| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Виробничі кооперативи |
||
|
Все кооперативи поділяються на два види: виробничі і споживчі Перші є комерційними організаціями і здійснюють підприємницьку діяльність. Другі комерційними організаціями не є і їх основна мета - не одержання прибутку, а задоволення матеріальних потреб своїх членів. Подальший виклад буде присвячено тільки виробничим кооперативам, що стосується комерційної діяльності споживчих кооперативів, то ці питання будуть розглянуті в окремому параграфі. Становлення кооперативів як форми підприємницької діяльності має в нашій країні велику історію, оскільки кооперативи були першими приватними підприємствами, легально допущеними в економіку кінця 80-х років, коли переважну її частину становили державні підприємства. З тих пір кооперація не раз переживала як яскраві періоди свого розквіту, так і драматичні події, пов'язані з обмеженнями в її діяльності і навіть повною забороною. Відродження кооперативів як альтернативної державним підприємствам форми власності Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 123 і господарювання почалося з прийняття в 1988 р. Закону «Про кооперацію в СРСР». Потім, в період до 1990 р. були введені істотні обмеження на діяльність кооперативів у різних сферах і, нарешті, прийнятий в 1990 р. Закон про підприємства взагалі не передбачив кооперативи в якості можливої правової форми, що на практиці вилилося в повсюдне витіснення кооперації як форми господарської діяльності. Кооперативи проте продовжували діяти, оскільки про них згадувалося в інших законах РФ, наприклад в Законі «Про власність в РРФСР» [1] та Законі «Про споживчу кооперацію в Російській Федерації», та й сам Закон «Про кооперацію в СРСР» під багатьох своїх положеннях не був скасований на території Росії. В даний час кооперативи знову переживають повернення в число можливих організаційно-правових форм, оскільки новий ЦК і спеціальний Федеральний закон «Про виробничих кооперативах» від 8 травня 1996 р. № 41-ФЗ [2] присвячує їх регулювання значний обсяг норм. Кооперативи істотно відрізняються від інших організаційно-правових форм підприємців. Член кооперативу не є найманим працівником, він так само як учасник будь-якого суспільства і товариства - власник і учасник управління організацією. Однак від товариств і товариств кооператив відрізняється тим, що його члени зобов'язані брати в ньому безпосередню участь своєю працею і, як наслідок, форма управління кооперативом істотно демократичніше управління товариством чи суспільством. Основними принципами такого управління є: один член - один голос, що означає повну рівність всіх членів кооперативу в його управлінні. Разом з тим між кооперативами та господарськими товариствами, товариствами є багато спільного. Це добровільні об'єднання осіб для здійснення комерційної діяльності, у зв'язку з чим кооперативи часто помилково розглядають як різновид товариств. Створення кооперативу, як і будь-якого іншого юридичної особи, передбачає, в першу чергу, розробку його установчих документів. Тут такий документ тільки один - це статут кооперативу. Останній затверджується загальними зборами членів і містить як загальні для всіх підприємців положення (наприклад, фірмове найменування кооперативу має включати його найменування і слова «виробничий кооператив» або «артіль» - п. 3 ст. 107 ЦК), так і спеціальні умови, визначені законом для кооперативів. Це умови про пайові внески членів кооперативу, положення про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань по Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 124 внесення пайових внесків, про характер і порядок трудової участі членів кооперативу в його діяльності та їх відповідальності за порушення зобов'язання за особовим трудовому участі, про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, про склад і компетенції органів управління кооперативом та порядок прийняття ними рішень, в тому числі з питань, потребує одностайного або кваліфікованої більшості голосів. Все майно кооперативу поділяється на два види. По-перше, це спільне майно кооперативу, воно знаходиться в його власності і ділиться на паї його членів відповідно до статуту кооперативу. У складі цього майна може бути нерухомість, засоби виробництва, гроші та інші матеріальні і нематеріальні цінності. Ця частина майна незалежно від її питомої ваги схильна реальної можливості розділу в результаті виходу одного з членів кооперативу, в цьому сенсі кооператив, як організаційна форма, менш стійкий, ніж господарські товариства і товариства. Однак крім цієї групи майна статутом кооперативу може бути встановлено, що певна частина майна підприємства становить неподільні фонди, призначення, склад і розмір їх визначаються статутом кооперативу. Рішення про утворення неподільних фондів має бути прийняте членами кооперативу, за загальним правилом, одноголосно, однак якщо в його статуті не передбачено іншої норми, наприклад про кваліфікованого числі голосів у цьому випадку, чи інше правило. Сутнісним ознакою членства в кооперативі, як вже було сказано, є однаковий розмір паю всіх членів кооперативу. Член кооперативу зобов'язаний зробити цей внесок до моменту реєстрації в розмірі не менше десяти відсотків від усієї суми, решту пайового внеску йому необхідно внести протягом одного року з моменту реєстрації кооперативу. Рівний пай передбачає розподіл прибутку кооперативу між його членами відповідно до їхньої трудової участі. У такому ж порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів. Органи управління кооперативом, їх компетенція та порядок прийняття рішень визначаються статутом. Ними є: загальні збори його членів, а також наглядова рада та виконавчий орган. Загальні збори членів кооперативу є вищим органом управління кооперативом. До його виключної компетенції належать: зміна статуту кооперативу, утворення і припинення повноважень виконавчих органів, прийом і виключення членів кооперативу, затвердження річних звітів і балансів, розподіл його прибутку і збитків, рішення про реорганізацію та ліквідацію кооперативу. Всі члени кооперативу мають Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 125 один рівний голос при прийнятті рішень загальними зборами Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю виконавчих органів і створюється в кооперативах з числом членів понад п'ятдесят. Питання, віднесені до виключної компетенції розглянутих органів кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчих органів. Поточне керівництво діяльністю кооперативу здійснює його виконавчий орган, яким є правління і (або) його голова. Виконавчий орган у своїй діяльності підзвітний загальним зборам і наглядовій раді. Членами наглядової ради і правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу. Причому відповідно до ст. 110 ГК член кооперативу не може бути одночасно членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу. Законом встановлено, що число членів кооперативу не повинно бути менше п'яти. Що стосується кількості найманих працівників у виробничому кооперативі по відношенню до кількості його членів, то закон не визначає будь-яких обмежень, хоча про це, можливо, варто подумати, оскільки членство і особисту трудову участь членів кооперативу в його господарській діяльності, як уже було сказано , є головними чинниками, що визначають його сутність. І якщо кількість найманих працівників у виробничому кооперативі істотно перевищує число його членів, навряд чи таку ситуацію можна визнати логічною для цієї організаційної форми. Цікавою особливістю кооперативів є те, що законом і його установчими документами може бути передбачено участь у діяльності кооперативу юридичних осіб. Формою такої участі є колективне членство. Колективний член, як і будь-який учасник кооперативу, володіє тільки одним голосом в управлінні. На наш погляд, можливість колективного членства комерційних організацій у виробничому кооперативі носить скоріше формальний, а не реальний характер. Навряд чи будь-яка юридична особа вкладе капітал у підприємство, не володіючи при цьому достатніми гарантіями контролю над вкладеним засобами. Кооперативи в цьому плані істотно програють господарським товариствам, які через участь юридичних осіб мають можливість залучати набагато більші капітали. Розмір і порядок відповідальності членів кооперативу за його зобов'язаннями передбачається статутом. Член кооперативу має право за своїм розсудом вийти з кооперативу. У цьому випадку йому по закінченні фінансового року повинна бути виплачена вартість паю або видано майно, відповідне його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 126 Відмінною особливістю членства в кооперативі є можливість виключення його члена з кооперативу Виняток члена кооперативу провадиться у разі невиконання або неналежного виконання останнім обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, обумовлених в статуті. Виключений, як і будь який вибуває член, має право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу Особливий випадок виключення передбачений для членів наглядової ради та виконавчого органу кооперативу, вони можуть бути виключені за рішенням загальних зборів у зв'язку з їх членством в іншому аналогічному кооперативі . Кооператив є закритим співтовариством, оскільки його члени вправі передати свій пай або його частину, в першу чергу, іншому члену кооперативу. Передача паю громадянинові, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу, причому залишилися члени в цьому випадку користуються переважним правом на покупку такого паю. У разі смерті члена кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не передбачено статутом кооперативу. В іншому випадку кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена. На кооперативи не можна повністю поширювати принцип обмеженої відповідальності, т е відповідальності в межах належного кооперативу на праві власності майна, оскільки спеціальним законодавством про кооперативи це питання не вирішене імперативно, а віднесено до компетенції самого кооперативу, що безпосередньо визначається в його статуті. Статут кооперативу повинен містити норми про розмір і порядок відповідальності його членів, однак тлумачення норм ЦК, присвячених регулювання діяльності кооперативів, дозволяє зробити висновок про те, що члени кооперативу не можуть передбачити в ньому звільнення себе від субсидіарної відповідальності за боргами організації. Спеціальна норма присвячена порядку звернення стягнення на пай члена кооперативу за особистими боргами останнього. У цьому випадку стягнення допускається тільки при недостатності особистого майна члена кооперативу для покриття таких боргів і воно не може бути звернено на неподільні фонди кооперативу. Отже, кооператив не відповідає за особистими боргами своїх членів тільки в межах розміру неподільних фондів. Реорганізація і ліквідація виробничого кооперативу може бути проведена добровільно за рішенням його загальних зборів. Інші підстави ліквідації та реорганізації кооперативу є загальними для всіх підприємців. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 127 [1] Відомості РРФСР. 1990. № 30. ст. 416. [2] СЗРФ 1996. № 20. ст. 2321 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 5. Виробничі кооперативи" |
||
|
||