| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Привласнення чи розтрата (ст. 160 КК) |
||
|
Привласнення чужого майна, довіреного для певної мети, або розтрата цього майна кваліфікувалися як майнові злочини за Кримінальним кодексом 1922 р. і 1926 За Кодексом 1960 присвоєння чи розтрата державного або громадського майна розглядалися як самостійні форми розкрадання, поряд з розкраданням шляхом зловживання службовим становищем (ст. 92 КК 1960 р.). Аналогічної складу злочину не було в розділі про злочини проти особистої власності. Відповідальність за привласнення та розтрату чужого майна, незалежно від форми власності, була відновлена Федеральним законом від 1 липня 1994 р. (ст. 147.1 КК 1960 р.). У КК РФ 1996 р. дещо уточнено визначення цього злочину. З тексту видно, що присвоєння або розтрата - це самостійні форми розкрадання ввіреного майна, хоча і дуже близькі за змістом * (563). КК РФ не виділяє такої форми розкрадання, як "розкрадання шляхом зловживання службовим становищем". Однак це не можна вважати декриміналізацією даного діяння. Існування такої форми розкрадання в колишньому законодавстві порушувало принцип єдиного підстави поділу розкрадань на форми залежно від способу вилучення майна. Тут за основу був узятий не спосіб вилучення та заволодіння, а посадове становище винного, яким він зловживав при вчиненні розкрадання. Саме ж розкрадання здійснювалося способом, властивим привласнення, розтрату або шахрайства. У чинному КК РФ використання особою свого службового становища передбачено в якості кваліфікуючої ознаки названих злочинів. Це не тільки зробило систему форм розкрадання більш чіткою, а й відповідало завданню посилення відповідальності за корупційні злочини. Присвоєння полягає в неправомірному утриманні (неповерненні) чужого майна, довіреного винному для певної мети, а розтрата - у відчуженні або споживанні такого майна. Відмінність привласнення та розтрати від крадіжки та інших форм розкрадання полягає в тому, що злочинець заволодіває майном, яке йому довірено для зберігання, реалізації, ремонту, обробки, перевезення, тимчасового користування і т.д., а значить, знаходиться в його правомірному володінні, або винний у силу службового становища наділений правом віддавати розпорядження з приводу використання даного майна, яке таким чином знаходиться в його віданні. Перехід від правомірного володіння до неправомірного і характеризує момент вчинення злочину: при простому утриманні - момент, коли злочинець повинен був повернути майно, але не зробив цього; при розтраті - момент відчуження або споживання майна. Зрозуміло, в наявності повинні бути всі інші об'єктивні і суб'єктивні ознаки розкрадання. Торкаючись відмежування присвоєння (розтрати) від крадіжки, Пленум Верховного Суду РРФСР в постанові від 16 грудня 1986 N 3 вказав, що дії шофера, тракториста, візника і ін, які вчинили розкрадання зерна чи іншої сільськогосподарської продукції, ввіреній їм для транспортування (доставки) на підставі товарно-транспортної накладної або іншого документа із зазначенням кількості (ваги) продукції, слід кваліфікувати як привласнення або розтрату. Разом з тим розкрадання цього майна, вчинене особами, які не володіли зазначеними вище правомочностями, але мали доступ до даного майну у зв'язку з виконуваної роботою, слід кваліфікувати як крадіжку * (564). Слід відрізняти розкрадання формі присвоєння від тимчасового позаимствования майна особою, у віданні якого воно знаходилося. Якщо обставини справи свідчать, що особа незаконно скористалося чужим майном тимчасово, маючи намір надалі повернути взяте майно або його еквівалент, то вчинене може бути кваліфіковане за відповідних умов як самоправство (ст. 330 КК) або як зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК). Про спрямованість умислу винного можна судити виходячи з кількості взятого майна, наявності реальної можливості повернути його або погасити нестачу, спроб шляхом підробки або іншим способом приховати свої дії і т.д. Кваліфікуючі ознаки привласнення чи розтрати в основному аналогічні кваліфікуючою ознаками крадіжки або шахрайства. Деяку особливість представляють привласнення або розтрата, вчинені особою з використанням свого службового становища (п. "в" ч. 2 ст. 160 КК). Суб'єктом злочину може бути як посадова особа, так і інший службовець (державної, комерційної або іншої організації), що використовує своє службове становище для привласнення майна. Можлива ситуація, коли викрадає майно довірене не безпосереднє винному, а іншим особам. Однак у силу свого посадового становища особа наділена правомочностями з управління та розпорядження майном через інших осіб. Ці правомочності використовуються винним всупереч інтересам служби для заволодіння майном або передачі його з корисливою метою третім особам. Наприклад, за п. "в" ч. 2 ст. 160 КК слід кваліфікувати дії керівників банків, які викрадають гроші шляхом складання фіктивних документів про видачу банківського кредиту. Особи ж, які отримують гроші за фіктивним договором банківського кредиту, яким маскується розкрадання, є співучасниками цього злочину. Внесення посадовою особою неправдивих відомостей в офіційні документи з метою полегшення приховування скоєного ним розкрадання вимагає додаткової кваліфікації за статтею про службову підробку. Розкрадання з використанням свого службового становища слід відмежовувати від корисливого зловживання посадовими повноваженнями, кваліфікованого за ст. 285 КК. Основна відмінність полягає в тому, що при вчиненні злочину, передбаченого ст. 285 КК, особа, незаконно отримував вигоду зі свого становища, заподіює майнову шкоду власнику за відсутності принаймні однієї ознаки розкрадання. Наприклад, за відсутності предмета розкрадання (коли збиток завдається без заволодіння яким майном, наприклад шляхом непередачі належного), або при відсутності звернення майна в свою власність (коли збиток завдається шляхом тимчасового позаимствования та використання в особистих цілях якого майна), або за відсутності ознаки безплатності (коли посадова особа незаконно, використовуючи службове становище, набуває будь-яке майно, хоча і оплачує його вартість). _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Привласнення або розтрата (ст. 160 КК) " |
||
|
||