| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Злочини проти здоров'я, пов'язані з вчиненням неодноразових насильницьких дій |
||
|
Побої (ст. 116 КК) відносяться до групи злочинів проти здоров'я, однак їх наслідки не передбачені законом у вигляді конкретних формалізованих ознак. Об'єктивна сторона аналізованого злочину полягає, по-перше, в нанесенні побоїв, а по-друге, у вчиненні інших протиправних насильницьких дій, які заподіюють фізичний біль, але не тягнуть наслідків, зазначених у ст. 115 КК, тобто короткочасного розладу здоров'я або незначну стійкої втрати загальної працездатності. Побої не складає особливих виду ушкоджень, вони характеризуються багаторазовим нанесенням ударів по тілу потерпілого. У результаті побоїв можуть виникнути тілесні ушкодження (садна, подряпини, синці, синці і т.д.), однак вони не завжди залишають видимі пошкодження, наслідки ж можуть виражатися у фізичному болю як такої. Фізичний біль сама по собі так само заподіює шкоду здоров'ю, оскільки завжди пов'язане із змінами в клітинах і тканинах організму, що дає підставу відносити побої до злочинів проти здоров'я. Якщо в результаті багаторазового нанесення ударів виникає шкоду здоров'ю (тяжкий, середньої тяжкості або легкий), то такі дії оцінюються як заподіяння шкоди здоров'ю відповідного ступеня тяжкості і кваліфікуються відповідно за ст. 111, 112 або 115 КК. Інші насильницькі дії, які заподіюють фізичний біль, складаються в Щипанов, перерізі, викручуванні рук, здавлюванні тієї чи іншої частини тіла потерпілого. Якщо після побоїв та інших насильницьких дій у потерпілого виявляються ушкодження (садна, синці, невеликі рани), їх описують, але вони не розцінюються як шкоду здоров'ю та тяжкість їх не визначається. Коли побої й інші насильницькі дії не залишили після себе ніяких об'єктивних слідів, судово-медичний експерт у висновку зазначає скарги потерпілого, вказує, що видимих ознак пошкоджень не виявлено, і не визначає ступінь тяжкості заподіяння шкоди здоров'ю. У подібних випадках встановлення факту побоїв відноситься до компетенції органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (п. 50 Правил судово-медичної експертизи тяжкості шкоди здоров'ю 1996 р.). Для визнання наявності складу побоїв або вчинення інших насильницьких дій потрібна заподіяння фізичного болю потерпілому. Останній при цьому може відчувати психічні та моральні страждання, але вони самостійного значення не мають і впливу на правову оцінку вчиненого не надають. Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується умисною виною у вигляді прямого умислу, що логічно випливає з сенсу об'єктивної сторони. Мотивом злочину можуть виступати помста, ревнощі, неприязні відносини і т.д. Необережне заподіяння фізичного болю не тягне за собою кримінальної відповідальності. Суб'єктом даного злочину може бути особа, якій виповнилося 16 років. Катування (ст. 117 КК) як злочин є традиційним для російського кримінального законодавства, так як воно було передбачено в усіх Кримінальних кодексах Росії. У встановленні відповідальності за катування за чинним Кодексом вбачається прагнення Росії відповідати основним міжнародним актам. В даний час з проблем катувань та інших жорстоких звернень діє Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966, ратифікований СРСР в 1976 р. Стаття 7 Пакту свідчить: "ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або принижує його гідність, поводженню або покаранню "* (175). Цьому питанню присвячена також ст. 5 Загальної декларації прав людини. Є також Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводження чи покарання. Кримінальний кодекс РФ вперше на законодавчому рівні розкриває поняття "катування" і називає його основні ознаки * (176). Згідно ст. 117 КК під катуванням розуміється заподіяння фізичних або психічних страждань шляхом систематичного нанесення побоїв чи іншими насильницькими діями, якщо це не спричинило наслідків, зазначених у ст. 111 і 112 Кодексу. При цьому умисне заподіяння в процесі катування легкої шкоди здоров'ю охоплюється ст. 117 КК і додаткової кваліфікації за ст. 115 КК не потрібно. Об'єктивна сторона аналізованого злочину полягає у заподіянні потерпілому фізичних чи психічних страждань шляхом систематичного нанесення побоїв або інших насильницьких дій. Таким чином, сутність катування полягає в особливому способі заподіяння фізичних або психічних страждань потерпілому шляхом систематичного нанесення побоїв та інших насильницьких дій. Під систематичністю діянь розуміється багаторазове їх вчинення, не менше трьох разів протягом фактичного року. При цьому кожен з епізодів може складатися з багаторазових ударів. Систематичність нанесення побоїв в катуванні означає не тільки багаторазовість періодично здійснюваних насильницьких дій, але їх взаємозв'язок, внутрішню єдність, що утворює певну лінію поведінки винного стосовно однієї і тієї ж жертви. Нанесення побоїв, що не носять характер мордування, під час, наприклад, обопільних сварок на грунті особистих неприязних взаємин не може бути кваліфіковано за ст. 117 КК РФ * (177). Іншим способом катування є інші насильницькі дії, які заподіюють фізичні чи психічні страждання шляхом тривалого позбавлення їжі, пиття чи тепла або приміщення або залишення жертви у шкідливих для здоров'я умовах, а одно дії, пов'язані з багаторазовим або тривалим заподіянням болю: щипана, перетином, заподіянням множинних невеликих ушкоджень тупими або гострими предметами, впливом термічних факторів та іншими аналогічними діями (п. 51 Правил судово-медичної експертизи тяжкості шкоди здоров'ю 1996 р.). Побої або інші насильницькі дії повинні бути причиною фізичних чи психічних страждань * (178). Під фізичними стражданнями розуміються щодо тривале фізичне біль, а під психічними - моральні переживання або психічна напруженість досить високого ступеня. При цьому страждання слід розглядати як тривалу і болісну біль, яку потерпілий відчуває від катувань. Між діянням, носившим характер мордування, і наслідками має бути причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі прямого умислу, коли винний усвідомлює, що систематичним нанесенням побоїв чи іншими насильницькими діями заподіює потерпілому фізичні чи психічні страждання, і бажає їх заподіяти. Мотиви злочину різні - помста, ворожнеча, неприязні стосунки та ін Суб'єктом злочину може бути будь-осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Кваліфікований вид аналізованого злочину (ч. 2 ст. 117 КК) має місце у разі вчинення катування: а) щодо двох або більше осіб; б) стосовно особи або його близьких у зв'язку зі здійсненням даною особою службової діяльності або виконанням громадського обов'язку; в) щодо жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності; г) у відношенні свідомо неповнолітнього або особи, свідомо для винного перебуває в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, а також особи, викраденого або захопленого в якості заручника; д) із застосуванням тортури; е) групою осіб, групою осіб за попередньою змовою або організованою групою; ж) за наймом; з) з мотивів національної, расової, релігійної ненависті або ворожнечі. Кваліфікуючі ознаки, передбачені п. "а", "б", "в", "е", "ж", "з" ст. 117 КК, за змістом аналогічні відповідним ознаками кваліфікованих складів вбивства (ч. 2 ст. 105 КК) і заподіяння тяжкого і середньої тяжкості шкоди здоров'ю (ч. 2 і 3 ст. 111 та ч. 2 ст. 112 КК). Катування, вчинене щодо завідомо неповнолітнього (п. "г" ч. 2 ст. 117 КК), передбачає вчинення цього злочину щодо особи, яка не досягла 18-річного віку, при усвідомленні винним даного обставини. Перебувають у матеріальній чи іншій залежності від винного вважаються особи, які перебувають на його повному або частковому утриманні (утриманні); підлеглі йому по службі, а також особи, що знаходяться в будь-якій іншій від нього залежності (вона може бути обумовлена шлюбними, родинними і родинними, службовими відносинами і т.д.). Інші ознаки, зазначені в п. "г" ч. 2 ст. 117 КК (особи, викраденого або захопленого в якості заручника), аналогічні за змістом ознаками, названим у п. "в" ч. 2 ст. 105 КК. Катування, вчинене із застосуванням катування (п. "д" ч. 2 ст. 117 КК), являє собою специфічну різновид даного злочину. При цьому злочин скоюється особливо витонченим способом для посилення впливу на жертву, в результаті чого заподіюється сильний біль або страждання, фізичне чи моральне. Все кваліфікуючі ознаки, встановлені ч. 2 ст. 117 КК, при катуванні повинні охоплюватися умислом винного. Відповідно до Правил 1996 судово-медичний експерт не встановлює, чи мали місце в даному випадку муки і катування, так як в його компетенцію вирішення цього питання не входить. Вирішують його органи дізнання, попереднього слідства та суду. Проте експерт повинен визначити: а) наявність і характер пошкоджень; б) давність їх нанесення; в) знаряддя і спосіб заподіяння ушкоджень за медичними даними, р) ступінь їх тяжкості. Відповідальність за катування відома і кримінальним законодавством інших країн. Кримінальний кодекс ФРН в числі тілесних ушкоджень (розділ 17) передбачає відповідальність за "катування опікуваного" (_ 223-б). З назви зазначеної норми випливає, що відповідальність встановлена не взагалі за будь-яке катування, що носить загальний характер, а лише щодо конкретної потерпілого, ознаки якого вказані в законі. Так, згідно _ 223-б Кодексу відповідальність настає для тих осіб, "Хто мучить або грубо катує осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або осіб, які перебувають у безпорадному стані внаслідок фізичної вади або хвороби і є опікуваними даної особи або його домашніми працівниками, або по відношенню до яких дана особа несе обов'язок надання матеріального вспомоществованія, або які знаходяться у службовій залежності від даної особи, або хто зловмисно нехтує своїм обов'язком піклуватися про людину, в результаті чого заподіюється шкода здоров'ю останнього ". Параграф передбачає і кваліфікуючі ознаки катування (ч. 2) в особливо тяжких випадках. Це, як правило, має місце, якщо особа, здійснюючи діяння, наражає на небезпеку: 1) смерті або тяжкого тілесного ушкодження або 2) значної шкоди фізичній або духовному розвитку опікуваного. Кримінальний кодекс ФРН не передбачає відповідальності за побої як такі. До цього злочину з певною часткою умовності можна віднести _ 227 "Участь у бійці". Якщо в результаті бійки або одним з декількох нападників заподіяна смерть людині або нанесено тяжке тілесне ушкодження, то кожен, хто брав участь у бійці або в нападі, вже через це участі піддається покаранню. У той же час, як випливає зі змісту закону, - це спеціальний різновид заподіяння смерті людині або тяжкого тілесного ушкодження, ніж побої. Кримінальний кодекс Іспанії не дає назви статей. Тому, перш ніж встановити, яка стаття за що передбачає відповідальність, потрібно виявити її смисловий зміст. До катуванню і побоям можна віднести ст. 153 і 154. Стаття 153 встановлює відповідальність того, хто систематично заподіює фізичне насильство своєму чоловікові або особі, що у відносинах типу постійної спільного життя, або власним дітям, або дітям чоловіка або співмешканця, опікуваним, батькам або недієздатною, з якими він спільно проживає. Термін "катування" Кодекс не вживає, однак, як видно зі змісту статті, в ній мова йде про це діянні. Кодекс Іспанії відповідальність за побої як такі не передбачає. Стаття 154 ж встановлює відповідальність осіб, що б'ються між собою, нападників один на одного, викликаючи заворушення і використовуючи способи і знаряддя, якими можна заподіяти шкоду життю чи здоров'ю людини. Природно, ця стаття встановлює відповідальність не за нанесення побоїв (про них в самій нормі мова не йде), але бійки і нападу один на одного не можуть відбуватися без рукоприкладства і нанесення побоїв. Тому в розумінні побоїв, стосовно до КК Росії, слід ствердно сказати, що в ст. 154 КК Іспанії відповідальність передбачена в тому числі і за побої. Кримінальний кодекс Республіки Польща не знає відповідальності за катування. Відповідальність же за участь в бійці і нанесення побоїв встановлена ст. 158 і 159 КК. При цьому відповідальність встановлена як за "просте" участь в бійці або нанесення побоїв без наслідків, так і за кваліфіковані її види, якщо: наслідком бійки або нанесення побоїв є заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, смерть людини або з використанням вогнепальної зброї, ножа або іншого подібного небезпечного предмета. Кримінальне законодавство Франції не знає таких діянь, як катування та побої, тому відповідальності за КК за них немає. Кримінальні кодекси країн ближнього зарубіжжя, зокрема Республік Казахстан, Таджикистан, Киргизія, передбачають відповідальність за побої і катування, вони за змістом аналогічні нормам Кримінального кодексу РФ. Кримінальний кодекс Республіки Узбекистан (ст. 110) встановлює відповідальність тільки за катування, а за побої відповідальності немає. Кримінальний кодекс Литви встановлює відповідальність і за катування, і за побої, передбачивши їх в одній статті - 117 (ч. 1 - побої, ч. 2 - катування). _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4. Злочини проти здоров'я, пов'язані з вчиненням неодноразових насильницьких дій" |
||
|
||