| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.4. Виробництво в суді першої інстанції |
||
|
Під предметом позову розуміється вимога, яку висувають позивачем у своїй заяві і щодо якого суд повинен висловити судження у формі судового рішення. Підставою позову є факти, що свідчать про наявність у позивача суб'єктивних прав. Під змістом позову розуміється виражена в позові прохання про підтвердження судовим рішенням існування чи відсутності правовідносин або про зобов'язання відповідача до вчинення або до утримання від вчинення дії. Позов може бути пред'явлений зацікавленою особою або прокурором. Позовна заява подається в письмовій формі. Воно повинно містити: найменування суду, куди подається заява; точне найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також найменування представника позивача, якщо позовна заява подається представником; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів , що підтверджують позов; ціну позову; підпис позивача або його представника із зазначенням часу подання заяви. Як додаток до позовної заяви подаються письмові докази. Як правило, позивач зобов'язаний подати позовну заяву з копіями за кількістю відповідачів. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею одноосібно. Позивач, який звертається за судовим захистом, зацікавлений у реальному виконанні відповідачем лежить на ньому обов'язки, сплатити борг, повернути майно і т.д. Тому суд або суддя на прохання осіб, що беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вживати заходів до забезпечення позову. Є різноманітні способи забезпечення позову: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або перераховувати майно відповідачу і деякі інші способи, перелічені в ст. 134 ЦПК. При цьому забезпечення позовів, пред'явлених до організацій, допускається тільки у формі заборони виробляти певні дії. Приймаючи позовну заяву до свого провадження, суд зобов'язаний одночасно захищати права та охоронювані законом інтереси й іншої сторони - відповідача. Закон надає відповідачу право у відповідь на пред'явлений позов заявляти заперечення і зустрічний позов. Під запереченням розуміються всі ті заяви, вимоги та пояснення, які представляє відповідач проти позову. Зустрічний позов може бути пред'явлений відповідачем до винесення судом рішення. Він у такому випадку розглядається спільно з первісним позовом. Закон (ст. 132 ЦПК) встановлює умови прийняття суддею зустрічного позову. Ними є: зустрічна вимога направлена до заліку початкового вимоги; задоволення зустрічного позову виключає повністю або в частині задоволення первісного позову; між зустрічним і первісним позовом є взаємозв'язок, і їх спільний розгляд сприятиме більш швидкого і правильного розгляду спорів. Зустрічний позов має відповідати тим самим вимогам, що й первісний, включаючи і обов'язок з оплати держмита. Швидкому та об'єктивного вирішення спору в чому сприяє належна підготовка справи до судового розгляду. Розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Як правило, судове засідання проводиться в приміщенні суду. Однак справи з найбільш актуальних питань і справи, що мають суспільний інтерес, слухаються безпосередньо на підприємствах, будівництвах, в установах. Розгляд конкретного цивільної справи в суді складається з наступних стадій: підготовчої; дослідження обставин справи; дебатів сторін; постанови і оголошення рішення. Всі ці стадії судового засідання детально регламентуються ЦПК. Стаття 226 ЦПК зобов'язує суд першої інстанції складати протокол кожного судового засідання і кожного окремого процесуального дії. Протокол підписують головуючий та секретар. Особи, які беруть участь у справі, та представники вправі клопотатися про занесення до протоколу обставин, які вони вважають суттєвими для справи. Вони мають право знайомитися з протоколом і протягом трьох днів з дня його підписання подати письмові зауваження на протокол із зазначенням на допущені в ньому неправильності і неповноту. Всі зауваження по протоколу повинні бути розглянуті протягом п'яти днів з дня їх подачі. ЦПК регулює порядок і підстави для відкладення розгляду справи, зупинення та припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду. Суд зобов'язаний зупинити провадження у таких випадках: 1) смерть громадянина, якщо спірні правовідносини допускає правонаступництво, або припинення існування юридичної особи, яка є стороною у справі; 2) втрата стороною дієздатності; 3) перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил або прохання позивача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил; 4) неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному чи адміністративному порядку. У передбачених ЦПК випадках суд припиняє провадження у справі, тобто закінчує його без винесення рішення. Підставами для цього можуть з'явитися: чи не підвідомчість справи судовим органам; відмова позивача від позову, якщо відмова прийнятий судом, і деякі інші підстави, що містяться в ст. 219 ЦПК. Наслідком припинення справи є втрата сторонами права звертатися до суду по спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав. У процесі вирішення цивільно-правових спорів суд першої інстанції виносить рішення і визначення. Рішення суду являє собою постанову суду, яким дозволяється конкретне цивільну справу по суті. Воно є актом правосуддя і виноситься ім'ям республіки. Рішення суду викладається тільки у письмовій формі і має бути підписана всіма суддями. Стаття 208 ЦПК встановлює, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження та опротестування, якщо воно не було чи опротестоване. У разі складення касаційної скарги або касаційного протесту рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи вищестоящим судом. Рішення Верховного Суду РФ і Верховних судів суб'єктів Федерації набирають законної сили негайно після їх проголошення. Враховуючи специфіку деяких категорій справ, закон допускає негайне виконання рішень, винесених в результаті їх розгляду (ст. 210 ЦПК). Сюди відносять рішення: 1) про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не понад ніж за один місяць; 2) про присудження колгоспникові оплати за працю, але не понад середнього заробітку за один місяць; 3) про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника; 4) про присудження аліментів. Якщо суд першої інстанції своєю постановою вирішує справу не по суті, а лише його окремі питання, то він виносить ухвалу. При виявленні судом у процесі розгляду справи порушень законності окремими посадовими особами чи громадянами або суттєвих недоліків у роботі організацій, установ, підприємств він виносить окрему ухвалу і направляє його відповідним підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам або трудовим колективам, які зобов'язані повідомити суду про вжиті ними заходи. Це повідомлення має бути зроблено в місячний термін з дня отримання копії окремої ухвали. Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, мають певну специфіку, що і зажадало встановлення окремих спеціальних правил їх розгляду в суді. Зрозуміло, у всьому іншому справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються судами за загальними правилами ГПК. Перелік цих справ передбачає: скарги на неправильність у списках виборців; скарги на дії адміністративних органів у зв'язку з накладенням штрафу; у випадках, передбачених законом, скарги на дії посадових осіб, вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень, що ущемляють права громадян; стягнення з громадян недоїмки по певному податку, самооподаткуванню сільського населення і обов'язковому державному страхуванню. Громадяни мають право оскаржити дії посадових осіб, державних і громадських органів. Скарги повинні бути розглянуті в порядку і в строки, встановлені законом. Що стосується дій посадових осіб, вчинених з порушенням закону, з перевищенням повноважень, що ущемляють права громадян, то вони можуть бути у встановленому законом порядку оскаржені до суду. Згідно з чинним законодавством громадянин має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що діями посадової особи ущемлені його права. Однак до суду можуть бути оскаржені не будь-які дії, а лише такі, які одноосібно здійснені посадовими особами від свого імені або від імені подається органу. Законом визначені дії посадових осіб, що підлягають судовому оскарженню. До дій посадових осіб, вчиненим з порушенням закону, з перевищенням повноважень, ущемлюють права громадян, відносяться дії, в результаті яких: громадяни незаконно позбавлені можливості повністю або частково здійснювати право, надане їм законом або іншим нормативним актом; на громадян покладено якась обов'язок . Скарга на дії посадової особи може бути подана до суду громадянином, його представником, а також на прохання громадянина - належне уповноваженим представником громадської організації. Скарги цій категорії справ розглядаються в районному (міському) народному суді за місцем роботи посадової особи, чиї дії оскаржуються. Для звернення до суду зі скаргою необхідно дотримати встановлені терміни. Скарга може бути подана до суду в місячний строк з дня одержання громадянином відмови у задоволенні його скарги або з дня закінчення встановленого законом строку для розгляду скарги. Проте суд має право відновити пропущений з поважної причини встановлений строк для подання скарги. Розгляд скарги судом і виконання рішення суду здійснюються за правилами цивільного судочинства з тими вилученнями і доповненнями, які встановлені зазначеним законом. Термін розгляду судом скарги встановлений в 10 днів. Справа дозволяється, як правило, у відкритому засіданні за участю громадянина, який подав скаргу, і посадової особи, дії якого оскаржуються. Серед різних справ, підвідомчих судам загальної юрисдикції, виділяються своєю специфікою справи окремого провадження. У порядку окремого цивільного виробництва судом розглядаються справи: про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про визнання громадянина безвісно відсутнім і про оголошення громадянина померлим; про визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним; про визнання майна безхазяйним; про встановлення неправильності записів у книгах актів громадянського стану; за скаргами на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні; про відновлення прав по втрачених документів на пред'явника. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8.4. Виробництво в суді першої інстанції " |
||
|
||