Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Система засобів захисту

. Перш за все необхідно виділити речове-правові засоби захисту права власності, які характеризуються тим, що вони спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, не пов'язані з якими конкретними зобов'язаннями і мають на меті або відновити володіння, користування і розпорядження власника належить йому річчю , або усунути перешкоди або сумніви у здійсненні цих правомочностей. Відповідно до речове-правовим позовами відносяться позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, позов про усунення порушень, не поєднаних з позбавленням володіння, і нарешті, позов про визнання права власності. В точному сенсі слова право власності як конкретне суб'єктивне право захищається лише за допомогою позовів названої групи.
Другу групу цивільно-правових засобів захисту права власності утворюють зобов'язально-правові засоби. До них відносяться, наприклад, позов про відшкодування завданого власнику шкоди, позов про повернення безпідставно придбаного або збереження майна, позов про повернення речей, наданих у користування за договором, і т.д. Для всіх них характерно те, що складає їх домагання випливає не з права власності як такого, а грунтується на інших правових інститутах та відповідних цим інститутам суб'єктивних правах. Так, якщо власник здав в оренду належне йому майно, від повернення якого після закінчення строку договору орендар ухиляється, права власника будуть захищатися нормами договірного права, а не нормами про право власності. Іншими словами, зобов'язально-правові засоби охороняють право власності не прямо, а лише в кінцевому рахунку. У ряді випадків, наприклад, коли річ загинула, а значить, припинилося право власності на неї, зазначені кошти спрямовані вже не на захист права власності, а на захист майнових інтересів власника.
Розгляд зобов'язально-правових засобів захисту власності дається у відповідних розділах курсу цивільного права.
Третю групу цивільно-правових засобів захисту права власності складають ті з них, які не відносяться ні до речове-правовим, ні до зобов'язальне-правових засобів, але випливають з різних інститутів цивільного права. Такі, наприклад, правила про захист майнових прав власника, визнаного у встановленому порядку безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі його явки (ст. 43, 46 ЦК), про захист інтересів сторін у випадку визнання угоди недійсною (ст. 167-180 ГК ), про відповідальність заставодержателя за псування і втрату майна (ст. 344 ЦК) і т.д.
Ці та інші подібні їм цивільно-правові засоби захисту права власності розглядаються також у відповідних темах курсу цивільного права.
Нарешті, в особливу, четверту групу слід виділити ті цивільно-правові засоби, які спрямовані на захист інтересів власника при припиненні права власності на підставах, передбачених в законі. До них, зокрема, відносяться гарантії, встановлені державою на випадок звернення у державну власність майна, що перебуває у власності громадян і юридичних осіб (націоналізація). Націоналізація може проводитися тільки на підставі закону, а не будь-яких інших правових актів. Власнику майна гарантується відшкодування вартості цього майна та інших збитків, які він несе у зв'язку з вилученням майна. В якості особи, яка зобов'язана відшкодувати збитки, виступає держава, а спори про відшкодування збитків вирішуються судом (ст. 306 ЦК).
Обов'язкова виплата вартості майна передбачається законом також при його вилученні в інтересах суспільства за рішенням державних органів у випадках стихійних лих, аварій, епідемій, епізоотій та за інших обставин, які мають надзвичайний характер (реквізиція); при вилученні у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів безгосподарно вмістом культурних цінностей (ст. 240 ЦК); при вилученні земельної ділянки для державних або муніципальних потреб (ст. 279-283 ЦК) і в деяких інших випадках.
Більш детальний аналіз захисту інтересів власників у зазначених випадках дається при характеристиці підстав виникнення і припинення права власності.
Таким чином, у цій главі будуть розглянуті лише ті цивільно-правові засоби, за допомогою яких захищається право власності в точному сенсі цього слова, тобто речове-правові позови.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Система засобів захисту "
  1. § 1. Система цивільно-правових засобів захисту права власності та інших речових прав
    Поняття захисту права власності. Під цивільно-правовим захистом права власності та інших речових прав * (1062) розуміється сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовуються у зв'язку з досконалими проти цих прав порушеннями і спрямованих на відновлення або захист майнових інтересів їх володарів. До захисту прав власності застосовні всі основні
  2. Глава 5. ДУАЛІЗМ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
    Може бути, жодна інша проблема не важлива так для розуміння власності і права в цілому, як проблема дуалізму цивільного права, тобто поділу його на речові і зобов'язальні права та інститути. --- Речове право, як прийнято вважати, надає безпосереднє панування над річчю, тобто дає можливість впливати на річ і (або) виключати чуже
  3. § 3. Джерела муніципального права.
    Джерелами муніципального права є: 1. Конституція Російської Федерації, яка закріпила місцеве самоврядування як одну з основ конституційного ладу, а також встановила, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве
  4. § 4. Муніципальної-правові норми, інститути, суб'єкти.
    Будучи єдиним за змістом, муніципальне право при цьому складається з відносно автономних, але пов'язаних між собою складових частин. Муніципальної-правова норма - це первинний елемент системи муніципального права. У сукупності муніципальної-правові норми утворюють галузь муніципального права. Під муніципальної-правовими нормами розуміються правові норми, що регулюють суспільні
  5. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Російській Федерації визначаються і забезпечуються державою в особі федеральних і регіональних органів державної влади. Вони мають різноманітний характер і можуть бути об'єднані в дві основні групи: загальні гарантії місцевого самоврядування та спеціальні (юридичні) гарантії місцевого самоврядування. У статті 12 Конституції Російської
  6. § 1. Повноваження органів місцевого самоврядування в суспільно-політичній сфері
    У суспільно-політичній сфері повноваження органів місцевого самоврядування мають специфічний характер, оскільки вони відносяться до категорії прав, що здійснюються спільно з органами державної влади. Це пояснюється тим, що в основному публічно-правова сфера належить до виключного відання Російської Федерації і на органи місцевого самоврядування покладаються права або обов'язки по
  7. § 3. Повноваження органів місцевого самоврядування в соціально-культурній сфері
    У соціально-культурній сфері повноваження органів місцевого самоврядування мають найчастіше управлінський характер. Вони стосуються організації надання соціальних послуг або забезпечення різного роду процесів надання соціальних послуг (матеріально-технічного, організаційного, інформаційного та інш.), керівництва муніципальними установами та організаціями в даній сфері, надання
  8. § 4. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони навколишнього середовища , екології, природокористування, землекористування та надрокористування
    У розглянутих сферах управління у органів місцевого самоврядування повноваження мають міжгалузевий характер. Це обумовлено тим, що органи місцевого самоврядування чи можуть бути суб'єктами тих чи інших суспільних відносин у сферах охорони навколишнього середовища, екології, природокористування, землекористування та надрокористування, або вони вправі, маючи об'єкти управління у власності,
  9. Глава 23. ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ФУНКЦІЙ КОНТРОЛЮ
    Функція контролю за своїм змістом є державною функцією управління. Управління як самостійна соціальна функція зважаючи на складність організаційних відносин і зв'язків при практичній реалізації розчленовується на ряд управлінських функцій. В цьому сенсі управління характеризується як поєднання різних функцій. Сутність контролю відносно відокремленої її частини полягає в
  10. § 1. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
    Муніципальне право як наука. Муніципальної-правова наука являє собою сукупність знань про різні прояви місцевого самоврядування та муніципального права як галузі права. Муніципальне право як галузі наукового знання відноситься до сім'ї правознавчих дисциплін. Як і в будь-який інший галузі знань, в ній слід виділяти предмет, зміст, форму, методологію, ціннісні