Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоМуніципальне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. Уткін, А.Ф. Денисов. Державне та муніципальне управління, 2001 - перейти до змісту підручника

РОЗПОДІЛ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА РІВНЕМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Перелік повноважень, віднесених за Конституцією Російської Федерації до виключної компетенції федерального законодавства, включає ряд предметів, що безпосередньо торкається місцеве самоврядування: питання державної власності; твердження федеральних програм в області економічного, екологічного, соціального і культурного розвитку, енергопостачання, транспорт і шляхи сполучення.
Дані предмети ведення не можуть регулюватися суб'єктами Федерації або органами місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією суб'єкти Федерації та органи місцевого само-врядування не мають права видавати будь нормативні акти з цих питань, навіть у тому випадку, якщо існує реальна потреба в регулюванні тих чи інших предметів ведення Федерації, але таке регулювання з якої-небудь причини не здійснюється. Крім того, за Конституцією встановлюється, що правові акти суб'єктів Федерації, а також акти органів місцевого самоврядування не можуть суперечити федеральним законодавством.
По Федеральним законом «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» до повноважень органів державної влади Російської Федерації в об-ласті місцевого самоврядування належать:
- прийняття і зміна федеральних законів про загальні принципи організації місцевого самоврядування, контроль за їх дотриманням;
- забезпечення відповідності законодавства суб'єктів Російської Федерації про місцеве самоврядування Конституції Російської Федерації і федерального законодавства;
- забезпечення гарантій здійснення передбачених Конституцією Російської Федерації і законами Російської Федерації обов'язків держави в галузі місцевого самоврядування;
- регулювання законами порядку передачі об'єктів федеральної власності в муніципальну власність;
- наділення органів місцевого самоврядування федеральним законом окремими повноваженнями Російської Федерації, передача їм матеріальних і фінансових коштів, необхідних для здійснення зазначених повноважень, контроль за їх реалізацією;
- встановлення державних мінімальних соціальних стандартів;
- регулювання відносин між федеральним бюджетом і місцевими бюджетами;
- прийняття федеральних програм розвитку місцевого самоврядування;
- компенсація місцевому самоврядуванню додаткових витрат, що виникли в результаті рішень, прийнятих федеральними органами державної влади;
- регулювання і захист прав громадян на здійснення місцевого самоврядування;
- забезпечення федеральних гарантій фінансової самостійності місцевого самоврядування;
- встановлення федеральних гарантій виборчих прав громадян під час виборів органів місцевого самоврядування та посадових осіб місцевого самоврядування;
- встановлення порядку судового захисту та судовий захист прав місцевого самоврядування;
- регулювання і встановлення відповідальності органів місцевого самоврядування та посадових осіб місцевого самоврядування за порушення законів;
- здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законності в діяльності органів місцевого самоврядування та посадових осіб місцевого самоврядування;
- регулювання особливостей організації місцевого самоврядування в прикордонних територіях, закритих адміністративно-територіальних утвореннях;
- регулювання основ муніципальної служби.
З числа предметів спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів, врегульованих федеральним законодавством, до місцевого самоврядування мають відношення наступні предмети ведення: громадська безпека і правопорядок, володіння і користування землею, надра, водні та природні ресурси, розмежування державної власності, природо-користування, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, особливо охоронювані природні територій, охорона пам'яток історії та культури, загальні питання виховання, освіти, науки, культури, фізкультури і спорту, координація питань охорони здоров'я, захисту сім'ї, соціальної захисту та соціального забезпечення, реалізації заходів боротьби з катастрофами, стихійними лихами, епідеміями та ліквідації їх наслідків, встановлення загальних принципів оподаткування і зборів, встановлення загальних принципів організа-ції місцевого самоврядування.
За даними питань, якщо вони не регулюються федеральним законодавством, суб'єкти Федерації мають право приймати нормативні акти за умови, що прийняті ними акти не можуть змінювати норми чинного федерального законодавства або в іншій формі суперечити федеральним нормативним актам, регулюючим той же предмет. У тому випадку, якщо нормами федерального законодавства і законодавства суб'єктів Федерації врегульовані одні й ті ж відносини, що знаходяться в сфері спільного ведення, то, якщо інше не міститься у федеральному законі, повинно застосовуватися виключно федеральне законодавство.
Більшість питань місцевого самоврядування може бути врегульовано федеральним законодавством, в тому числі і з питань, що знаходяться у сфері спільного ведення Федерації і суб'єктів Федерації. Законодавство суб'єктів Федерації з регулювання місцевого самоврядування має носити доповнює характер стосовно федеральному законодавству.
У Федеральному законі «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» до повноважень органів державної влади суб'єктів Російської Федерації в галузі місцевого самоврядування належать:
- прийняття та зміна законів суб'єктів Російської Федерації про місцеве самоврядування, контроль за їх дотриманням;
- забезпечення відповідності законів суб'єктів Російської Федерації про місцеве самоврядування Конституції Російської Федерації і законам Російської Федерації;
- регулювання порядку передачі та передача об'єктів власності суб'єктів Російської Федерації в муніципальну власність;
- регулювання відносин між бюджетами суб'єктів Російської Федерації та місцевими бюджетами;
- забезпечення збалансованості мінімальних місцевих бюджетів на основі нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості;
- наділення органів місцевого самоврядування законом окремими повноваженнями суб'єктів Російської Федерації, передача матеріальних і фінансових коштів, необхідних для здійснення переданих повноважень, контроль за їх реалізацією;
- прийняття регіональних програм розвитку місцевого самоврядування;
- захист прав громадян на здійснення місцевого самоврядування;
- забезпечення гарантій фінансової самостійності місцевого самоврядування;
- забезпечення державних мінімальних соціальних стандартів;
- встановлення і зміна порядку утворення, об'єднання, перетворення або знищення муніципальних утворень, встановлення і зміна їх меж і найменувань;
- компенсація місцевому самоврядуванню додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень, прийнятих органами державної влади суб'єктів Російської Федерації;
- регулювання законами відповідно до цього Закону особливостей організації місцевого самоврядування з урахуванням історичних та інших місцевих традицій;
- законодавство про муніципальну службу;
- прийняття та зміна законів суб'єктів Російської Федерації про адміністративні правопорушення з питань, пов'язаних із здійсненням місцевого самоврядування;
- встановлення порядку реєстрації статутів муніципальних утворень.
Крім того, федеральними законами органи місцевого самоврядування можуть наділятися окремими повноваженнями Російської Федерації. Суб'єкти Російської Федерації має право в пре-справах своєї компетенції доповнювати перелік питань місцевого значення, а також своїми законами покладати на органи місцевого самоврядування здійснення окремих державних пів-жень суб'єктів Російської Федерації. Органи місцевого самоврядування наділені правом приймати до свого розгляду інші питання, які не відносяться до компетенції федеральних орга-нів державної влади та органів державної влади суб'єктів Російської Федерації, а також інших органів місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в державі використовується переважно для виконання трьох основних функцій. По-перше, для виконання функції безпосереднього забезпечення нор-мінімальних умов життєдіяльності населення: забезпечення житлом, благоустрій території, надання комунальних послуг, послуг місцевого транспорту та зв'язку, створення умов для отримання основного загальної освіти, необхідної медичної допомоги, торговельного, побутового, культурного обслуговування населення і т.п. Дані завдання місцева влада здатна вирішувати більш оперативно і ефективно, так як має найбільш повне уявлення про потреби населення та місцевих умовах. По-друге, місцеве самоврядування необхідно для більш повного і ефективного залучення та використання місцевих людських, природних та інших ресурсів. Виявлення та оптимальне використання цих ресурсів сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, збільшенню податкової бази, зменшення безробіття, підвищення добробуту населення. Хоча масштаб місцевих ресурсів невеликий, в цілому по країні вони становлять значну величину. Місцеве самоврядування також необхідно для забезпечення функціонування зворотного зв'язку в державному управлінні, тобто для організації безпосередньої взаємодії з населенням.
У Конституції Російської Федерації встановлено, що органи місцевого самоврядування самостійні у вирішенні питань місцевого значення, що породжує проблему визначення меж законодавчого регулювання порядку вирішення органами місцевого самоврядування питань місцевого значення, а також меж самостійності у їх вирішенні.
Федеральним законом «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» до власної компетенції місцевого самоврядування віднесено 30 різних завдань:
- прийняття та зміна статутів муніципальних утворень, контроль за їх дотриманням;
- володіння, користування і розпорядження муніципальної власністю;
- місцеві фінанси, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, вирішення інших фінансових питань місцевого значення;
- комплексне соціально-економічний розвиток муніципального освіти;
- утримання та використання муніципальних житлового фонду та нежитлових приміщень;
- організація, утримання і розвиток муніципальних установ дошкільного, основного загальної та професійної освіти;
- організація, утримання і розвиток муніципальних установ охорони здоров'я, забезпечення санітарного благополуччя населення;
- охорона громадського порядку, організація та утримання муніципальних органів охорони громадського порядку, здійснення контролю за їх діяльністю;
- регулювання планування та забудови територій муніципальних утворень;
- створення умов для житлового та соціально-культурного будівництва;
- контроль за використанням земель на території муніципального освіти;
- регулювання використання водних об'єктів місцевого значення, родовищ загальнопоширених корисних копалин , а також надр для будівництва підземних споруд місцевого значення;
- організація, утримання і розвиток муніципальних енерго-, газо-, тепло-і водопостачання та каналізації;
- організація постачання населення і муніципальних установ паливом;
- муніципальне дорожнє будівництво та утримання доріг місцевого значення;
- благоустрій та озеленення території муніципального освіти;
- організація утилізації та переробки побутових відходів;
- організація ритуальних послуг та утримання місць поховання;
- організація та утримання муніципальних архівів;
- організація транспортного обслуговування населення та муніципальних установ, забезпечення населення послугами зв'язку;
- створення умов для забезпечення населення послугами торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування;
- створення умов для діяльності установ культури у муніципальному освіті;
- збереження пам'яток історії та культури, що знаходяться в муніципальній власності;
- організація та утримання муніципальної інформаційної служби;
- створення умов для діяльності засобів масової інформації муніципального освіти;
- створення умов для організації видовищних заходів;
- створення умов для розвитку фізичної культури і спорту в муніципальній освіті;
- забезпечення соціальної підтримки та сприяння зайнятості населення;
- участь в охороні навколишнього середовища на території муніципального освіти;
- забезпечення протипожежної безпеки в муніципальному освіті, організація муніципальної пожежної служби.
Дані завдання за своїм характером нерозривно пов'язані з територією муніципального освіти і в цілому співставні з тими функціями, які виконують муніципальні освіти в країнах Західної Європи.
  В цілому завдання місцевого самоврядування можуть бути класифіковані по порядку їх виникнення на обов'язкові, добровільні та делеговані. Обов'язкові повноваження включа-ють питання життєдіяльності населення, вирішувати які обов'язково відповідно до законів. Органи місцевого самоврядування не можуть самостійно вирішувати, виконувати чи ні дані завдання, однак у них є певний вибір в тому, як їх вирішувати.
  Добровільні повноваження включають питання життєдіяльності місцевого співтовариства, які вона не зобов'язана, але може, при бажанні вирішувати за власною ініціативою за рахунок власних коштів. Слід враховувати, що органи місцевого самоврядування можуть приймати на себе добровільні повноваження лише з питань, що зачіпають інтереси місцевого співтовариства. Таким чином, муніципалітетам надається право реалізації в межах своєї території певних завдань без спеціального наділення повноваженнями нормативними актами вищестоящих рівнів управління. Сфера добровільної діяльності органів місцевого самоврядування обмежується або повноваженнями інших муніципальних утворень, або компетенцією державних органів, або забороною на втручання в справи громадян та їх об'єднань. Право на добровільне встановлення власних завдань місцевого значення є важливим елементом місцевого самоврядування, що гарантує їх розвиток.
  До делегованих повноважень належать державні завдання, виконання яких делеговано законом від вищестоящих рівнів управління. Вищі органи державної влади можуть прийняти рішення не створювати для здійснення певних повноважень особливі державні органи на місцевому рівні та встановлюють для муніципалітетів обов'язок здійснювати дані повноваження. Однак навіть у сфері делегованих повноважень органам місцевого самоврядування повинна бути надана можливість враховувати місцеві умови при їх практичному здійсненні. Делеговані повноваження повинні бути пов'язані з безпосередніми інтересами місцевого населення. Слід враховувати, що державні повноваження, що передаються органам місцевого самоврядування, не повинні переважати над повноваженнями власними, так як це порушило б суть функцій місцевого самоврядування. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "РОЗПОДІЛ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА РІВНЕМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ "
  1.  § 3. Муніципальні вибори.
      розподілу депутатських мандатів, а також порядок розподілу депутатських мандатів між списками кандидатів і всередині списків кандидатів. При проведенні муніципальних виборів використовуються мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, а також виборча система, що сполучає в собі дві перші (змішана). Мажоритарна виборча система - це
  2.  § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
      розподілу мандатів між кандидатами, списками кандидатів. Місцеві виборчі системи в Росії базуються переважно на двох способах, що дали ім'я видам виборчої системи: а) мажоритарною виборчою системою; б) пропорційною виборчою системою. Суть мажоритарної системи полягає в поділі виборчої території на кілька територіальних округів, від кожного
  3.  § 4. Висування кандидатів і їх реєстрація
      розподілі депутатських мандатів і (або) набрали за результатами голосування менше голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, ніж встановлено законом, виборчу заставу, внесений кандидатом, виборчим об'єднанням, виборчим блоком, перераховується в доход місцевого бюджету. Зазначене число голосів виборців не може бути більше 5% від числа виборців, що взяли участь в
  4.  § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
      розподілом обов'язків, встановлених регламентом міської Ради. Голова підзвітний міській Раді і може бути звільнений з посади шляхом голосування на засіданні міської Ради, якщо проголосувало більшість від встановленого складу міської Ради. Заступник голови міської Ради депутатів обирається з числа депутатів таємним голосуванням більшістю
  5.  § 2. Місцева адміністрація
      розподілом обов'язків) і керування справами. З метою оперативного керівництва і контролю за діяльністю структурних підрозділів, забезпечення своєчасного і обгрунтованого прийняття рішень з основних напрямів розвитку міського господарства в адміністрації міста проводяться наради та засідання консультативних та координаційних органів, інші організаційні заходи. Структура
  6.  § 2. Місцевий бюджет
      повноважень органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, субвенції для здійснення окремих державних повноважень, видатки місцевих бюджетів, які здійснюються за рахунок цих доходів, субвенцій. Проект місцевого бюджету, рішення про затвердження місцевого бюджету, річний звіт про його виконання, щоквартальні відомості про хід виконання місцевого бюджету та про чисельність
  7.  § 2. Джерела комерційного права
      розподіл означає розподіл компетенції в регулюванні відносин, у тому числі у сфері підприємництва, між названими вище органами. Загальна тенденція, яка тут спостерігається, - це перерозподіл компетенції у регулюванні суспільних відносин у напрямку «зверху вниз», на користь республіканських у складі РФ та інших [1], аж до органів місцевого самоврядування [2]. Це
  8.  § 2. Створення комерційних організацій
      розподілу між учасниками прибутку і збитків, управління діяльністю комерційної організації, виходу учасників з її складу. Статут комерційної організації визначає індивідуально-правовий статус комерційної організації. У статуті відповідно до общедозволітельного правовим режимом може бути відображено все, що не суперечить чинному законодавству, але відповідно до
  9.  § 6. Державні і муніципальні підприємства
      розподілу прибутку, механізм звітності підприємства перед урядом, характер персональної відповідальності керівника підприємства за результати своєї діяльності, а також обов'язок підприємства використовувати виділені йому кошти за їх цільовим призначенням. Казенне підприємство, як і будь-яке унітарне підприємство, не є власником свого майна, останнє тільки
  10.  § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
      розподілі тягаря доведення, а й в змагальній формі процесу. [13] У силу принципу змагальності арбітражного процесуальний закон перекладає обов'язок за поданням доказів і, як пише Д.А. Фурсов, з проведення всієї доказової діяльності, з арбітражного суду на сторони та інших осіб, що у справі. [14] Під час судового розгляду сторонам