16 років. Кваліфікованим видом незаконного обігу є заподіяння з необережності смерті або інших тяжких наслідків. За своїм характером дані наслідки тотожні наслідків, встановленим ч. 2 ст . 215 КК. Однак на відміну від діяння, передбаченого ч. 1 цієї статті, кваліфікований вид порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами характеризується тільки необережною формою вини. Умисні дії, що спричинили названі наслідки, підлягають кваліфікації відповідно до спрямованістю умислу за статтями про злочини проти особистості, власності та ін Розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин (ст. 221 КК). Об'єктом злочину є громадська безпека у сфері регулювання порядку поводження з загальнонебезпечним предметами. Про поняття предмета злочину - ядерних матеріалів і радіоактивних речовин див. відповідний розділ до ст. 220 КК. Згідно ст. 7 Міжнародної конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу від 3 березня 1980 р., умисне вчинення крадіжки ядерного матеріалу або його захоплення шляхом грабежу, привласнення чи отримання обманним шляхом ядерного матеріалу, дії, яке являє собою вимогу шляхом загрози силою або застосування сили або за допомогою якої іншої форми залякування про видачу ядерного матеріалу, є правопорушенням, караним кожним державою-учасником у рамках свого національного законодавства. З об'єктивної сторони розглядається злочин скоюється тільки шляхом активних дій - здійснення розкрадання або вимагання відповідних предметів. За змістом закону розкраданням відповідних матеріалів і речовин є протиправне їх вилучення шляхом крадіжки , шахрайства, простого грабежу (ст. 158, 159, 161 КК) з власності або володіння інших фізичних або юридичних осіб і звернення їх на користь винного чи інших осіб. Під вимаганням розуміється вимога передачі матеріалів або речовин під загрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження чужого майна, а так само під загрозою поширення відомостей, які можуть заподіяти істотної шкоди правам чи законним інтересам потерпілого чи його близьких (ст. 163 КК). Для кваліфікації дій за ст. 221 КК не мають значення правомірність чи неправомірність володіння потерпілими відповідними матеріалами і речовинами . Закінченийдане злочин буде з моменту заволодіння ядерними матеріалами або радіоактивними речовинами, за винятком його вчинення шляхом вимагання (в цьому випадку злочин буде закінченим з моменту пред'явлення вимоги про передачу радіоактивних матеріалів). Розміри і вартість викрадених матеріалів на кваліфікацію скоєного не впливають. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа може діяти як з метою збуту, так і з наміром розпорядитися викраденим іншим чином. Суб'єктом розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин виступає осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Кваліфікованим видом злочину є вчинення його: групою осіб за попередньою змовою (п. "а" ч. 2 ст . 221 КК); неодноразово (п. "б" ч. 2); особою з використанням свого службового становища (п. "в" ч. 2); із застосуванням насильства, не небезпечної для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (п. "г" ч. 2). Поняття "група осіб за попередньою змовою" аналогічно однойменним квалифицирующему ознакою при тероризмі. Вчинення розкрадання або вимагання неодноразово відрізняється від аналогічного ознаки у злочинах проти загальної безпеки . Зміст цього виду неодноразовості розкривається у примітці до ст. 221 КК, де в якості специфічного умови вказується на вчинення особою раніше одного або більше тотожних злочинів, передбачених ст. 158-164, 209, 221, 226 і 229 КК. При цьому не повинні минути строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку або особа має не зняту або погашену судимість за раніше скоєний злочин, передбачений в примітці до ст. 221. Якщо особа раніше судилася за розкрадання або вимагання чи більше разів, то вона несе відповідальність за ч. 3 ст. 221 КК. Кваліфікуючим ознакою є також вчинення розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин особою з використанням свого службового становища. По суті, це означає розкрадання, по-перше, шляхом привласнення чи розтрати (див. ст. 160 КК) і, по-друге, особою, якій радіоактивні матеріали не вверялись, але яке має можливість, використовуючи надані йому законом повноваження, вчиняти дії, що полегшують заволодіння зазначеними матеріалами. Про поняття насильства, не небезпечної для життя чи здоров'я, або погрози застосування такого насильства див. відповідний розділ до ст. 161 КК. Особливо кваліфікованим видом аналізованого злочину є його вчинення організованою групою (п . "а" ч. 3 ст. 221 КК), із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (п. "б" ч. 3), особою, два чи більше разів судимим за розкрадання або вимагання (п. "в" ч. 3 цієї статті). Вчинення злочину організованою групою і з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства як кваліфікуючі ознаки не відрізняються від однойменного ознаки при тероризмі (ч. 3 ст. 205 КК). Вчинення розкрадання або вимагання відповідних матеріалів і речовин особою, два чи більше разів судимим за розкрадання або вимагання, являє собою спеціальний вид неодноразовості засудження (два і більше рази) за вчинення розкрадання або вимагання по будь-якій статті із зазначених у примітці до ст. 221 КК. При цьому попередні судимості повинні бути не зняті або не погашено у встановленому законом порядку. Вчинення в процесі розкрадання або вимагання дій, поєднаних із знищенням або пошкодженням якого майна, або подальше незаконне поводження з ядерними матеріалами або радіоактивними речовинами утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 221 і відповідно ст. 167, або 168, або 220 КК. Викрадення або вимагання джерел іонізуючого випромінювання або контейнерів чи інших ємкостей, в яких знаходяться ядерні матеріали або радіоактивні речовини, з метою заволодіння радіоактивними матеріалами охоплюється ознаками складу розкрадання або вимагання і не вимагає додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти власності. Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв (ст. 222 КК). З усієї групи злочинів, пов'язаних з порушенням встановлених правил поводження з загальнонебезпечним предметами, даний злочин є найбільш поширеним. У 2000 р. на федеральному обліку перебувало 51326 одиниць втраченого вогнепальної нарізної зброї та бойової техніки, зареєстровано 66536 злочинів, передбачених ст. 222 КК * (340). Неконтрольований оборот відповідних загальнонебезпечним предметів чреватий високим ступенем небезпеки заподіяння шкоди людям і довкіллю. Щоб уникнути заподіяння такої шкоди відносно зброї та її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв встановлюється певний правовий режим (дозвільна система). Підвищена суспільна небезпека злочинів, сполучених з незаконним обігом зброї, обумовлена ще й тенденцією розвитку насильницької збройної злочинності, а також незаконним збройовим підприємництвом. Встановлення кримінальної відповідальності за незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв викликано також міжнародними зобов'язаннями Російської Федерації. У 1991 р. Росією була підписана Монреальська конвенція "Про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення", а в 1999 р. - Європейська конвенція Ради Європи "Про контроль за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами" (Страсбург 28 червня 1978 р .). За Конвенцією 1991 кожна держава-учасниця вживає необхідних і ефективних заходів для заборони і відвернення виготовлення на її території немаркованих вибухових речовин, а за Конвенцією 1978 договірні сторони вживають заходів до надання один одному взаємну допомогу через відповідні адміністративні органи в припиненні незаконного обігу вогнепальної зброї, а також у прослеживании і виявленні вогнепальної зброї, переміщуваного з території однієї держави на територію іншої. Об'єкт злочину - громадська безпека у сфері регулювання порядку звернення з відповідними загальнонебезпечним предметами. Предмет злочину прямо названий в найменуванні ст. 222 КК: зброя, його основні частини, бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. При цьому для притягнення до кримінальної відповідальності не мають значення форма власності на такі предмети і правомірний або неправомірний характер володіння ними. Відповідальність за ст. 222 КК диференціюється залежно від характеру предмета злочину. За ч. 1 залучаються винні особи, які допустили незаконний обіг вогнепальної зброї та її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв; за ч. 4 - незаконний оборот холодного, у тому числі метальної, а також газової зброї; за ч. 2 і 3 - за кваліфіковані види діянь, передбачених ч. 1 ст. 222 КК. Зброя представляє собою пристрої і предмети, конструктивно призначені для ураження живої або іншої цілі, подачі сигналів. Не належать до зброї вироби, сертифіковані в якості виробів господарсько-побутового та виробничого призначення, спортивні снаряди, конструктивно подібні зі зброєю, наприклад, кухонні ножі, сувенірні пістолети і шаблі, списи, луки і т.п. * (341) Вогнепальна зброя - це зброя, призначена для механічного ураження цілі на відстані снарядом, що одержує спрямований рух за рахунок енергії порохового чи іншого заряду. До нього відносяться усі види бойової, службової та цивільної зброї (гвинтівки, карабіни, пістолети, автомати, мисливські рушниці * (342) і гвинтівки і т.д.) незалежно від калібру. Відповідальність за незаконний оборот навчального, охолощену і несправного зброї настає за умови, що винний мав намір і реальну можливість привести її у придатний до використання стан. Не є предметом аналізованого злочину сигнальні, стартові, будівельно-монтажні пістолети і револьвери, а також патрони до них, що не мають вражаючого елементу і не призначені для ураження цілі, а також імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять вибухових речовин і сумішей, оскільки вони мають інше цільове призначення. Якщо, наприклад, сигнальний пістолет (ракетниця) пристосовується для стрілянини малокаліберними кулями, то він набуває властивостей зброї з усіма витікаючими з цього обставини правовими наслідками. До вогнепальної зброї в сенсі ст. 222 КК слід відносити і гармати, вогнемети, ракети тощо, а до основних частин вогнепальної зброї - стовбур, затвор, барабан, рамку, ствольну коробку * (343). Бойові припаси - це пристрої або предмети, конструктивно призначені для пострілу зі зброї відповідного виду. Вони включають в себе предмети озброєння та метало спорядження, призначене для ураження цілі і містять розривної, метальний або вишибной заряди або їх поєднання (снаряди і міни, гранати, авіабомби, всі види патронів до стрілецької вогнепальної зброї і т.д.). Не належать до бойових припасів патрони до длинноствольному гладкоствольної мисливської зброї, так як вони не призначені до бойового застосування, і патрони, які мають вражаючого елементу (снаряда-кулі, картечі, дробу тощо) і не призначені для ураження цілі * (344). Під вибуховими слід розуміти речовини, які при певних видах зовнішньої дії здатні на дуже швидке самораспространяющемуся хімічне перетворення з виділенням тепла і утворенням газів. До них відносяться тротил, амоніти, пластитом, еластіти, димний і бездимний порох, тверде ракетне паливо і т.п. Військова колегія Верховного Суду РФ у справі П. та інших постановою від 6 квітня 2000 р. N 6н-520/99 перекваліфікувала дії П., визнаного поряд з іншими злочинами винним у розкраданні реактивно-освітлювальних та імітаційних патронів і вибухових пакетів, з п. " а "," б "," в "ч. 3 ст. 226 на п. "б", "в" ч.2 ст. 158 КК РФ, оскільки зазначені предмети ні боєприпасами, ні вибуховими пристроями не є, оскільки не містять вибухових речовин. Вибуховий пристрій являє собою комбінацію вибухової речовини та спеціального пристосування (детонатора, детонатора і т.п.), призначеного для виробництва вибуху. Воно має на меті підрив різних об'єктів і може бути різної потужності. Холодна зброя - це зброя, призначена для ураження цілі за допомогою м'язової сили людини при безпосередньому контакті з об'єктом ураження. Воно класифікується на холодне клинкова зброя (кинджали, бойові ножі, мисливські ножі, які є зброєю, багнети-ножі, шаблі тощо), зброя ріжучого, колючого, що рубає або комбінованого виду (багнети, списи, бойові сокири і т.д .) і ударно-розбиває дії (кастети, нунчаки, кистени і т.д.). Метальна зброя - зброя, призначена для ураження цілі на відстані снарядом, що одержує спрямований рух за допомогою м'язової сили людини (метальні ножі та сокири, дротики і т.д.) або механічного пристрою (луки, арбалети і т.п.). Газова зброя - зброя, призначена для тимчасової поразки живої цілі шляхом застосування токсичних речовин, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я РФ. Газова зброя відноситься до цивільної зброї самооборони і буває у вигляді пістолетів, револьверів, механічних розпилювачів, аерозольних і ін пристроїв. Для кваліфікації за ст. 222 КК не має значення, чи були зброя, боєприпаси і вибухові речовини заводського виготовлення або саморобні. Для визначення характеру предметів, що потребують спеціальних знань, по справі проводиться відповідна експертиза. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК, відбувається шляхом виконання якого із зазначених незаконної дії: придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв. Незаконність здійснюється дії означає вчинення дій всупереч правилам, встановленим законами та іншими нормативними актами * (345). Бойове зброя призначена для вирішення бойових і оперативно-тактичних завдань, знаходиться на озброєнні в державних воєнізованих організаціях, перелік яких дається в Законі від 13 грудня 1996 * (346) Юридичні особи з особливими статутними завданнями можуть на підставі нормативних актів Уряду РФ отримувати під тимчасове користування окремі типи і моделі бойової ручної стрілецької зброї і патронів до нього для виконання покладених на них обов'язків з охорони об'єктів, пов'язаних з виробництвом і зберіганням зброї, боєприпасів, бойової техніки, особливо небезпечних екологічних виробництв, природи і природних ресурсів, місць виготовлення і зберігання грошових коштів і цінностей, видобутку, переробки та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дипломатичних представництв РФ в іноземних державах, інших особливо важливих об'єктів, а також при транспортуванні особливо небезпечних вантажів, зброї, боєприпасів, бойової техніки, грошових коштів і цінностей, дипломатичної пошти , кореспонденції, яка містить відомості, віднесені до державної таємниці, і вантажів, що містять носії відомостей, віднесених до державної таємниці * (347). У віданні окремих громадян бойове ручна стрілецька зброя може бути лише у виняткових випадках, наприклад, у суддів, народних та присяжних засідателів, посадових осіб правоохоронних і контролюючих органів для їх захисту * (348). До службової відноситься зброя, призначена для використання посадовими особами державних органів і працівниками юридичних осіб, яким законодавством дозволено носіння, зберігання та застосування зазначеної зброї, з метою самооборони або для виконання покладених на них обов'язків щодо захисту життя і здоров'я громадян, власності, з охорони природи та природних ресурсів, цінних і небезпечних вантажів, спеціальну кореспонденції. Службовим є вогнепальна гладкоствольна та нарізна короткоствольна зброя вітчизняного виробництва з дуловою енергією не більше 300 Дж, а також вогнепальну гладкоствольну довгоствольна зброя. Воно повинно виключати ведення вогню чергами, а ємність магазину (барабана) повинна бути не більше 10 патронів. Кулі патронів до вогнепальної гладкоствольної та нарізної короткоствольної зброї не можуть мати сердечників із твердих матеріалів. Воно набувається державними підприємствами, приватними детективними і охоронними підприємствами на підставі ліцензії і підлягає реєстрації у відповідних органах внутрішніх справ у двотижневий строк з дня придбання. При реєстрації зброї юридичним особам з особливими статутними завданнями видається дозвіл на зберігання і використання цієї зброї строком на три роки на підставі документів, що підтверджують законність придбання зброї. Підприємствам і організаціям, на які Федеральним законом "Про тваринний світ" покладено функції охорони мисливських і рибних ресурсів, вирішуються придбання та використання мисливської зброї з нарізним стволом в якості службового. Видача зброї працівникам юридичних осіб з особливими статутними завданнями здійснюється за рішенням керівників даних юридичних осіб після проходження зазначеними працівниками відповідної підготовки і при відсутності у них підстав, що перешкоджають отриманню ліцензії на придбання цивільної зброї. Ці працівники зобов'язані проходити періодичну перевірку на придатність до дій в умовах, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, і мати дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання і носіння службової зброї. До цивільної зброї відноситься зброя, призначена для використання громадянами Російської Федерації з метою самооборони, для занять спортом і полювання. Цивільне вогнепальна зброя повинна виключати ведення вогню чергами і мати ємність магазина (барабана) не більше 10 патронів. Цивільна зброя підрозділяється на: 1) зброя самооборони: вогнепальну гладкоствольну довгоствольна зброя, у тому числі з патронами травматичної дії, відповідними нормам Міністерства охорони здоров'я РФ; вогнепальну бесствольное зброя вітчизняного виробництва з патронами травматичної, газового і світлозвукового дії відповідними нормам Міністерства охорони здоров'я РФ; газова зброя: газові пістолети і револьвери, у тому числі патрони до них, механічні розпилювачі, аерозольні та інші пристрої, споряджені сльозоточивими або дратівливими речовинами, дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров'я РФ; 2) спортивна зброя: вогнепальна з нарізним стволом; вогнепальну гладкоствольну; холодна клинкова; метальна; 3) мисливська зброя: вогнепальна з нарізним стволом; вогнепальна гладкоствольна, в тому числі з довжиною нарізної частини не більше 140 мм; вогнепальна комбіноване (нарізну і гладкоствольну), у тому числі зі змінними і вкладними нарізними стволами; холодна клинкова; 4) холодна клинкова зброя, призначена для носіння з козачої формою, а також із національними костюмами народів Російської Федерації, атрибутика яких визначається Урядом РФ. Право на придбання зброї самооборони, спортивної та мисливської зброї й холодної клинкової зброї, призначеної для носіння з національними костюмами народів Російської Федерації або козачої формою, мають громадяни Російської Федерації, які досягли 18-річного віку, після отримання ліцензії на придбання конкретного виду зброї в органах внутрішніх справ за місцем проживання. Для отримання дозволу на зберігання або зберігання і носіння мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї даний вік може бути знижений не більше ніж на два роки законодавчими (представницькими) органами суб'єктів РФ. Газові пістолети і револьвери, вогнепальна бесствольное зброя вітчизняного виробництва і холодне клинкова зброя, призначена для носіння з національними костюмами народів Російської Федерації або козачої формою, громадяни Російської Федерації мають право придбавати на підставі ліцензії з подальшою їх реєстрацією в двотижневий термін в органах внутрішніх справ по місцю проживання. У ліцензії допускається реєстрація не більше п'яти одиниць перерахованих вище типів зброї. Ліцензія видається органом внутрішніх справ за місцем проживання громадянина Російської Федерації і одночасно є дозволом на зберігання і носіння зброї. Термін дії ліцензії п'ять років. Механічні розпилювачі, аерозольні та інші пристрої, споряджені сльозоточивими або дратівливими речовинами, електрошокові пристрої і іскрові розрядники вітчизняного виробництва, пневматична зброя з дуловою енергією не більше 7,5 Дж і калібру до 4,5 мм включно реєстрації не підлягають, і громадяни Російської Федерації мають право купувати їх без отримання ліцензії. Вогнепальна гладкоствольна довгоствольна зброя громадяни Російської Федерації мають право набувати у цілях самооборони без права носіння по ліцензіях, що видаються органами внутрішніх справ за місцем проживання. Спортивна та мисливська вогнепальна гладкоствольна довгоствольна зброя і мисливська пневматична зброя мають право придбавати громадяни Російської Федерації, які мають мисливські квитки або членські мисливські квитки. Мисливська вогнепальна зброя з нарізним стволом мають право придбавати громадяни Росії, яким у встановленому порядку надано право на полювання, за умови, що вони займаються професійною діяльністю, пов'язаною з полюванням, або мають у власності мисливську вогнепальну гладкоствольну довгоствольна зброя не менше п'яти років. При цьому право на придбання даної зброї мають зазначені категорії громадян за умови, що вони не вчинили правопорушень, пов'язаних з порушенням правил полювання, виробництва зброї, торгівлі зброєю, продажу, передачі, придбання, колекціонування або експонування, обліку, зберігання, носіння, перевезення, транспортування і застосування зброї. Перелік професій, що дають право на придбання мисливської вогнепальної зброї з нарізним стволом, встановлюється органами виконавчої влади суб'єктів Федерації. Мисливське холодна клинкова зброя мають право придбавати громадяни Російської Федерації, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання і носіння мисливської вогнепальної зброї. Мисливське холодна клинкова зброя реєструється торговельним підприємством при його продажу в документі, що засвідчує право на полювання. Придбані громадянином Російської Федерації вогнепальне довгоствольна зброя, а також мисливська пневматична зброя підлягають реєстрації в органі внутрішніх справ за місцем проживання у двотижневий строк з дня його придбання. При реєстрації вогнепальної гладкоствольної довгоствольної зброї самооборони громадянинові Російської Федерації органом внутрішніх справ за місцем проживання видається дозвіл на її зберігання, а при реєстрації мисливської вогнепальної та пневматичної зброї, а також спортивного або мисливської гладкоствольної довгоствольної зброї - дозвіл на її зберігання і носіння строком на п'ять років на підставі документа, що підтверджує законність придбання відповідної зброї. Конструктивно подібні зі зброєю вироби, пневматичні гвинтівки, пістолети і револьвери з дуловою енергією не більше 3 Дж, сигнальні пістолети і револьвери калібру не більше 6 мм і патрони до них, які за висновком МВС Росії не можуть бути використані як вогнепальної та газової зброї, купуються без ліцензії і не реєструються. Інший порядок встановлений для обороту цивільної зброї іноземними громадянами. Вони можуть набувати на території Російської Федерації цивільна зброя за ліцензіями, виданими органами внутрішніх справ на підставі клопотань дипломатичних представництв іноземних держав в Росії, громадянами яких є, за умови вивезення ними зброї з Росії не пізніше п'яти днів з дня придбання. Механічні розпилювачі, аерозольні та інші пристрої, споряджені сльозоточивими або дратівливими речовинами, електрошокові пристрої і іскрові розрядники вітчизняного виробництва, пневматична зброя з дуловою енергією не більше 7,5 Дж і калібру до 4,5 мм включно іноземні громадяни мають право набувати на території Росії без отримання ліцензії. Спортивна та мисливська зброя може ввозитися іноземними громадянами на територію Росії за наявності запрошення юридичної особи, яка має ліцензію на полювання, контракту на полювання з вказаною юридичною особою або запрошення для участі в спортивних заходах і відповідного дозволу МВС Росії. Ця зброя має бути вивезено з Російської Федерації в терміни, встановлені контрактом або запрошенням. Забороняються ввезення та використання на території Російської Федерації всіх видів, типів і моделей зброї іноземними громадянами з метою забезпечення особистої безпеки, захисту життя і здоров'я інших громадян, їх власності, супроводження вантажів і в інших цілях, крім вищевказаного спортивної та мисливської зброї, якщо це не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації. Громадяни можуть мати іменну зброю, отримане в якості нагороди: військовослужбовцями та співробітниками державних воєнізованих організацій на підставі наказу керівників зазначених організацій; громадянами - на підставі указу Президента РФ, постанови Уряду РФ, нагородних документів глав іноземних держав та глав урядів іноземних держав. Дозвіл на зберігання і носіння нагородної зброї громадянами Російської Федерації видається органами внутрішніх справ за місцем проживання. Нагородним не може бути зброя, що дозволяє вести вогонь чергами, а також заборонене Законом "Про зброю" до обороту на території Російської Федерації. Громадяни Російської Федерації мають право продавати знаходиться у них на законних підставах на праві особистої власності зброю юридичним особам, які мають ліцензію на торгівлю цивільною й службовою зброєю або на колекціонування або експонування зброї, або державним воєнізованим організаціям з попереднім повідомленням органів внутрішніх справ, які видали їм дозвіл на зберігання і носіння зброї, а також громадянам, які мають ліцензії на придбання зброї, його колекціонування або експонування, після перереєстрації зброї в органах внутрішніх справ за місцем обліку вказаної зброї. Дарування та успадкування громадянського зброї, зареєстрованого в органах внутрішніх справ, проводяться в порядку, визначеному законодавством Російської Федерації, за наявності у спадкоємця або особи, на користь якої здійснюється дарування, ліцензії на придбання цивільної зброї. У разі смерті власника цивільної зброї до вирішення питання про спадкування майна та отримання ліцензії на придбання цивільної зброї зазначена зброя негайно вилучається для відповідального зберігання органами внутрішніх справ, його зареєстрували. Колекціонуванням і експонуванням зброї на території Російської Федерації мають право займатися юридичні особи та громадяни, які мають відповідні ліцензії органів внутрішніх справ. Правила колекціонування та експонування зброї, а також конструктивно подібних зі зброєю виробів, порядок їх виробництва, торгівлі ними, їх продажу, передачі, придбання, експонування, зберігання і транспортування, а також номенклатура зброї встановлюються Урядом РФ. Всі вироблені на території Російської Федерації, ввозяться на її територію, а також вивозяться моделі громадянського і службового зброї і патронів до нього, а також конструктивно подібні зі зброєю вироби підлягають обов'язковій сертифікації, яка здійснюється Державним комітетом Російської Федерації по стандартизації, метрології та сертифікації. Сертифікат відповідності є підставою для обороту цивільного та службового зброї і патронів до нього на території Російської Федерації. Відомості про службову та цивільну зброю, а також боєприпасів до нього, дозволених до обороту на території Російської Федерації містяться у Державному кадастрі службового та громадянського зброї * (349). Відповідно до ст. 6 Закону "Про зброю" на території Російської Федерації заборонений оборот в якості службового та громадянського зброї: а) мисливської вогнепальної зброї загальною довжиною менш 800 міліметрів, а також має конструкцію, яка дозволяє його складати, зрушувати, укладати або розбирати, і при цьому не втрачається можливість здійснення пострілу; б) вогнепальної зброї, що має форму, що імітує інші предмети; в) кистеней, кастетів та інших предметів ударнодробящего дії (за винятком спортивних снарядів); г) боєприпасів з кулями бронебійного, запального або розривної дії, а також боєприпасів із дробовими снарядами для пістолетів і револьверів; д) газової зброї, спорядженого нервово-паралітичні, отруйними та іншими сильнодіючими речовинами, а також здатного спричинити ураження середнього ступеня за рахунок впливу сльозоточивих подразнюючих речовин або заподіяти менш тяжкі тілесні ушкодження людині, що знаходиться на відстані більше 0,5 метра; е) зброї і патронів до нього, що мають технічні характеристики, які не відповідають криміналістичним вимогам Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, погодженим з Державним комітетом Російської Федерації по стандартизації, метрології та сертифікації; ж) вогнепальної бесствольного зброї самооборони, електрошокових пристроїв і іскрових розрядників, мають вихідні параметри, які перевищують величини, встановлені державними стандартами Російської Федерації та відповідні нормам Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації, а також зазначених видів зброї, вироблених за межами території Російської Федерації; з) холодної клинкової зброї і ножів, клинки і леза яких або автоматично беруться з рукоятки при натисканні на кнопку або важіль і фіксуються ними, або висуваються за рахунок сили тяжіння або прискореного руху і автоматично фіксуються, при довжині клинка і леза більше 90 мм. Придбанням зброї тощо предметів вважається їх купівля, отримання в дар або на сплату боргу, привласнення знайденого і т.д., крім розкрадання або вимагання. Передачею є віддача предметів іншим особам для тимчасового зберігання чи використання. Збут означає продаж зазначених предметів, їх дарування, обмін і т.п. * (350) Зберігання - знаходження зброї та подібних йому предметів у приміщеннях, схованках, а також в інших місцях, що забезпечують їх збереження. При цьому винна особа здійснює над предметами фактичне володіння. Перевезення означає переміщення предметів у просторі незалежно від способу транспортування, але не безпосередньо за винному. Знаходження зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв у транспортному засобі слід кваліфікувати залежно від конкретних обставин справи як зберігання, перевезення або носіння. Під носінням розуміється знаходження зброї та інших предметів в одязі або безпосередньо на тілі обвинуваченого, а також їх переноска в сумках, портфелях і т.п. предметах * (351). Таким чином, незаконним слід вважати поводження зі зброєю, повністю вилученим з цивільного обороту, або особою, яка не має ліцензії на поводження з ним або ліцензія видана на іншу зброю. Закінчено даний злочин буде з моменту виконання будь-якого з перерахованих у законі дій. З суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини. Особа усвідомлює, що здійснює незаконний оборот відповідного предмета і бажає діяти таким чином. Суб'єкт - загальний, тобто осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Кваліфікованим видом незаконного обігу вогнепальної зброї або її основних частин, боєприпасів, вибухових даних ознак тотожний змісту аналогічних ознак при тероризмі (п. "а" і "б" ст. 205 КК). Поняття особливо кваліфікованого виду - вчинення злочину організованою групою також відповідає цьому ознакою при тероризмі (ч. 3 ст. 205 КК). настає тільки за незаконні придбання, збут або носіння зазначеного виду зброї. Відповідальність за названі дії з холодною зброєю не настає в місцевостях, де носіння холодної зброї є приналежністю національного костюма або пов'язане з мисливським промислом (Дагестан, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія, Карелія, деякі райони Крайньої Півночі і Далекого Сходу). Незаконний обіг зброї та інших предметів, здійснюваний з метою вчинення іншого злочину, кваліфікується як закінчений незаконний обіг і приготування до вчинення іншого злочину. Згідно з приміткою до ст. 222 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності за незаконний обіг предметів, зазначених у цій статті, при виконанні певних умов. Такими умовами є, по-перше, добровільність здачі зброї і тому подібних предметів винною особою і, по-друге, відсутність в його діях іншого складу злочину. Добровільність означає, що відповідні предмети видаються з волі винної особи і незалежно від мотивів такої поведінки (каяття самого особи, вплив інших осіб тощо). Судова практика вважає добровільною здачею також випадки, коли зброя видається за приписом властей, що зобов'язують здати зброю певного роду, наприклад в місцях його масового скупчення. Про добровільності здачі може свідчити факт їх видачі або повідомлення про їх місцезнаходження органам влади при реальній можливості подальшого зберігання * (352). Чи не є добровільною видача названих предметів, коли вони виявлені представниками відповідних органів. При виконанні перерахованих вище умов примітка до ст. 222 КК поширюється як на осіб, тільки що зберігали відповідні предмети, так і на тих, які незаконно придбали, передали, збули, перевезли або носили ці предмети, у тому числі і холодну зброю. Незаконне виготовлення зброї (ст. 223 КК). Об'єктом злочину є громадська безпека у сфері регулювання порядку звернення з відповідними загальнонебезпечним предметами. Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв див. коментарі до ст. 222 КК. Комплектуючі деталі до вогнепальної зброї - складові частини зброї. Місце, час і спосіб виготовлення або ремонту цих предметів на кваліфікацію скоєного не впливають. Відповідальність за розглядається злочин диференціюється залежно від виду зброї. За ч. 1 ст. 223 КК карається незаконне виготовлення або ремонт вогнепальної зброї, комплектуючих деталей до нього, а також незаконне виготовлення боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв. За ч. 4 цієї статті відповідальність настає за незаконне виготовлення газової та холодної зброї, в тому числі метальної. У ч. 2 і 3 ст. 223 КК передбачаються кваліфіковані види діяння, описані в ч. 1. Виготовлення або ремонт будуть вважатися незаконними, якщо вони вчинені в порушення нормативних актів, що регулюють оборот відповідних предметів (див. коментарі до ст. 222 КК). Зокрема, незаконним є виробництво бойової зброї (виготовлення і ремонт зброї, виготовлення боєприпасів) на недержавних підприємствах, окремими громадянами або на державних підприємствах, але без ліцензії. Виробництво службового та громадянського зброї, боєприпасів до неї, а також вибухових речовин і вибухових пристроїв буде незаконним, якщо воно здійснюється без дозволу (ліцензії). Виготовлення відповідних предметів означає їх виробництво чи переробку інших предметів (наприклад, ракетниць, стартових пістолетів, предметів побутового вжитку або спортивного інвентарю), після яких вони набувають вражаючі властивості вогнепальної, холодної чи газової зброї або боєприпасів і вибухових речовин. Ремонт - це відновлення вражаючих властивостей зброї або комплектуючих деталей до нього. Зберігання окремих деталей (крім основних частин зброї, що визначають його функціональне призначення) при відсутності умислу на виготовлення зброї складу злочину, передбаченого ст. 223 КК, не утворює. Особливістю об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 аналізованої статті, є та обставина, що вона не включає в себе виготовлення комплектуючих деталей до газового або холодної зброї, а також їх ремонт. Закінчено злочин з моменту виготовлення або ремонту відповідних предметів. З суб'єктивної сторони розглядається злочин здійснюється лише з прямим умислом. Суб'єкт загальний - осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Зміст кваліфікованого та особливо кваліфікованого видів незаконного виготовлення зброї тотожні аналогічним ознаками ст. 222 КК. Як і в ст. 222 КК, законодавець передбачив примітка до ст. 223 КК. Особа, яка добровільно здала предмети, зазначені у цій статті, звільняється повністю від кримінальної відповідальності, якщо в його діях не міститься інше складу злочину. Зміст поняття "добровільність" ідентично однойменним поняттю у ст. 222 КК. Недбале зберігання вогнепальної зброї (ст. 224 КК). Об'єктом злочину є громадська безпека у сфері регулювання порядку поводження з вогнепальною зброєю. Про поняття вогнепальної зброї див. відповідний розділ до ст. 222 КК. З об'єктивної сторони злочин виражається у недбалому зберіганні, Який створив умови для використання вогнепальної зброї іншою особою, яке спричинило заподіяння тяжких наслідків. Обов'язковою умовою притягнення до відповідальності за ст. 224 КК є правомірний характер володіння зброєю (воно є власністю винної або, не будучи власником, особа має відповідну ліцензію на звернення чи зброя видана для виконання службових обов'язків і т.п.). Якщо зброя знаходиться у винного неправомірно і при цьому порушуються правила зберігання, що спричинили його використання іншою особою із заподіянням тяжких наслідків, то вчинене охоплюється ознаками ст. 222 і додаткової кваліфікації за ст. 224 КК не потребує * (353). Зберігання (знаходження зброї в приміщеннях, схованках, а також в інших місцях, що забезпечують його збереження) буде недбалим, коли воно відбувається з порушенням встановлених правил, наприклад, зброя зберігається в місці вільного доступу сторонніх осіб або членів сім'ї, спільно з боєприпасами до неї, в непристосованих для зберігання місцях, залишається без нагляду заряджену зброю. Друга обов'язкова умова відповідальності - використання зброї особою, не має права на звернення з ним. Під використанням розуміється застосування зброї за призначенням (виробництво пострілу, вчинення різних злочинів і т.д.). Недбале зберігання вогнепальної зброї відноситься до матеріальних складів злочину, тому при його скоєнні обов'язковими є тяжкі наслідки і причинний зв'язок між ними і діями особи, що використовував недбало зберігалося зброю. Під тяжкими наслідками розуміються заподіяння різної тяжкості фізичної шкоди особистості, в тому числі і смерті, вчинення самогубства, використання для вчинення злочину тощо Вирішення питання про віднесення тих чи інших конкретно настали до числа тяжких відноситься до компетенції суду. Закінченим злочин буде з моменту настання тяжких наслідків. Особа, яке використовувало недбало зберігав зброю, притягується до відповідальності за ст. 222 і відповідними статтями Кодексу про скоєні злочини, а у випадках необхідності і за ст. 226 КК. З суб'єктивної сторони злочин, як це прямо випливає з закону, характеризується тільки необережною формою вини. Усвідомлюючи порушення правил зберігання вогнепальної зброї, винна особа передбачає можливість настання тяжких наслідків, але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховує на їх відвернення або не передбачає можливість їх настання, хоча за необхідної пильності і передбачливості мало й могло передбачити. Суб'єкт - осудна особа, яка досягла, як правило, 18-річного віку і що має зброєю на законних підставах. Якщо у недбалому зберіганні, Який створив умови для використання вогнепальної зброї іншою особою, яке спричинило заподіяння тяжких наслідків, винен військовослужбовець, то скоєне кваліфікується за ст. 348 КК за військовий злочин. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв (ст. 225 КК). Об'єктом злочину є громадська безпека у сфері регулювання порядку звернення з відповідними загальнонебезпечним предметами. Розглянута норма в кримінальне законодавство нашої держави внесена вперше. Про поняття зброї та інших предметів див. відповідний розділ до ст. 222 КК, а про поняття ядерної, хімічної, біологічної або інших видів зброї масового ураження або матеріалів чи обладнання, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження, - до ст. 188 КК. З об'єктивної сторони діяння, передбачені ч. 1 і 2 ст. 225 КК, сформульовані однаково, відмінності є лише в обсязі та характері наслідків. Диспозиції обох частин носять бланкетний характер. Тому для встановлення факту, чи було виконання обов'язків щодо охорони належним або неналежним, необхідно в кожному конкретному випадку звертатися до інших нормативних актів, що регламентує порядок здійснення охоронних функцій. Аналізоване злочин може відбуватися як шляхом дії (відхід з поста охорони, куріння на об'єкті охорони, де воно заборонено, і т.п.), так і шляхом бездіяльності (порушення графіка обходу об'єкта, недотримання пропускного режиму тощо). Розглядається злочин сконструйовано по типу матеріального складу, тому обов'язковою умовою є настання передбачених законом наслідків. У ч. 1 ст. 225 КК - це розкрадання, знищення вогнепальної зброї та подібних йому предметів або інші тяжкі наслідки (використання даних предметів при вчиненні злочину, заподіяння фізичної шкоди іншим громадянам або значного матеріального збитку, втрата пріоритету у виробництві яких видів військової продукції і т.п.). Наступ наслідків, які не підпадають під поняття "тяжкі", виключає відповідальність за ч. 1 цієї статті. Конструкція наслідків у ч. 2 ст. 225 КК дещо інша. Відповідальність настає не тільки за реальне заподіяння тяжких наслідків, але і за створення загрози їх настання. При цьому загроза має бути реальною, тобто з високим ступенем ймовірності настання тяжких наслідків. Законодавець при описі наслідків в обох частинах ст. 225 КК вживає однакове поняття "тяжкі наслідки", визначаючи тим самим і однаковий їх нижній поріг. Але оскільки в ч. 2 статті мова йде про зброю масового ураження, а не просто про загальнонебезпечним предметах, остільки реальні наслідки можуть бути набагато ширше, ніж передбачені ч. 1. До них слід відносити крім раніше названих також радіоактивне та біологічне зараження або хімічне отруєння навколишнього середовища, наступ епідемій та епізоотій тощо Заподіяння наслідків, які не відносяться до категорії тяжких, якщо при цьому створювалася загроза настання тяжких наслідків, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 225 КК. З суб'єктивної сторони злочин характеризується тільки необережною формою вини. Виконуючи неналежним чином свої обов'язки з охорони відповідних предметів, винна особа передбачає можливість настання передбачених ст. 215 КК наслідків, але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховує на їх відвернення або не передбачає можливість настання зазначених наслідків, хоча за необхідної пильності і передбачливості мало й могло передбачити. На відміну від злочину, передбаченого ст. 224, в ч. 2 ст. 225 КК йдеться про неналежне виконання професійних обов'язків щодо охорони таких предметів, а не про порушення правил зберігання належать особі або отриманих у зв'язку з виконанням службових обов'язків відповідних предметів. Суб'єкт злочину спеціальний - особа, якій була доручена охорона відповідних предметів (особа, яка виконує охоронно-сторожові функції, а також посадова і матеріально відповідальна особа, у віданні якого предмети знаходились в силу службового становища). Якщо винна особа є співучасником розкрадання, то відповідальність для нього настає за ст. 226 КК. Якщо охоронні функції виконуються військовослужбовцями, то відповідальність при заподіянні зазначених у законі наслідків настає за ст. 342 КК як за військовий злочин. Розкрадання або вимагання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв (ст. 226 КК). Об'єктом злочину є громадська безпека у сфері регулювання порядку звернення з відповідними загальнонебезпечним предметами. Розкрадання або вимагання зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв володіє високим ступенем суспільної небезпеки внаслідок, по-перше, потенційно небезпечного характеру самих предметів, по-друге, незаконного характеру їх вилучення і, по-третє, того, що дані предмети можуть бути використані при скоєнні злочинів. Відповідальність диференціюється залежно від характеру предмета. У ч. 1 ст. 226 КК йдеться про вогнепальну зброю, комплектуючих деталях до нього, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроях (про поняття цих предметів див. відповідний розділ Курсу до ст. 222 КК), а в ч. 2 - про ядерне, хімічному, біологічному або інших видах зброї масового ураження або матеріалах або обладнанні, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження (див. відповідний розділ Курсу до ст. 188 КК). Комплектуючі деталі до зброї - це складові частини зброї. Для кваліфікації за ст. 220 КК не має значення, хто є власником цих предметів, а також законність або незаконність володіння ними. Однак необхідно, щоб відповідні предмети протиправно вилучалися з володіння фізичних або юридичних осіб * (354). З об'єктивної сторони злочини, передбачені ч. 1 і 2 ст. 226 КК, утворюють розкрадання або вимагання певних предметів. Як зазначив Пленум Верховного Суду РФ: "За змістом закону під розкраданням зброї, бойових припасів або вибухових речовин слід розуміти протиправне заволодіння ними будь-яким способом з наміром винного привласнити викрадене або передати його іншій особі, а одно розпорядитися ним на свій розсуд іншим чином" * (355). Відповідальність за ч. 1 ст. 226 КК настає лише у разі вчинення злочину шляхом крадіжки, шахрайства, простого грабежу чи вимагання (про поняття крадіжки, шахрайства, грабежу і вимагання див. відповідні розділи Курсу). Закінченийдане злочин буде з моменту заволодіння названими предметами, за винятком його вчинення шляхом вимагання (в цьому випадку злочин буде закінчено з моменту пред'явлення вимоги про передачу). Розміри і вартість викраденого на кваліфікацію скоєного не впливають. Розкрадання складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники і т.д.), а також вибухових пристроїв слід кваліфікувати за ст. 226 КК як закінчений розкрадання вибухових речовин * (356). Як і при незаконному обороті зброї, відповідальність за його розкрадання або вимагання настає і в тих випадках, коли винний, маючи намір і реальну можливість привести в придатний стан, вилучає навчальний, охолощену або несправне зброю. Якщо винна особа викрадає непридатне зброю і подібні предмети, помиляючись щодо їх якостей, але, вважаючи, що вони справні, то вчинене слід кваліфікувати як замах на розкрадання зброї і т.д. Викрадення з метою заволодіння вогнепальною зброєю або боєприпасами складових частин або деталей в комплекті, достатньому для складання придатних до використання зброї або боєприпасів, утворює закінчений склад розкрадання. При цьому під достатнім комплектом деталей зброї Пленум Верховного Суду РФ у постанові від 25 червня 1996 рекомендував вважати таку їх сукупність, яка дозволяє без додаткових пристосувань і доопрацювання зробити постріл (наприклад, стовбур гвинтівки з ударно-спусковим механізмом), а достатнім комплектом складових частин боєприпасів - набір, що дозволяє використовувати їх за призначенням (п. 8). Як замах на розкрадання вогнепальної зброї слід розцінювати вилучення складових деталей (крім основних частин зброї, що визначають його функціональне призначення) при встановленні умислу на використання їх разом з додатково виготовленими відсутніми деталями для складання придатного до стрільби зброї. Дії особи, що збирає таку зброю, слід кваліфікувати за сукупністю ст. 223 і 30, 33 і 226 КК. З суб'єктивної сторони розглядається злочин характеризується тільки прямим умислом. Цілі, з якими діє винна особа, можуть бути і не корисливими, наприклад за мотивами помсти. Суб'єкт - осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Кваліфікованим видом злочину за ст. 226 КК є вчинення його групою осіб за попередньою змовою (п. "а" ч. 3), неодноразово (п. "б" ч. 3), особою з використанням свого службового становища (п. "в" ч. 3), із застосуванням насильства, не небезпечної для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (п. "г" ч. 3). Поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою було розглянуто при аналізі відповідної ознаки тероризму; неодноразовості - розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин; особою з використанням свого службового становища - бандитизму * (357), а із застосуванням насильства, не небезпечної життя або здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства - розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин. Особливо кваліфікованим видом аналізованого злочину за ст. 226 КК є його вчинення організованою групою (п. "а" ч. 4), із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (п. "б" ч. 4), а також особою, два або більше разів судимим за розкрадання або вимагання (п. "в" ч. 4). Дані ознаки були розглянуті при аналізі ознак відповідно бандитизму, викрадення судна повітряного або водного транспорту або залізничного рухомого складу та розкрадання або вимагання ядерних матеріалів або радіоактивних речовин. Вчинення в процесі розкрадання або вимагання винною особою дій, пов'язаних із знищенням чи пошкодженням якого іншого майна, тягне за собою кваліфікацію за сукупністю ст. 226 і 167 або 168 КК * (358). Також за сукупністю ст. 222 і 226 КК слід кваліфікувати розкрадання або вимагання зброї та інших предметів з їх подальшим незаконним оборотом. У випадках розкрадання або вимагання зброї та інших предметів з метою вчинення іншого злочину вчинене має кваліфікуватися як закінчений розкрадання або вимагання і приготування до вчинення іншого злочину * (359). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7. Злочини, що порушують встановлені правила поводження з загальнонебезпечним предметами" |
||
|
||