| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Рецидив злочинів |
||
|
Рецидивом злочинів визнається вчинення навмисно-го злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний-ве умисний злочин (ч. 1 ст. 18 КК). Чинний КК під рецидивом розуміє тільки навмисну злочинну діяль-ність особи. Рецидив є найнебезпечнішою формою множинності злочинів у зв'язку з тим, що особа не просто здійснює не менше двох злочинів, а новий злочин після засудження за перше. Новий злочин, скоєний після засудження за перше, містить всі ознаки самостійного складу Престо-полон. Для визнання рецидиву судимість за злочин не поса-на бути погашена або знята (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК). При цьому су-димость вважається погашеною або знятої не тільки в порядку, передбаченому ст. 86 КК (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК), а й на осно- вання амністії або помилування відповідно до ст. 84 і 85 КК, а також при дострокової скасування умовного засудження з сня- тием з засудженого судимості (ч. 1 ст. 74 КК). При визнанні рецидиву злочинів не враховуються також судимості за злочини, засудження за які визнавалося умовним або за якими надавалася відстрочка исполне-ня вироку, якщо умовне засудження або відстрочка исполне-ня вироку не скасовувалися і особа не направлялося для отби-вання покарання в місця позбавлення волі (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК). Судимості за умисні злочини невеликої тяжкості, а також судимості за злочини, вчинені особою у віз-расте до 18 років, не враховуються при визнанні рецидиву Престо-полон (п. «а», «б» ч. 4 ст. 18 КК). Можна виділити наступні види рецидиву залежно від підстав їх класифікації. За характером і ступенем суспільної небезпеки в КК виокрем-ляють три види рецидиву злочинів: простий, небезпечний і особливо небезпечний рецидив. Встановлення виду рецидиву залежить від: 1) кількості судимостей; 2) категорій злочинів, як ново-го, так і попереднього (попередніх), за яке особу засуджено-лось раніше, 3) засудження до позбавлення свободи. За чинним КК рецидив не можуть скласти злочини невеликої важки-сти. Таким чином, лише вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких за наявності умов, установ-лених законом, може дати підстави для визнання рецидиву злочинів. 1. Простим рецидивом визнається вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин. 2. Рецидив злочинів визнається небезпечним за двома осно- ваниям: а) вчинення особою тяжкого злочину, за який вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше ця особа два або більше разів було засуджено за умисний злочин середньої тяжкості до позбавлення волі. Необхідно засудження за нове тяжкий злочин до реаль- ному позбавлення волі. Тому не буде рецидиву з даного підставі, коли за тяжкий злочин до обличчя застосували ус-ловного засудження (ст. 73 КК) або відстрочку відбування покарання (ст. 82 КК); б) вчинення особою тяжкого злочину, якщо раніше вона була засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин до ре-альному позбавлення волі. Для визнання рецидиву небезпечним у цьому випадку не має значення вид покарання, до якого особа засуджується за нове тяжкий злочин. Але за колишнє злочин, тяжкий або особливо тяжкий, особа повинна бути засуджена до реального лише-нию волі. Під засудженням винного до реального позбавлення волі розуміється призначення покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду. Не можна визнавати засудженням до реального чи шению свободи фактичне відбування покарання в місцях ли-шення свободи взамін виправних робіт або обмеження волі за злісне ухилення від їх відбування. У цих випад-ях особи вважаються засудженими, відповідно, до ісправітель-ним робіт або обмеження волі. Чи не буде підстави для визнання небезпечного рецидиву, якщо умовно засуджений до позбавлення волі за тяжкий злочин-ня вчинить новий тяжкий злочин. Буде простий ре-цідівов. 2. Рецидив злочинів визнається особливо небезпечним за двома підставами: а) при вчиненні особою тяжкого злочину, за який вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше це обличчя двічі було засуджено за тяжкий злочин до реально-му позбавлення волі. Для визнання рецидиву особливо небезпечним необхідно осуж-дення особи до реального позбавлення волі і за нове, і за раніше скоєні злочини. У разі попереднього засудження особи до позбавлення волі за вироком суду іншого державного-ва (включаючи країну - учасницю Співдружності Незалежних Держав), яке у зв'язку з подальшою передачею його до Росії для подальшого відбування покарання відбувала лише-ня свободи у виправному закладі Російської Федеративної-ції відповідно до судовим рішенням про прийняття вироку до виконання, а також у разі подібного засудження по запро-злодіям інших країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав до припинення існування СРСР, непогашен-ні або не зняту судимість, при відповідних умовах потрібно враховувати при визнанні рецидиву злочинів. Такий висновок не суперечить нормам КК про визнання рецидиву пре-ступленій і відповідає змістом роз'яснення, що міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 12 листоп-ря 2001 р. № 14 «Про практику призначення судами видів исправи-них установ» 1; б) при вчиненні особою особливо тяжкого злочину, якщо раніше воно два рази була засуджена за тяжкий злочин або за особливо тяжкий злочин. Для визнання особливо небезпечного реці-діва при такому поєднанні ознак не має значення вид нака-зания, до якого особа засуджувалося як раніше, так і за знову з-вершенно злочин. За характером скоєних злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидив. Загальним називається рецидив при здійсненні різнорідних злочинів. Прикладом може бути вчинення наклепу після засудження за вандалізм. Спеціальний рецидив утворюють однорідні і тотожні злочину. Визнання рецидиву злочинів є обов'язком су-так за наявності всіх встановлених законом ознак того чи іншого виду рецидиву. Рецидив є обтяжуючою покарання обставиною (п. «а» ч. 1 ст. 63 КК) 2. 1 БВС РФ. 2002. № 1. 2 Конституційний Суд РФ визнав що не суперечить Конституції РФ закріплення рецидиву в ст. 18, 68 КК з його правовими наслідками (див.: Постанова Конституційного Суду РФ від 19 березня 2003 р. № 3-П «Про перевірку конституційності положень Кримінального кодексу Росій-ської Федерації, що регламентують правові наслідки судимості особи, неодноразовості і рецидиву злочинів, а також пунктів 1-8 По-становлення Державної Думи РФ від 26 травня 2000 р. «Про оголошення амністії у зв'язку з 55-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років »/ / СЗ РФ. 2003. № 14. Ст. 1302. Встановлення рецидиву злочинів як обставини, отяго-чающего покарання, і відсутність пом'якшуючих покарання обставин зобов'язують суд призначити покарання не нижче однієї третьої максимального терміну найбільш суворого виду покарання, передбаченої за скоєний злочин (ч. 2 ст. 68 КК). Рецидив впливає на призначення виду виправної уста-дення: залежно від передбачених законом умов оп-чається колонія суворого і особливого режимів або тюремне ув'язнення (ст. 58 КК). Отже, рецидив має наступні правові наслідки: 1) при-знається обтяжує покарання обставиною, 2) обов'язково посилює покарання (ч. 2 ст. 68 КК), 3) впливає на вид исправи-тельного установи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Рецидив злочинів " |
||
|
||